Рішення № 72158361, 12.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018

Справа № 910/22923/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

про стягнення 91 766, 63 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 91 766, 63 грн., з яких: 23 327, 03 грн. - пені, 14 941, 77 грн. - 3 % річних та 53 497, 83 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 16-224-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 в частині оплати отриманого природного газу у передбачений договором строк.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

26.01.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за отриманий природний газ, поставлений відповідно до договору № 16-224-Н купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газовик» (далі - покупець) укладено договір № 16-224-Н на купівлю-продаж природного газу, умовами якого передбачено, що продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ, на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.

Згідно п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2016 до договору), продавець передає покупцеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 року (включно) газ обсягом до 4294, 955 тис. куб, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень – 1594, 955 тис. куб, лютий – 1500,000 тис. куб, березень - 1200, 000 тис. куб., І кВ. – 4294, 955 тис. куб.

Ціна (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюється Кабінетом Міністрів України та на період до 31.03.2016 (включно) – п. 5.1. договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

За умови п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору, він зобов’язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.

Відповідно до п. 9.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

02.03.2016 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 16-224-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015, відповідно до якої сторони вирішили в пункт 6.1. договору додати останній абзац в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2. цього договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим договором, не звільняє покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов’язком покупця сплатити на користь продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України».

Статтю 7 «Відповідальність сторін» договору сторони вирішили доповнити п. 7.7. в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2. цього договору укладення договорів(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов’язком покупця сплатити на користь продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості, в тому числі на суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором(ами) про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим договором».

31.03.2016 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору № 16-224-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015, відповідно до якої сторони вирішили доповнити п. 2.1. договору наступним змістом: «Продавець додатково передає покупцю з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 800, 000 тис.куб.м.».

Також, сторони виклали п. 6.1. договору в наступній редакції: «Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу».

30.04.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газовик» (далі - покупець) укладено додаткову угоду № 4 до договору, згідно якої сторони вирішили викласти п. 2.1. договору у наступній редакції: « 2.1. Продавець передає покупцю з 01.01.2016 по 30.09.2016 (включно) газ обсягом до 5 610, 490 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб.м.)» за період з січня по вересень.

Сторони вирішили викласти з 01.05.2016 п. 5.1., 5.2. та 5.4. договору, в наступній редакції:

5.1. Ціна (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України та на період з 01.05.2016 ціна становить 6 879, 00 грн. за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20 %.

5.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором з 01.05.2016 без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальник газу із спеціальними обов’язками становить 4 948, 90 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20 %.

5.4. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 10 279 346, 83 грн. без ПДВ, крім того ПДВ – 20 %, всього з ПДВ – 12 335 216, 19 грн.

Також, сторони виклали п. 11.1. договору в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення».

22.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газовик» (далі - покупець) укладено додаткову угоду № 5 до договору, про наступне: «Вважати додатку угоду від 02.03.2016 № 2 до договору такою, що втратила чинність з 01.08.2016.»

Доповнили п. 6.1. договору абзацами три і чотири у наступній редакції: «Оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцем бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором».

Пункт 7.2. договору викладено в наступній редакції: «У разі невиконання покупцем п. 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім сум заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється продавцем на суми оплат, проведені покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 16 676 391, 28 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 4 259 385, 61 грн., від 29.02.2016 на суму 3 109 571, 69 грн., від 31.03.2016 на суму 2 854 268, 15 грн., від 30.04.2016 на суму 2 111 990, 74 грн., від 31.05.2016 на суму 930 074, 50 грн., від 30.06.2016 на суму 754 337, 08 грн., від 31.07.2016 на суму 900 553, 31 грн., від 31.08.2016 на суму 767 823, 82 грн., від 30.09.2016 на суму 988 386, 38 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач виконав грошові зобов’язання з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 6.1., що підтверджується банківськими виписками.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов’язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 23 327, 03 грн. - пені за загальний період з 25.02.2016 по 31.08.2016, 14 941, 77 грн. – 3 % річних за загальний період з 25.02.2016 по 28.12.2016 та 53 497, 83 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 26.09.2016 по 30.11.2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 16-224-Н на купівлі-продаж природного газу від 30.12.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання за договором належним чином, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 16 676 391, 28 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 4 259 385, 61 грн., від 29.02.2016 на суму 3 109 571, 69 грн., від 31.03.2016 на суму 2 854 268, 15 грн., від 30.04.2016 на суму 2 111 990, 74 грн., від 31.05.2016 на суму 930 074, 50 грн., від 30.06.2016 на суму 754 337, 08 грн., від 31.07.2016 на суму 900 553, 31 грн., від 31.08.2016 на суму 767 823, 82 грн., від 30.09.2016 на суму 988 386, 38 грн., які підписані представниками сторін та скріплений їх печатками (копії в матеріалах справи).

