Ухвала суду № 72160744, 08.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/104/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 11-кп/783/1185/17 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Урдюк Т.М.,

суддів: Калиняк О.М., Танечника І.І.,

секретаря Азенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги захисника обвинуваченого - адвоката Бенцарука Романа Андрійовича та заступника прокурора Львівської області Пуківського Богдана Володимировича на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 13 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст.185, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2, ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 263 КК України,

з участю прокурора Свореня І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

його захисника - адвоката Бенцарука Р.А.,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст.185, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2, ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 263 КК України, та призначено за ч.2 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч.3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 186 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі;за ч.3 ст. 186 КК України - 5 років 5 місяців позбавлення волі;за ч.2 ст. 190 КК України - 2 роки позбавлення волі;за ч.2 ст. 263 КК України - 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років 5 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання за попереднім вироком Золочівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року у виді 3 років 7 місяців позбавлення волі до покарання за новим вироком, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

Запобіжній захід відносно ОСОБА_2 - тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахується з 03 січня 2017 року.

В силу ч.5 ст. 72 КК України, зараховано у строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 03 січня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, будучи раніше судимим 02.06.2015 року Залізничним районним судом м.Львова, за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки, 08.08.2015 року близько 23 год., повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, проник через вікно у будинок АДРЕСА_2 яка належить ОСОБА_3, звідки викрав золотий ланцюжок вагою 3 грами вартістю 2 200 гривень, срібний набір із колечка та кульчиків вартістю 350 гривень, позолочені сережки вартістю 450 гривень, копілку, в якій знаходилось 100 гривень. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 3 100 грн.

Окрім того, 18.02.2016 року близько 04 год. ОСОБА_2, повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, шляхом злому циліндричного механізму замка, проник через двері у приміщення їдальні середньої загальноосвітньої школи №75 на вул. Караджича, 9, у м. Львові, де здійснює свою діяльність на підставі договору про надання послуг від 18.04.2017 року підприємство громадського харчування «Школярик», звідки викрав належне підприємству майно, а саме: сік «Літо 0,4л» - 24 шт., сік «Наш сік 0,2 л» - 81 шт., масло вершкове - 7 кг, сир твердий - 2 кг, бедро курки - 15 кг, сосиски - 3 кг, печиво «Супер-контік» - 20 шт., печиво «Згущонкіно» - 16 шт., печиво «Перлина» - 2,1 кг, печиво «Марія» - 20 шт., печиво «День і ніч» - 10 шт., драже «Горіховий бум» - 15 шт., печиво «Карапуз» - 15 шт., каструлю алюмінієву 50 л - 1 шт., каструлю чугунну 30 л - 1 шт., каструлю алюмінієву 20 л - 1 шт., каструлю алюмінієву 10 л - 1 шт., каструлю алюмінієву 5 л - 1 шт., каструлю алюмінієву 3 л - 1 шт., підноси алюмінієві глибокі - 10 шт., підноси алюмінієві плитки - 12 шт. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями заподіяв підприємству громадського харчування «Школярик» матеріальної шкоди на загальну суму 10 000 грн.

Крім того, 02.09.2016 року приблизно о 19 год. 20 хв. ОСОБА_2, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи в ліфтовій кабіні під'їзду № АДРЕСА_3 разом з потерпілою ОСОБА_5, шляхом ривка намагався зірвати з її шиї золотий ланцюжок, вагою 12 грам, вартістю 12000 гривень із золотим медальйоном, вагою 7 грам, вартістю 7000 гривень, однак внаслідок опору, який чинила потерпіла, довести свій злочинний намір до кінця останній не зміг, з причин, що не залежали від його волі.

Крім того, 07.09.2016 року близько 03 год., ОСОБА_2, повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, проник шляхом злому стіни в гаражне приміщення на АДРЕСА_4, яке належить ОСОБА_4, звідки викрав телевізор марки «SONY», вартість якого становить 600 грн., телевізор марки «TOSHIBA 32» вартість якого становить 600 грн., ящик вина марки «Шабо», вартістю 300 грн. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Своїми протиправними діями заподіяв потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди, на загальну суму 1 500 грн.

Крім того, 15.11.2016 року близько 01 год. 15 хв. ОСОБА_2, знаходячись в магазині «Продукти» на вул.Любінська, 102-104, у м. Львові, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, повторно з метою протиправного збагачення, зловживаючи довірою ОСОБА_6, отримав від останньої під приводом тимчасового користування з наступним поверненням мобільний телефон марки «Nokia 225 dual sim», IMEI НОМЕР_1, вартістю 800 гривень, в якому була вставлена сім-картка мобільного оператора «Київстар», вартістю 10 гривень, на рахунку якої були кошти в сумі 7 гривень, однак мобільного телефону власниці не повернув, покинувши при цьому місце скоєння кримінального правопорушення, внаслідок чого незаконно заволодів майном ОСОБА_6, чим заподіяв їй матеріальну шкоду на суму 817 гривень.

Крім того, 20.11.2016 року близько 05 год. ОСОБА_2, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, повторно, умисно, з корисливих мотивів, проник шляхом злому навісного замка в підвальне приміщення на АДРЕСА_5, яке належить ОСОБА_7, звідки викрав газонокосарку «BOSCH 32», вартість якої становить 2 400 грн., кутову шліфувальну машинку «BOSCH», вартість якої становить 2 300 грн., кущоріз «BOSCH 4-15», вартість якої становить 1 900 грн. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Своїми протиправними діями заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди, на загальну суму 6 600 грн.

Крім того, 28.11.2016 року приблизно о 19 годині ОСОБА_2, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи біля будинку № 102, що на вул. Любінській у м. Львові, шляхом ривка відкрито заволодів майном ОСОБА_8, а саме сумкою, виготовленою із шкірзамінника, вартістю 200 гривень, в якій знаходились грошові кошти в сумі 800 гривень, шкіряне портмане, вартістю 100 гривень, в якому були поміщені документи: водійські права НОМЕР_6, видані на прізвище ОСОБА_8, поліс № АК/0440173, виданий на прізвище ОСОБА_8, талон ІНА № 049592, виданий на прізвище ОСОБА_8, перепустка автокооператив № 4, видана на прізвище ОСОБА_8, посвідчення водія НОМЕР_2, видане на прізвище ОСОБА_8 та картка «Ощадбанк» № НОМЕР_3, видана на прізвище ОСОБА_9, які вартості не представляють та мобільним телефоном марки «Lenovo», моделі «А 319», ІМЕІ: НОМЕР_4, вартість якого становить 1388 грн. 83 коп., карта пам'яті типу « Micro SD НС 8 Gb», вартістю 80 гривень та чохол до мобільного телефону марки «Lenovo», моделі «А 319», вартістю 40 гривень. Також в мобільному телефоні знаходилась картка оператора «Водафон», вартістю 20 гривень, на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 30 гривень та картка оператора «Київстар», вартістю 20 гривень, на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 30 гривень. Сума завданої шкоди потерпілому ОСОБА_8 становить 2708 грн. 83 коп.

Крім того, 15.12.2016 року приблизно о 04 год. ОСОБА_2, маючи намір на таємне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, повторно, перебуваючи на АДРЕСА_6 та належить ОСОБА_10, звідки таємно викрав велосипед марки «ARDIC», вартістю 2 500 гривень, велосипед марки «PENDEZ - YOUS», вартістю 2 500 гривень, та дитячі санки, вартістю 1.000 гривень, після чого викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 15.12.2016 року приблизно о 04 год. 15 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_7 шляхом пошкодження петлі для навісного замка проник в підвальне приміщення, що відноситься до квартири №10 та належить ОСОБА_11, звідки таємно викрав велосипед марки «Prodfi», вартістю 4 000 гривень, дві палатки, вартістю 800 гривень кожна, матрац надувний марки «INTEX», разом із насосом, вартістю 945 грн., домкрат, вартістю 200 грн., три москітні сітки, вартістю 250 грн. кожна, фен марки «Bosh», вартістю 800 грн., точило, вартістю 400 грн., набір інструментів, вартістю 400 грн., набір інструментів, вартістю 700 грн., різноманітні новорічні іграшки, гірлянди, загальною вартістю 800 грн., примус похідний, вартістю 250 грн., два спальні мішки, вартістю 8 700 грн., чим завдав матеріальну шкоду на суму 19 845 грн. Викраденим в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 15.12.2016 року, приблизно о 04 год. 35 хв. ОСОБА_2, знаходячись в підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_7 шляхом пошкодження петлі для навісного замка проник в підвальне приміщення, що відноситься до квартири №9 та належить ОСОБА_12, звідки таємно викрав чотири колеса із титановими дисками до автомобіля марки «ВАЗ-2109», вартістю 6 000 грн.

Крім цього, 18.12.2016 року приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_2, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, шляхом розбиття кватирки вікна, проник в квартиру АДРЕСА_8 де в присутності потерпілої ОСОБА_13 відкрито викрав належне їй майно, а саме: гроші в сумі 10 000 гривень, коралі скляні, вартістю 500 грн., 2 пари гердан з бісеру, один з яких білого кольору, інший різнокольорового, вартістю 25 гри. кожен, коралі із червоного бісеру, вартістю 500 гри., годинник чоловічий, вартістю 1 000 гривень, годинник жіночий жовтого кольору, вартістю 1 000 гривень, золотий ланцюжок, вагою 2,0 грам, вартістю 1 000 гривень, золотий ланцюжок, вагою 2,0 грам, вартістю 2 000 гривень із золотою підвіскою у вигляді підкови, вагою 1,0 грам, вартістю 1 000 гривень, набір столового інвентаря, який складається із шести столових ложок, шести виделок, шести чайних ложок та шести десертних ложок, вартістю 600 гривень, керамічні статуетки: дві штуки керамічних лисенята, вартістю 200 грн. кожна, дві штуки керамічних зайченят, вартістю 200 гривень кожен, одну штуку керамічного оленя, вартість 200 гривень, одну штуку керамічної золотоволоски, вартістю 400 гривень, одну штуку керамічної статуетки діти і голуби, вартістю 300 гривень, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_13 на суму 18 950 гривень, після чого розпорядився викраденим.

Крім цього, 29.12.2016 року близько 22 год. ОСОБА_2, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, знаходячись в приміщені кімнати НОМЕР_5 хостелу «Курмановича» на вул. Курмановича, 9, в м. Львові, скориставшись відсутністю ОСОБА_14, з яким проживав в одній кімнаті, таємно викрав належний потерпілому шкіряний гаманець, вартістю 250 гривень, у якому знаходились гроші в сумі 890 гривень та мобільний телефон марки «Lenovo S 820», вартість якого становить 1 900 гривень, у якому знаходилась сім-картка «Лайфселл», вартістю 20 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 57 гривень, сім-картка «Лайфселл», вартістю 20 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 13 грн. 50 коп. та картка пам'яті на 8 гб, вартістю 560 гривень, та який був поміщений у чохол, вартістю 150 гривень, чим завдав ОСОБА_14 матеріальної шкоди на суму 3 860 грн. 50 коп.

Крім того, ОСОБА_2 в грудні місяці 2016 року на території колишньої військової частини, що за адресою: вул. Авіаційна, м. Львів, знайшов та в подальшому незаконно, без передбаченого законом дозволу, носив металевий шестипроменевий сюрікен, який являється холодною метальною зброєю. 02.01.2017 року ОСОБА_2 в приміщення службового кабінету №26 Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, що за адресою: вул. Чернівецька, 2, м. Львів, на вимогу працівників поліції добровільно видав цей металевий шестипроменевий сюрікен, який зберігав у лівій кишені куртки з метою самозахисту.

Не погоджуючись із даним вироком, захисник обвинуваченого - адвокат Бенцарук Р. А. та заступник прокурора Львівської області Пуківський Б. В. подали апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі адвокат покликається на те, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та процесуальних прав сторони захисту в особі захисника, а також таким неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Як зазначає захисник, 12.10.2017 року у судовому засіданні при визначенні обсягу і порядку дослідження доказів згідно зі ст.349 КПК України, усупереч позиції адвоката суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів. Водночас ОСОБА_2 хоч і не наполягав на дослідженні усіх без винятку доказів за інкримінованими злочинами, однак від захисника не відмовлявся і підтримав таку позицію адвоката.

Окрім цього, захисник наголошує на тому, що обвинуваченим ОСОБА_2 за час судового розгляду у провадженні жодного разу не надавалися детальні покази за кожним епізодом інкримінованих правопорушень окремо із встановленням обставин, які підлягають доказуванню, а тому, захисник вважає, що твердження суду щодо послідовності, логічності показань обвинуваченого та висновки, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Також адвокат вважає безпідставним застосування до обвинуваченого Закону України від 18.05.2017 року №2046-V111 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» та вважає, що до останнього слід застосувати Закон в редакції від 26.11.2015 року №838-V111.

З огляду на зазначене, адвокат Бенцарук Р. А. просить скасувати вирок Залізничного районного суду м.Львова від 13 жовтня 2017 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Заступник прокурора Львівської області Пуківський Б.В. у своїй апеляційній скарзі просить вирок Залізничного районного суду м.Львова від 13 жовтня 2017 року скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст.185, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2, ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання: за ч.2 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч.3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 186 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі;за ч.3 ст. 186 КК України - 5 років 5 місяців позбавлення волі;за ч.2 ст. 190 КК України - 2 роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 263 КК України - 1 рік позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 5 років 5 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за попереднім вироком Золочівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року у виді 3 років 7 місяців позбавлення волі, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор покликається на те, що судом першої інстанції, призначаючи покарання за ч.2 ст.263 КК України, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме не дотримано загальних засад про порядок і межі призначення покарання.

Зокрема, в порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.ст.63, 65 КК України, суд безпідставно визначив ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, покарання у виді 6 місяців позбавлення волі, що є нижчим від встановленої Загальною частиною КК України найнижчої межі для вказаного виду покарання.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника на підтримання поданої адвокатом апеляційної скарги та заперечення апеляційних вимог заступника прокурора Львівської області, прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги та який вважає доводи апеляційної скарги захисника необґрунтованими, прослухавши звукозаписи на технічних носіях, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката підлягає до задоволення, а прокурора - до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

За змістом ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені дослідженими під час судового розгляду доказами.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з'ясовуючи його прізвище, ім'я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз'яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Відповідно до ч.1 ст.349 КПК України після виконання дій, передбачених ст.348 цього Кодексу, головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та про порядок їх дослідження.

Частиною третьою вказаної статті передбачено право суду, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Зазначених вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції під час судового провадження в повній мірі дотримано не було.

Як вбачається з журналу судового засідання від 12.10.2017 року (а.с.п.81-83) та звукозапису на технічному носію інформації, районний суд, виконуючи вимоги ст.348 КПК України, після оголошення обвинувачення, встановив особу обвинуваченого, роз'яснив йому суть обвинувачення та з'ясував чи воно йому зрозуміле. Після чого, при визначенні обсягу і порядку дослідження доказів згідно зі ст.349 КПК України, усупереч позиції одного із учасників судового провадження захисника обвинуваченого - адвоката Бенцарука Р.А., який вважав за необхідне дослідити безпосередньо у судовому засіданні докази у провадженні, які були зібрані у ході досудового розслідування, оскільки, на думку адвоката, були відсутні достатні підстави стверджувати про доведеність вини ОСОБА_2 за усіма інкримінованими йому епізодами.

З огляду на те, що застосування норми ч.3 статті 349 КПК України можливе лише у разі якщо проти цього не заперечують усі учасники судового провадження, і однак, незважаючи на позицію захисника обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючи даних, колегія суддів апеляційного суду робить висновок про те, що судом першої інстанції було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити суду законне та обґрунтоване рішення.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом вказаної правової норми, а також ураховуючи роз'яснення, що містяться у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №1 «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» у випадках коли суд першої інстанції докази не досліджував або досліджував частково, апеляційний суд має право провести судове слідство з метою з'ясування лише тих фактичних обставин справи, які оспорювались в суді першої інстанції. Якщо ж суд першої інстанції визначив обсяг досліджених ним доказів із порушенням вимог КПК України апеляційний суд не вправі постановити свій вирок, а повинен за наявності до того підстав скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та направити справу до цього суду на новий судовий розгляд.

Частина шоста ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення Кримінального процесуального Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

Відповідно до положень ст.7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: законність, забезпечення права на захист та доступ до правосуддя.

Ураховуючи положення ст.ст. 7, 9 КПК України та встановленого факту неналежного виконання районним судом вимог ст. 349 КПК України при проведенні судового розгляду, який суперечив вимогам положень ст.2 КПК України, фактично позбавив гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, колегія суддів вважає наведені порушення вимог кримінального процесуального закону істотними та у відповідності до положень ч.6 ст.9 КПК України та ст.ст. 409, 410, 411, 412, 415 КПК України, визнає їх підставою для скасування вироку суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, в іншому складі суду, у відповідності до вимог положень ст. 416 КПК України.

Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції, згідно з ч. 2 ст. 415 КПК України, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Оскільки під час провадження в суді апеляційної інстанції судом встановлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги адвоката в частині безпідставності застосування до обвинуваченого Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» в редакції від 18.05.2017 року №2046-V111, а також доводи апеляційної скарги заступника прокурора Львівської області в частині невірного застосування закону про кримінальну відповідальність при призначенні покарання, апеляційний суд не перевіряє.

З огляду на те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню саме з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, в тому числі і права на захист та його права на оскарження рішення суду в частині фактичних обставин, при новому розгляді справи суду необхідно виконати вимоги КПК України, які регулюють процедуру судового розгляду, повно і всебічно дослідити наявні в матеріалах справи докази та у разі визнання винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень призначити покарання відповідно до вимог закону про кримінальну відповідальність.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409 КПК України,

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу адвоката Бенцарука Романа Андрійовича задоволити, апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Пуківського Богдана Володимировича задоволити частково.

Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 13 жовтня 2017 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст.185, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2, ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 263 КК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Т.М.Урдюк О.М.Калиняк І.І.Танечник