Рішення № 72158140, 31.01.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/110/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2018 справа № 908/2088/17

м. Запоріжжя

за позовом державного підприємства “Конярство України” (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Теріс Плюс” (69063, м. Запоріжжя, вул. Троїцька (Чекістів), 5)

про розірвання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № Т-1702/2015 від 19.03.2015, стягнення 415057,50 грн. передплати за договором № Т-1702/2015 від 19.03.2015, стягнення 360,00 грн. основного боргу за надання послуг зберігання

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 173 від 27.12.2017

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.11.2017

Розглядається позов державного підприємства “Конярство України” до товариства з обмеженою відповідальністю “Теріс Плюс” про розірвання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № Т-1702/2015 від 19.03.2015, стягнення 415057,50 грн. передплати за договором № Т-1702/2015 від 19.03.2015, стягнення 360,00 грн. основного боргу за надання послуг зберігання.

Ухвалою суду від 23.10.2017 порушено провадження у справі № 908/2088/17, присвоєно справі номер провадження 18/110/17, судове засідання призначене на 08.11.2017; розгляд справи відкладався до 30.11.2017; оголошувалась перерва до 18.12.2017.

Розгляд справи, починаючи з судового засідання 18.12.2017, здійснювався в порядку Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України від 03.10.2017 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”; підготовче засідання відкладалось до 10.01.2018 та оголошувалась перерва до 31.01.2018.

За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ “Перехідних положень” Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 31.01.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судове засідання 10.01.2018 здійснювалося із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”, в порядку ст. 222 ГПК України. В судовому засіданні 31.01.2018 фіксування технічними засобами не проводилось, оскільки у зв’язку із відключенням електропостачання відбувся збій програмно-апаратного засобу з фіксування судового процесу, про що складено акт від 31.01.2018.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежу № Т-1702/2016 від 19.03.2015 ним перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 115057,50 грн. - перший платіж в розмірі 15% від вартості товару. Відзначає, що в період дії Договору на користь відповідача всього перераховано 415057,50 грн., залишок боргу за специфікацією складає 318643,00 грн. У зв’язку із належним виконанням покупцем зобов’язання щодо сплати першого платежу відповідачем передано товар на відповідальне зберігання позивачу, про що укладено договір зберігання від 19.03.2015, з терміном дії до 31.12.2016. Оскільки від відповідача жодних зауважень щодо неналежного виконання позивачем умов договору зберігання не надходило, позивач вважає правомірним нарахування 360,00 грн. за період з 06.04.2015 по 08.06.2016 за надання послуг зберігання. За твердженням позивача, в порушення договору зберігання відповідачем 08.06.2016 самостійно, без відповідного повідомлення вилучено товар зі складу позивача, що підтверджується ухвалою слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.06.2016 у справі № 322/651/16. Вважає, що дане порушення значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме: використовувати товар в своїй господарській діяльності та оптимізації посівних та сільськогосподарських робіт. Крім того зазначає, що 15.10.2015 господарським судом міста Києва ухвалою у справі № 910/21682/15 порушено провадження про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в якій відповідач заявив себе як одним із кредиторів, відповідно, своєчасне виконання грошових зобов'язань з боку позивача неможливе до моменту прийняття рішення по даній справі. Протиправна поведінка відповідача відносно дострокового вилучення товару зі складу позивача за договором зберігання та ненадання відповіді на вимогу щодо повернення товару або сплачених за договором купівлі-продажу коштів, за доводами позивача, свідчить про одностороннє розірвання договору. Внаслідок втрати інтересу та необхідності у застосуванні даного товару в своїй господарській діяльності, зацікавленість в придбані якому була на момент укладення угоди, позивач змушений звернутися до суду з вимогами про повернення суми передплати за договором в загальному розмірі 415057,50 грн. Посилаючись на приписи ч. 4 ст. 188 ГК України та ч. 2. ст. 651 ЦК України, просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що позивачем за умовами договору купівлі-продажу сплачено 415057,50 грн., при цьому, порушено строки здійснення 2-го, 3-го та 4-го чергових платежів в сумі 483942,50 грн. Відповідачем відповідно до п. 4.5 договору за актом приймання передачі № 5 від 06 квітня 2015 року передано позивачу товар на відповідальне зберігання. Відзначає, що пунктом 5.1. договору зберігання передбачено право відповідача у будь-який час вимагати у позивача повернення майна яке знаходиться на зберіганні, тому, враховуючи заборгованість позивача за поставлений товар, 14.04.2016 представнику позивача вручено вимогу про повернення майна - оприскувача причіпного Major 3200 DРА і після цього 08.06.2016 товар тимчасово вилучений на строк до здійснення повної оплати його вартості.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Філією «Запорізький кінний завод № 86» державного підприємства “Конярство України” (покупцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Теріс Плюс” (продавцем, відповідачем у справі) 19.03.2015 укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежу № Т-1702/2015 (надалі - Договір).

