Рішення № 72164318, 09.02.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2018 р.Справа № 922/25/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Транс", м. Кременчук до 1. Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва, с. Рогань, Харківський р-н, Харківська область 2. Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет", с. Тернова, Харківський р-н, Харківська область про стягнення коштів в сумі 169531,32 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 12.09.2017 року;

1-го відповідача – не з'явився;

2-го відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 09.01.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрейн Транс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з Державного підприємства "Навчально-Дослідницьке господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаева (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" (2-й відповідач) заборгованість за договором № 12-2015 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні від 24.04.2015 року в сумі 92306,74 грн., індекс інфляції в сумі 27057,32 грн., 3% річних в сумі 7177,17 грн., пеню в сумі 42990,09 грн. Також, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 2542,97 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.01.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2018 року о 10:00 годині. Цією ж ухвалою суду запропоновано відповідачам подати відзиви на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

22.01.2018 року 2-й відповідач надав відзив (вх. № 1663), в якому визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення основного боргу, інфляційних та 3% річних.

У підготовчому засіданні 22.01.2018 року було оголошено перерву до 09.02.2018 року для надання позивачу можливості ознайомитись з відзивом 2-го відповідача та подати свої заперечення, надання відзиву 1-м відповідачем.

09.02.2018 року 1-й відповідач надав пояснення (вх. № 3690), в яких виконуючий обов'язки директора 1-го відповідача зазначив, що на час виконання її обов'язків директора (до 04.10.2015 року), зобов'язання за договором № 12-2015 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні від 24.04.2015 перед позивачем були не виконані в сумі 92306,74 грн.

22.01.2018 року 2-й відповідач надав уточнений відзив (вх. № 3691), в якому визнав позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за договором № 12-2015 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні від 24.04.2015 в сумі 92306,74 грн., індексу інфляції в сумі 27057,32 грн., 3% річних в сумі 7177,17 грн. та пені в сумі 42990,09 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, з підстав вказаних у позовній заяві.

1-й відповідач у судове засідання 09.02.2018 року не з'явився, 09.02.2018 року разом з поясненнями надав клопотання про розгляду справи без його участі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів для прийняття об'єктивного та законного рішення, беручи до уваги подання 1-м відповідачем письмових пояснень та диспозитивність права сторони на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе, задовольнити клопотання 1-го відповідача про проведення судового засідання без участі його представника.

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні 09.02.2018 року підтримав свій уточнений відзив, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

В ч.ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача, суд встановив наступне.

26.01.2012 року між Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва (1-й відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" (2-й відповідач) було укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки з додатками і доповненнями у вигляді додаткових угод (далі - "договір про спільну діяльність"; а.с. 58-62).

Відповідно до п. 1.1 договору про спільну діяльність, за даним договором сторони зобов'язуються об'єднати зусилля для досягнення наступних господарських цілей, у рамках чинного законодавства України, спільно обробляти земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1500 га для:

- вирощування зернових культур;

- вирощування олійних культур;

- вирощування буряків;

- оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин;

- заготівлі, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції;

- надання послуг у сфері сільського господарства (інші необхідні види діяльності згідно класифікатору КВЕД).

24.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрейн Транс" (позивач, Перевізник), Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" (відповідачі, які разом іменуються "Замовник", та діють на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012 року) було укладено договір № 12-2015 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні (далі - "договір надання послуг"; а.с. 63-72).

Згідно з п. 1.1 договору надання послуг, Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов'язання надати, відповідно до умов даного договору, послуги по перевезенню наступних типів вантажів Замовника: пшениці, ріпаку, жита, кукурудзи, соняшнику, ячменю автомобільним транспортом Перевізника.

Пунктами 1.2, 1.3 договору надання послуг визначено, що Замовник зобов'язується прийняти надані послуги по перевезенню та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим договором.

Дані необхідні для надання послуг, вказуються у заявках на перевезення вантажу, що є невід'ємними частинами даного договору. Погоджені Сторонами заявки регулюють взаємовідносини сторін, щодо кожного окремого перевезення (форма Заявки наведена в додатку № 1 до даного договору).

