Постанова № 72164681, 07.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. Справа № 921/184/16-г/10

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Стефанишина О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" б/н від 01.12.2017 року

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 року (суддя Сидорук А.М., м. Тернопіль)

у справі № 921/184/16-г/10

за заявою: Публічного акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк”, м. Київ,

до: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Мрія Центр”, с.Васильківці Гусятинського району Тернопільської області,

про: банкрутство

за участю представників:

від скаржника: не з’явився

від заявника: не з’явився,

від боржника: не з’явився,

від арбітражного керуючого: не з’явився

Учаснику процесу роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 266, 274 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не надходило.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/184/16-г/10 про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Мрія Центр”.

17 липня 2017 року до господарського суду Тернопільської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" ОСОБА_3 про визнання кредитором в сумі 211 657 745 грн. 06 коп.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 року у справі №921/184/16-г/10 (суддя Сидорук А.М.) визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_3 відносно боржника "Мрія Центр" частково в сумі 206 342 441 грн. 87 коп.

Черговість задоволення грошових вимог кредитора:

в сумі 3200,00 грн. /сплачений судовий збір/ - перша;

в сумі 206 342 441 грн. 87 коп. основного боргу - четверта.Зокрема, суд зазначив, що заявлена пеня в розмірі 87 580,04 Євро не підлягає задоволенню, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, і пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні; вимоги за кредитним договором № 340/08/26 Nv відхилено повністю, оскільки такі вимоги є поточними.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 року (прийнятої за результатами розгляду грошових вимог ПАТ "Банк Форум") у справі №921/184/16-г/10, ПАТ "Банк Форум" подав апеляційну скаргу та просить змінити ухвалу суду від 14.11.2017 року шляхом визнання грошових вимог ПАТ «Банк Форум» у повному обсязі, судові витрати покласти на ТОВ «Мрія Центр».

Апелянт стверджує, що судом проігноровано вимоги процесуального закону та не враховано положень абз.1 п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Також апелянт вважає, що суд, встановивши, що до заяви не додано документа, який підтверджує направлення вимоги поручителю, мав би надати банку строк для усунення недоліку заяви. Крім цього, закон про банкрутство не містить норм, які б надавали розпоряднику майна можливість змінювати свою позицію щодо грошових вимог, визнаних ним у межах визначеного ч.5 ст.23 закону про банкрутство строку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2017 року у справі №921/184/16-г/10 визначено наступний склад колегії суддів: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - судді Костів Т.С., Марко Р.І.

14.11.2017 року ухвалами Львівського апеляційного господарського суду скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.01.2018 року.

09.01.2018 р. ТОВ «Мрія Центр» на адресу суду скеровано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ЛАГС 01-04/88/18 від 09.01.2018 р.) у якому доводи апеляційної скарги заперечує повністю, просить апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 р. без змін.

Ухвалою суду від 10.01.2018 р. розгляд апеляційної скарги відкладено з підстав, зазначених у відповідній ухвалі суду.

30.01.2018 р. представником апелянта на електронну адресу суду направлено клопотання (вх.№ЛАГС 01-04/751/18) про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю повноважного представника та неможливістю забезпечення його участі в судовому засіданні 31.01.2018 року.

31.01.2018 р. ТОВ «Мрія Центр» на адресу суду надіслано клопотання (вх.№ ЛАГС 01-04/778/18) про проведення розгляду скарги без участі представника боржника.

Судове засідання, призначене на 31.01.2018 р. не відбулося у зв’язку з відрядженням головуючого судді. Ухвалою суду від 01.02.2018 р. розгляд скарги призначено на 07.02.2018 року.

Окрім того, 06.02.2018 р. апелянтом втретє на адресу суду скеровано клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку із зайнятістю представника ПАТ «Банк Форум» в іншому судовому засіданні.

Частиною 1 ст.9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Верховною ОСОБА_1 України 17 липня 1997 р. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 р. у ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов’язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховується її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення експертизи, тощо. Отже поняття «розумний строк» є оціночним, суб’єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її розгляду, а також те, що судом були створені сторонам належні умови для подання доводів та заперечень щодо апеляційної скарги і подальше відкладення її розгляду суперечитиме принципу розгляду справи впродовж розумного строку. Відтак, клопотання про відкладення розгляду скарги задоволенню не підлягає.

