Ухвала суду № 72160799, 31.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/66/16-к Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г.

Провадження № 11-кп/783/593/17 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Маліновської-Микич О.В.,

суддів Гончарук Л.Я., Партики І.В.,

з участю секретаря Стойко Р.З.,

розглянувши у кримінальному проваджені №12015140110001875 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296, ч.2 ст. 121 КК України, щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1,

з участю прокурора Яворського С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисників Детинича П.І, Петріва А.Я.

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_5,

представників потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8,

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Петріва А.Я. на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 296 КК України, ч.2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання за ч.1 ст. 296 КК України 1 рік обмеження волі; за ч. 2 ст. 121 КК України 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_1 визначено 7 (сім) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь відділу охорони здоров'я виконавчих органів Дрогобицької міської ради (р/р 35425201029302 у ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 13815703) кошти в сумі 2926 грн., які були затрачені на лікування потерпілого ОСОБА_9.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_6 50000 гривень за спричинену моральну шкоду.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 50000 гривень за спричинену моральну шкоду.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_10 50000 гривень за спричинену моральну шкоду.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 150000 гривень за спричинену моральну шкоду та 20496,40 гривень задокументовану матеріальну шкоду.

Згідно з вироком ОСОБА_1, 23 серпня 2015 року приблизно о 19 годині неподалік магазину МПП «Світлана», що по вул. Грушевського, 16 в смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, загальноприйнятих норм моралі та поведінки, що супроводжувались особливою зухвалістю, безпричинно наніс один удар кулаком руки в ділянку обличчя ОСОБА_11 чим спричинив останньому фізичний біль. Продовжуючи свої злочинні дії на вчинення хуліганства ОСОБА_1, після нанесеного удару ОСОБА_11, об'єктивно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілого, хоча й не конкретизуючи у своїй свідомості якою саме буде така шкода умисно, раптово наніс ОСОБА_9 один удар кулаком руки в обличчя, внаслідок чого останній впав на землю, вдарившись головою до дерев'яного піддону, що знаходився біля металевого кіоску вищевказаного магазину, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдального крововиливу, що згідно висновку експерта №258 від 08 жовтня 2015 року відноситься до категорії, тяжкого тілесного ушкодження, як такого, що було небезпечним для життя в момент його заподіяння, яке в подальшому, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 призвело до смерті ОСОБА_9

На вирок суду захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Петрів А.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просить даний вирок змінити, у зв'язку зі зміною правової кваліфікації кримінального правопорушення на ч.1 ст. 119 КК України, визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України та обрати йому покарання в межах санкції цієї статті. На підставі ст.ст. 66, 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він впродовж встановленого йому іспитового строку не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього обов'язки, встановлені ст. 76 КК України, виправдати ОСОБА_1 за ч.1 ст. 296 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення, частково задовольнити цивільні позови потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про відшкодування завданої їм діями ОСОБА_1 моральної шкоди на загальну суму 100 000 грн., яку розподілити серед них порівну, врешті вирок залишити без змін.

В обґрунтування покликається на те, що формулювання обвинувачення, викладене у вироку суду є надуманим та таким, що не відповідає фактичним обставинам вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Зокрема, у ньому безпідставно вказується на те, що під час вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також те, що ОСОБА_1 грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, загальноприйнятих норм моралі та поведінки, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно наніс один удар кулаком руки в ділянку обличчя ОСОБА_11 та один удар кулаком руки в обличчя ОСОБА_9 Апелянт вважає, що у сформульованому судом першої інстанції обвинуваченні, в порушення вимог п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, не вказано мотив нанесення ОСОБА_1 раптового удару кулаком руки в обличчя ОСОБА_9 Звертає увагу, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції пояснив, що лише відштовхнув ОСОБА_9 від себе, через, що ОСОБА_9 втратив рівновагу, впав і вдарився головою до дерев'яного піддону. Вважає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку кожному з доказів, досліджених в ході судового слідства, безпідставно зробив висновок про те, що вищенаведені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності і допустимості не викликають. Більше того, апелянт вважає, що при обранні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції безпідставно не визнав, і не обґрунтував причину не визнання обставинами, що пом'якшують його відповідальність, щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, наявність на утриманні двох дітей, одна з яких неповнолітня, готовність до відшкодування заподіяної ним моральної та матеріальної шкоди, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання і вчинив кримінальне правопорушення з необережною формою вини.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників адвокатів Детинича П.І та Петріва А.Я. на підтримання поданої апеляційної скарги, прокурора, який вважає її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_5 та їх представників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які просить залишити апеляційні скарги без задоволення, прослухавши звукозаписи на технічних носіях, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги, яка не містить вимоги про повторне дослідження доказів.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

На переконання колегії суддів зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 та ч.2 ст. 121 КК України, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом та умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які судом всебічно й повно досліджені, та таким надана вірна оцінка з наступних підстав.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 296, ч.2 ст.121 КК України заперечив, вказав, що визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 КК України.