У відповідності до умов п. 1.1 Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, ціна (вартість) та кількість товару, строки і порядок оплати, завод-виробник товару, а також умови і строк поставки товару визначаються сторонами в Специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 2.2 Договору розмір відповідного платежу на дату оплати визначається виходячи з валютного еквіваленту ціни за курсом Міжбанку, що встановлений на першу доступну дату, що передує дню сплати. Курс Міжбанку застосовується тільки тоді, коли на день оплати збільшився/зменшився більше чим на 1% по відношенню до курсу, зазначеного в специфікації на товар. У всіх інших випадках використовується курс визначений в Специфікації.

За визначенням п. 4.2 Договору, поставка товару за цим договором здійснюється за умови отримання продавцем 100% вартості товару та оформлюється підписанням сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі товару. Право власності на товар, ризик випадкової загибелі, знищення втрати, пошкодження товару переходить до покупця з дати поставки товару.

Відповідно до п. 4.5 Договору, за умови належної сплати покупцем 15% вартості товару за цим договором, продавець має право протягом 3-х днів з дати отримання продавцем 15% вартості товару, передати цей товар на відповідальне зберігання покупцю. Взаємовідносини сторін по відповідальному зберіганню товару регулюються договором зберігання, який є невід’ємною частиною цього договору.

Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2016, але у будь-якому разі до повного виконання договору (п. 8.1 Договору).

Продавець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору повністю або частково у разі: порушення покупцем строків оплати за товар, невиконання інших умов договору (в тому числі п.п. 3 п. 5.2 та п. 7.1 договору), у випадку загрози невиконання договору (в тому числі за результатами аналізу кредитних ризиків), про що продавець повідомляє покупця (п. 8.2 Договору).

Специфікацією № 001 від 19.03.2015 сторонами узгоджено поставку товару - обприскувач причіпний Major 3200 DРА, що був у використанні, 2008 року випуску, серійний № 1014088, виробник ВERTHOUD Agricole. Вартість товару 733700,00 грн. (з ПДВ), що еквівалентно 29000,00 Євро.

Оплата вартості товару згідно Специфікації повинна здійснюватись в наступному порядку:

- 1-й платіж – 110055,00 грн. (в т.ч. ПДВ), що еквівалентно 4350,00 Євро та складає 15% вартості товару у строк до 01.04.2015,

- 2-й платіж – 110055,00 грн. (в т.ч. ПДВ), що еквівалентно 4350,00 Євро та складає 15% вартості товару у строк до 01.09.2015,

- 3-й платіж – 256795,00 грн. (в т.ч. ПДВ), що еквівалентно 10150,00 Євро та складає 35% вартості товару у строк до 01.10.2015р,

- 4-й платіж – 256795,00 грн. (в т.ч. ПДВ), що еквівалентно 10150,00 Євро та складає 35% вартості товару у строк до 01.11.2015.

На виконання умов договору відповідачем здійснено наступні платежі: 26.03.2015 -15057,50 грн., 01.04.2015 - 100000,00 грн., 22.12.2015 - 100000,00 грн., 12.01.2015 - 60000,00 грн., 29.01.2016 - 40000,00 грн., 02.02.2016 року - 20000,00 грн., 22.02.2016 - 80000,00 грн., всього - 415057,50 грн.