До апеляційної скарги апелянтом долучено копію вимоги вих.№6955/41 від 30.08.2016 року про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором №340/08/16 Nv від 05.11.2008 року та докази її надіслання Селянсько-фермерському науково-виробничому господарству «Мрія», яка не була предметом дослідження судом першої інстанції, є додатково поданим доказом суду апеляційної інстанції. Однак, колегія суддів звертає увагу, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявний запис № 16481120012000162 від 31.12.2008 року про припинення суб'єкта Селянсько-фермерське науково-виробниче господарство «Мрія»; дані про юридичних осіб-правонаступників - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Мрія Центр”.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього (ст.269 ГПК України).

Як зазначено в апеляційній скарзі, вимога вих.№6955/4.1 від 30.08.2016 року не подавалася суду першої інстанції з тих підстав, що 24.07.2017 року розпорядником майна ОСОБА_4 направлено на адресу банку повідомлення про визнання грошових вимог банку в повному обсязі, окрім 4 000,00 грн., а також з тієї підстави, що банк перебуває у процесі ліквідації і підготовка необхідного обсягу документів є тривалим процесом за умови скорочення чисельності працівників банку, а в опублікованому оголошенні на сайті Вищого господарського суду України було вказано строк на заявлення грошових вимог – 14.07.2017 року. Зазначає при цьому, що під час розгляду даної справи у судовому засіданні, надаючи пояснення по суті заяви, представник посилався на наведену вимогу, однак божник заперечував щодо отримання такої.

В силу ч.ч.1, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з’ясувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об’єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обгрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов’язаний самостійно з’ясовувати відповідні причини.

Колегія суддів, під час вирішення питання щодо прийняття додаткового доказу, поданого заявником до суду апеляційної інстанції та враховуючи положення ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з’ясувавши причини неподання такого до суду першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи, вважає, що заявником недоведено поважності причин, що зумовили неможливість подання ним відповідного доказу до суду першої інстанції.

Щодо заперечень апелянта стосовно відсутності можливості розпорядника майна змінювати свою позицію стосовно грошових вимог, колегія суддів не вважає їх обґрунтованими та зазначає, що прийняття кінцевого рішення про визнання чи невизнання вимог кредитора належить до повноважень суду, який в сукупності з усіма доказами надає оцінку поданим розпорядником майна документам, які не мають наперед встановленої обов’язковості для суду. Так, відповідно до ч.6 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково у зв’язку з наступним.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 13.06.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр", с.Васильківці, вул. Незалежності, буд. 68А, Гусятинського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 14040434; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр", введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_4, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №194 від 28.02.2013 року; 49000, м. Дніпро, вул. Тбіліська, 23.

17.07.2017 року ПАТ «Банк Форум» звернувся із грошовими вимогами до боржника та просив визнати їх на суму 211 657 745,06 грн., з яких 208 490 158,29 грн. боргу, що підлягає включенню в четверту чергу реєстру вимог кредиторів, 3 167 586,77 грн. штрафних санкцій, що підлягають включенню в шосту чергу реєстру вимог кредиторів.

Із матеріалів справи встановлено, що 05.11.2008 року АКБ «Форум» та позичальником ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 340/08/26 Nv, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 70 000,00 дол. США на придбання двокімнатної квартири (п.1.1 кредитного договору).

05.11.2008 року позичальником надано банку заяву на видачу готівки №1691 в сумі 70 000,00 дол.США, що в еквіваленті становить 407 827,00 грн.

Кредитні кошти надаються строком по 04.11.2033 року (п.1.2). За користування кредитом встановлюється плата в розмірі 16 процентів річних (п.1.3).

Згідно з п.2.3 позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 234 долари США на відкритий йому позичковий рахунок.

Згідно з п.2.5 проценти за користування кредитом сплачуються позичальником згідно з п.2.7 цього договору - щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.

