Ухвала суду № 72159437, 12.02.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

Провадження № 11-сс/781/45/18 Головуючий у суді І інстанції - Плохотніченко Л.І.

Категорія - ст. 170, 171 КПК України Доповідач у суді ІІ інстанції - Онуфрієв В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді Онуфрієва В.М.,

суддів Бондарчука Р.А., Олексієнко І.С.,

із секретарем Ковальовою Н.Д.,

за участю прокурора Суворова О.Л.,

скаржника ОСОБА_3,

представника -адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області Спориша А.Ю. у кримінальному провадженні № 12017120110000472, про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2018 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області Спориша А.Ю. у кримінальному провадженні № 12017120110000472 від 02.09.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України та накладено арешт на майно, а саме: автомобіль «КАМАЗ» 53212 сірого кольору, 1988 року випуску, об'єм двигуна: 10850, реєстраційний номер НОМЕР_1, заводський номер: НОМЕР_8 та причіп СЗАП 8352 сірого кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, заводський номер: НОМЕР_9, які на праві власності належать ОСОБА_3.

Органами досудового розслідування встановлено, що 02.09.2017 року до чергової частини Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області надійшли матеріали з ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, про те, що ОСОБА_6, який є ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконує рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області про стягнення боргу за рахунок належного йому майна та доходів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 382 КК України.

09.10.2017 року надійшло повідомлення в.о. начальника РВ ДВС Бобринецького РУЮ ОСОБА_7, про те, що 09.10.2017 року близько 17:20 год. невідомі особи з складських приміщень ПП «Бобринець-Агро-К» розташованих в с. Павлогірківка Бобринецького району, відвантажують та вивозять вантажними автомобілями насіння соняшника, яке описано державними виконавцем, чим вчиняють незаконні дії щодо описаного майна, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

На місці події було складено протокол огляду місця події, виявлено та вилучено автомобіль «КАМАЗ» державний номер НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2 та автомобіль «Рено» державний номер НОМЕР_4 з причепом державний номер НОМЕР_5, які були завантажені насінням соняшнику.

09.10.2017 року було визнано та долучено в якості речових доказів вантажний автомобіль «КАМАЗ» державний номер НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2 і вантажний автомобіль «Рено» державний номер НОМЕР_4 з причепом державний номер НОМЕР_5, які були завантажені насінням соняшнику та були передані на зберігання за заявою володільця.

Рішення слідчого судді про арешт майна мотивовано тим, що слідчим відділом ГУ Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017120110000472 від 02.09.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

09.10.2017 року складено протокол огляду місця події, в ході якого виявлено та вилучено, зокрема автомобіль «КАМАЗ» державний номер НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2, який був завантажений насінням соняшнику.

09.10.2017 року було визнано та долучено в якості речового доказу, зокрема вантажний автомобіль «КАМАЗ» державний номер НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до технічного паспорту НОМЕР_10 автомобіль «КАМАЗ» 53212 сірого кольору, 1988 року випуску, об'єм двигуна: 10850, реєстраційний номер НОМЕР_6, заводський номер: НОМЕР_8 належить ОСОБА_3.

Відповідно до технічного паспорту НОМЕР_11 причіп СЗАП 8352 сірого кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7, заводський номер: НОМЕР_9 належить ОСОБА_3.

Слідчий суддя вважає, що вказаний в клопотанні автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а тому він є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий суддя дійшов до висновку, про необхідність застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки він забезпечить виконання можливого покарання у виді конфіскації майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого Спориша А.Ю. про арешт майна.

Свої вимоги обґрунтував тим, що слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не дотримався вимог ч. 2 ст. 173 КПК України та не врахував ті обставини, які зобов'язаний був врахувати.

Зазначив, що у кримінальному провадженні № 12017120110000472 від 02.09.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, йому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлялася.

Вказав, що ч. 1 ст. 388 КК України не містить конфіскації майна як виду покарання, а тому арешт на його майно, враховуючи, що він не підозрюваний у кримінальному провадженні є незаконним.

Зазначив, що висновок суду є необґрунтованим, оскільки слідчому судді не було подано жодного належного доказу того, що належні ОСОБА_3, автомобіль та причіп є знаряддями злочину. Так, як в клопотанні слідчого, так і в матеріалах кримінального провадження № 12017120110000472, відсутні будь-які докази того, що зерно, яке перевозилось на належних йому автомобілі та причепі, перебувало під арештом, накладеним будь-яким державним виконавцем. Єдиним доказом, на який посилається як суд, так і слідчий, є протокол огляду місця події від 09.10.2018 року, який не є і не може бути достатнім доказом того, що зерно, яке перевозилось в належних ОСОБА_3 автомобілі та причепі, є зерном, що перебуває під арештом та щодо якого вчиняються незаконні дії. Однак, слідчим не надано жодного доказу, що саме на це зерно державним виконавцем було накладено арешт та здійснено його опис. Вказав, що зерно, яке перевозилось належними йому автомобілем та причепом не перебувало під жодним арештом або забороною, а тому належні йому причіп та автомобіль не є і не можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні.