Натомість умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти таку шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

Відповідальність за ч.2 ст. 121 КК України за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, наступає за умови, що заподіяне потерпілому тілесне ушкодження було тяжким і стало причиною його смерті.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 07 лютого 2003 року № 2, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Як вбачається з викладеного у вироку формулювання обвинувачення, суд першої інстанції визнав доведеним, що 23 серпня 2015 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час вчинення хуліганства, раптово наніс ОСОБА_9 один удар кулаком руки в обличчя, внаслідок чого останній впав на землю, вдарившись головою до дерев'яного піддону, що знаходився біля металевого кіоску вищевказаного магазину, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що відноситься до категорії, тяжкого тілесного ушкодження, як такого, що було небезпечним для життя в момент його заподіяння, яке в подальшому, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 призвело до смерті ОСОБА_9

З таким висновком суду сторона обвинувачення погодилась й вирок в апеляційному порядку не оскаржувала.

Судом апеляційної інстанції шляхом ретельного допиту обвинуваченого ОСОБА_1, безпосереднього дослідження доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, та їх оцінки відповідно до вимог ст. 94 КПК України встановлено, що вищенаведене кримінальне правопорушення вірно кваліфіковано як умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого.

Так згідно з висновком судово-медичної експертизи №599 від 23 листопада 2015 року черепно-мозкова травма у вигляді субарахноїдального крововиливу могла бути спричинена й 23 серпня 2015 року, як вказав сам потерпілий при поступленні його в Підбузьку райлікарню при ударі головою об тверду поверхню-бордюр після удару кулаком ОСОБА_1; по ступеню дане тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як таке, що було небезпечним для життя в час його спричинення, а в даному конкретному випадку й призвело до смерті не дивлячись на проводиме лікування; малоймовірно, що дане тілесне ушкодження могло виникнути про простому "вільному падінні з висоти власного росту".

Більше того, з вищенаведеної експертизи вбачається, що дані тілесні ушкодження могли бути спричинені й при обставинах на які вказав при проведенні слідчого експерименту ОСОБА_1, а саме, що обвинувачений лівою рукою, долонною поверхнею ударив та штовхнув ОСОБА_12, втративши рівновагу впав та вдарився головою не об бордюр, а дерев'яний піддон, що був під магазин. Тобто, ОСОБА_1 помітивши дерев'яний піддон, усвідомлював, що може заподіяти таку шкоду здоров'ю потерпілого, передбачав такі наслідки і свідомо припускав їх настання.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 296, ч.2 ст.121 КК України, а винуватість обвинуваченого підтверджується сукупністю доказів по справі, зібраних під час досудового розслідування та перевірених судом, зокрема:

- даними в судовому засіданні в апеляційній інстанції показаннями потерпілої ОСОБА_4 про те що, до 23.08.2015 між нею та обвинуваченим жодних відносин не було, а на даний час має до обвинуваченого неприязнь. 23.08.2015 близько 14 год. її покійний чоловік вийшов з будинку маючи намір відвідати футбольний матч, що відбувався в смт. Підбуж Дрогобицького району. Приблизно о 22 год. вона подзвонила до чоловіка, однак підняв трубку син і повідомив їй, що батько в лікарні бо його побив ОСОБА_1 Вона поїхала в лікарню смт. Підбуж, де були сестра чоловіка Кузан та її син ОСОБА_6 обвинуваченого ОСОБА_1 вона в лікарні не бачила, однак 26.08.2015 вона мала з ним розмову, однак вибачення за скоєне він не просив. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить суворо покарати обвинуваченого до позбавлення волі реально;

