Рішення № 72164363, 12.02.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2018 р.Справа № 924/1114/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Танасюк О.Є., секретар судового засідання Ключка Н.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Завод "Темп" м.Хмельницький

до приватного підприємства "Ліфт Експрес" м.Хмельницький

про стягнення 316196,96грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №4 від 03.11.17р.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 12.02.2018р. згідно з ст.240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 393213,91 грн., з яких: 316196,96 грн. - заборгованість, 54525,30 грн. - пеня; 4481,54 грн. - 3% річних, 18010,11 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.03.2016р. між ПАТ "Завод "Темп" та ПП "Ліфт Експрес" був укладений договір поставки №20/2016-27, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується виготовляти продукцію та /або надати послугу і передати її у власність покупцю, а покупець належним чином прийняти та оплатити її. При цьому договором передбачено 50% попередню оплату рахунка, виставленого постачальником на підставі замовлення, остаточна оплата – не пізніше 3 робочих днів з дати отримання від постачальника повідомлення про готовність продукції. Посилається на те, що станом на 13.11.2017р. за відповідачем рахується заборгованість по оплаті за відвантаження продукцію у сумі 316196,96грн. У зв’язку з несвоєчасною оплатою продукції позивачем нараховано пеню згідно п.7.3 договору та інфляційні і 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Ухвалою суду від 06.02.2018р. судом, відповідно до ст.46 ГПК України, прийнято уточнення позовних вимог ( № 21/06 від 30.01.2018р.) та зменшення позовних вимог від 06.02.2018р., згідно яких позивач просить стягнути з відповідача суму 316196,96грн. основного боргу за договором поставки №20/2016-27 від 14.03.2018р.

Відповідача повідомлено про дату, час і місце судового засідання (ухвала суду вручена 08.02.2018р.), проте представник відповідача для участі у засіданні не з’явився, про причини неявки суду не повідомив. Тому відсутні передбачені ст.ст.202, 216 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні.

Вислухавши пояснення позивача, з’ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши подані докази, з огляду на чинне законодавство судом встановлено.

Між ПАТ "Завод "Темп" (далі по тексту - позивач) та ПП "Ліфт Експрес" (далі по тексту - відповідач) укладено договір поставки №20/2016-27 від 14.03.2016р., за умовами якого позивач як постачальник зобов’язується виготовляти продукцію та/або надати послугу і передати її у власність покупця, а відповідач як покупець зобов’язується прийняти та оплатити її.

Згідно з п. 2.1 договору ціна за продукцію вказується у рахунку на оплату та специфікаціях, які надаються постачальником покупцю відповідно до договору, а згідно з п.2.2 загальна сума договору складається з сум всіх специфікацій по цьому договору, які є його невід’ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що умови оплати продукції вказуються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору, а пунктом 3.3 передбачено, що оплата вважається здійсненою з моменту надходження на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів у повному обсязі за конкретним рахунком на оплату.

Згідно з п. 5.4 договору поставка продукції здійснюється на умовах EXW склад постачальника: м. Хмельницький, Проспект Миру, 99/101 згідно міжнародних правил Інкотермс 2010р.

Договором передбачено, що він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р., а у частині виконання зобов’язань – до повного їх виконання. Якщо за 20 календарних днів до дати закінчення договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу про бажання припинити дію договору, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на 1 рік на таких саме умовах (п.6.1).

15.09.2016р. між сторонами підписано додаткову угоду до договору поставки №20/2016-27 від 14.03.2016р., якою договір доповнено п.1.3, згідно якого сторони домовились, що постачання продукції можливе на підставі попередньої 50% оплати рахунку, виставленого постачальником на підставі замовлення покупця. В такому випадку термін виготовлення продукції становить не більше 30 календарних днів з дати проведення передоплати. Остаточний розрахунок за виготовлену продукцію повинен бути здійснений не пізніше 3 робочих днів з дати отримання повідомлення від постачальника про готовність продукції.

На виконання умов договору сторонами виконано наступні дії:

Згідно листа відповідача № 335 від 3010.2016р. та замовлення на товар №200.335 від 30.10.2016р. на суму 34586,40грн., позивачем виставлено рахунок на оплату вартості товару №576 від 02.11.2016р. на суму 34586,40грн. Відповідачем здійснено попередню оплату товару в сумі 3458,64грн. згідно платіжного доручення №1353 від 03.11.2016р. Позивачем передано відповідачу товар на суму 34586,40грн. згідно видаткової накладної №53 від 15.02.2017р., а відповідачем одержаний товар за довіреністю №106 від 15.02.2017р. Залишок неоплаченого товару складав 31127,76грн. Згідно листа відповідача від 24.10.2017р. на погашення заборгованості за даним замовленням частково враховано оплату згідно інших платіжних доручень.