Вказав, що з 13.09.2017 року щодо ПП «Бобринець-Агро-К» порушено провадження у справі про банкрутство (ухвала Господарського суду Київської області від 13.09.2017 року по справі № 911/2652/17), а тому всі виконавчі дії щодо ПП «Бобринець-Агро-К» з цієї дати зупинені відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Тому жодні дії щодо арешту та опису майна державними виконавцями не могли вчинятись.

Також вказав, що арештований автомобіль не відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, а тому, вважає висновок суду, що він є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, таким, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам кримінального провадження.

Також вказав, що стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні слідчий, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

Зазначив, що з дня 09.10.2017 року коли було вилучено арештований автомобіль та до дня винесення оскаржуваної ухвали, він користувався своїм автомобілем, здійснюючи свою діяльність як ФОП, зберігав автомобіль на своїм місцем реєстрації, тобто ним, як власником майна, не вчинялися жодні дії, які б могли викликати занепокоєння у слідчого, що автомобіль може бути прихований, він може бути знищений тощо. У слідчого відсутні будь-які докази, якими він міг підтвердити обставини, зазначені в п. 11 ст. 170 КПК України, однак, слідчий суддя взагалі не звернув на це увагу та задовольнив клопотання про арешт.

Також зазначив, що із тексту оскаржуваної ухвали видно, що слідчий просив слідчого суддю накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження його саме як речового доказу, а не з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання. А тому, слідчий суддя, не мав права застосовувати норму закону, яка передбачає заборону використовувати майно. Відповідно, безпідставно в своїй ухвалі зазначив про заборону його використання.

Крім того, вказав, що накладенням арешту на автомобіль «КАМАЗ» з причепом заблокована його господарська діяльність як фізичної особи-підприємця, з дня прийняття оскаржуваної ухвали він не може користуватися автомобілем «КАМАЗ», завдяки якому він заробляв собі та своїй родині гроші на життя, оскільки є єдиною працездатною особою в родині, яка забезпечує матеріально.

Заслухавши доповідача, скаржника ОСОБА_3 та в його інтересах представника-адвоката ОСОБА_4 які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали клопотання слідчого про накладення арешту на майно, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Так, згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При вирішенні клопотання слідчому судді слід врахувати практику Європейського суду з прав людини, згідно якої для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Стаття 1 Протоколу Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод забороняє будь-яке невиправдане втручання у право власності державних органів.

Разом із тим, колегія суддів перевіривши матеріали клопотання доходить переконливого висновку, що слідчий суддя не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону при вирішенні питання про арешт автомобіля та причепу належних на праві власності ОСОБА_3, поверхово та неповно дослідив клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно.

Як встановлено у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 є приватним підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність на законних підставах, що підтверджується наданими в судовому засіданні витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягом з Реєстру платників єдиного податку, з яких вбачається, що ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність згідно КВЕД - Вантажний автомобільний транспорт.

Крім того, ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що дійсно здійснював вантажне перевезення по усному договору з ОСОБА_6 зі складських приміщень ПП «Бобринець - Агро-К», розташованих в с. Павлогірківка Бобринецького району Кіровоградської області та що йому було за вказані послуги з перевезення перераховано на безготівковий рахунок 25 000 грн., тобто ним офіційно здійснювалося перевезення. Крім того, ОСОБА_6 йому було надано товарно-транспортні накладні, що також підтверджує законність його дій.

Накладення арешту на його автомобіль позбавить його можливості здійснювати законну підприємницьку діяльність.

Більш того вказав, що після накладення арешту на його автомобіль слідчим без будь яких законних підстав вилучено даний автомобіль та доправлено для зберігання до органу поліції. Прокурором вказане в судовому засіданні не спростовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить переконливого висновку, що слідчий суддя накладаючи арешт на вказаний автомобіль з причепом припустився помилки, оскільки не врахував вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України та те, що ОСОБА_3 має право на зайняття підприємницькою діяльністю та здійснює її відповідно до закону, звітує про свої доходи податковим органам, а тому арешт його автомобіля з причепом призведе до припинення його підприємницької діяльності у даному випадку. Крім того ч. 1 ст. 388 КК України не передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Крім того, автомобіль на даний час без будь-яких законних підстав, вилучено слідчим у ОСОБА_3 та доправлено на зберігання до органу поліції. Вказане прокурор у судовому засіданні також не спростував.

На підставі викладено, колегія суддів доходить переконливого висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 376, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області Спориша А.Ю. у кримінальному провадженні № 12017120110000472, про арешт майна - скасувати.

Постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області Спориша А.Ю. у кримінальному провадженні № 12017120110000472, про арешт майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3 і, зокрема, на автомобіль «КАМАЗ» 53212 сірого кольору, 1988 року випуску, об'єм двигуна: 10850, реєстраційний номер НОМЕР_1, заводський номер: НОМЕР_8 та причіп СЗАП 8352 сірого кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, заводський номер: НОМЕР_9.

Автомобіль «КАМАЗ» 53212 сірого кольору, 1988 року випуску, об'єм двигуна: 10850, реєстраційний номер НОМЕР_1, заводський номер: НОМЕР_8 та причіп СЗАП 8352 сірого кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, заводський номер: НОМЕР_9 належний на праві власності ОСОБА_3, негайно повернути власнику.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.М. Онуфрієв Р.А. Бондарчук І.С. Олексієнко