Рішення № 72158880, 06.02.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року Справа № 913/784/17

м.Харків Провадження №16/913/784/17

Господарський суд Луганської області в складі головуючого судді Марченко Ю.І.

з участю секретаря судового засідання Сокрута Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецгрупп", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 138 781 грн. 16 коп.

у засідання брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 04.10.2017;

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № ББУ/СА79/СЛ/17 від 11.12.2017

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецгруп» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», про стягнення заборгованості за договором №8-СА-АБ від 11.01.2016 про надання транспортних послуг в сумі 138 781 грн. 16 коп., в тому числі: основний борг в сумі 124 174 грн. 51 коп., пеня в сумі 7 855 грн. 31 коп., 3 % річних в сумі 1 908 грн. 53 коп., інфляційні нарахування в сумі 4 842 грн. 81 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.01.2018).

Позовні вимоги обґрунтовані, з посиланням на ст.ст. 11, 509, 526, 526, 627, 629, 638, 639, 853, 837, 903, Цивільного кодексу України, ст. 173, 216, 218, 222, 230, 231 Господарського кодексу України, порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати заборгованості за договором про надання транспортних послуг №8-СА-АБ від 11.01.2016.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.10.2017.2017 було порушено провадження по справі №913/784/17 та призначено до розгляду на 19.10.2017.

В судовому засіданні від 19.10.2017 було оголошено перерву до 16.11.2017 об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.11.2017 розгляд справи відкладено на 04 грудня 2017 року об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.12.2017 розгляд справи відкладено на 09.01.2018.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень ГПК (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи те, що по справі № 913/784/17 було порушено позовне провадження, суд визнав за необхідне продовжувати розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.01.2018 розгляд справи було відкладено на 23.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2018.

Присутній в судовому засіданні 06.02.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 06.02.2018 року представник відповідача проти позову заперечив частково та просив суд звільнити його від відповідальності у вигляді пені.

Разом з цим, ухвалою суду від 23.01.2018 було вирішено відкласти питання про звільнення відповідача від відповідальності зі сплати пені, у зв’язку із настанням форс – мажорних обставин.

В обґрунтування поданого клопотання, відповідачем було надано ОСОБА_3 №7601 про форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово – промислової палати України №370/05-4 від 15.06.2017.

Відповідно до наданого сертифікату, засвідчено форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили): захоплення підприємства, протиправні дії третіх осіб Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», щодо обов’язку (зобов’язання), а саме: виконувати належним чином усі умови та зобов’язання за договором, зокрема складати і подавати розрахунки сум нарахованих амортизаційних відрахувань; концесійного платежу; звіти; виконувати поліпшення державного майна у порядку відповідно до умов Концесійного договору від 01.12.2011 року, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2136 з додатками до нього, укладеного з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, які унеможливили його виконання в з 15.03.2017.

Також, сертифікатом встановлено період дії форс – мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: дата настання періоду – 13 березня 2017 року, що тривають станом на 15 червня 2017 року.

З приводу поданого відповідачем ОСОБА_3 про форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово – промислової палати України, слід зазначити наступне.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669- VII, наявність форс - мажорних обставин засвідчується (обставин непереборної сили) засвідчується відповідним ОСОБА_3 Торгово - промислової палати.

В даному випадку, заявником до суду не надано доказів наявності форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо виконання господарських зобов'язань за договором №8-СА-АБ від 11.01.2016 про надання транспортних послуг, відповідно, станом на момент подачі позовної заяви.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримував відповідні послуги за договором вже під час проведення АТО на відповідній території та відповідно до норм цивільного законодавства не був позбавлений права відмовитися від прийняття відповідних послуг або вийти до позивача з пропозицією щодо перенесення строків оплати за договором.

Виходячи з фактичних обставин справи та наведених вище норм, суд не погоджується з доводами відповідача щодо настання форс – мажорних обставин та відхиляє клопотання про звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати пені за необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

11.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецгрупп» (підрядник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір №8-СА-АБ про надання транспортних послуг.

