Рішення № 72163008, 12.02.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/5447/17

Провадження № 2/520/2761/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

За участю представників сторін ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса,59Д» про усунення порушень права спільної сумісної власності на спільне майно багатоквартирного будинку і справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса, 59Д» про усунення порушень права спільної сумісної власності на спільне майно багатоквартирного будинку,

Встановив:

12.05.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення технічного поверху загальною площею 127,5 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку №59-Д по вул..Ак.Вільямса в м.Одесі видане, 10.02.2005 року виконкомом Одеської міської ради ОСОБА_4 (справа за №520\5447\17)

12.06.2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення про визнання незаконними і скасування свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення літ. «А» загальною площею 19,10 кв.м. і загальною площею 18,2 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку №59-Д по вул..Ак.Вільямса в м.Одесі, відображені в технічному паспорті від 18.02.2009 року, видані 18.03.2009 року виконкомом Одеської міської ради ОСОБА_4 (520\6794\17).

Ухвалою суду від 19.12.2017 року справи об’єднані в одне провадження (справа 520\5447\17).

В судовому засіданні представник позивачів – ОСОБА_1 вимоги підтримала у повному обсязі і стверджувала, що ОСОБА_4 оформила право власності на нежитлові приміщення в будинку №59-Д по вул..Ак.Вільямса з порушенням вимог законодавства, тому як відповідачка отримала у власність нерухоме майно, яке за законом є спільним (неподільним) майном багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню. Позивачева сторона посилалась на положення ст.ст.382,369,331 ЦК України, на рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року №4-рп\2004. ОСОБА_6 того, на думку позивачів інвестиційні договори від 04.09.2009 року і від 10.03.2004 року, укладені між Молодіжним житлово-будівельним товариством «ДОМ» і ОСОБА_4, є фальшивими. Фальшивими є і акти приймання-передачі від 12.02.2005 року і від 20.12.2004 року, тому як, інвестиційні договори не затверджені начальником управління капітального будівництва, документи підписані ОСОБА_7, який перебуває у шлюбі з ОСОБА_4, а ОСОБА_4 є засновником Молодіжного житлово-будівельного товариства «ДОМ».

Представник ОСОБА_4 вимоги позивачів не визнав і доводив, що позови є безпідставними.

Представник виконкому Одеської міської ради до суду не з’явився, про час і місце слухання справи сповіщений.

Представник третьої особи - ОСББ «Вільямса 59-Д» - ОСОБА_1 вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_5 підтримала у повному обсязі.

Суд вислухав учасників процесу і встановив:

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2007 року. ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Одеської міськради 28.12.2004 року .

Багатоквартирний житловий будинок № 59-д, по вул. Ак. Вільямса, в м. Одесі, належить будівельному товариству «ДОМ», що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 5499617 від 18 листопада 2004 року. МЖБТ «ДОМ» виступило забудовником вищевказаного багатоквартирного будинку і здало будинок в експлуатацію двома чергами. Перша черга будівництва була введена в експлуатацію відповідно до акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об’єкта в експлуатацію від 24.12.2003 року, який затверджений розпорядженням Київської районної адміністрації № 2096 від 25.12.2003 р., друга черга будівництва була введена в експлуатацію відповідно до Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об’єкта в експлуатацію від 18.11.2004 року, який затверджений розпорядженням Київської районної адміністрації № 1691 від 18.11.2004 р.

ОСОБА_4 є власником трьох нежитлових приміщень в будинку № 59 – Д по вул. Ак. Вільямса у м. Одеса : нежитлового приміщення загальною площею 19,1 кв. м. на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 18.03.2009 року виконкомом Одеської міськради; нежитлового приміщення загальною площею 127,5 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10.02.2005 року виконкомом Одеської міськради і нежитлового приміщення загальною площею 18,2 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності, виданого 18.03.2009 року виконкомом Одеської міськради.

Підставою оформлення і видачі свідоцтв про право власності на нежилі приміщення є укладені ОСОБА_4 з Молодіжним житлово – будівельним товариством «ДОМ» інвестиційні Договори та Акти приймання – передачі до них.

Позивачі доводять, що спірні нежитлові приміщення, є допоміжними приміщеннями житлового будинку № 59-Д по вул. Ак. Вільямса і не можуть перебувати у власності ОСОБА_4. На обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на положення ст.1Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», де викладено поняття допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Так, допоміжними приміщеннями є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). У даному випадку приміщення площею 127,5 кв.м. є даховою котельною, а приміщення площею 19,1 кв.м. і 18,2 кв.м. є колясочною, вестибюлем і щитовою. У якості доказів позивачі надали висновки будівельно-технічного експертного дослідження за №ED-2502-1-714.17 від 25.05.2017 року і за № ED-502-1-715.17 від 31.05.2017 року, виготовлені судовим експертом ОСОБА_6

Представник відповідача ОСОБА_4, не визнаючи позов, посилається на наступне: Відповідно до законодавства, чинного на момент укладення договорів інвестування, визначення допоміжних приміщень містилось у ч.1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», під допоміжними приміщеннями розумілось (підвали, сараї тощо) цього фонду. Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЖК України до житлового фонду не входять нежилі приміщення у жилих будинках призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

