Вирок № 72162486, 13.02.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/271/18

Номер провадження 1-кп/623/118/2018

ВИРОК

іменем України

13 лютого 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя - Герцов О.М.

секретар - Бобриш М.С.

з участю прокурора Квітчатого К.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорськ Донецької області, українця, громадяни України, з вищою освітою, не одруженого, не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 РНПП НОМЕР_1, -

у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

відповідно до обвинувального акту від 11.12.2017 р., обвинувачений 27 грудня 2015 року, близько 18 години, керуючи технічно справним автомобілем Seat Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить ОСОБА_3 рухався по автошляху Київ-Харків-Довжанський, зі сторони м. Харків в напрямку м. Слов'янськ Донецької області, зі швидкістю приблизно 60 км/год.

В процесі руху на 621 км + 300 м водій ОСОБА_1 змінив напрям рух ліворуч, виїхав на зустрічну смугу руху, не впевнився перед цим у безпеці створив небезпеку для руху водію зустрічного автомобіля ВАЗ 21112 реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, грубо порушив вимоги п.п. 10.1,34 п/п 1.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою змін « напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 34 Дорожня розмітка п/п 1.1: вузька суцільна лінія - поділяє транспорт потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; познає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей (№111 від 11.02.2013).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ 21112, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому дна вертлужної западини, вивих лівого стегна, закритий перелом 2-5 - го плюстневих кісток справа, кваліфікованого згідно з висновком судово-медичної експертизи №197-13/17 від 19.06.2017, середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Порушення вимог п.п. 10.1, 34 п/п 1.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1, яке відповідно до висновку комісійної судової авто-технічної експертизи №17283 від 23.11.2017 з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками і виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем повинен був перед зміною напрямку руху ліворуч переконатись, що даний маневр буде безпечним та він своїми діями не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а також повинен був не перетинати межі проїзної частини, позначеною дорожньою розміткою 1.1 Правил дорожнього уху України, виїхав на зустрічну смугу руху, не впевнився перед цим у безпеці а створив небезпеку для руху водію зустрічного автомобіля ВАЗ 21112 ОСОБА_2, що призвело до виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, що спричинило вищевказані наслідки.

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

29 січня 2018 року під час досудового розслідування між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 було досягнуто угоди про примирення.

Згідно з умовами вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_1, під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні та зобов'язується у подальшому сприяти у припиненні інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень.

На час укладання угоди претензій матеріального та морального характеру від потерпілого до обвинуваченого немає.

Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1, за ч.1ст.286 КК України у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.

Витрати пов'язані з проведенням експертизи - у сумі 5805 грн. 36 коп., виконана за рахунок Державного бюджету України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_1 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердженням зазначеної угоди є :

- для підозрюваного - обмеженням права на оскарження вироку згідно ст. 394 і ст. 424 КПК України.

- для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_1, розуміє, що виконання зобов'язань іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним закону і будь-якого положення складеної угоди.

Обвинувачений ОСОБА_1, розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.468, ст.469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_1, узгоджене в угоді покарання.

Потерпілий та обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання для обвинуваченого та при цьому останній беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України в обсязі підозри та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст.286 КК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений та потерпілий повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, цілком розуміють свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про примирення.

Відповідно до ст. 124 КК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1, на користь держави документально підтверджені судові витрати на залучення експертів.

Цивільний позов не пред'являвся.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 377, 475 КПК України суд, -

з а с у д и в :

затвердити угоду від 29 січня 2018 року про примирення, укладену між потерпілим ОСОБА_2, обвинуваченим ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.

Роз`яснити ОСОБА_1, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи №197-ІЗ/17 від 19.06.2017 по кримінальному провадженню, яка складає 5805 грн.35 коп.(отримувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази - автомобілі ВАЗ 21112, реєстраційний номер НОМЕР_3, чорного кольору, 2008 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_5 та автомобіль Seat Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_4, сірого кольору, 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_6 - знаходяться на зберіганні на майданчику тимчасового затриманих транспортних засобів Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пров. Георгіївський, 2 - повернути власникам під розписку.

Скасувати арешт майна, накладеного ухвалами Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 грудня 2015 року по справі №623/5417/15-к, а саме:

на автомобіль ВАЗ 21112, реєстраційний номер НОМЕР_3;

на автомобіль Seat Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_4.

Скасування заходів забезпечення кримінального провадження підлягають негайному виконанню.

Запобіжний захід - не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду О.М.Герцов