- даними в судовому засіданні в апеляційній інстанції показаннями потерпілого ОСОБА_6 про те що, до 23.08.2015 між ним та обвинуваченим жодних відносин не було, а на даний час має до обвинуваченого неприязнь. 23.08.2015 у смт. Підбуж Дрогобицького району був футбол. У той день він із своєю компанією був на відпочинку і до нього передзвонив бойовий товариш та повідомив, що його батька побили. Він поїхав в смт. Підбуж розпитати про обставини побиття його батька, та після з'ясування обставин поїхав в лікарню де був його батько, де провів цілу ніч. В лікарню він приїхав близько 20 год. 30 хв. Того дня в лікарню близько 21 год. приїжджав обвинувачений ОСОБА_1 який був з явними ознаками алкогольного сп'яніння, так як від нього було чути запах алкоголю, і він визнавав те, що вдарив його батька, бо останній вмішувався в його розмову з ОСОБА_11 Вказав, що заявлений цивільний позов він підтримує в повному обсязі, так як з 19.06.2014 по 10.06.2015 перебував в зоні АТО, в Донецькому напрямку, 79 Миколаївська аеромобільна бригада, та отримував допомогу від батька (покійний давав гроші на форму, берці, головний убір та інше), на даний час відновлюється від контузії, а тому на даний час з його втратою відчуває дискомфорт, просить суворо покарати обвинуваченого до позбавлення волі реально;

- даними в судовому засіданні в апеляційній інстанції показаннями потерпілої ОСОБА_5 про те що, до 23.08.2015 між нею та обвинуваченим жодних відносин не було, а на даний час має до обвинуваченого неприязнь. Про всі обставини по даній справі вона знає з розповіді матері ОСОБА_4, так як телефонувала до неї, і остання повідомляла їй, що її батько в лікарні. Вказала, що не може пробачити обвинуваченому те, що він вбив її батька так як останній не кається в цьому. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить суворо покарати обвинуваченого до позбавлення волі;

- даними в судовому засіданні в апеляційній інстанції показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те що, до 23.08.2015 між ним та обвинуваченим жодних відносин не було, а на даний час має до обвинуваченого неприязнь. Вказав, що є сином покійного ОСОБА_9 та до нього 23.08.2015 близько 22 год. 30 хв. зателефонувала мати ОСОБА_4 та в сльозах розповіла, що обвинувачений ОСОБА_1 побив його батька. Очевидцем подій він не був, все знає із слів матері. Заявлений ним цивільний позов підтримує у повному обсязі, просить суворо покарати обвинуваченого. В подальшому потерпілий ОСОБА_5 подав заяву про розгляд даної справи у його відсутності;

- даними в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями потерпілого ОСОБА_11 про те, що між ним та обвинуваченим немає жодних відносин. Він 23.08.2015 року близько 12 год. пішов на стадіон у смт. Підбуж Дрогобицького району, де дивися футбольний матч, який закінчився близько 18 години. Після закінчення матчу коли виходив, то на лавці стадіону побачив мобільний телефон, якої марки не знає та дві пачки сигарет. Нікого поряд вже не було, оскільки всі пішли швидше. Тоді взявши цей телефон він показав його своїм сусідам, які сказали, щоб він його забрав, а з часом власник передзвонить щоб його йому повернули. Коли був вдома то на даний телефон зателефонував якийсь номер, і піднявши трубку, почув чоловічий голос, який сказав, що він є власником даного телефону, та вони домовились зустрітись на автобусній зупинці біля кафе «Світлана» у центрі смт. Підбужа, щоб повернути телефон. Підійшовши до обумовленого місця, на зустріч із чоловіком, який йому не представився, близько 19 години, до автобусної зупинки, що поряд із кафе «Світлана», він став чекати невідомого йому власника телефону. Неподалік під'їхав автомобіль зеленого кольору, з якого вийшло два чоловіки мешканці смт. Підбуж, один з яких був ОСОБА_1 та перебував у нетверезому стані, а інший чоловік був ОСОБА_13 Тоді задзвонив мобільний телефон, який він знайшов та тримав у руках, а ОСОБА_1 який зателефонував побачивши, що телефон є у нього одразу прийшов до нього. Тоді ОСОБА_1 вирвав у нього з рук мобільний телефон, який він знайшов та кричав, що він викрав у нього цей телефон. Тоді він ударив його кулаком у ділянку голови, і він упав назад, до стіни магазину, яка його стримала, а потім він впав на коліна. У той час коли його вдарив ОСОБА_1, то неподалік стояв ОСОБА_9, який вийшов з магазину, щоб покурити. ОСОБА_9, з яким він перебував в родинних зв'язках підійшов до них та почав говорити до ОСОБА_1 щоб останній зупинився та не бив його. ОСОБА_9 та ОСОБА_1 шарпали один одного приблизно біля 1 хвилини однак ОСОБА_1 одразу безпричинно умисно вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_9, який внаслідок отриманого удару, упав назад на землю, та вдарився затилком голови об дерев'яний піддон і втратив свідомість. ОСОБА_1 почав ще сильніше кричати, говорячи, що ОСОБА_9 разом з ним викрали його мобільний телефон. У той час до ОСОБА_9 збіглись перехожі та почали його приводити до тями, і відігнали ОСОБА_1 щоб він припинив кричати та більше не бив ОСОБА_9 Через декілька хвилин їм вдалось привести до тями ОСОБА_9 та посадили його у карету швидкої, яка якраз приїхала із Підбузької районної лікарні, куди і забрали ОСОБА_9 У нього не було тілесних ушкоджень і він до лікарів не звертався. Просить суд суворо покарати обвинуваченого;