Однак, позичальником неналежним чином виконувались свої зобов’язання, у зв’язку з чим станом на 13.06.2017 року виникла наступна заборгованість:

прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів 8 794,75 доларів США, що еквівалентно 227 877, 89 грн.

поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів 46 132,00 доларів США, що еквівалентно 1 195 311,17 грн.

прострочена заборгованість за нарахованими процентами 26 758.42 доларів США, що еквівалентно 693 328,67 грн.

поточна заборгованість за нарахованими процентами 1 049,71 доларів CША, що еквівалентно 27 198,69 грн.

сума пені 21 786,91 доларів США, що еквівалентно 564 513,50 грн.

штраф за порушення умов договору (п.3.3.7) 5 000,00 грн.,

тобто на загальну суму 104 521,79 дол.США (еквівалент 2 708 229,92 грн.) та 5 000,00 грн. штрафу.

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором №340/08/26 Nv, 05.11.2008 року між кредитором та Селянським-фермерським науково-виробничим господарством «Мрія» (код ЄДР 14040434), правонаступником якого є боржник - ТОВ «Мрія Центр» (код ЄДР 14040434), укладено договір поруки №209/26/03, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 340/08/26 Nv від 05.11.2008 р.

Відповідно до п.2 договору поруки поручитель зобов’язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов’язань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені кредитним кодексом (п.2.1).

Відповідно до п.3.1 договору поруки у випадку невиконання зобов’язань по кредитному та цьому договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Договором поруки (п.2.3) кредитор зобов’язується письмово повідомити поручителя про невиконання боржником зобов’язання.

Договором поруки (п.4.1) сторони визначили, що порука припиняється, зокрема, якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не пред’явить вимоги до поручителя.

10.08.2011 року між ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «Торговий дім «Агрі-Трейд» укладено кредитний договір № 1-0003/11/00-KL, за умовами якого банк відкриває відновлювальну кредитну лінію із сумою кредитного ліміту 4 600 000, 00 Євро (чотири мільйони шістсот тисяч євро 00 євроцентів). До вказаного договору укладались ряд додаткових договорів: № 1 від 09.08.2012 року, № 2 від 08.10.2012 року, № 3 від 06.11.2012 року, № 4 від 06.11.2012 року, № 5 від 06.11.2012 року, № 6 від 06.11.2012 року, № 7 від 07.11.2012 року, № 8 від 07.11.2012 року, № 9 від 07.11.2012 року.

12.02.2013 року договором про внесення змін №10 до кредитного договору №1-0003/11/00-КЛ від 10.08.2011 року включено до складу сторін кредитного договору №1-0003/11/00-КЛ від 10.08.2011 року ТОВ «Торговий дім «М-Трейд», ТОВ «Торговий дім «Агрі-Трейд», та викладеного кредитний договір № 1-0003/11/00-КЛ від 10.08.2011 року в новій редакції назвавши його «Генеральний договір № 1-0003/11/00-KL». Відповідно до п.1.3 вказаного договору кінцевий термін, до настання якого клієнтами мають бути повністю виконані зобов’язання за цим договором, встановлюються 11.02.2014 року. У подальшому, 06.06.2013 року, внесено зміни в п.1.3 договору та встановлено кінцевий термін виконання зобов’язань – 30.08.2014 року.

Згідно з меморіальними ордерами клієнту 1 надано кредит на суму 14 594 000,00 євро (що в еквіваленті становило 153 642 071,73 грн.) та 516 731 500,00 грн.

З наданого розрахунку вбачається повернення кредиту в гривні на суму 516 731 500,00 грн. Щодо наданого кредиту в євро, то згідно з розрахунком сплачено по тілу кредиту 9 596 000,01 євро (останній платіж здійснено в січні 2014 року). Відповідно, заборгованістю є 4 997 999,99 євро, які не сплачені позичальником у строк, визначений договором - до 30.08.2014 року.

Кредитним договором з урахуванням змін, внесених 08.08.2012 року (п.6.2.1.2) та 12.02.2013 року (п.3.2.1.2) сторони визначили, що за користування кредитом в доларах США та євро клієнт 1 сплачує проценти, що розраховуються від суми кожної наданої вибірки за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього договору в розмірі 10,75 % річних за користування кредитом, наданому в євро.

