Постанова № 72164532, 06.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа№ 925/512/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

При секретарі Ярмак О.В.

а участю представників: згідно протоколу судового засідання від 06 лютого 2018 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво»

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 11.12.2017 (повне рішення складено 18.12.2017)

у справі №925/512/17 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Черкаської міської ради

до Приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво»

про стягнення 1122034,09 грн.

В С Т А Н О В И В :

Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» про стягнення збитків на суму 1122034,09 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно користується земельною ділянкою, чим завдав позивачеві збитків на суму 1122034 грн. 09 коп. Рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.01.2017 №120 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 15.12.2016.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.12.2017 у справі № 925/512/17 позов задоволено частково. На підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 834037 грн. 30 коп. збитків та 12510 грн. 55 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності, як відшкодування збитків.

Не погоджуючись з прийнятим рішення, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що викладені в рішенні висновки, не відповідають обставинам справи, що з'ясовані судом, не в повному обсязі та неправильно застосовані норми матеріального права. Апелянт стверджує, що розрахунок збитків є необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що вона є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями визначено склад судової колегії для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.12.2017 у справі № 925/512/17: Головуючий суддя: Тищенко А.І., судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 06.02.2018.

31.01.2018 від Приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

28.10.2014 Приватне акціонерне товариство по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» за договором купівлі-продажу нерухомого майна набув права власності на нежитлові будівлі та інші об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна, 173/1.

Землекористувачем земельної ділянки площею 22107 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Різдвяна, 173/1 фактично є відповідач.

Разом з тим, відповідач тривалий час не звертався до Черкаської міської ради за дозволом на розробку відповідної землевпорядної документації для подальшого укладення договору оренди землі.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на вказані положення Земельного кодексу України, новий власник об'єкта нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цим нерухомим майном.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 12.04.2017 у справах №922/5468/14 і №922/207/15.

Однак, відповідач, набувши право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці, належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою. Тобто, відповідач використовує вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Вказані обставини призвели до завдання позивачу збитків у вигляді ненадходження до міського бюджету орендної плати за період з 28.10.2014 по 16.11.2016.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як встановлено судом першої інстанції відповідач, правомірно володіючи нежитловими будівлями та іншими об'єктами нерухомого майна за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна, 173/1, користується спірною земельною ділянкою. При цьому, відповідач не вчинив дій, спрямованих на оформлення права власності або права постійного користування вказаною земельною ділянкою, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата (пункти 14.1.72, 14.1.73 ст. 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, у відповідача виник й обов'язок укласти договір оренди спірної земельної ділянки і пройти державну реєстрацію права оренди на землю. Цього обов'язку відповідач не виконав, а, отже, без законних підстав зберігав у себе кошти за оренду землі і тим самим завдавав Черкаській міській раді збитки у вигляді неодержаних нею доходів, які б вона могла одержати як орендну плату за користування спірною земельною ділянкою.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Стаття 157 Земельного кодексу України передбачає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою від 19.04.1993 №284 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок).

Пунктами 2 та 3 Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі, орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

За змістом положень ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину останнього. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як встановлено судом першої інстанції відповідач з дня виникнення у нього права власності на нерухоме майно не виконав свого обов'язку з оформлення за собою у відповідності з вимогами земельного законодавства права оренди на земельну ділянку, на якій розташоване це майно.

Таким чином, у відповідача протягом усього періоду з 28.10.2014 по 16.11.2016, за який нарахована стягувана сума збитків, в силу статті 125 Земельного кодексу України не виникло права оренди на спірну земельну ділянку. При цьому, будучи власником об'єктів нерухомого, розташованих на спірній земельній ділянці, відповідач є користувачем цієї земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач протягом періоду з 28.10.2014 по 16.11.2016 фактично користувався спірною земельною ділянкою за відсутності у нього оформленого у відповідності з вимогами земельного законодавства права оренди на цю земельну ділянку і не сплачував до бюджету м. Черкаси орендну плату за землю, а позивач відповідно не одержував доходи від орендної плати за користування нею відповідачем.

Таким чином, у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування збитків.

Протиправна поведінка відповідача полягала у невиконанні ним свого обов'язку щодо оформлення свого права оренди на спірну земельну ділянку з дня виникнення у нього права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці.