Відповідно до п. 4.5 Договору, у зв’язку з належним виконанням покупцем 1-го платежу, 06.04.2015 за актом приймання-передачі № 5 продавцем передано, а покупцем прийнято на відповідальне зберігання товар - обприскувач причіпний Major 3200 DРА, б/в, вартістю 899000,00 грн. (з ПДВ).

Взаємовідносини по відповідальному зберіганню узгоджено сторонами шляхом укладення договору зберігання № Т-1702/2015 від 19.03.2015 (додаток до Договору), відповідно до п. 1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання сільськогосподарську техніку, обладнання, устаткування (товар) та зобов’язується його повернути у цілісності і збереженні на умовах даного договору.

Строк зберігання переданого на відповідальне зберігання товару – до 01 листопада 2015, тобто, до повного розрахунку зберігача (покупця) з поклажодавцем (продавцем) за вказаний товар за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № Т-1702/2015 від 19.03.2015 (п. 2.3 договору зберігання).

Відповідно до п. 2.4 договору зберігання поклажодавець вправі забрати вказаний товар раніше строку, зазначеного в п. 2.3 цього договору, у випадку невиконання (не належного виконання) зберігачем (покупцем) своїх зобов’язань за цим договором та за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № Т-1702/2015 від 19.03.2015. Повернення товару здійснюється в порядку передбаченому п.п. 4.1.13 цього договору.

Згідно із п. 3.1 договору зберігання винагорода зберігачеві становить 30,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за один місяць зберігання всього товару та сплачується поклажодавцем на протязі 30 днів з дати виставлення рахунку за фактично надані послуги.

Умовами п. 3.2 договору зберігання передбачено, що зберігач оплачує поклажодавцю послуги за використання (експлуатацію) товару за цим договором у розмірі 0,033% від несплаченої частини вартості товару за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № Т-1702/2015 від 19.03.2015 за кожний день використання (експлуатації). Оплата здійснюється протягом одного дня з дати направлення поклажодавцем рахунку (факсом або електронною поштою) на поточний рахунок поклажодавця.

Пунктом 5.1 договору зберігання визначено, що поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення товару, який знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Відповідно до п. 9.1 договору зберігання цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, але у будь-якому разі до повного виконання договору.

За доводами позивача, ухвалою слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.06.2016 у справі № 322/651/16 підтверджується, що 08.06.2016 відповідачем, в порушення умов договору зберігання, самостійно, без відповідного повідомлення вилучено товар зі складу позивача, що є істотним порушенням умов договору з боку відповідача та значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме: використовувати товар в своїй господарській діяльності та оптимізації посівних та сільськогосподарських робіт. Відзначає, що направлена 25.07.2017 на адресу відповідача вимога про повернення коштів або поставку товару залишена останнім без задоволення. Наведене слугувало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про розірвання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № Т-1702/2015 від 19.03.2015, стягнення 415057,50 грн. передплати за договором № Т-1702/2015 від 19.03.2015 та 360,00 грн. заборгованості за договором зберігання.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України), згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні підстави розірвання цивільно-правових договорів, визначені у нормах глави 53 Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 651, 652 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Істотним порушенням, на думку позивача, є вилучення відповідачем без відповідного повідомлення товару зі складу позивача, що значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме, використовувати товар у своїй господарській діяльності.

Проте, твердження позивача щодо вилучення відповідачем майна без попереднього повідомлення зберігача (покупця) не відповідає дійсності.

ТОВ «Теріс Плюс» 14 квітня 2016 року направлено філії «Запорізький кінний завод № 86» ДП «Конярство України» вимогу про повернення товару (оприскувача), яка одержана філією в той же день, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції на зазначеній вимозі (арк. справи 100).

Разом з тим, умовами п. 2.4 договору зберігання передбачено, що ТОВ «Теріс Плюс» вправі забрати оприскувач у випадку невиконання (неналежного виконання) філією «Запорізький кінний завод № 86» ДП «Конярство України» своїх зобов'язань за цим договором та договором купівлі-продажу. Повернення здійснюється в порядку, передбаченому п. 4.1.13 договору.