За умовами вказаного договору, в порядку та на умовах, які визначені договором, підрядник бере на себе зобов'язання надати транспортні послуги навантажувачем об'ємом ковша не менш ніж 3,6 м3 по переміщенню готової вугільної продукції, відходів вуглезбагачення, формування породних відвалів (складські операції та транспортна обробка вантажів) за об’єктами Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (п.1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що строк надання послуг за договором з 01.01.2016 по 30.06.2016.

Відповідно до п.2.1.1 договору, замовник надає підряднику планову щомісячну заявку, підрядник зобов’язується отримувати у замовника до 25 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть надані послуги.

Пунктом 2.5. договору сторони погодили, що строк наданих транспортних послуг зазначається в заявках замовника, початком перебігу строку вважається час початку рабіт транспорту на об'єкті, закінчення строку надання транспортних послуг вважається час закінчення робіт транспорту на об’єкті.

По закінченню кожного календарного місяця роботи транспорту (до 3 числа місяця наступного за звітним) сторонами складається акт приймання – передачі наданих послуг (п.2.8 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору сторони погодили, що сума договору не може перевищувати 3 913 378 грн. 56 коп., в тому числі ПДВ 20% - 652 229 грн. 76 коп.

Вартість одного мото – години роботи технологічного транспорту визначається на підставі (калькуляції) та складає – 447 грн. 96 коп. (без ПДВ 20%), яка є невід'ємною частиною договору. Розмір оплати за кожен місяць послуг технологічного транспорту уточнюється сторонами відносно фактично відпрацьованих мото – годин за відповідний місяць (п. 4.2 договору).

Вартість послуг, які надаються відповідно до договору, визначається відповідно до калькуляцію вартості послуг. Вартість послуг з 01.01.2016 по 30.03.2016 є остаточною та збільшенню не підлягає (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, оплата послуг, які надані підрядником у відповідному місяці, здійснюється замовником протягом 5 робочих днів на дев’яностий календарний день від дати підписання обома сторонами акта приймання – передачі наданих послуг та отримання рахунку від підрядника, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок підрядника.

Згідно п. 5.3. договору сторони узгодили, що приймання наданих транспортних послуг за договором підтверджується щомісячними актами приймання – передачі наданих послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін.

Замовник зобов’язаний протягом трьох календарних днів після отримання акту приймання – передачі наданих послуг прийняти надані підрядником належної якості, без зауважень послуги, шляхом підписання наданих актів (п.5.5 договору).

Розділом 7 договору «Відповідальність», зокрема п. 7.6, сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати транспортних послуг, які були надані підрядником та прийняти замовником без зауважень, замовник по письмовій вимозі підрядника, сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості не виконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Вказаний договір вступив в силу з 01.01.2016 та діє до 30.06.2016, а в разі не виконання (в тому числі, повного виконання), неналежного виконання, сторонами усіх прийнятих на себе зобов'язань – до повного їх виконання (п. 8.1. договору).

Договір №8-СА-АБ від 11.01.2016 має Додаток №1 «Форма заявки на надання послуг» (а.с. 18) та Додаток №2 «Калькуляція вартості транспортних послуг» (а.с. 19).

Крім того, 25.04.2016 сторони підписали Додаткову угоду до договору про надання транспортних послуг №8-СА-АБ від 11.01.2016, за якою сторони погодили, що під час перерахування замовником грошових коштів на рахунок підрядника, останній в призначенні платежу в обов'язковому порядку зазначає реквізити договору.

Договір №8-СА-АБ від 11.01.2016 прийнятий сторонами до виконання.

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 1 241 745 грн. 51 коп., про що свідчать складені та підписані між сторонами акти здачі приймання (наданні послуг) №103 та №104 від 20.12.2016 (а.с. 21, а.с. 23).

На виконання зобов'язань щодо надання транспортних послуг позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату:

- рахунок на оплату №103 від 20.12.2016 на загальну суму 96 759 грн. 36 коп., разом з ПДВ (а.с.25);

- рахунок на оплату №104 від 20.12.2016 на загальну суму 27 415 грн. 15 коп. (а.с.26).

За твердженням позивача, спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, зокрема, в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 241 745 грн. 51 коп.