- даними в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що вона працює в магазині МПП «Світлана», що по вул. Грушевського, 16 в смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області продавцем. Та цього дня 23.08 2015 року знаходилась на своєму робочому місці, а саме магазині «Світлана» у смт. Підбуж., близько 19 год. почула крик ОСОБА_1, який висловлювався нецензурними словами. Вона вийшла з магазину і побачила, що з лівого боку від дверей лежить ОСОБА_9, і в той час зібрались люди і почали йому надавати допомогу, а ОСОБА_1 продовжував нецензурно лаятись і погрожувати оточуючим. Вона не бачила, що ОСОБА_1 наніс удар ОСОБА_9, останній лежав на землі, і вона побігла за водою і надавала йому допомогу. ОСОБА_1 в той час був агресивним, оскільки був випивший, висловлювався нецензурною лайкою. Обвинуваченого ОСОБА_1 від ОСОБА_9 забрав ОСОБА_13 Вона подзвонила на швидку допомогу і його забрали в лікарню;

- даними в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_14 який повідомив що, є лікарем Підбужської лікарні та 23.08.2015 близько 20 год. до нього зателефонувала ОСОБА_16 та просила прийти на місце роботи, оскільки у лікарню поступив ОСОБА_9 з ознаками струсу головного мозку. Також до нього телефонував син ОСОБА_9 - ОСОБА_6 Під час огляду ним ОСОБА_9 був при свідомості, про обставини справи говорив не охоче, зовнішніх тілесних ушкоджень на тілі не виявлено. Стан ОСОБА_9 він описав в історії хвороби, до лікарні його доставили при свідомості, однак останній скаржився на біль в затилку голови. У приміщенні лікарні був ОСОБА_1, який поводив себе неадекватно, на що він попросив його покинути приміщення лікарні. Наступного дня він прийшов на роботу і ОСОБА_9 був без свідомості, і з смт. Підбуж останнього відправили до лікарні в м. Дрогобич;

- даними в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_17 який повідомив, що 23.08.2015 року близько 20.00 год. проходячи поблизу магазину «Світлана» у смт. Підбуж. Побачив велику кількість людей і вирішив підійти до них. Коли підійшов побачив що з боку від дверей магазину лежить ОСОБА_9, та продавець магазину ОСОБА_15 просила його надати допомогу ОСОБА_9, оскільки він має медичні навички. Він надавав першу допомогу ОСОБА_9 шляхом непрямого масажу серця, і штучного дихання, в наслідок чого у ОСОБА_9 появився пульс. Зі слів свідків йому стало відомо, що ОСОБА_9 вдари ОСОБА_1 і він вдарився об піддон;

