Ухвала суду № 72164834, 12.02.2018, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

12 лютого 2018 року м. Тернопільсправа № 921/44/18

Суддя Боровець Я.Я., ознайомившись з позовною заявою №63/18 від 01.02.2018 (вх.№49 від 05.02.2018) та доданими до неї матеріалами, Комунального підприємства "Тернопільелектротранс" (вул. Тролейбусна, 7, м. Тернопіль) до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Туристична Тернопільщина" (вул. Живова, 11, м. Тернопіль) про стягнення заборгованості у розмірі 166 049,23 грн.

Встановив:

Господарський процесуальний кодекс України у частині 1 статті 4 гарантує право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку.

Відповідно до статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою треба розуміти матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, з наведеного вище вбачається, що вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однак, в поданій позовній заяві заявлено вимоги про стягнення заборгованості по двома різними договорами – за договором №72/11 від 01.11.2011, предметом якого є використання земельних ділянок, які надані КП "Тернопільелектротранс" у постійне користування для облаштування зупинок громадського транспорту (електротранспорту) для досягнення відповідних цілей, зокрема: використання кіосків для реалізації квитків для проїзду у міському електротранспорті та за договором про розміщення рекламних носіїв №12/15п/64 від 31.12.2015 № 2702/17-ДП від 27.02.2017.

Ці договори хоча й укладені між тими ж сторонами, проте укладені та регулювали правовідносини в різний час, мають різний предмет та відповідно різні умови.

Тобто, позивачем в одній позовній заяві об'єднано вимоги, які не пов'язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, на яких вони ґрунтуються, що є порушенням вимог статті 173 ГПК України.

Суд зазначає, що лише факт укладення спірних договорів між одними і тими ж сторонами не свідчить про однорідність вимог про стягнення заборгованостей за цими договорами.

Отже, сумісний розгляд заявлених позовних вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки заявлені позовні вимоги виникають з різних правових підстав (двох окремих договорів) і тягнуть за собою різні правові наслідки, що суттєво утруднить вирішення спору.

Крім того, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не пов’язані ані підставами виникнення, ані поданими доказами, не співвідносяться одна з одною як основна та похідна.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги є різними спорами окремих судових проваджень - окремо за кожним договором.

Підпунктом 2 пункту 5 статті 174 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Враховуючи положення наведених статей, зазначений позов підлягає поверненню, з огляду на те, що джерелом і підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб'єктний склад, породжує різні взаємні права та обов'язки, що обумовлено відмінністю у предметах їх регулювання.

Частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Так, позовна заява підписана директором Комунального підприємства "Тернопільелектротранс" - ОСОБА_2

Крім того, до матеріалів позовної заяви долучено наказ Комунального підприємства "Тернопільелектротранс" №267 від 21.10.2013 "Про надання права першого підпису", відповідно до якого надано першому заступнику директора КП "Тернопільелектротранс" – ОСОБА_3 право першого підпису документів підприємства, які мають відношення до фінансово-господарської, виробничої та організаційно - розпорядчої діяльності підприємства, який підписаний директором КП "Тернопільелектротранс" - ОСОБА_2

Отже, як позовна заява так і наказ Комунального підприємства "Тернопільелектротранс" №267 від 21.10.2013 "Про надання права першого підпису" підписані директором КП "Тернопільелектротранс" - ОСОБА_2, проте, підпис, що містить позовна заява відрізняється від підпису, що містить наказ.

Крім того, як вбачається із додатків до позовної заяви, зокрема копії документів не засвідчені належним чином, а саме з додержанням вимог п. 5.27 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. (п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").

Проте, містять лише відтиск штампу "Згідно з оригіналом", відтиск печатки підприємства та підпис особи, яка засвідчувала копії документів, даний підпис відповідає підпису на позовній заяві.

Оскільки, додатки до позовної заяви не містять прізвища та ініціалів особи, яка засвідчувала копії та її назви посади, а тому суд позбавлений можливості встановити ким саме підписано позовну заяву.

Згідно пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: позовну заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Втім, враховуючи наявність обов'язкової підстави для повернення позовної заяви, визначеної в ч. 5 ст. 174 ГПК України, суд визнав за необхідне повернути позовну заяву та додані до неї документи позивачу без залишення її без руху.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає поверненню.

Суд звертає увагу заявника на норми статті 162 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що позовна заява повинна містити, зокрема: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Також, на вимоги статті 164 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Отже, позивач, не дотримавшись вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, не надав до позовної заяви обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; доказів відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів, а саме: опис вкладення та фіскальний чек (оскільки долучена ксерокопія фіскального чеку не може бути належним та допустимим доказом в розумінні вимог ГПК України); докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (докази виникнення грошових зобов'язань та докази, на підставі яких здійснено розрахунок та визначено періоди прострочення боргу).

Крім того, як визначено частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено вимогу майнового характеру – стягнення заборгованості у розмірі 166 049 грн 23 коп.

Отже, при поданні даного позову до суду слід сплатити судовий збір в розмірі 2490,74 грн.

Однак до позовної заяви позивачем додано платіжне доручення №80 від 01.02.2018 про сплату судового збору в розмірі 2490,00 грн замість 2490,74 грн (виходячи із такого розрахунку: ціна позову – 166 049,23 грн х 1,5% ціни позову = 2490,74 грн).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", в разі повернення заяви або скарги сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Отже, для повернення сплаченого судового збору заявнику необхідно звернутись до суду із відповідним клопотанням.

Згідно з частиною 8 статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись статями 173, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву №63/18 від 01.02.2018 (вх.№49 від 05.02.2018) і додані до неї документи (в т.ч. оригінал платіжного доручення №80 від 01.02.2018 про сплату судового збору в сумі 2490,00 грн), всього на 32 (тридцяти двох) аркушах (в тому числі конверт), повернути Комунальному підприємству "Тернопільелектротранс" (вул. Тролейбусна, 7, м. Тернопіль).

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена окремо від рішення суду (ч.7 ст.174, п.6 ч.1 ст.255 ГПК України).

Ухвалу підписано "13" лютого 2018 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Боровець Я.Я.