Ухвала суду № 72158720, 13.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.02.2018Справа № 910/13515/17Суддя Отрош І.М., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Тетяни Ігорівни у справі № 910/13515/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про зобов'язання вчинити дії

Представники:

від скаржника (боржника): не з'явились;

від стягувача: не з'явились;

державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Тетяна Ігорівна - не з'явилась.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 у справі № 910/13515/17 позов Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» задоволено; зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» № 9000223, відкритого Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» на підставі Договору № ДФ/Э-90020 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 30.12.2015, шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 662150 грн. 40 коп.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 9932 грн. 26 коп.

08.12.2017 на виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 08.12.2017, видано накази.

23.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення державного виконавця відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Тетяни Ігорівни у справі № 910/13515/17, в якій скаржник просить суд: 1) визнати незаконними рішення державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 від 26.12.2017; 2) скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві ВП№55439074 від 26.12.2017 про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у справі № 910/13515/17.

У прохальній частині поданої до суду скарги скаржник просив суд відновити строк на оскарження рішення державного виконавця та прийняти скаргу до розгляду. Крім того, скаржником долучено до скарги заяву про відновлення строку на подання скарги у справі № 910/13515/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 у справі № 910/13515/17 поновлено Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» строк на подання скарги на рішення державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Тетяни Ігорівни у справі № 910/13515/17; скаргу прийнято до розгляду; розгляд скарги призначено на 08.02.2018; викликано у судове засідання державного виконавця Заєць Тетяну Ігорівну.

Державний виконавець у судове засідання 08.02.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103045108566.

Представник скаржника (боржника) у судове засідання 08.02.2018 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 02.02.2018 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).

Представник стягувача у судове засідання 08.02.2018 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 03.02.2018 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом враховані строки розгляду скарги, встановлені статтею 342 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 08.02.2018 скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Тетяни Ігорівни у справі № 910/13515/17, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Судом встановлено, що 26.12.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Тетяною Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у справі № 910/13515/17 про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» № 9000223, відкритого Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», шляхом відображення на ньому грошових коштів у сумі 662150 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Судом встановлено, що у резолютивній частині постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 від 26.12.2017 державний виконавцем було постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 66215 грн. 04 коп.

Крім того, у резолютивній частині постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 від 26.12.2017 державним виконавцем було постановлено відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у справі № 910/13515/17 про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» № 9000223, відкритого Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», шляхом відображення на ньому грошових коштів у сумі 1626554 грн. 60 коп.

Звертаючись з даною скаргою до суду, скаржник (боржник) зазначив, що розмір виконавчого збору повинен обчислюватися відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (чотири мінімальні розміри заробітної плати) так як рішення суду у справі № 910/13515/17 має немайновий характер та не передбачає стягнення грошових коштів з боржника.

Крім того, скаржник (боржник) вказав на те, що п. 1 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 від 26.12.2017 не відповідає наказу суду у справі № 910/13515/17, оскільки рішенням суду у справі № 910/13515/17 зобов'язано боржника внести зміни до особового рахунку стягувача шляхом відображення на ньому грошових коштів у сумі 662150 грн. 40 коп., тоді як у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 від 26.12.2017 державним виконавцем зазначено, що відображенню підлягають грошові кошти у сумі 1626554 грн. 60 коп.

За таких обставин, скаржник (боржник) просить суд визнати незаконними рішення державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 від 26.12.2017 та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві ВП№55439074 від 26.12.2017 про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у справі № 910/13515/17.

Позовні вимоги у справі № 910/13515/17 обгрунтовані тим, що з особового рахунку позивача (стягувача) як експедитора залізницею (боржником) були списані грошові кошти у розмірі 1057543 грн. 20 коп. за заплановане перевезення вантажу у 31 вагоні за маршрутом від станції Комунарськ до станції Батьово (прикордонна станція). Однак, фактично перевезення вантажу було виконано за маршрутом станція Комунарськ - станція Ясинувата - станція Комунарськ, та провізна плата за перевезення вантажу за вказаним маршрутом за розрахунком позивача становить 395392 грн. 80 коп. Позивач (стягувач) вказав на те, що він звертався до залізниці із претензіями про поновлення на його особовому рахунку грошових коштів у сумі 1057543 грн. 20 коп. та списання грошових коштів у сумі 395392 грн. 80 коп. (провізна плата за фактичне перевезення). Однак, вказані претензії не були розглянуті відповідачем (боржником) по суті, а грошові кошти на особовому рахунку позивача (стягувача) поновлені не були.

За таких обставин, позивач (стягувач) просив суд зобов'язати відповідача (боржника) внести зміни до особового рахунку позивача № 9000223, відкритого в Регіональній філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 662150 грн. 40 коп. (1057543 грн. 20 коп. - «мінус» 395392 грн. 80 коп.).

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 у справі № 910/13515/17 зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» № 9000223, відкритого Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» на підставі Договору № ДФ/Э-90020 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 30.12.2015, шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 662150 грн. 40 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює критерій визначення суми виконавчого збору в залежності від характеру рішення суду, яке виконується - способу захисту (предмету позовної вимоги), з яким звернувся позивач до суду та який застосовано судом: рішення (вимоги) майнового та немайнового характеру.

За аналогією характер позовної вимоги, з якою позивач звертається до суду, - майнова або немайнова - судом (при визначенні ціни позову та суми судового збору) визначається в залежності від предмету такої вимоги та можливості її вартісної оцінки. Так якщо позивач заявляє вимогу наслідком задоволення якої буде отримання ним певного майна (майнових прав), яке підлягає вартісній оцінці, - то така вимога є вимогою майнового характеру, та відповідно рішення суду матиме майновий характер.

Суд зазначає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача (боржника) внести зміни до особового рахунку позивача (стягувача) шляхом відображення на ньому грошових коштів у сумі 662150 грн. 40 коп., внаслідок чого вказаний розмір грошових коштів буде відображений на рахунку позивача та позивач матиме змогу в подальшому розпоряджатися ними для проведення оплат за надані залізницею послуги є вимогами, які спрямовані на захист майнових інтересів позивача, що полягають у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним позивачу майном, яким, в розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти у розмірі 662150 грн. 40 коп.

Таким чином, хоча рішенням суду і зобов'язано відповідача вчинити певні дії (що характерно для рішень немайнового характеру), однак суть таких дій зводиться до повернення майна (грошових коштів) позивачу - шляхом відображення відповідної суми коштів на особовому рахунку стягувача, який як замовник послуг за Договором № ДФ/Э-90020 від 30.12.2015 матиме можливість реалізувати правомочність з розпорядження такими грошовими коштами для проведення оплат за надані залізницею послуги (враховуючи встановлені в рішенні суду обставини щодо правової природи вказаних договірних відносин).

Висновки суду з приводу характеру вимоги щодо зобов'язання відповідача (боржника) внести зміни до особового рахунку позивача (стягувача) шляхом відображення на ньому грошових коштів у сумі 662150 грн. 40 коп. саме як майнової вимоги узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25.03.2015 у справі № 3-24гс15 (предметом розгляду було питання щодо характеру вимоги щодо зобов'язання перерахувати кошти за договором банківського рахунку).

Отже, виконання рішення суду у справі № 910/13515/17 зводиться до того, що грошові кошти у розмірі 662150 грн. 40 коп., які були списані залізницею, повинні бути, по суті, повернуті (стягнуті, відновлені) стягувачу шляхом їх відображення на особовому рахунку Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» № 9000223, відкритого Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця».

Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі № 910/13515/17 є виконанням рішення майнового характеру, розмір виконавчого збору повинен визначатися відповідно до норм ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку в необгрунтованості тверджень скаржника (боржника), що виконавчий збір за примусове виконання рішення суду у справі № 910/13515/17 слід обраховувати відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (як за примусове виконання рішення немайнового характеру).

Що стосується тверджень скаржника (боржника), що у п. 1 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 від 26.12.2017 державним виконавцем було зазначено відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у справі № 910/13515/17 про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» № 9000223, відкритого Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», шляхом відображення на ньому грошових коштів у сумі 1626554 грн. 60 коп., замість 662150 грн. 40 коп., суд зазначає таке.

Так, у поданій до суду скарзі скаржник не вказує, яким чином неправильне зазначення державним виконавцем в оскаржуваній постанові суми грошових коштів, що по суті є опискою (1626554 грн. 60 коп. замість 662150 грн. 40 коп.) та які підлягають відображенню на особовому рахунку стягувача, порушує права та інтереси скаржника (боржника) при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у справі № 910/13515/17.

Суд зазначає, що при здійсненні судового розгляду скарги на дії державного виконавця на стадії виконавчого провадження суд повинен встановити факт порушення прав сторін виконавчого провадження та вчинити дії щодо їх захисту/поновлення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі наказів судів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З наведеного вбачається, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, в тому числі у примусовому порядку стягує з боржника суму грошових коштів, вказану в наказі суду, виданому на примусове виконання рішення суду.

Водночас, допущення державним виконавцем описки у п. 1 резолютивної частини оскаржуваної постанови (щодо розміру грошових коштів, які підлягають відображенню на особовому рахунку стягувача) не свідчить про порушення прав боржника у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду у справі № 910/13515/17, так як виконання рішення суду здійснюється на підставі наказу суду (в даному випадку наказу Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у справі № 910/13515/17), в якому зазначено, яка конкретна сума грошових коштів підлягає відображенню на особовому рахунку стягувача (662150 грн. 40 коп.).

Так, державним виконавцем у п. 1 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 від 26.12.2017 постановлено відкрити виконавче провадження саме з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у справі № 910/13515/17.

Таким чином, при примусовому виконанні рішення суду у справі № 910/13515/17 (на підставі наказу від 08.12.2017 у справі № 910/13515/17) державним виконавцем підлягають здійсненню заходи з примусового виконання щодо зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» № 9000223, відкритого Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» на підставі Договору № ДФ/Э-90020 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 30.12.2015, шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 662150 грн. 40 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо необгрунтованості тверджень скаржника, викладених у скарзі, як підстав для визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 від 26.12.2017, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Тетяни Ігорівни у справі № 910/13515/17.

Крім того, суд зазначає, що наведені скаржником (боржником) у поданій до суду скарзі обставини у будь-якому випадку не можуть бути підставами для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 від 26.12.2017 в цілому (у повному обсязі, як про це просить скаржник), так як постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№55439074 від 26.12.2017 була правомірно винесена державним виконавцем на підставі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» з метою примусового виконання наказу суду у справі № 910/13515/17. Висновки про протилежне свідчили б про порушення прав стягувача на отримання належного виконання рішення суду в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Тетяни Ігорівни у справі № 910/13515/17.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.М. Отрош