- даними в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_16, яка повідомила, що 23.08.2015 вона була на роботі в Підбужській лікарні та привезли ОСОБА_9, в якого боліла голова і на питання він відповідав неохоче. Син ОСОБА_9 - ОСОБА_6 видзвонив лікаря ОСОБА_14, який вніс коректування в його лікування. Над ранком, вона відвідала хворого ОСОБА_9 в якого піднялась температура, що її занепокоїло. Про це вона повідомила лікаря ОСОБА_14 Коли привезли в лікарню ОСОБА_9 там був присутній обвинувачений ОСОБА_1, який був в агресивному стані, вона особисто на нього сварилась, фельдшер просив ОСОБА_1 залишити приміщення лікарні. ОСОБА_1 декілька разів заходив в палату до ОСОБА_9, говорив, щоб той їхав до дому, чого він тут розлігся. Вона перша прийняла хворого ОСОБА_9 в лікарні, та коли проводила його огляд в лікарні були присутні ОСОБА_1 і ОСОБА_13 Із обстановки, яка склалась, вона зрозуміла, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_9 сталась якась сутичка. Вона повідомила правоохоронні органи, що Підбужську лікарню поступила людина з тілесними ушкодженнями;

- даними в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_19, яка повідомила, що 23.08 2015 близько 19.00 год. знаходилась на подвір'ї біля свого будинку, який знаходиться через дорогу від магазину «Світлана», що у смт. Підбуж Дрогобицького району на відстані близько 30 м від нього. Тоді вона побачила, що під даним магазином знаходяться мешканці смт Підбуж. Бачила, що ОСОБА_1 вдарив рукою ОСОБА_20, а за що саме не знає. Тоді до них підійшов ОСОБА_9, який якраз у той час стояв осторонь. ОСОБА_9 став між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 щоб вони не бились. У той же час ОСОБА_1 одразу ударив кулаком у ділянку голови ОСОБА_9, який упав після отриманого удару та ударився головою, об дерев'яний піддон, який лежав на землі під магазином. Тоді вона побачила, що ОСОБА_9 не піднімається та не рухається, підбігла також до даного магазину. Вона бачила, як на ОСОБА_9 лили воду, в нього синіли губи. Люди викликали швидку і надавали першу медичну допомогу. Вказала, що бачила, як ОСОБА_1 завдав удар ОСОБА_11, а ОСОБА_9 хотів розборонити їх, однак теж отримав удар рукою. ОСОБА_1 в той період часу був агресивним, висловлювався в її адресу погрозами, мав намір її теж побити;

- даними в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_13, який повідомив, що 23.08.2015 він був на футболі в смт. Підбуж Дрогобицького району. До нього підійшов ОСОБА_1, який є його родичем, і попросив передзвонити на його номер мобільного телефону бо він десь забув свій мобільний телефон. Він передзвонив на номер мобільного телефону ОСОБА_1 і трубку підняв якийсь мужчина та вони домовились про зустріч у центрі села. В той день ОСОБА_1 не був агресивним, і чи в нетверезому стані він не знає. Коли приїхали в центр села він не бачив, що там сталось по сидів в автомобілі. Коли він вийшов з автомобіля то біля магазину було багато людей, а ОСОБА_9 вже лежав на землі. Він не бачив моменту коли наносився удар ОСОБА_9 Він забрав ОСОБА_1 з під магазину, і вони сіли в його автомобіль та поїхали геть. Коли вони перебували в автомобілі до нього хтось передзвонив на його мобільний телефон та повідомив, що ОСОБА_9 лежить на землі, йому погано, і ОСОБА_21 вирішив повернутись на те місце де все трапилось до магазину. Він особисто допомагав ОСОБА_9 зайти в автомобіль швидкої допомоги, та потім з ОСОБА_1 їздили у Підбужську лікарню. Він весь час був з ОСОБА_1 і не бачив що в останнього був конфлікт з лікарями Підбужської лікарні. В той період часу ОСОБА_1 був знервований та неспокійний через те, що у нього пропав мобільний телефон;

- даними в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_22, який повідомив, що 23.08.2015 він був присутнім біля Підбужської лікарні, де бачив ОСОБА_1, який на його думку був у нетверезому стані, так як він на вулиці поводив себе неадекватно, кричав;

- даними в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_23 який повідомив, що він є фельдшером швидкої медичної допомоги Підбужської лікарні, та 23.08.2015 о 18 год. 40 хв. поступив виклик в лікарню, що в смт. Підбуж на зупинці біля магазину людині стало погано. Він особисто на автомобілі швидкої допомоги виїхав на місце, яке було вказано у повідомлені. Коли вони приїхали до автобусної зупинки в смт. Підбуж, то біля магазину на дерев'яному піддоні сидів ОСОБА_9, який був при свідомості, скаржився на сильний біль в голові. ОСОБА_9 не хотів їхати в лікарню, однак вони посадили його в автомобіль швидкої медичної допомоги і відвезли в лікарню. В лікарні він передав ОСОБА_9 черговому лікарю і медсестрі, і останнього скерували на лікування в стаціонар. Через деякий час він почув якийсь шум, та бачив в лікарні ОСОБА_1, який був агресивним, в них виник інцендент, під час якого останній ненароком розірвав йому медичний халат. Черговий лікар Підбужської лікарні намагався вивести ОСОБА_1 з лікарні;

