Рішення № 72158826, 31.01.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 31.01.2018

Справа № 334/2002/17

Провадження № 2-а/334/50/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гнатюка О.М., при секретарі Алєйнікової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

29 березня 2017 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому зазначає, що 25.07.2014 року у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Донецька, вона була змушена переселитися з окупованої території до м. Запоріжжя.

З 2015 року позивачка перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (правонаступник Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя). З листопада 2016 року і дотепер на рахунок позивача не зараховується щомісячна пенсія за віком на підставі закінчення терміну дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № 2303004466 від 10.03.2015 року.

Позивач вважає припинення виплати пенсії безпідставним, оскільки на момент видачі такої довідки строк її дії не був встановлений, згодом до законодавства, що регулює видачу вказаних довідок було внесено зміни і встановлено строк дії такої довідки у шість місяців з дати видачі. Відповідно до змін внесених 08.06.2016 року до постанови КМУ №509 від 01.10.2014 року довідка особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції видана до 20.06.2016 року , яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково. В зв'язку з чим позивач вважає довідку, яка їй видана дійсною, а припинення виплати їй пенсії незаконним та безпідставним, просить суд захистити її порушене право шляхом відновлення виплати пенсії.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. 11.01.2018 року від відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення на позов, відповідно до яких Правобережне об'єднане управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя заперечує проти вимог ОСОБА_1, і зазначає наступне. З 01.05.2015 року позивачка перебувала на обліку в управлінні та отримувала пенсію за віком відповідально до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно довідкою №2303004466 від 10.03.2015 р. про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, видаю управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району, ОСОБА_1, яка постійно мешкала за адресою АДРЕСА_1 перемістилася з тимчасово окупованої території в м. Запоріжжя, вул.Бородинська, буд.9а. Згідно відмітки у довідці з 01.04.2015 року місцем перебування позивачки є АДРЕСА_3. Згідно ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених з осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Термін дії такої довідки становить шість місяців з моменту її видачі. 26.08.2015 року постановою КМУ №636, яка набрала законної сили 09.09.2015 року внесено зміни до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року №509 згідно з якими строк дії довідки про взяття на облік особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції становить шість місяців з дати її видачі. Згідно абз.5 п.6 Порядку (зі змінами внесеними постановою КМУ від 08.06.2016 року №352) довідка, видана до 20.06.2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків передбачених ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». У зв'язку з закінченням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 10.03.2015 року №2303004466 управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району довідка скасована, виплата пенсії з листопада 2016 року призупинена. Таким чином відповідач вважає, що діяв в межах своєї компетенції відповідно до діючого законодавства, в зв'язку з чим позов є безпідставним і в його задоволенні повинно бути відмовлено.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку із наступним.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.05.2015 року перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, відповідно до розпорядження управління №40970 від 29.04.2015 року.

Згідно з довідкою № 2303004466 від 10 03.2015 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району, ОСОБА_1, яка постійно мешкала за адресою: АДРЕСА_1 перемістилася з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_4. Згідно відмітки у довідці з 01.04.2015 місцем перебування позивачки є наступна адреса - АДРЕСА_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706 (далі - Закон № 1706) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України № 1706 громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" «в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.»

Згідно ст.8 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706 (в редакції, чинній на момент видачі довідки позивачу 10.03.2015 року) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Термін дії такої довідки становить шість місяців з моменту її видачі.

У випадку продовження дії обставин, що визначені у статті 1 цього Закону; термін дії такої довідки може бути продовжено на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має право повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до відповідного структурного підрозділу відповідної місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення.

Згідно постанови КМУ №509 від 01.10.2014 року, в редакції яка діяла на момент видачі позивачу довідки, строк дії довідки встановлено не було.

26 серпня 2015 року постановою КМУ № 636, яка набрала законної сили 09.09.2015 року, внесено зміни до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 та пункт 6 доповнено новим абзацом, згідно з яким строк дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції становить шість місяців з дати її видачі.

Після набрання законної сили вказаних змін до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою КМ України від 01.10.2014 № 509, саме 10.09.2015 року спливав строк дії довідки позивачки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, однак після цієї дати позивачка продовжує отримувати пенсійні виплати, а відповідно довідка є подовженою на наступні шість місяців.

Відповідно до ст.4 Закону України № 1706 (зі змінами від 13.01.2016 року), факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частина 1 статті 12 Закону надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Цей перелік є вичерпним.

Обставини визначені ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», судом при розгляді справи не встановлені.

Згідно абз. 5 п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 08.06.2016 № 352) довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Постанова КМУ є підзаконним актом. Закон України № 1706 (зі змінами від 13.01.2016 року), встановлює, що довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції діє безстроково, а тому відповідачем помилково встановлено, що строк дії довідки позивачки ОСОБА_1 від 10.03.2015 № 2303004466 скінчився і вона є недійсною.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, та п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України, яка є єдиним органом законодавчої влади.

Вища юридична сила закону також полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, видана позивачу Управлінням соціального захисту населення з огляду на ст. 4 Закону України діє безстроково, до того ж під час судового розгляду не встановлено обставин для скасування такої довідки з підстав, визначених ст. 12 Закону, а тому рішення відповідача, згідно якого позивачу було припинено виплату пенсії за віком як внутрішньо переміщеній особі, є незаконним.

Крім того, відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 5 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-IV від 09.07.2003) визначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», № 637 від 05.11.2014, встановлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства, судові витрати складаються, зокрема із судового збору. Таким чином позивач має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 1280,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 58, 64 Конституції України, ст.ст. 9, 241-246, 250, 255 КАС України, ст.ст. 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 протиправними та зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2016 року.

Допустити до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст. 371 КАС України.

Стягнути з Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1, суму судових витрат, а саме: судового збору в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Гнатюк