Ухвала суду № 72160943, 29.01.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/2-741/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Висоцької Г.А.,

при секретарі судового засідання – Радєвій Н.В.,

за участю: представника скаржника - ОСОБА_1, прокурора – Мазуренко Н.А.,

державного виконавця- ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій та бездіяльності державного виконавця протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документу,

В С Т А Н О В И В :

18.01.2018 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі Банк) звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність та дії старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2.

В скарзі зазначається, що 03.01.2018 року банком отримано від виконавця постанову від 19.12.2017 року про повернення виконавчого листа, виданого Вознесенським міськрайонним судом Миколаївськської області про стягнення на його користь з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором загальній сумі 56 887 грн. 12коп., оскільки стягувачем не проавансовано кошти на виготовлення технічної документації та експертної оцінки нерухомого майна, яке належить боржнику.

Посилаючись на те, що державний виконавець, постановивши вказану постанову, ухилився від виконання своїх обов'язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», не виконав всіх необхідних та можливих дій по стягненню боргу, в тому числі не перевірив за даними Єдиного реєстру наявності або відсутності іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо боржника, не прийняв рішення стосовно об'єднань виконавчих проваджень № 51441811 та № 51311982 у зведене не пізніше 30.06.2016 року.

Крім того представник заявника вказує, щодо Єдиного реєстру виконавчих проваджень, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2016року № 51441811 не внесено жодного процесуального рішення щодо примусового виконання відносно боржника ОСОБА_3 Жодні процесуальні дії не проводились, тому з урахуванням викладеного представник заявника просив суд задовольнити скаргу.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 скаргу підтримав в повному обсязі, зазначив, що банк отримав від державного виконавця тільки один лист від 20.10.2017 року про необхідність авансування витрат виконавчого провадження, але оскільки вже були випадки, коли на сайті відділу ДВС реквізити зазначалися із помилкою, то звернулися до виконавця із листом про зазначення повної інформації і більше жодного листа з цього приводу не отримували.

Щодо невиконання державним виконавцем вимог ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» відносно об’єднання виконавчих проваджень щодо одного боржника, то незважаючи на ту обставину, що обидва виконавчих провадження по боргам ОСОБА_3 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» знаходяться на виконанні у ОСОБА_2 він мав їх об’єднати, але не зробив цього.

Бездіяльність виконавця щодо виявленого нерухомого майна, яке належить боржнику, а саме те, що він не описав та не наклав арешт на будівлю пекарні за адресою: Вознесенський район, с. Трикрати вул. Леніна,38 та не вніс до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень автоматизованої системи виконавчих проваджень всіх процесуальних рішень є очевидною і це потрібно виправити, тому вважає що скарга є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

Прокурор Мазуренко Н.В. в судовому засіданні повністю підтримала представника заявника.

Старший державний виконавець Долженко А.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вказуючи, що ним були проведені всі необхідні дії щодо примусового виконання по обом виконавчим документам по боржнику ОСОБА_3 незважаючи на те, що вони не об’єднані.

Щодо накладення арешту на будівлю пекарні в с. Трикрати вул. Леніна, 38, Вознесенського району, то він накладений 28.08.2015 року, оскільки банк неодноразово звертався до ДВС з приводу виконання зазначеного виконавчого листа, а постанова про повернення винесена обґрунтовано, оскільки стягувачу завчасно надсилався лист щодо авансування із реквізитами, але закон не містить вказівки що ця кореспонденція має надсилатись із поштовим повідомленням.

Суд, заслухавши пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали скарги та матеріали виконавчого провадження, встановив наступні правовідносини під час виконавчого провадження та прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, в редакції 03.10.2017 року, яка діє на час подання скарги, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особою державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч.2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, яка діє на час оскаржуваних дій державного виконавця та оскаржуваної постанови) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В судовому засіданні встановлено, що 21.06.2016 року старшим державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51441811 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 25.11.2011року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області на підставі судового рішення від 27.10.2011року по справі №1407/2-741/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення з ОСОБА_4 на користь стягувача заборгованості за кредитним договором в розмірі 56 887 грн. 12 коп.

03.01.2018 року за вх. № 113 на адресу заявника надійшла постанова старшого державного виконавця Вознесенського МРВДВС ГТУЮ ОСОБА_2 від 19.12.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесена в межах виконавчого провадження № 51441811, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на те, що «згідно відповідей на запит державного виконавця УПФУ в м. Вознесенську та району, ВДАІ МВУМВС м. Вознесенська та району, Вознесенської ОДПІ, та акта державного виконавця у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, за боржником зареєстровано нерухоме майно. Стягувачем не проавансовано кошти на виготовлення технічної документації та експертної оцінки майна».