Пунктом 2.1 договору надання послуг передбачено, що Перевізник забезпечує виконання послуг по перевезенню передбачених цим Договором, в термін погоджений у відповідній заявці на перевезення вантажу.

Пунктом п. 2.2 договору надання послуг встановлено, обов'язкові умови, які мають міститись у Заявці на перевезення вантажу, а саме: назва та об'єм вантажу, а також дата та детальний маршрут перевезення по кожному окремому перевезенню.

Пунктом 2.6 договору надання послуг встановлено, що Перевізник підтверджує прийняття заявки до виконання шляхом проставляння підпису уповноваженої особи Перевізника і печатки Перевізника. Надалі прийнята заявка відправляється засобами факсимільного зв'язку чи електронної пошти на адресу Замовника не пізніше, ніж через 5 (п'ять) годин з моменту отримання заявки. В разі відсутності в зазначений вище термін повідомлення про прийняття Перевізником або повідомлення про неможливість виконання заявки, заявка вважається прийнятою Перевізником.

В порядку передбаченому договором надання послуг, позивачем прийнято до виконання заявку № 1 від 24.04.2015 до договору №12-2015 від 24.04.2015 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні та заявку №2 від 30.04.2015 до Договору №12-2015 від 24.04.2015 про надання по слуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні (далі - Заявки; а.с. 73, 76).

Пунктом 3.2 договору надання послуг передбачено, що об'єкт перевезень та загальна вартість послуг за договором визначаються у заявці і сплачується Замовником Перевізнику шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника, зазначений в даному договорі.

Пунктом 4.1. договору надання послуг встановлено, що прийомка-передача виконаних робіт здійснюються шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, що надається Перевізником Замовнику після проведення звірки обсягу наданих послуг уповноваженими представниками сторін.

Позивач передбачені Заявками транспортні послуги надав в повному обсязі. Так, в результаті наданих на підставі Заявок послуг уповноваженими Сторонами Договору надання послуг підписано наступні акти приймання-передачі наданих послуг по Договору № 12-2015 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні від 24.04.2015. а саме:

- акт № 62 приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2015 року на загальну суму 81218,74 грн. (а.с. 74);

- акт № 70 приймання передачі наданих послуг від 14.05.2015 року на загальну суму 11088,00 грн.

Пунктом 4.5 договору надання послуг передбачено перелік обов'язкових документів, які додаються до акту приймання-передачі наданих послуг, а саме:

- заявка підписана Перевізником у одному екземплярі;

- товарно-транспортна накладна з підписом та печатками Вантажовідправника, Перевізника та Вантажотримувача в одному екземплярі;

- податкова накладна Перевізника;

- інші документи, які могли виникнути в процесі перевезення вантажів (наприклад, Акт недостачі/надлишків та ін.).

Пунктом 4.6. договору надання послуг на Замовника покладено обов'язок підписати Акт і приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту передачі його Перевізником або в цей же строк направити Перевізнику мотивовану відмову від підписання акту.

Враховуючи те, що вказані вище акти приймання-передачі наданих послуг підписані керівником Замовника, останній погодився з наданими послугами перевезення та встановленою ціною за такі послуги.

На підставі актів підписаних сторонами договору надання послуг позивачем в порядку та строки визначені п. 3.5 спірного договору виставлені рахунки на оплату послуг, зокрема, рахунок на оплату №210 від 30.04.2015 року на загальну суму 81218,74 грн. та рахунок на оплату №211 від 14.05.2015 року на загальну суму 11088,00 грн. (а.с. 75, 78).

Відповідно до п. 3.5 договору надання послуг, розрахунок Замовником Перевізнику здійснюється по факту за надані послуги на підставі актів приймання-передачі наданих послуг по договору на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати їх підписання.

Крім того, пунктом 5.3.8 договору надання послу встановлено обов'язок Замовника вчасно платити вартість виконаних робіт, відповідно до умов договору.