П.3.4 сторони також визначили, що у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) обов’язків, передбачених п.п.5.2.3, 5.2.4, 5.2.5 (а), 5.2.5 (с), 5.2.6-5.2.13 цього договору, розмір процентної ставки, визначеної в п.3.2, збільшується на 1 процент.

03.03.2014 року позичальником здійснено останній платіж по процентах, у зв’язку з чим станом на 13.06.2017 року заборгованість про відсотках становить 1 957 723,51 євро.

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальником, 10 серпня 2011 року між ПАТ «Банк Форум» та ТзОВ «Мрія Центр» укладено договір поруки №1-0003/11/00-S-2, відповідно до умов якого у випадку невиконання зобов’язань за кредитним договором № 1-0003/11/00-KL з усіма додатковими угодами до нього, які укладені/можуть бути укладені в майбутньому, у повному обсязі.

Відповідно до п.3.1 договору поруки, у випадку невиконання зобов’язань за кредитним договором та/або договором гарантій та/або цим договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. 09.08.2012 року, 13.02.2013 року, 06.06.2013 року, 21.10.2013 року до договору поруки вносились зміни у зв’язку з їх внесенням до кредитного договору.

Відповідно до п.1.1 договору поруки у разі порушення будь-яким з боржників забезпечених порукою зобов’язань, кредитор має право звернутись з вимогою про повне або часткове виконання будь-якого із забезпечених порукою зобов’язань як до боржників і поручителя разом, так і до будь-кого з них окремо.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2015 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року, стягнуто з позичальників, в тому числі, з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» заборгованості за генеральним договором № 1-0003/11/00-KL у розмірі:

-4 997 999,99 Євро - боргу по кредиту,

-595 594,98 Євро-боргу по процентах,

-4 718 грн 72 коп. - пені на комісію,

-1 771 грн 51 коп. - пені на комісію,

-116 грн 44 коп. - пені на комісію.

09.11.2017 року на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2015р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017р. видано наказ.

Станом на 13.06.2017 року згідно з розрахунком заявника у позичальника виникла наступна заборгованість:

прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів 4 997 999,99 євро (еквівалент 148 266 319,44 грн.)

прострочена заборгованість за нарахованими процентами 1 957 723,51 євро (еквівалент 58 076 122,43 грн.)

сума пені 87 580,04 євро (еквівалент 2 598 073,27 грн.),

тобто на загальну суму 7 043 303,54 євро, що еквівалентно становить 208 940 515,14 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст.1048 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.1, ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З описаних вище обставин справи встановлено порушення виконання позичальником зобов’язань за генеральним договором №1-0003/11/00-KL, встановлено солідарну відповідальність позичальника та поручителя. Щодо розміру грошових вимог, що підлягають визнанню на підставі вказаного кредитного договору - 206 342 441,87 грн. (148 266 319,44 грн. заборгованість за кредитом; 58 076 122,43 грн. заборгованість за процентами), колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Щодо обгрунтованості вимог щодо нарахованої пені колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як правильно зазначив місцевий суд, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3).

Водночас, відповідно до ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14.

Відповідно, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 року у справі №6-2667цс16, від 1 квітня 2015 року у справі № 909/660/14 та постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2017 р. у справі №914/3555/15). Відтак, місцевим судом правомірно відхилено вимоги банку в розмірі 87 580,04 євро (еквівалент 2 598 073,27 грн.) пені.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, місцевий суд надав правильну оцінки тому, що відповідно до поданого кредитором розрахунків пеня ним була розрахована в доларах США, тоді як чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. Відповідно, суд належним чином дослідив наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені та методологію її нарахування (з урахуванням наведених вимог законодавства), а отже не встановили відповідних обставин щодо розміру пені, заявленої до стягнення, у національній валюті.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (п.8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Щодо заборгованості за кредитним договором №340/08/26 Nv від 05.11.2008 року, колегія суддів звертає увагу на наступне.

До заяви банку не долучено доказів звернення до поручителя з вимогою виконати основне зобов’язання у зв’язку з порушенням його виконання основним боржником. Враховуючи відсутність такої довідки, судом першої інстанції зроблено висновки, що «грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Банк Форум" є поточними. А відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Згідно положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у справі про банкрутство спір не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредиторів на підставі поданих документів».