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Долженка А.С. перебуває інше виконавче провадження № 51311982 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07.06.2013 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області на підставі судового рішення від 16.05.2013 року по справі №1407/1232/13-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 25535грн.15 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 3.8, 3.8.1., 3.8.5. розділу III Інструкції старший державний виконавець Вознесенського МРВДВС ГТУЮ ОСОБА_2 при відкритті виконавчого провадження № 51441811 повинен був перевірити за даними Єдиного реєстру наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо ОСОБА_4, звернутися до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, щодо прийняття рішення стосовно об’єднання виконавчих проваджень № 51441811 та № 51311982 у зведене, не пізніше 30 червня 2016 року винести постанову про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, але зазначені дії державним виконавцем вчинені не були.

Частиною 1 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб’єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов’язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов’язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

Згідно ч. 5 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII у разі відсутності технічної документації на майно, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувана. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.

В ході здійснення виконавчого провадження № 51441811 державним виконавцем було виявлено зареєстроване за боржником нерухоме майно, а саме: будівля пекарні за адресою: Вознесенський район, с. Трикрати, вул. Леніна, 38.

Так, 26 жовтня 2017 року на адресу заявника надійшла вимога старшого державного виконавця Вознесенського МРВДВС ГТУЮ ОСОБА_2 від 20.10.2017 №102/7, в якій останній в межах виконавчого провадження № 51441811 запропонував стягувачеві розглянути питання про авансування витрат виконавчого провадження в сумі 450 грн на виготовлення технічної документації на майно боржника ОСОБА_4

02.11.2017 року стягувачем на адресу Вознесенського МРВДВС ГТУЮ було направлено лист №112.20-23/784/34440/2017-14вих. в якому було повідомлено про надання згоди на авансування витрат на виготовлення технічної документації майна, належного боржнику ОСОБА_3 Оскільки у своїй вимозі державним виконавцем не було зазначено реквізити для авансування витрат, стягувач просив повторно направити на його адресу вимогу державного виконавця із зазначенням реквізитів для авансування витрат.

Доводи старшого державного виконавця Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_2 щодо повторного і належного повідомлення стягувача про реквізити і відповідно направлення листа від 23.11.2017 №11007, в якому він запропонував банку розглянути питання про авансування витрат виконавчого провадження в сумі 1950,00грн. на виготовлення технічної документації та експертної оцінки нерухомого майна боржника ОСОБА_4О із зазначеними реквізитами для авансування витрат, суд сприймає критично, оскільки належного підтвердження направлення суду не надано, позаяк зазначений лист не отримано адресатом, а інших спроб повідомити учасника виконавчого провадження виконавець не зробив.

Надсилаючи стягувачу лист про авансування витрат від 20.10.2017 року державний виконавець на думку суду довів до нього неповну інформацію, що і сприяло конфліктній ситуації.

Таким чином, на момент винесення старшим державним виконавцем Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19 грудня 2017 року АТ «Ощадбанк» не мало належним чином оформлених та законних вимог державного виконавця щодо авансування виконавчих дій із наданням належних реквізитів відповідного рахунку органу державної виконавчої служби.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.03.2017 року вбачається, що постановою заступника начальника Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_5 було накладено арешт на майно будівлі пекарні за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Трикрати вул. Леніна, 38, яке належить боржнику ОСОБА_3

Частиною 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку та відповідно до положень п. 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України від 02.04.2012 року за № 512/5, зареєстрованої того ж числа за № 489/20802, після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

Відповідно до вимог п. 2 Положення «Про автоматизовану систему виконавчого провадження», зареєстрованого в Мінюсті України 12.08.2016 за № 1126/29256, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5 «Про затвердження Положення про єдиний державний реєстр виконавчих проваджень».

Відповідно до п.п. 1-4 розділу IV Положення «Про автоматизовану систему виконавчого провадження», державний виконавець після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, він має обов’язково внести до Системи відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень, відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді, та їх скановані копії.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа на підставі якого вчиняється виконавча дія або одночасно з виготовленням документа яким оформлюється проведення виконавчої дії.

Частиною 1 ст. 11, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд вважає, що бездіяльність старшого державного виконавця Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ ОСОБА_2 відносно опису та арешту виявленого майна боржника та не внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень автоматизованої системи виконавчих проваджень всіх процесуальних рішень та документів є неправомірною.

За таких обставин скарга Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі із застосуванням наслідків ст.. 453 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 258, 260, 447, 450-451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 19.12.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачеві у виконавчому провадженні ВП № 51441811 - неправомірними.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 від 19.12.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачеві у виконавчому провадженні ВП № 51441811.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 щодо невжиття заходів по об'єднанню виконавчих проваджень відносно божника ОСОБА_3 за № 51441811 та №51311982 у зведене; невжитті заходів щодо опису та арешту виявленого майна божника, а саме будівлі пекарні за адресою : Вознесенський район, с. Трикрати вул. Леніна,38; не внесені до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень автоматизованої системи виконавчих проваджень всіх процесуальних рішень.

Зобов'язати старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 повідомити стягувача та суд про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Висоцька Г.А