Рішення № 72158099, 06.02.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.2018 м. Ужгород Справа № 907/745/17

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м. Київ (далі - страхова компанія, позивач) до комунального підприємства Міжгірської селищної ради «Міжгірське виробниче управління житлово–комунального господарства», смт. Міжгір’я Закарпатської області (далі – комунальне підприємство, відповідач) за участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 смт. Міжгір’я Закарпатської області (далі - ОСОБА_1, третя особа) про стягнення 49500 грн.

представники:

позивача – не з’явився;

відповідача – ОСОБА_2, представник за довіреністю;

третя особа – ОСОБА_3, представник за довіреністю

Страхова компанія звернулася до суду з вимогами про стягнення з комунального підприємства в порядку регресу суми 49500 грн., яка сплачена позивачем ОСОБА_4 як потерпілій особі внаслідок дорожньо–транспортної пригоди (ДТП), що сталася з вини ОСОБА_1 - найманого працівника відповідача. Вимоги позивача про стягнення грошових коштів в порядку регресу зі свого страхувальника ґрунтуються на порушенні відповідачем свого обов’язку щодо своєчасного (на протязі 3-х днів) повідомлення про настання ДТП, що передбачено приписами підп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, не забезпечив участі в ньому уповноваженого представника, клопотав про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач письмовим відзивом та усними поясненнями представника у ході судового засідання заперечує проти позову, вважаючи його безпідставним. Вказує, що обов’язок письмово повідомити страховика невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, встановлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Зазначає, що у даному випадку неповідомлення відповідачем страхової компанії про ДТП не завдало останній жодних збитків, оскільки факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, зафіксований правоохоронними органами, ОСОБА_1 - водій забезпеченого транспортного засобу, як особа, винна у ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, позивач визнав страховий випадок, добровільно сплативши страхове відшкодування. За таких обставин вважає, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути підставою відшкодування сплаченої страхової суми в порядку регресу. Посилається також на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 16.09.15 у справі № 6-284цс15, від 22.03.17 у справі № 6-2011цс16.

Третя особа письмовими поясненнями та її представник письмовими та усними поясненнями у ході судового розгляду також заперечують проти позову з тих же з підстав, що і відповідач. Крім того, зазначає, що одразу після ДТП він у телефонному режимі повідомив про ДТП страхового агента позивача у смт. Міжгір»я та головний офіс позивача за номером гарячої лінії. Письмово повідомити позивача про ДТП не мав можливості, оскільки у зв’язку з ДТП з 16.03.16 по 21.03.16 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Міжгірської ЦРЛ.

Провадження у даній справі після 15.12.17 здійснювалось за правилами Господарського процесуального кодексу України, що діють після набрання чинності його в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, як справи загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

При цьому суд виходив з того, що матеріалами справи встановлено наступні обставини:

- 27.05.15 страхова компанія як страховиком та комунальне підприємство як страхувальник уклали договір страхування обов’язкового страхування цивільно– правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ/4245103), згідно якого було застраховано цивільно –правову відповідальність водія траспортного засобу марки «УАЗ 39904» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить комунальному підприємству «Міжгірське ВУЖКГ» (далі – забезпечений ТЗ);

- 15.03.16 близько 15.00 у м. Львів на перехресті вул. Науково–Тролейбусна сталася ДТП за участю забезпеченого ТЗ під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_4;

- 26.10.16 постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Фальшовник М.В. кримінальне провадження, яке розпочате за фактом ДТП та внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140000000344, закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. Постанову про закриття кримінальне провадження направлено начальнику Міжгірського відділення поліції Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до КУпАП;

- 25.11.16 постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області у справі № 302/1042/16-п ОСОБА_1, водія комунального підприємства «Міжгірське ВУЖКГ», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП;

- 15.11.16 судовим експертом ОСОБА_5 складено висновок № 5366 експертного автотоварознавчого дослідження, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 162544,78 грн.;

- 24.01.17 ОСОБА_4 звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування;

- 13.04.17 страхова компанія склала страховий акт № НОМЕР_3 згідно якого встановлено, що до виплати ОСОБА_4 належить страхове відшкодування в сумі 49500,00 грн.;

- 14.04.17 платіжним дорученням № 0018249 страхова компанія здійснила виплату зазначеної суми на картковий рахунок ОСОБА_4

Наведені обставини справи не заперечуються та не ставляться під сумнів ніким з учасників процесу.

В подальшому, керуючись ст.ст. 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та посилаючись на невиконання страхувальником – комунальним підприємством - чи водієм ОСОБА_1 обов’язку, передбаченого підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 цього Закону, щодо обов’язкового письмового повідомлення страховика про ДТП не пізніше трьох робочих днів з дня настання такої, позивач в порядку регресу звернувся з даним позовом до господарського суду.

Правовідносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Пунктом 5 ст. 989 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Згідно підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Водночас, підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 цього Закону передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п.п. „ґ” п. 38.1.1 ст. 38 цього Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Таким чином, цим Законом встановлено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Разом з тим, у даній справі встановлено, що водій забезпеченого ТЗ ОСОБА_1 письмово не повідомив страховика на протязі трьох днів з дати ДТП – 15.03.16 – про настання ДТП з поважних причин, оскільки на протязі з 16.03.16 по 21.03.16 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Міжгірської центральної районної лікарні, що доведено долученою до матеріалів справи довідкою зазначеної медичної установи від 22.08.17 за № 127.

Крім наведеного, суд, вирішуючи даний спір приймає до уваги правові позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-284цс15 про стягнення в порядку регресу витрат зі сплати страхового відшкодування про те, що обов’язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП, зазначеними вище правовими нормами встановлений для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. У разі ж, коли факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, такий страховий випадок зафіксований правоохоронними органами у встановленому порядку, винна в ДТП особа притягнута до адміністративної відповідальності, а сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, сам по собі факт неповідомлення страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про настання страхового випадку, не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

При вирішенні спорів з регресних зобов’язань позивачеві належить довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

У даній справі страховий випадок належно оформлений та ніким не оспорений, належним чином визначено розмір майнової шкоди завданої внаслідок ДТП, страховою компанією прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування та добровільно проведено його виплату у відповідності до своїх обов’язків за приписами закону.

У позовній заяві страхової компанії не йдеться та не вбачається з матеріалів справи про понесення страховою компанією необґрунтованих виплат - збитків, тобто факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку, виключно на який як підставу позовних вимог посилається позивач, не призвів до необґрунтованих виплат останнього - і тому не може бути підставою для задоволення регресного позову до страхувальника у даній справі, оскільки таке не відповідає суті та меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не надав суду доказів виникнення у нього збитків з причини неповідомлення відповідачем про настання ДТП, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 12.02. 2018 року.

Суддя Ушак І.Г.