Збитки, завдані позивачу протиправною поведінкою відповідача, полягають у неодержанні позивачем доходів від орендної плати за користування позивачем спірною земельною ділянкою, які б позивач одержав у разі оформлення відповідачем права оренди на цю земельну ділянку.

Причинний зв'язок між завданими позивачу збитками та протиправною поведінкою відповідача полягає у тому, що саме внаслідок вказаної вище протиправної поведінки відповідача позивач не одержав доходи від орендної плати за землю.

Відповідач не довів відсутність своєї вини у завданні позивачу збитків, оскільки не довів, що з дня виникнення у нього права власності на об'єкти нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань стосовно оформлення права оренди на спірну земельну ділянку.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 28.10.2014 по 16.11.2016 є обґрунтованими, однак, підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно з поданим позивачем витягом №800 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 22107 кв. м становить 11809338,33 грн. (дата оцінки 16.06.2015).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у розрахунку стягуваної суми збитків позивач правильно застосував мінімальну ставку орендної плати за землю - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її індексації у 2014, 2015 та у 2016 роках. При цьому, застосування позивачем для визначення суми збитків коефіцієнту у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на початок кожного звітного періоду не ґрунтується на чинному законодавстві.

Як уже зазначалося вище з посиланням на ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України неодержаними доходами є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Позивач за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем, міг би реально одержати від відповідача орендну плату за землю у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її індексації без коефіцієнтів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на початок кожного звітного періоду.

Згідно з актом про визначення збитків власнику землі 15.12.2016 №17-2016 сума завданих позивачу збитків без застосування коефіцієнтів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на початок кожного звітного за період з 28.10.2014 по 16.11.2016 становить 848748 грн. 08 коп.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена сума до стягнення не підлягає, оскільки рішенням Черкаської міської ради від 29.07.2016 №2-896 Публічному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно» надано в оренду на 33 роки земельну ділянку площею 0, 2240 га по вул. Різдвяній між вул. Гетьмана Сагайдачного та провулком Свободи для будівництва тепломережі за рахунок земель Черкаської міської ради (а.с. 60).

09.08.2016 між Черкаською міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки площею 0, 2240 га по вул. Різдвяній між вул. Гетьмана Сагайдачного та провулком Свободи для будівництва тепломережі (а.с. 64-70).

Зазначена земельна ділянка площею 0, 2240 га була надана у оренду Публічному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно» за рахунок вилученої у фізичної особи-підприємця Гладкого А.Г. згідно з рішенням Черкаської міської ради від 31.03.2016 №2-467 у зв'язку з придбанням нерухомого майна відповідачем у даній справі (а.с. 98).

Отже, обставина передачі частини земельної ділянки площею 0, 2240 га, яка перебувала у оренді колишнього власника нерухомого майна по вул. Різдвяній, 173/1 Гладкого А.Г., підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позовні вимоги Черкаської міської ради в частині стягнення з відповідача збитків за користування земельною ділянкою площею 0, 2240 га після рішення про передачу цієї ділянки у оренду Публічному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно», тобто з 29.07.2016 до задоволення не підлягають.

Місцевим господарським судом було вірно обраховано суму орендної плати за користування земельною ділянкою за 2016 рік з урахуванням її зменшення з 29.07.2016 до загальної площі 1, 9867 га.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення збитків на загальну суму 834037 грн. 30 коп., з яких 49562 грн. 66 коп. за період з 28.10.2014 по 21.12.2014; 354280 грн. 08 коп. за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 та 430194 грн. 56 коп. за період 01.01.2016 по 16.11.2016 (292054 грн. 40 коп. за період з 01.01.2016 по 28.07.2016 за земельну ділянку площею 22107 кв. м. та 138140 грн. 16 коп. за період з 29.07.2016 по 01.11.2016 за земельну ділянку площею 19867 кв. м.).

Твердження апелянта щодо необґрунтованості розрахунку орендної плати за землю є безпідставними, оскільки застосована позивачем методика розрахунку орендної плати повністю відповідає вимогам наведених вище нормативних актів та підтверджується наявними у справі матеріалами.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 11.12.2017 у справі № 925/512/17 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 267, 270, 273, 275, 276, 281- 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.12.2017 у справі №925/512/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.12.2017 у справі №925/512/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/512/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська