Постанова № 72163042, 08.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/832/18 Головуючий 1 інст. - Шмадченко С.І.

Справа № 640/2534/17 Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: відшкодування шкоди

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 18 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, УДКСУ у Харківській області про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, який у подальшому уточнив та просив стягнути з Держави України в особі державного органу - Головного управління Національної поліції в Харківській області на його користь завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 10 000,00 грн. та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 02.12.2015 року старшим інспектором ОД ГУ НП в Харківській області Цибулькою М.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 № 874653, відповідно до якого він (ОСОБА_3.) 29.11.2015 року о 03:00 год. при керуванні автомобілем «Мітсубісі-Лансер» д/н. НОМЕР_1 невірно обрав безпечну швидкість та не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого допустив наїзд на перешкоду з наступним виїздом на трамвайні колії. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.01.2016 року його (ОСОБА_3.) притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24.02.2016 року провадження у адміністративній справі було закрито, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення. Зазначаючи, що притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було незаконним і неправомірним, завдало матеріальної та моральної шкоди, яку оцінює у 10000 грн., ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача шляхом відрахування коштів з Державного бюджету України.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 18 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, УДКСУ у Харківській області про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно зроблений висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, оскільки порушення працівниками відповідача його прав щодо притягнення до адміністративної відповідальності, що потягло за собою спричинення моральної шкоди, є підставою для відшкодування збитків відповідно до вимог ст.ст. 1174, 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за рахунок коштів державного бюджету.

Перевіривши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що діями посадових осіб Управління патрульної поліції у м. Харкові було порушено його права чи спричинена моральна шкода, не встановлено й наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями відповідача ГУ НП в Харківській області в заподіянні моральної шкоди.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 56 Конституції України передбачено право кожного громадянина на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, тобто така шкода відшкодовується на загальних підставах, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб органу державної влади.

Звертаючись до суду із вищевказаним позовом, ОСОБА_3 зазначав, що через неправомірні дії старшого інспектора з ОД ГУ НП в Харківській області майора поліції Цибулька М.М. йому (ОСОБА_3.) були заподіяні моральні страждання в розмірі 10 000 грн., які підлягають відшкодуванню (компенсації) державою за рахунок коштів Державного бюджету України.

У зв'язку із чим відсутні підстави для застосування до виниклих правовідносин вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та ч.1 ст. 1176 ЦК України.

Між тим матеріали справи не містять доказів, які б відповідно до вимог ст.ст. 76 - 81 ЦПК України свідчать про наявність незаконних дій посадових осіб відповідача, які призвели б до порушення прав ОСОБА_3 та спричинення йому матеріальної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи службовою особою ОД ГУ НП в Харківській області

відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення положень п 12.1 Правил дорожнього руху, яке мало місце 29.11.2015 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 254-256 КУпАП протокол про адміністративне порушення є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення. Тобто протокол лише фіксує обставини та факти виявлених порушень та не є документом, який зобов'язує суб'єкта, перевірку щодо якого проведено, до вчинення будь-яких дій, і не породжує щодо цієї особи прав і обов'язків.

Як вбачається з копії постанови Київського районного суду м. Харкова від 25.01.2016 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24.02.2016 р., провадження у справі було закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

При цьому текст зазначених постанов не містить будь-яких висновків суду про неправомірність дій працівників поліції по складанню протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про те, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів стосовно порушення його права неправомірними діями патрульної поліції, ОСОБА_3 не надано.

Доводи апеляційної скарги по суті зводяться до переоцінки наданих сторонами доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції по оцінці цих доказів.

Оскільки судом першої інстанції не порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: