Рішення № 72160549, 30.01.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1092/17

Провадження № 2/456/255/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

30 січня 2018 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Янко Б. Я. ,

при секретарі Стасів О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиція Дешко», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства страхової компанії «ПЗУ Україна» на його користь страхову виплату по відшкодуванню шкоди, пов’язаної його лікуванням в розмірі 38 046 (тридцять вісім тисяч сорок шість) гривень 37 копійок, страхову виплату по відшкодуванню шкоди, пов’язаної із стійкою втратою працездатності в розмірі 24 804 (двадцять чотири тисячі вісімсот чотири) гривні, витрати на правову допомогу в сумі 2 000 гривень, витрати на копіювання документів 96 гривень, а всього стягнути на його користь з Приватного акціонерного товариства страхової компанії «ПЗУ Україна» 64 946 (шістдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок шість) гривень 37 копійок.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09 жовтня 2015 року близько 23 години 45 хвилин, на 626 км. автодороги «Київ – Чоп», мала місце дорожньо-транспортна пригода під час якої водій ОСОБА_2, керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача «Volvo FH 04», р.н. НОМЕР_1, з напівпричепом «Volvo FH 04», скоїв наїзд на нього, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження. 15.03.2016 року йому встановлено ІІ групу інвалідності. Його представник відправляв на адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» заяву (з додатками) про виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 - по відшкодуванню шкоди, пов’язаної із лікуванням ОСОБА_1 в розмірі 38 046, 37 (тридцять вісім тисяч сорок шість) гривень 37 копійок та страхову виплату по відшкодуванню шкоди, пов’язаної із стійкою втратою працездатності в розмірі 24 804 (двадцять чотири тисячі вісімсот чотири) гривні, а всього провести страхову виплату в сумі 62 850, 37 (шістдесят дві тисячі вісімсот п’ятдесят) гривень 37 копійок. Однак, у встановлений строк п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 90 денний термін, після отримання останніх документів, страхова компанія страхового відшкодування не виплатила. Вважає невиплату у встановлений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 90 денний термін страхового відшкодування та вимогу страхової компанії надати копію вироку суду необґрунтованим, а тому змушений був звернутись до суду із даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Пояснив суду, що внаслідок ДТП його довіритель отримав тілесні ушкодження, а 15.03.2016 року йому встановлено ІІ групу інвалідності. Він направляв на адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» заяву (з додатками) про виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 - по відшкодуванню шкоди, пов’язаної із лікуванням ОСОБА_1 в розмірі 38 046, 37 (тридцять вісім тисяч сорок шість) гривень 37 копійок та страхову виплату по відшкодуванню шкоди, пов’язаної із стійкою втратою працездатності в розмірі 24 804 (двадцять чотири тисячі вісімсот чотири) гривні, а всього провести страхову виплату в сумі 62 850, 37 (шістдесят дві тисячі вісімсот п’ятдесят) гривень 37 копійок, однак у встановлений п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 90 денний термін такі кошти не були відшкодовані, а тому просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиція Дешко», ОСОБА_2 в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи.

У відповідності до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, котрі підтримали позов у повному обсязі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В судовому засіданні встановлено, 09 жовтня 2015 року близько 23 години 45 хвилин, на 626 км. автодороги «Київ – Чоп», мала місце дорожньо-транспортна пригода під час якої водій ОСОБА_2, керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача «Volvo FH 04», р.н. НОМЕР_1, з напівпричепом «Volvo FH 04», скоїв наїзд на ОСОБА_1, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

За фактом даної ДТП було розпочате кримінальне провадження, яке 09.10.2015 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140130001811. На даний час рішення за фактом даної ДТП у кримінальному провадженні не прийнято.

Цивільно-правова відповідальність перед третіми особами водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_2, була застрахована згідно полісу обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 7462884, який виданий ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Представник позивача 29.08.2016 року надіслав до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» заяву (з додатками) про виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 - по відшкодуванню шкоди, пов’язаної із лікуванням ОСОБА_1 в розмірі 38 046, 37 (тридцять вісім тисяч сорок шість) гривень 37 копійок та страхову виплату по відшкодуванню шкоди, пов’язаної із стійкою втратою працездатності в розмірі 24 804 (двадцять чотири тисячі вісімсот чотири) гривні, а всього провести страхову виплату в сумі 62 850, 37 (шістдесят дві тисячі вісімсот п’ятдесят) гривень 37 копійок.

В подальшому, на вимоги страхової компанії, представником позивача було надіслано ще ряд документів, крім постанови суду яка набрала законної сили. Останній лист з документами був надісланий 27.12.2016 року та отриманий представником ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 03.01.2017 року.

У встановлений п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 90 денний термін, після отримання останніх документів, страхова компанія страхового відшкодування не виплатила.

Згідно п.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням транспортних засобів.

Згідно ч. 3 ст. 1193 ЦК України, вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

У відповідності до ст. 360-7 ч.1 п.1 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.1 та 2 частини першої ст. 355 ЦПК України, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно – правовий акт, що містить відповідну норму права.

Верховний Суд України 03.12.2014 року, при розгляді цивільної справи № 6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов’язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Тобто доводити наявність вини у діях водія цивільно-правова відповідальність якого була застрахована, згідно чинного законодавства заявнику, відповідно і позивачу, не потрібно.

Крім цього, у ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наведено порядок подання заяви про виплату страхового відшкодування та повний перелік обов’язкових документів, які необхідно додати до заяви про виплату страхового відшкодування. У даній вимозі закону передбачено подання заяви та не передбачено надання копії вироку суду.

Позивач ОСОБА_1 лікувався в медичних закладах та поніс відповідні витрати на лікування. На придбання ОСОБА_1 ліків, медикаментів, допоміжних матеріалів, обстеження та засоби фіксації костей було витрачено 38 046, 37 гривень, що підтверджується відповідними квитанціями, копії яких наявні в матеріалах справи, 15.03.2016 року позивачу ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності.

Згідно ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно ст. 26.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення IІ групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Розмір 18 мінімальних заробітних плат на час скоєння ДТП становив 24 804 гривень.

Ліміт відповідальності Приватного акціонерного товариства страхової компанії «ПЗУ Україна» згідно полісу № АІ 7462884 обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду заподіяну життю потерпілого становить 100 000 гривень. Тобто в даному випадку розмір страхової виплати, яку просить провести позивач не перевищує розміру ліміту відповідальності страхової компанії.

На підставі вищенаведеного, взявши до уваги ті факти, що у встановлений п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 90 денний термін страхова компанія страхового відшкодування не виплатила та врахувавши, що внаслідок ДТП позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а відтак підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов’язаними з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача надано суду акт виконаних робіт (надання правової допомоги), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 514 на суму 2000, 00 гривень та товарний чек від 12.04.2017 року на суму 96,00 гривень, а тому вказані суми слід стягнути з відповідача в користь позивача ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 1302, 1307, 1308 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхової компанії «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 страхову виплату по відшкодуванню шкоди, пов’язаної із лікуванням ОСОБА_1 в розмірі 38 046 (тридцять вісім тисяч сорок шість) гривень 37 копійок, страхову виплату по відшкодуванню шкоди, пов’язаної із стійкою втратою працездатності в розмірі 24 804 (двадцять чотири тисячі вісімсот чотири) гривні, витрати на правову допомогу в сумі 2 000 гривень, витрати на копіювання документів 96 гривень, а всього стягнути на користь ОСОБА_1 з Приватного акціонерного товариства страхової компанії «ПЗУ Україна» 64 946 (шістдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок шість) гривень 37 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів.

Головуючий-суддя ОСОБА_5