- даними в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями та роз'ясненнями експерта ОСОБА_24 про те, що він проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_9 та ним було встановлено причину смерті останнього. Він повністю підтримує свої висновки, які наявні в матеріалах кримінального провадження Він особисто проводив розтин трупа ОСОБА_9, при цьому витребовував всю необхідну медичну документацію. У покійного була важка закрита черепно мозкова травма і були синці на тілі. Ним встановлено, що був контакт із скроневою ділянкою голови ОСОБА_9 з правого боку, однак це було ним встановлено після розтину трупа. Окрім цього зазначив що малоймовірно, що дане тілесне ушкодження могло утворитися у ОСОБА_9 при вільному падінні з висоти власного зросту;

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1. а.с. кр.п. 159-160) з якого вбачається, що 23.08.2015 близько 19.00 год. біля магазину «Світлана» що в смт. Підбуж, Дрогобицького району між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_9,внаслідок чого останній впав на спину вдарившись потилицею об тверду поверхню, отримавши тілесні ушкодження та був госпіталізований в Дрогобицьку МЛ № 1, де внаслідок закритої важкої черепно-мозкової травми потилично-тім'яної ділянки з правого боку помер, а також те, що ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зняходячись у громадському місці, біля приміщення магазину «Світлана», що у центральній частині смт. Підбуж Дрогобицького району, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, загальноприйнятих норм моралі та поведінки, що супроводжувались особливою зухвалістю, вчинив конфлікт із ОСОБА_11, якому безпричинно наніс один удар рукою по обличчі. Після чого продовжуючи свої хуліганські дії ,безпричинно, умисно наніс удар рукою по обличчі ОСОБА_9, внаслідок чого останній упав назад на спину ударившись потилицею об тверду поверхню, отримавши тілесні ушкодження;

- висновком судово-медичного експерта Дрогобицького районного відділення ОСОБА_25, №465 від 26.09.2015, який вказав про тяжкий ступінь тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_9 (т.1. а.с. кр.п. 164);

- протоколом огляду місця події зокрема трупа ОСОБА_9 від 05.09.2015, а також доданими фото таблицями до нього (т.1.а.с. кр.п. 165-187);

- протоколом огляду місця події від 23.09.2015 (смт. Підбуж Дрогобицького району) з додатками фото таблиць, з якого вбачається та підтверджується місце вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_1 (т.1. а.с. кр.п. 219-223);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.11.2015, за участю ОСОБА_1, в присутності захисника Петріва А.Я., судмедексперта ОСОБА_24, з якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 дійсно вдарив рукою по обличчі ОСОБА_11, і той же час до них підходив ОСОБА_9, який щось обурливо кричав, і він долонею лівої руки штовхнув ОСОБА_9 в обличчя від чого він впав на спину та вдарився головою об дерев'яний піддон (т.1. а.с. кр.п. 224-228);

- висновком експерта Дрогобицького районного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_24, № 599 від 23.11.2015 (т.1. а.с. кр.п. 230-234) з якого вбачається, що тілесні ушкодження, які виявлені у ОСОБА_9; могли виникнути при простому вільному падінні з висоти власного росту (т.1. а.с. кр.п. 230-234);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 та фототаблицями до нього, за участю потерпілого ОСОБА_11, з якого вбачається, що потерпілий детально розповів про обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень (т.1. а.с. кр.п. 237-248);

- висновком експерта Дрогобицького районного відділення судово-медичних експертизи - ОСОБА_24 № 722 від 07.12.2015 з якого вбачається, що тілесні ушкодження вказані у висновку експерта № 258, які були виявлені у ОСОБА_9 могли виникнути й при обставинах на які вказував потерпілий ОСОБА_11 при проведені слідчого експерименту (т.1. а.с. кр.п. 250-254);

