Ухвала суду № 72165087, 12.02.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2082/18

У Х В А Л А

12 лютого 2018 року суддя Приморського районного суду міста Одеси Єршова Л.С., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Першого Приморського відділу ДВС м. Одеси про зобов`язання зняти арешт з майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Першого Приморського відділу ДВС м.Одеси про зобов`язання вчинити дії щодо зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 у ВП №38175487, скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, а також проведення інших дій, необхідних у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, та повідомлення Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області про завершення ВП №38175487.

Як зазначає позивач, на виконанні у Першому Приморському відділі ДВС м. Одеси перебувало ВП №38175487 з примусового виконання листа №241, виданого інспекцією архітектурно-будівельного контролю 03.04.2013 року, згідно з даними АСВП дане виконавче провадження було повернуто стягувачу та матеріали ВП знищено.

Таким чином, позов подано з підстав незаконної, на думку позивача, бездіяльності державного виконавця під час закінчення виконавчого провадження (не розглянуто питання щодо зняття арешту з майна), відкритого на виконання виконавчого листа, виданого не судом, а органом державної влади (ДАБК).

Згідно з ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В порядку цивільного судочинства розглядаються позови про зняття арешту з майна, які можуть бути пред'явлені власником, а також особами, які володіють на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» відповідачами в таких справах є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Також в порядку цивільного судочинства у відповідності з ст. 447 ЦПК України розглядаються скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, ухвалених у відповідності до цього Кодексу.

В свою чергу, суддею встановлено, що позов поданий не з підстав виникнення спору про право власності на арештоване майно, напроти, майно було арештоване саме як власність позивача ОСОБА_1, та ним не оскаржуються дії (бездіяльність) державного виконавця щодо виконання судового рішення, постановленого у відповідності до приписів ЦПК України.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина п'ята статті 82 Закону про виконавче провадження). У зв'язку із цим у разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суддя вважає, що оскільки у позові оскаржується бездіяльність державного виконавця під час закінчення виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа, виданого не судом, а державним органом (ДАБК), то зазначений позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно суд роз`яснює, що позивач має право звернутись з зазначеним позовом у відповідності до приписів КАС України до Одеського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Першого Приморського відділу ДВС м. Одеси про зобов`язання зняти арешт з майна, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області.

Суддя: Л.С. Єршова