Рішення № 72158218, 01.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2018Справа № 910/20382/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом комунального підприємства «Кривбасводоканал»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт»

про стягнення 3 553 525,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Вдовенко М.В. (довіреність № 8 від 04.01.2018)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2017 року комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (далі - КП «Кривбасводоканал», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт» (далі - ТОВ «Гарт», відповідач) про стягнення 3 553 525,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з оплати цінних паперів, придбаних у позивача за договором купівлі-продажу ЦП № 20140723/БВ-02 від 23.07.2014.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 3 553 525,00 грн., з яких: 1 950 000,00 грн. - основний борг, 160 915,00 грн. - 3% річних, 1 442 610,00 грн. - інфляційна складова боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2017 порушено провадження у справі № 910/21330/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні 07.12.2017.

07.12.2017 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи та пояснення щодо розміру суми основного боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2017 розгляд справи відкладено на 21.12.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2018 справу № 910/20382/17 призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2018.

16.01.2018 відділом автоматизованого діловодства суду було зареєстровано клопотання позивача про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2018 підготовче провадження було закрито та призначено справу № 910/20382/17 до розгляду по суті у судовому засіданні 01.02.2018.

У судовому засіданні 01.02.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

23.07.2014 між КП «Кривбасводоканал» (продавець) та ТОВ «Гарт» (покупець), від імені та в інтересах якого діяло товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський розрахунково-вексельний цент» (далі - ТОВ «Дніпропетровський розрахунково-вексельний центр», торговець), був укладений договір купівлі-продажу ЦП № 20140723/БВ-02 (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язувався передати покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти й оплатити наступні цінні папери: простий вексель № АА 0844306, векселедавцем якого є ДП «Криворізька теплоцентраль», складений 23.07.2014, зі строком платежу - за пред'явленням, сума векселя 2 000 000,00 грн. (далі - вексель № АА 0844306).

Відповідно до п. 1.2 договору, сума цього договору складає 2 000 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору покупець зобов'язується оплатити суму цього договору, зазначену в п. 1.2, зменшену на суму особливого податку, визначену з урахуванням ст. 215-1 Податкового кодексу України, яка дорівнює 30 000,00 грн., до 31.12.2014 шляхом перерахування на банківський рахунок продавця грошових коштів з формулюванням платежу «Оплата векселів з іменним індосаментом відповідно до договору купівлі-продажу ЦП №20140723/БВ-02 від 23.07.2014 без ПДВ». Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі безпосередньо між покупцем та продавцем, без участі торговця. Покупець перераховує суму особливого податку, визначену ст. 215-1 Податкового кодексу України, на рахунок торговця протягом 3 робочих днів з дати прийому-передачі ЦП, зазначених в п. 1.1 цього договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що продавець зобов'язаний передати вексель з іменним індосаментом протягом 7 банківських днів з дати підписання цього договору. Передача оформлюється актом прийому-передачі ЦП, який є невід'ємною частиною цього договору.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та передав відповідачу вищевказаний простий вексель № АА 0844306, що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів від 23.07.2014.

Проте, відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору свої зобов'язання з оплати переданого йому векселя № АА 0844306 виконав частково, а саме в розмірі 50 000,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що операція вчинення індосаменту (передачі векселя) на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу ЦП № 20140723/БВ-02 від 23.07.2014 була об'єктом оподаткування особливим податком згідно з пп. 213.1.7 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, оскільки така операція передбачала перехід прав власності на цінні папери до іншої особи. Такі операції, відповідно ст. 215-1 Податкового кодексу України, оподатковувались за ставкою 1,5% від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею, що не перебувають у біржовому реєстрі. Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015, з Податкового кодексу України було виключено ст. 215-1 та норми щодо справляння акцизного податку за операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами. Тому з відповідача, беручи до уваги здійснену ним часткову оплату в розмірі 50 000,00 грн., підлягає стягненню основний борг в розмірі 1 950 000,00 грн., без зменшення договірної вартості придбаного векселя на суму особливого податку, яка становить 30 000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно з п. 11 ст. 1 Законну України «Про цінні папери та фондовий ринок» обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім договорів, що укладаються у процесі емісії, при викупі цінних паперів їх емітентом та купівлі-продажу емітентом викуплених цінних паперів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 5 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу заявлена правомірно, однак підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.1 укладеного сторонами договору на відповідача був покладений обов'язок перерахувати суму особливого податку, визначену ст. 215-1 Податкового кодексу України, на рахунок торговця - ТОВ «Дніпропетровський розрахунково-вексельний центр».

Отже, оскільки чинним на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу ЦП № 20140723/БВ-02 від 23.07.2014 законодавством був встановлений (існував) обов'язок сплатити особливий податок і такий обов'язок був скасований після моменту вчинення вказаного правочину, а зміни до вказаного договору сторонами внесені не були, суд дійшов висновку про те, що підстави для покладення на відповідача обов'язку сплатити позивачу вартість векселю без зменшення її на суму особливого податку в розмірі 30 000,00 грн. відсутні.

Крім того, суд зазначає, що за умовами договору вказана сума особливого податку підлягала сплаті на користь торговця, а не на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд відхиляє відповідні доводи позивача та зазначає, що його вимога про стягнення з відповідача основного боргу (вартості векселя) підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 920 000,00 грн. У стягненні частини основного боргу в розмірі 30 000,00 грн. судом відмовлено.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 160 915,00 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 1 442 610,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1 договору встановлений обов'язок покупця (відповідача) оплатити суму цього договору до 31.12.2014.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач вартість придбаного ним векселя № № АА 0844306 оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ці роз'яснення не стосуються відносин, пов'язаних із стягненням коштів за вексельними зобов'язаннями. До зобов'язань, які виникли з оплати векселів, норми ЦК України і ГК України щодо відповідальності за невиконання грошових зобов'язань застосовуються лише в тій частині, в якій ці зобов'язання не врегульовані вексельним законодавством.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини не є вексельними зобов'язаннями, тобто не стосуються стягнення коштів на виконання безумовного грошового зобов'язання векселедавця на користь векселедержателя, суд дійшов висновку про те, що застосування до них приписів ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірним.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, з урахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування з 01.01.2015 по 30.09.2017, та розміру заборгованості, який становить 1 920 000,00 грн., суд встановив, що:

- розмір 3% річних становить 158 439,45 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення, відповідно, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у розмірі, визначеному судом;

- розмір інфляційної складової боргу становить 1 487 627,45 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, відповідно, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем - 1 442 610,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: основний борг підлягає стягненню у розмірі 1 920 000,00 грн. (у стягненні частини основного боргу в розмірі 30 000,00 грн. судом відмовлено), 3% річних підлягають стягненню в розмірі 158 439,45 грн. (у стягненні частини 3% річних в розмірі 2 475,55 грн.), інфляційна складова боргу підлягає стягненню в розмірі, визначеному позивачем - 1 442 610,00 грн.

Судовий збір з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, будинок 14-А, ідентифікаційний код 19312920) на користь комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, будинок 6А, ідентифікаційний код 03341316) основний борг в розмірі 1 920 000,00 грн. (один мільйон дев'ятсот двадцять тисяч грн. 00 коп.), 3% річних в розмірі 158 439,45 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять дев'ять грн. 45 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 1 442 610,00 грн. (один мільйон чотириста сорок дві тисячі шістсот десять грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 52 815,74 грн. (п'ятдесят дві тисячі вісімсот п'ятнадцять грн. 74 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 12.02.2018 та може бути оскаржене в установленому законом порядку.

Суддя О.Г. Удалова