Однак, відповідач виконав грошові зобов’язання з порушенням строків встановлених п. 6.1. договору, що підтверджується банківськими виписками.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 6.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 та додаткової угоди № 5 від 22.08.2016, оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовим коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до п. 7.2. договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 22.08.2016, у разі невиконання покупцем п. 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім сум заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється продавцем на суми оплат, проведені покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов’язання та за відповідний період прострочення, при цьому суд відзначає, що позивачем при розрахунку пені враховано постанову Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 16-224-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015, в силу положень ст.ст. 611 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 23 327, 03 грн. - пені за загальний період з 25.02.2016 по 31.08.2016.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 941, 77 грн. – 3 % річних за загальний період з 25.02.2016 по 28.12.2016 та 53 497, 83 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 26.09.2016 по 30.11.2016, суд відзначає наступне.

Так, відповідач у своїх запереченнях викладених у відзиві на позовну заяву зазначив, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за отриманий природний газ, поставлений відповідно до договору № 16-224-Н купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015, а тому безпідставні вимоги позивача в частині нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 “Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій між Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві (Сторона 1), Департаментом фінансів в Вінницькій області (Сторона-2), Товариством з обмеженою відповідальністю «Газовик» (Сторона 3) та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (Сторона остання) підписано спільні протокольні рішення № 741 від 22.02.2016 та № 781 від 29.02.2016 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

За наслідками спільних протокольних рішень сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у загальному розмірі 4 075 583, 00 грн.

Зазначеними спільними протокольними рішеннями сторони погодили перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами Спільних протокольних рішень.

Таким чином, усього за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій заборгованість відповідача перед позивачем була погашена на загальну суму 4 075 583, 00 грн.

Постановою КМУ № 20 від 11.01.2005, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, було затверджено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату теплової енергії, який визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Згідно з пунктом 1.2. Порядку № 55/57/43 від 03.02.2009 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата частини вартості природного газу спожитого відповідачем у 2016 році була здійснена відповідачем позивачу на виконання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 741 від 22.02.2016 та № 781 від 29.02.2016 укладених між учасниками розрахунків, а саме:

сторони № 1 - Головного управління Державної казначейської служби України в Вінницькій області,

сторони № 2 - Департаменту фінансів в Вінницькій області

сторони № 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

сторони останньої - Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Отже, слід дійти висновку що уклавши спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожитий природний газ, поставлений відповідно до договору № 16-224-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015.

Суд відзначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (зі змінами), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, та Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03.08.2015 N493/688, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.08.2015 за № 1007/27452 не передбачено додаткової відповідальності крім відповідальності визначеної у п.п. 3, 4 названих вище Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків. Тобто відповідальність встановлена лише за недотримання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов’язань за Спільними рішеннями.

Таким чином, для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених сторонами спільними протокольними рішенням, які діяли на момент розгляду справи (наведену правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014 року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014 року у справі № 5011-35/1271-2012, від 30.09.2014 року від 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 30.09.2014 року у справі № 922/2339/13 та постановах Вищого господарського суду України від 26.03.2015 у справі № 924/1808/14, від 12.05.2015 у справі № 908/3435/14, від 16.07.2015 у справі № 922/2340/13, від 28.07.2015 у справі № 914/165/15).

До того ж, позивачем не наведено які оплати було здійснено поза межами проведених взаєморозрахунків за прострочення яких мало бути нараховано 3% річних та інфляційні суми.

Тож, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 39, ідентифікаційний код - 32736800) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код - 20077720) 23 327 (двадцять три тисячі триста двадцять сім) грн. 03 коп. – пені та 406 (чотириста шість) грн. 72 коп. – судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков