Рішення № 72164392, 08.02.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року

Справа № 926/3763/17

За позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»

до малого приватного підприємства «Іва»

про стягнення заборгованості в сумі 121 121,00 грн.

суддя Байталюк В. Д.

Представники сторін не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз», м. Чернівці, звернулося з позовом до малого приватного підприємства «Іва», м. Чернівці, про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за несанкціоноване втручання відповідачем в конструкцію або роботу засобу вимірювальної техніки в сумі 121121,00 грн. в тому числі: 43739,97 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 41384,38 грн. пені, 3 % річних в сумі 3034,18 грн. та інфляційні в сумі 33262,36 грн.

Позов мотивується тим, що 15.01.2013 сторонами укладено договір постачання природного газу № 2013/ТП-ПР-161816 (далі – Договір), згідно умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу природний газ, а відповідач в свою чергу прийняти та оплатити його. Відповідно до пункту 3 додатку 3 до Договору постачальник (позивач) має право перевіряти роботу контрольно-вимірювальних приладів споживача (відповідача), а також вимагати проведення позачергової, інспекційної або експертної повірки цих приладів органами Держстандарту України, проведення технічної або криміналістичної експертизи контрольно-вимірювальних приладів, іншого газового обладнання споживача (відповідача). Так, 10.12.2014 позивачем було виявлено ознаки несанкціонованого втручання в конструкцію або роботу ЗВТ (засіб вимірювальної техніки) відповідача, зокрема – ознаки зняття мастичних пломб та порушення повірочного тавра на лічильнику газу G-6 заводський номер 0139420, рік випуску заводом-виробником 2004, про що складений акт про виявлені порушення № 99/122 від 10.12.2014, що передбачено пунктом 4.9 додатку 3 до Договору та підтверджено матеріалами справи. У зв’язку з цим, згідно пункту 4.10 додатку 3 до Договору позивачем самостійно визначено кількість спожитого відповідачем газу за період з початку попереднього місяця споживання газу відповідачем (з 01.11.2014) по день проведення експертної повірки лічильника газу відповідача (11.12.2014) в сумі 43739,97 грн. Однак, відповідач свої договірні зобов’язання у строк не виконав. Тому, в порядку пункту 6.2.2 Договору та статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання за Договором щодо оплати вартості поставленого йому природного газу позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню за період з 02.01.2015 по 30.04.2017 в сумі 41384,38 грн., 3 % річних за період з 02.01.2015 по 30.04.2015 в сумі 3034,18 грн. та інфляційні за аналогічний період в сумі 33262,36 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2017 порушено провадження у справі, розгляд її призначено на 07.12.2017.

Ухвалами суду від 07.12.2017 та 19.12.2017 розгляд справи відкладався, востаннє – на 11.01.2018.

Ухвалою суду від 11.01.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд підготовчого засідання на 25.01.2018 та зобов’язано відповідача виконати вимоги суду викладені в ухвалах суду від 22.11.2017 та від 07.12.2017.

Ухвалою суду від 25.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.02.2018.

08.02.2018 представники сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Однак, до початку слухання справи від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами у зв’язку з черговою неявкою представника відповідача. Водночас, позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, 15.01.2013 сторонами укладено договір постачання природного газу № 2013/ТП-ПР-161816 (далі – Договір), згідно умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу природний газ, а останній в свою чергу прийняти та оплатити його.

Відповідно до пункту 3 додатку 3 до Договору постачальник (позивач) має право перевіряти роботу контрольно-вимірювальних приладів споживача (відповідача), а також вимагати проведення позачергової, інспекційної або експертної повірки цих приладів органами Держстандарту України, проведення технічної або криміналістичної експертизи контрольно-вимірювальних приладів, іншого газового обладнання споживача (відповідача).

Так, 10.12.2014 позивачем було виявлено ознаки несанкціонованого втручання в конструкцію або роботу ЗВТ (засіб вимірювальної техніки) відповідача, зокрема – ознаки зняття мастичних пломб та порушення повірочного тавра на лічильнику газу G-6 заводський номер 0139420, рік випуску заводом-виробником 2004, про що складений акт про виявлені порушення № 99/122 від 10.12.2014, що передбачено пунктом 4.9 додатку 3 до Договору та підтверджено матеріалами справи.

Однак, 11.12.2014 о 10 годині за адресою: м. Чернівці, провулок Індустріальний, 3, комісією в складі працівників позивача, органу Держспоживстандарту та в присутності представника відповідача була проведена експертна повірка лічильника газу, в результаті якої було встановлено факт втручання в роботу лічильника газу з вини відповідача, про що був складений акт експертної повірки від 11.12.2014 № 670, що міститься в матеріалах справи.

У зв’язку з цим, згідно пункту 4.10 додатку 3 до Договору позивачем самостійно визначено кількість спожитого відповідачем газу за період з початку попереднього місяця споживання газу відповідачем (з 01.11.2014) по день проведення експертної повірки лічильника газу відповідача (11.12.2014) в сумі 43440,08 грн.

Тобто, позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином.

Згідно пункту 4.6 Договору відповідач зобов’язався оплатити переданий йому природний газ наступного розрахункового періоду але не пізніше ніж за 10 календарних днів до його початку. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач (відповідач) проводить остаточний розрахунок не пізніше 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач (відповідач) самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний місяць поставки та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, відповідач в порушення пункту 4.6 Договору свої договірні зобов’язання не виконав, заборгувавши позивачу станом на день винесення рішення 43440,08 грн. У зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу сумі 43440,08 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення основного боргу в сумі 229,71 грн. суд відмовляє в задоволені вказаної суми у зв’язку із необґрунтованістю.

Відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 Договору у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини першої статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з пунктом 10 додатку 3 Договору сторони погодили, що строк позовної давності по Договору щодо стягнення заборгованості за газ, пені, штрафу, річних та інфляційних встановлюється тривалістю у 10 років. А пеня штраф, річні та інфляційні нараховуються позивачем протягом 10-ти років, що передують моменту звернення з позовом.

Крім того, згідно з пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за правилами частини першої статті 259 Цивільного кодексу України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні одночасно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи, що сторонами у Договорі встановлено інший порядок нарахування штрафних санкцій (пені), ніж визначено частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, у спірних правовідносинах застосовуються умови нарахування пені, визначені в укладеному між сторонами Договорі, тобто протягом 10 років, що передують моменту звернення з позовом.

З урахуванням викладеного, позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача пеню в сумі 41384,38 грн. за період з 02.01.2015 по 30.04.2017.

Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому, окрім суми пені з відповідача підлягають стягненню також 3 % річних за період з 02.01.2015 по 30.04.2017 в сумі 3034,18 грн. та інфляційні за аналогічний період в сумі 33262,36 грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду в судовому порядку пропорційно сумі задоволеного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з малого приватного підприємства «Іва» (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану (Червоноармійська), буд. 226) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, ідентифікаційний код 03336166) заборгованість за Договором в сумі 43 440,08 грн., пеню в сумі 41384,38 грн., 3 % річних в сумі 3034,18 грн., інфляційні в сумі 33262,36 грн та судовий збір в розмірі 1816,81 грн.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, ідентифікаційний код 03336166) на користь державного бюджету України недоплачений судовий збір в розмірі 4,49 грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.02.2018.

Суддя В. Байталюк

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/