Відповідно до п. 4.1.13 договору зберігання філія зберігач зобов’язався на протязі двох календарних днів з дати направлення поклажодавцем відповідного повідомлення здійснити повернення товару поклажодавцю на склад (адресу) вказаний в повідомленні, у такому ж стані, що і на час отримання. У разі якщо зберігач не здійснить повернення товару відповідно до умов, зазначених вище, поклажодавець має право самостійно вилучити оприскувач та здійснити його перевезення до місця повернення. В такому випадку зберігач не має права чинити перешкод поклажодавцю, у тому числі і щодо доступу на місце фактичного знаходження товару.

Таким чином, відповідач цілком обґрунтовано скористався наданим йому договором правом і у зв'язку з неповерненням позивачем у встановлений строк оприскувача 08 червня 2016 року самостійно вилучив його у філії "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України".

Слід зазначити, що в ухвалі Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.06.2016 у справі № 322/651/16, на яку посилається позивач в якості доказу на підтвердження наведених ним обставин, слідчий суддя дійшов аналогічних висновків, зазначивши про відсутність в діях працівників ТОВ «Теріс Плюс» складу кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, вилучений оприскувач не являється об’єктом злочину.

Також позивач зазначає, що дострокове вилучення товару відповідачем та відсутність реагування на вимогу позивача щодо його повернення свідчить про одностороннє розірвання договору.

Згідно із ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Так, пунктом 8.2 договору купівлі-продажу від 19.03.2015 № Т-1702/2015 передбачено право продавця в односторонньому порядку відмовитися від цього договору повністю або частково у разі порушення покупцем строків оплати товару, проте, жодних доказів того, що відповідачем направлялось відповідне повідомлення про відмову від Договору позивачем не надано. В свою чергу, відповідач свою відмову від Договору заперечує та зазначає, що не бажає його розірвання, здійснює зберігання товару до сьогоднішнього дня і після виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товару, він буде переданий позивачу.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що дії відповідача щодо вилучення майна відповідають як умовам договору купівлі-продажу від 19.03.2015 № Т-1702/2015, так і умовам договору зберігання від 19.03.2015, жодних порушень з боку відповідача не допущено, а тому відсутні підстави для розірвання договору.

Відносно доводів позивача про втрату інтересу і необхідності у застосуванні даного товару в своїй господарській діяльності та порушення провадження справи про банкрутство державного підприємства «Конярство України», в якій відповідач заявив себе одним із кредиторів, суд зазначає, вказані обставини не є підставою для розірвання договору.

Відповідно до частин 1, 2 статі 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання; зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У позовній заяві та додаткових поясненнях позивачем не зазначено в чому полягає його втрата інтересу щодо виконання договору. Знаходження підприємства в процедурі банкрутства не звільняє позивача від виконання взятих на себе зобов’язань. Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оскільки відсутні підстави для розірвання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № Т-1702/2015 від 19.03.2015, заявлені позивачем вимоги про стягнення 415057,50 грн. передплати за цим договором також є неправомірними.

Більш того, підпунктом 4.1.14 договору зберігання сторони домовились, що у разі повернення товару, відповідно до п. 4.1.13 договору, кошти сплачені за товар зберігачем (покупцем) поклажодавцю (продавцю) згідно купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № Т-1702/2015 від 19.03.2015 покупцю (зберігачу) не повертаються. Вказані грошові кошти використовуються поклажодавцем (продавцем) на власний розсуд для відновлення технічного ресурсу товару та приведення товару в первісний вид (до стану, в якому його було отримано).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню ані позовна вимога про розірвання укладеного сторонами договору купівлі-продажу, ані вимога про стягнення сплачених за цим договором сум.

Відносно заявленої позивачем вимоги про стягнення 360,00 грн. за надання послуг зберігання, суд не вбачає підстав для її задоволення.

За умовами п. 3.1 договору зберігання підставою для оплати винагороди зберігачеві є виставлений рахунок, строк оплати – протягом 30 днів з дати його виставлення.

Оскільки жодних доказів того, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату послуг суду не надано, в задоволенні вимоги про стягнення 360,00 грн. заборгованості за надані послуги зберігання слід відмовити.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача істотних порушень умов договору, які могли б бути підставою для застосування ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та розірвання договору, а також настання відповідних наслідків, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 12.02.2018.

Суддя В.В. Носівець