На обґрунтування своїх доводів представник відповідача посилається на Рішення Київського районного суду м. Одеси, справа № 520/10983/14-ц від 12.09.2014, яке набрало законної сили, яким встановлено, що спірні нежитлові приміщення є нежитловими та не відносяться до допоміжних, а отже можуть бути самостійним об'єктом цивільно - правових відносин.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_5 не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені в Законі України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991р., який передбачає, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Суд встановив і сторони визнали, що ОСОБА_4 і МЖБТ «ДОМ» уклали інвестиційні договори: 04.09.2003 року на будівництво нежитлового приміщення площею 18,2 кв.м., 12.09.2003 року на будівництво нежитлового приміщення площею 19.1 кв.м., 10.03.2004 року на будівництво нежитлового приміщення площею 127,5 кв.м. Ці обставини встановлені і рішенням Київського райсуду м.Одеси від 12.09.2014 року, що набрало законної сили, тому не підлягають доказуванню, оскільки встановлені щодо спірних приміщень належних на праві власності відповідачу ОСОБА_4, а з огляду на приписи ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачі заявили про «фальшивість» вищевказаних інвестиційних договорів, але вимог про визнання угод недійсними не ставили, належних і допустимих доказів «фальшивості» укладених угод не надали.

Ні Цивільний Кодекс України, ні ЗУ «Про інвестиційну діяльність», ні ЗУ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» не містять прямої заборони на укладання договорів інвестування, передачу у власність приміщень (їх частину), розташованих на технічних поверхах, на перших (цьокольних) багатоквартирних житлових будинків. Наведені представником позивачів посилання на проектні рішення, державні будівельні норми і правила, акти прийняття закінченого будівництвом житлового будинку свідчать, що багатоквартирний житловий будинок разом з приміщеннями технічного поверху є об’єктом інвестицій за договором і цей об’єкт відповідає будівельним нормам і правилам.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно в період оформлення ОСОБА_4 свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення загальною площею 127,5 кв.м., загальною площею 18,2 кв.м., загальною площею 19,1 кв.м. здійснювалась КП «БТІ та РОН» Одеської міської ради відповідно до вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (в редакції, яка діяла на час видачі свідоцтв, а саме від 28.05.2004 року та 06.02.2009 року).

Позивачі не надали належних доказів того, що оскаржувані свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на нежитлові приміщення були видані з будь-яким порушенням вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Тобто, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що нежитлові приміщення у будинку № 59 – Д по вул. Ак. Вільямса у м. Одеса загальною площею 127,5 кв. м., загальною площею 18,2 кв.м., загальною площею 19,1 кв.м. набуті на підставі Інвестиційних Договорів укладених між ОСОБА_4 та МЖБТ «ДОМ» б/н від 04.09.2003 року, від 12.09.2003 року та від 10.03.2004 року та Актів приймання передачі від 20.12.2004 р., від 12.05.2005 року та від 12.02.2005 року, вважаються такими що набуті правомірно, оскільки інше прямо не випливає із закону та незаконність набуття права власності ОСОБА_4 на вищевказані нежитлові приміщення не встановлена судом.

Більш того, факт правомірності набуття права власності на вищевказані нежитлові приміщення ОСОБА_4 є встановленою обставиною рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2014 р. по справі № 520/10983/14-ц, та в розумінні ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню в даній справі.

Поняття допоміжного та нежилого приміщення не є тотожними, оскільки законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення. Згідно зі ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування мешканців будинку; а нежитлове приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не входить до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин.

У даному випадку спірні приміщення є нежитловими, що визначено правовстановлюючими документами на ці приміщення, технічною документацію і рішенням Київського райсуду м.Одеси від 12.09.2014 року.

У відповідності до положень ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст..89 цього Кодексу.

Висновки будівельно-технічного експертного дослідження за №ED-2502-1-714.17 від 25.05.2017 року і за № ED-502-1-715.17 від 31.05.2017 року, виготовлені судовим експертом ОСОБА_6 без безпосереднього обстеження спірних приміщень та без дослідження оригіналів проектно-технічної документації та правовстановлюючих документів, тому суд не приймає ці висновки як належні, допустимі і достовірні докази.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорюваня. Суд вважає, що ОСОБА_3 і ОСОБА_5 ні в позові ні в поясненнях в судовому засіданні не довели наявності у них прав на спірні нежитлові приміщення.

Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту. Тому закон спеціально регулює не тільки підстави набуття права власності, а й підстави його припинення, які визначено в ст.346 ЦК. Наведений у ч.1 зазначеної статті перелік не є вичерпним. Відповідно до ч.2 цієї норми право власності може бути припинене також в інших випадках, установлених законом.

Разом з тим, факт установлення законом підстав для позбавлення права власності Європейський суд з прав людини вважає недостатнім для обґрунтування втручання в право власності. Втручання в право власності, у тому числі й основане на законі, не повинне порушувати справедливу рівновагу між вимогами інтересів суспільства й захистом основних прав особи. Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Керуючись ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

В и р і ш и в,

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса,59Д» про усунення порушень права спільної сумісної власності на спільне майно багатоквартирного будинку залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса,59Д» про усунення порушень права спільної сумісної власності на спільне майно багатоквартирного будинку залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський райсуд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Калашнікова О. І.