Доказів погашення заборгованості або часткової оплати сум, заявлених до стягнення, відповідач суду не подав.

Оскільки відповідачем, в добровільному порядку заборгованість сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким окрім основного боргу в розмірі 124 174 грн. 51 коп., також просить стягнути 3% річних в розмірі 1 908 грн. 53 коп., інфляційні нарахування в розмірі 4 842 грн. 81 коп. та пеню в розмірі 7 855 грн. 31 коп.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з приписами 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справ доказів; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), кий міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За своїм змістом та правовою природою, укладений між сторонами договір №8-СА-АБ від 11.01.2016 є договором підряду та надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм розділів 61 та 63 Цивільного кодексу України.

В силу частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати отриманих послуг та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором №8-СА-АБ від 11.01.2016 року належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 124 174 грн. 51 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 7 855 грн. 31 коп., 3 % річних у розмірі 1908 грн. 53 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4 842 грн. 81 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок, нарахування пені здійснювалося відповідно до п.7.6 договору, за яким зазначено, що у випадку порушення замовником (відповідачем у справі) строків оплати транспортних послуг, які надані підрядником за договором та прийняті замовником без зауважень, замовник за письмовою вимогою підрядника сплачує останньому пеню в розмірі облікової ставки НУ від суми невиконаних зоо'язань за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою «Юридичної інформаційно – пошукової системи Законодавство», зазначає, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки.

Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок суми нарахування пені, а саме:

- за рахунком №103 від 20.12.2017 за період 28.03.2017- 24.09.2017 на суму 96 759,36 грн. - складають – 12 173,12 грн.;

- за рахунком №104 від 20.12.2017 за період 28.03.2017- 24.09.2017 на суму 27 415,15 грн. - складають – 3 468,58 грн.

Всього сума нарахованої пені за вказаний період складає – 15 710 грн. 636 коп.

Оскільки право збільшення позовних вимог відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, за таких обставин суд погоджується з розрахунком позивача щодо суми нарахованої пені, у зв’язку з чим, до стягнення підлягає сума пені за договором в розмірі 7 855 грн. 31 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

За умовами договору сторони погодили, що замовник сплачує постачальнику 3% річних за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих послуг.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою «Юридичної інформаційно – пошукової системи Законодавство» заявлених позивачем у розмірі 1 908 грн. 53 коп., суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою «Юридичної інформаційно – пошукової системи Законодавство», зазначає, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки, а саме не вірно зазначено дату початку нарахування інфляційних нарахувань.

Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок суми інфляційних нарахувань, а саме:

- за рахунком №103 від 20.12.2017 за період квітень 2017- серпень 2017 на суму 96 759,36 грн. - складають – 3 822,70 грн.;

- за рахунком №104 від 20.12.2017 за період квітень 2017- серпень 2017 на суму 27 415,15 грн. - складають – 1 083,10 грн.

Всього сума інфляційних нарахувань за вказаний період складає – 4 905 грн. 80 коп.

Оскільки право збільшення позовних вимог відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, за таких обставин суд погоджується з розрахунком позивача шодо суми нарахованих інфляційних, у зв’язку з чим до стягнення підлягають інфляційні нарахування за договором в сумі 4 842 грн. 81 коп.

Виходячи з наведеного, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 124 174 грн. 51 коп., пеню в розмірі 7 855 грн. 31 коп , 3% річних в сумі 1 908 грн. 53 коп., інфляційні нарахування в сумі 4 842 грн. 81 коп. (всього 138 781 грн. 16 коп.).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2 081 грн. 72 коп.

У судовому засіданні 06.02.2018, відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 73, 86, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецгрупп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення 138 781 грн. 16 коп. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, буд. 24 «А», код ЄДРПОУ 37596090) на користь

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецгрупп» (01042, м.Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 5, код ЄДРПОУ 38472131) заборгованість в сумі 124 174 грн. 51 коп., пеню в сумі 7 855 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 1 908 грн. 53 коп., інфляційні втрати в сумі 4 842 грн. 81 коп., судовий збір в сумі 2 081 грн. 72 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення – 13.02.2018.

Суддя Ю.І. Марченко