Проте, колегія суддів зазначає, що не звернення з такою вимогою до поручителя не позбавляє права кредитора звернутися до поручителя з позовом до суду, що узгоджується з практикою Верховного суду України. Так, з огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов’язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред’явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки слід пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). Позиція Верховного суду України, наведена у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15.

Договором поруки (п.4.1) сторони визначили, що порука припиняється, зокрема, якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не пред’явить вимоги до поручителя.

Як визначили сторони в п.2.3 кредитного договору, строк повернення кредиту в розмірі 234 дол.США настає щомісяця. Як вбачається з розрахунку заборгованості, позичальник здійснив останній платіж по поверненню кредитних коштів 21.05.2014 року. Наступні платежі - кожен на суму 234 дол.США позичальник повинен був сплатити 30.06.2014 року, 31.07.2014 року і т.д., тобто в кінці кожного місяця. Однак, вказаний обов’язок позичальник не виконував, у зв’язку з чим 01.07.2014 року виникла заборгованість у розмірі 234 дол.США, 01.08.2017 року - у розмірі 234 дол.США і так щомісяця, що узгоджується з позицією Верховного суду України, наведеною у постанові від 29.03.2017 року №6-3087ц, - у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Відтак, враховуючи положення п.4.1 договору поруки, для простроченої заборгованості щодо повернення кредиту в сумі 5616,0 дол.США, яка виникла за період з 01.07.2014 р. по 30.06.2017 р., строк звернення з вимогою до поручителя минув і така вимога не підлягає визнанню.

Прострочена заборгованість по поверненню кредиту в сумі 2574 дол.США (за період з липня 2016 р. по травень 2017 року) заявлена в межах дії поруки. Відтак, вказана прострочена заборгованість, що в еквіваленті станом на 13.06.2017 року становить 67 105,99 грн. (курс НБУ становив 2607.0702), підлягає визнанню. Прострочені відсотки за вказаний період становлять 8 470,94 дол. США, що в еквіваленті становить 220 843,35 грн.

Кредитним договором (п.4.1) сторони визначили, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів.

Відтак, за прострочене повернення кредиту правомірно нараховано пеню в розмірі 1 165,79 дол.США, що в еквіваленті станом на 13.06.2017 року становить 30 392,96 грн., та за прострочені відсотки - 3 392,53 дол.США, що в еквіваленті станом на 13.06.2017 року становить 88 445,64 грн.

Кредитним договором сторони також визначили відповідальність за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов’язань, передбачених п.3.3 (крім п.3.3.2) у спосіб сплати штрафу у розмірі 5 000,00 грн.

Банком заявлено до визнання 5000 грн. штрафу за невиконання обов’язку страхувати предмет застави на користь банку в акредитованих банком страхових компаніях (п.3.3.7 кредитного договору).

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявником не надано жодних доказів на підтвердження порушення позичальником вимоги п.3.3.7 кредитного договору. Тому суд вважає таку вимогу безпідставною та не обгрунтованою і не вбачає підстав для її задоволення.

Заборгованість в розмірі 46 736,75 дол. США не є простроченою, оскільки матеріалами справи на час розгляду спору місцевим судом не підтверджено звернення банку до позичальника чи поручителя з вимогою дострокового повернення всієї суми кредиту, тому строк її виконання ще не настав і підстав для її визнання немає.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність правових підстав для часткового визнання грошових вимог ПАТ «Банк Форум» до ТОВ «Мрія Центр» та необхідність включення 287949,34 грн. до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Мрія Центр» до четвертої черги та 118838,60 грн. до шостої черги.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" б/н від 01.12.2017 року задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 року у справі №921/184/16-г/10 скасувати в частині визнаних вимог Приватного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" ОСОБА_3 четвертої черги в сумі 206 342 441,87 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про визнання вимог в сумі 206630391 грн. 21 коп. та включити ПАТ «Форум Банк» вимоги шостої черги на суму 118838 грн.60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку, передбаченому .

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2018 року.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.