Пунктом 7.1 договору надання послуг передбачено, що всі суперечки та розбіжності, що виникають між сторонами в ході виконання зобов'язань за договором або в зв'язку з ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів, з обов'язковим застосуванням претензійного порядку досудового врегулювання спору, відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством України.

На підставі вказаного пункту поговору, Перевізником на адреси Замовника направлено претензії №92/16 від 21.09.2016 р. та №93/16 від 21.09.2016 р. (а.с. 91-102) з вимогою врегулювати заборгованість, шляхом перерахування заборгованості на рахунок позивача.

Пунктом 9.1 договору надання послуг визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 24.04.2016 pоку, а в частині розрахунків - до повного проведення розрахунків.

Позивач зазначає, що станом на час розгляду справи, грошові зобов'язання за договором № 12-2015 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні від 24.04.2015 відповідачами не виконані, у зв'язку з чим у останніх утворилась заборгованість в сумі 92306,74 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

В силу ч.1, ч.2, ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Суд зазначає, що договір № 12-2015 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні від 24.04.2015 року, укладений між сторонами у справі, є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення вантажу.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України закріплено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Станом на момент розгляду справи, відповідачі 92306,74 грн. заборгованості не сплатили та не надали суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідачі визнаються судом такими, що прострочили виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, за договором № 12-2015 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні від 24.04.2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Частиною 2 ст. 1131 ЦК України визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Пунктом 5.1 договору про спільну діяльність визначено, що керівництво спільною діяльністю, ведення спільних справ доручається 1-му відповідачу.

Договором про спільну діяльність також встановлено, що 1-й відповідач є повноважним представником 2-го відповідача у питаннях здійснення спільної діяльності відповідно до цього Договору та здійснює всі необхідні юридичні дії для виконання договору.

Відповідно до п. 9.1 договору про спільну діяльність, сторони за даним договором несуть відповідальність, згідно з вимогами чинного законодавства України.

За приписами ч. 2 ст. 1138 ЦК України, якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Таким чином, оскільки договір надання послуг, укладений на підставі договору про спільну діяльність відповідачів, спрямований на здійснення підприємницької діяльності останніми, відповідачі несуть солідарну відповідальність по невиконаним зобов'язанням перед TOB "Агрейн Транс".

З положень ч. 1 ст. 542 ЦК України вбачається, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку, беручи до уваги визнання 2-м відповідачем позову, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості у розмірі 92306,74 грн. нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В розумінні ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 6.3.1 договору надання послуг закріплено, що за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Перевізнику пеню згідно норм діючого в Україні законодавства.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 6.1.5 договору надання послуг сторони домовились, що всі платежі, неустойка, пеня, штрафні санкції сплачуються у національній валюті України та нараховуються з моменту невиконання або неналежного виконання стороною зобов'язань за договором, що фіксується згідно з датою вручення рекомендованого листа з письмовою претензією, до моменту його належного виконання або припинення.

Таким чином, сторони встановили інший ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних, інфляційних втрат та пені, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 42990,09 грн., 7177,17 грн. 3% річних та 27057,32 грн. інфляційних є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає витрати по сплаті судового збору солідарно на відповідачів.

На підставі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 627, 628 ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 542, ч. 1 ст. 543, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1, ч.2, ч.3 ст. 909, ч. 1 ст. 1130, ч. 2 ст. 1131, ч. 2 ст. 1138 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, ч. 6 ст. 232, ч.1, ч.2, ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 191, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з Державного підприємства "Навчально-Дослідницьке господарство Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (62482, Харківська область, Харківський р-н, с. Докучаєвське, вул. Докучаєва, б. 2а, код ЄДРПОУ 00487522) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" (62421, Харківська область, Харківський р-н, с. Тернова, код ЄДРПОУ 30712821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Транс" (39627, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Московська, б. 6, офіс 405, код ЄДРПОУ 38052610) заборгованість за договором № 12-2015 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні від 24.04.2015 в сумі 92306,74 грн., індекс інфляції в сумі 27057,32 грн., 3% річних в сумі 7177,17 грн., пеню в сумі 42990,09 грн. та 2542,97 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.02.2018 р.

Суддя ОСОБА_3