Всього за даним замовленням заборгованість становить суму 26025,12грн.

Згідно листа відповідача та замовлення на товар №200.411 від 14.11.2016р. на суму 207960,00грн., позивачем виставлено рахунок на оплату вартості товару №594 від 15.11.2016р. на суму 207960,00грн. Позивачем здійснено попередню оплату вартості товару в сумі 20796,00грн. згідно платіжного доручення №118 від 18.11.2016р. Позивачем переданий товар відповідачу згідно видаткових накладних №620 від 15.12.2017р. на суму 57420,00грн., №4 від 05.01.2017р. на суму 64410,00грн. та №47 від 15.02.2017р. на суму 86130,00грн., а відповідачем прийнято товар за довіреністю №6 від 05.01.2017р. та довіреністю №99 від 14.02.2017р. При цьому платіжним дорученням №221 від 30.01.2016р. відповідачем здійснено оплату у розмірі 187164грн. по рахунку №594 від 15.11.2016р. Однак листом від 30.01.2017р. № 553/1 відповідач повідомив позивача про те, що платіжним дорученням №221 від 30.01.2016р. ним здійснено оплату по рахунках №687 від 30.12.2016р. в сумі 14,31грн., №529 від 12.10.2016р. в сумі 3980,61грн., №578 від 02.11.2016р. в сумі 20019,96грн., №600 від 21.11.2016р. в сумі 29185,92грн., №612 від 29.11.2016р. в сусід 26730грн., №638 від 05.12.2016р. в сумі 6199,20грн. Таким чином оплата рахунку №594 від 15.11.2016р. здійснена платіжним дорученням №221 від 30.01.2016р. лише в сумі 101034,00грн. За даним замовленням залишилась неоплаченою сума 86130,00грн.

Згідно замовлення №200.4111 від 25.11.2016р. на суму 72000,00грн. відповідача, позивачем виставлений рахунок на оплату вартості товару №607 від 25.11.2016р. на суму 72000,00грн. Відповідачем здійснено оплату товару в сумі 7200,00грн. згідно платіжного доручення №265 від 01.12.2016р. Позивачем передано відповідачу товар на суму 72000,00грн. згідно видаткової накладної №45 від 15.02.2017р., а відповідачем прийнято товар по довіреності №100 від 14.02.2017р. Залишок заборгованості за даним замовленням склала 64800,00грн.

Згідно листа відповідача № 581 від 06.02.2017р. та замовлення на товар №200.581 від 15.02.2017р. на суму 145413,60грн., позивачем виставлено рахунок на оплату вартості товару №166 від 13.04.2017р. на суму 145413,60грн. Відповідачем здійснено попередню оплату вартості товару на суму 14541,36грн. згідно платіжного доручення №852 від 13.04.2017р. Позивачем передано відповідачу товар на суму 35700,00грн. за видатковою накладною №383 від 21.09.2017р., а відповідачем одержано товар за довіреністю №219 від 19.09.2017р. Залишок неоплаченого товару за даним замовленням складає 21158,64грн.

Згідно листа відповідача №694 від 05.04.2017р. та замовлення на товар №200.694 від 13.04.2017р. на суму 24288,00грн. Позивачем виставлений рахунок на оплату вартості товару №164 від 13.04.2017р. на суму 24288,00грн. Відповідачем здійснено попередню оплату вартості товару на суму 6428,80грн., зокрема 2428,80грн. згідно платіжного доручення №851 від 13.04.2017р. та 4000,00грн. згідно платіжного доручення №871 від 14.04.2017р. Позивачем передано відповідачу товар згідно видаткової накладної №387 від 21.09.2017р. на суму 24288,00грн., а відповідачем прийнято товар за довіреністю №215 від 19.09.2017р. Залишилась неоплаченою за даним замовленням сума 17859,20грн.

Згідно листа відповідача № 746 від 10.05.2017р.та замовлення на товар №200.626 від 10.05.2017р. на суму 100224,00грн.,позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату вартості товару №205 від 11.05.2017р. на суму 100224,00грн. Позивач передав відповідачу товар за видатковою накладною №384 від 21.09.2017р. на суму 100224,00грн., а відповідач прийняв товар по довіреності від 19.09.2017 №217. Сума неоплаченого товару за даним замовленням складає 100224,00грн.

Станом на 13.11.2017р. заборгованість відповідача по оплаті за відвантажену продукцію склала 316196,96грн.