- протокол проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 та фото таблицями до нього, за участю свідка ОСОБА_19 в присутності судмедексперта ОСОБА_24 з якого вбачається, що вона бачила, як відбувався конфлікт між ОСОБА_11 та ОСОБА_1, в який втрутився ОСОБА_9. ОСОБА_1 наніс удавр рукою ОСОБА_9 в ділянку голови, від якого він впав та вдарився головою об дерев'яний піддон. Коли вона підійшла на місце події то ОСОБА_9 був без свідомості (т.1. а.с. кр.п. 255-263);

- висновком експерта Дрогобицького районного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_24, №720 від 08.12.2015, з якого вбачається, що тілесні ушкодження вказані у висновку експерта № 258, які були виявлені у ОСОБА_9 могли виникнути й при обставинах на які вказала свідок ОСОБА_26 при проведені слідчого експерименту (т.1. а.с. кр.п. 265-269);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 та фото таблиць до нього, за участю підозрюваного ОСОБА_1, в присутні судмедексперта ОСОБА_24, з якого вбачається, що обвинувачений детально розповів про обставини вчинення ним інкримінованих йому злочинів (т.1. а.с. кр.п. 270- 278);

- висновком експерта Дрогобицького районного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_24 № 721 від 08.12.2015, з якого вбачається, що тілесні ушкодження вказані у висновку експерта № 258, які були виявлені у ОСОБА_9 могли виникнути й при обставинах на які вказав ОСОБА_1 при проведені слідчого експерименту (т. 2. а.с. кр.п. 1-5,).

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно вказав, що під час вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, то такі суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими так як з ч.1 ст. 94 КПК України вбачається, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за свої внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не виконав дану норму кримінального процесуального закону, так як матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу про підтвердження стану алкогольного сп'яніння у обвинуваченого ОСОБА_1 під час вчинення кримінальних правопорушень, а тому така підлягає виключенню.

Посилання апелянта про те, що суд першої інстанції не обґрунтував не надав належну оцінку кожному доказу, а також не спробував проаналізувати показання обвинуваченого ОСОБА_1, обмежившись лише викладенням їх змісту є безпідставними, оскільки такі спростовують вироком суду першої інстанції в якому наявна оцінка вищенаведених пояснень обвинуваченого ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, органи досудового розслідування і суд першої інстанції дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення, а тому наведені захисником в апеляційній скарзі доводи про необхідність зміни правової кваліфікації право порушення і застосування статі (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке покарання та зменшенню сум, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Щодо призначення покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер та тяжкість вчинених злочинів, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочинами наслідків, спосіб вчинення злочинів і його мотиви, особу обвинуваченого, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває та стан його поведінки після скоєння злочинів та підчас досудового слідства та судового провадження, думку обвинуваченого, який усвідомив протиправність своїх дій, суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, та готовий нести кримінальну відповідальність, позицію потерпілих, які просять суворо покарати обвинуваченого, думку прокурора, який просить призначити обвинуваченому покарання у виді 7 років позбавлення волі, а також те, що обвинувачений заперечив свою причетність до інкримінованих йому злочинів і вважав за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 121 та ст. 296 КК України.

При вирішенні цивільних позовів в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди в користь потерпілих суд також дотримався вимог закону.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» із змінами та доповненнями від 27 лютого 2009 року №1 розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань /фізичних, душевних, психічних тощо/, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.

Розмір відшкодування моральної у сумі по 50000 гривень в користь ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_5, а також 150000 гривень моральної шкоди та 20496,40 гривень за спричинену матеріальну шкоду в користь ОСОБА_4 суд першої інстанції визначив з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обсягу моральних страждань потерпілих, пов'язаних із втратою чоловіка та батька, невідворотність такої шкоди. Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам виваженості, розумності та з погляду закону й оцінки фактичних обставин справи є співмірним заподіяній моральній шкоді.

Суд першої інстанції при ухваленні вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_1 виконав вимоги ст. 374 КПК України, яка передбачає обов'язок суду у мотивувальній частині вироку обґрунтувати прийняте ним рішення із наведенням відповідних підстав.

Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника обвинуваченого необґрунтованою й доходить до висновку, що судом вірно кваліфіковано дії обвинуваченого за ч.1 ст. 296 та ч.2 ст. 121 КК України, призначене обвинуваченому покарання за ч.1 ст. 296 КК України 1 рік обмеження волі та за ч. 2 ст. 121 КК України 7 років позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Петріва А.Я. - залишити без задоволення.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Маліновська-Микич О.В. Гончарук Л.Я. Партика І.В.