Позивачем відповідачу надіслані претензії про сплату боргу від 27.03.2017р. №162/5 та від 19.06.2017р. №221/5, які залишені останнім без уваги.

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 316196,96грн. основного боргу за договором поставки № 20/2016-27.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт належного виконання позивачем зобов’язань за договором поставки від 14.03.2016р., а саме, за замовленнями відповідача №200.335 від 30.10.2016р. на суму 34586,40грн., №200.411 від 14.11.2016р. на суму 207960,00грн., №200.4111 від 25.11.2016р. на суму 72000,00грн., №200.581 від 15.02.2017р. на суму 45413,60грн., №200.694 від 13.04.2017р. на суму 24288,00грн., №200.626 від 10.05.2017р. на суму 100224,00грн. позивачем передано відповідачу товар згідно видаткових накладних №53 від 15.02.2017р. на суму 34586,40грн , №620 від 15.12.2017р. на суму 57420,00грн., №45 від 15.02.2017р. на суму 72000,00грн., №383 від 21.09.2017р. на суму 35700,00грн., №387 від 21.09.2017р. на суму 24288,00грн., №384 від 21.09.2017р. на суму 100224,00грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом відповідача у видаткових накладних та виданими позивачу довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей №217 від 19.09.2017р., №6 від 05.01.2016р., №99 від 14.02.2017р., №100 від 14.02.2017р., №219 від 19.09.2017р., №106 від 15.02.2017р., №215 від 19.09.2017р.

При цьому згідно виставлених позивачем рахунків №576 від 02.11.2016р. на суму 34586,40грн., №594 від 15.11.2016р. на суму 207960,00грн., №607 від 25.11.2016р. на суму 72000,00грн., №166 від 13.04.2017р. на суму 145413,60грн., №164 від 13.04.2017р. на суму 242888,00грн., №205 від 11.05.2017р. на суму 100224,00грн. відповідачем здійснено оплату товару (з урахуванням попередньої оплати ) згідно платіжних доручень №1353 від 03.11.2016р. в сумі 3458,64грн., №118 від 18.11.2016р. в сумі 20796,00грн., №221 від 30.01.2016р. в сумі 101034,00грн., №265 від 01.12.2016р. в сумі 7200,00грн., №852 від 13.04.2017р. в сумі 14541,36грн., №851 від 13.04.2017р. в сумі 2428,80грн.

У зв’язку з цим заборгованість відповідача склала 316196,96грн.

Згідно з п. 1.3 договору в редакції додаткової угоди від сторони домовились, що остаточний розрахунок за виготовлену продукцію повинен бути здійснений не пізніше 3 робочих днів з дати отримання повідомлення від постачальника про готовність продукції.

Судом встановлено, що позивачем не вручались відповідачу повідомлення про готовність продукції, проте відповідачу направлялись претензії з вимогою сплату боргу. Відповідно, відповідач повинен був виконати обов’язок щодо оплати вартості товару у строк, визначений ч.2 ст.530 ЦК України. Законодавством не встановлено конкретну форму, у якій повинна бути пред’явлена вимога до боржника, відтак направлення відповідачу копії позовної заяви від 14.11.2017р. теж розцінюється як пред’явлення останньому вимоги сплатити борг, яку останній повинен був виконати. Натомість, відповідачем не подані докази на підтвердження погашення боргу у розмірі 316196,96грн., а також докази, які спростовували б існування такої заборгованості.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом враховується, що позивач на противагу відповідачу поданими до суду належними та допустимими доказами, які не викликають сумнів у їх достовірності, підтвердив позовні вимоги у розмірі 316196,96грн., тому вони визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 129 ГПК України у зв’язку із задоволенням позову витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Завод "Темп" м. Хмельницький до приватного підприємства "Ліфт Експрес" м. Хмельницький про стягнення 316196,96грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Ліфт Експрес" м.Хмельницький (вул. Курчатова, 8/10А, код 40042748) на користь публічного акціонерного товариства "Завод "Темп" м.Хмельницький (Проспект Миру, 99/101, код 14309942) 316196,96грн. (триста шістнадцять тисяч сто дев’яносто шість гривень 96 коп.) основного боргу, 4742,95грн. (чотири тисячі сімсот сорок дві гривні 95 коп.) судового збору.

Повне рішення складено 13.02.2018р.

Згідно з ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, публічне акціонерне товариство "Завод "Темп" (29000, м.Хмельницький, проспект Миру, 99/101) рек з вруч.

3 - відповідачу, приватне підприємство "Ліфт Експрес" (29000, м.Хмельницький, вул. Курчатова, 8/10А) рек. з вруч.