Рішення № 72158050, 08.02.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10091/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", м. Кам'янське Дніпропетровської області

до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі", м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення 35472741,00 грн

у присутності представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №15/2017 від 15.05.2017, юрисконсульт І категорії;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №00.01.0237 від 18.10.2017, юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ:

04.12.2017 Приватне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (далі - відповідач) про стягнення основної заборгованості у сумі 17288138,55 грн, 3% річних у сумі 751780,38 грн, 7% штрафу у сумі 2631397,77 грн, пені у сумі 8329571,83 грн та інфляційних втрат у сумі 4639702,57 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №15/ТЕ_КП поставки теплової енергії для потреб підприємств, організацій та інших суб'єктів господарювання, укладеного між сторонами 30.12.2014.

Ухвалою суду від 05.12.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.12.2017 на підставі ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла до 15.12.2017.

15.12.2017 на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 9 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" нової редакції Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо необхідності здійснення подальшого розгляду цієї справи за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України, у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

19.12.2017 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути основну заборгованість у сумі 19120288,45 грн, 3% річних у сумі 751780,38 грн, 7% штрафу у сумі 2631397,77 грн, пеню у сумі 8329571,83 грн та інфляційні втрати у сумі 4639702,57 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про часткову сплату основної заборгованості у сумі 127259,62 грн, та крім того, посилаючись на скрутне фінансове становище, виклав клопотання про зменшення до 10% розміру нарахованих пені і штрафу, а також відстрочення виконання судового рішення до кінця опалювального сезону, тобто до травня 2018 року.

Враховуючи складність спору та необхідність витребування у сторін додаткових доказів по суті заявлених клопотань, у судовому засіданні 19.12.2017 оголошено перерву на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

11.01.2018 позивач заперечив проти заявлених відповідачем клопотань у поданій до суду відповіді на відзив, а також заперечив проти врахування часткової оплати відповідача у сумі 127259,62 грн, оскільки останній не врахував всю оплату, сплачену ним за період з 01.10.2017 по 18.12.2017, бо як слідує з заяви про збільшення позовних вимог, за вказаний період відповідачем було сплачено 202005,26 грн, які не враховані у розрахунку заборгованості до позовної заяви.

Відповідач 11.01.2018 подав відзив на заяву про збільшення позовних вимог, у якому повідомив суд про часткову сплату основної заборгованості станом на 10.01.2018 у сумі 491850,22 грн, через що просив відмовити у задоволенні основного боргу в частині сплаченої суми.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.01.2018, суд, за результатами розгляду поданих сторонами документів та наданих пояснень, дійшов висновку про можливість прийняття заяви про збільшення позовних вимог до розгляду та її врахування при вирішенні спору по суті.

З огляду на виконання завдань підготовчого провадження судом 11.01.2018 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в засіданні на 01.02.2018.

01.02.2018 позивач подав клопотання, в якому повідомив, що сума основного боргу з урахуванням оплати станом на 31.01.2018 року складає 18327045,09 грн, а також просив долучити до позовної заяви виписку про надходження грошових коштів від КП КМР "Тепломережі" по договору №15/ТЕ_КП від 30.12.2014 за період з 19.12.2017 по 31.01.2018 у сумі 793243,36 грн.

У судовому засіданні 01.02.2018 було оголошено перерву до 08.02.2018 з метою забезпечення сторонам можливості надати інформацію про стан розрахунків на дату судового засідання.

08.02.2017 позивач подав до суду клопотання, в якому зазначив, що за період з 01.02.2018 по 08.02.2018 сума боргу змінилась, у зв’язку з чим основний борг за договором №15/ТЕ_КП від 30.12.2014 року з урахуванням оплати станом на 08.02.2018 складає 18078990,01 грн. У підтвердження здійснених платежів за договором №15/ТЕ_КП від 30.12.2014 позивачем до клопотання додано виписку про надходження грошових коштів від КП КМР "Тепломережі" за період з 01.02.2018 по 08.02.2018. Крім того, позивач доповнив свої заперечення на заявлене відповідачем клопотання про зменшення сум штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинска теплоцентраль" (правонаступником якого є позивач, далі - виробник) та Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (правонаступником якого є відповідач, далі – покупець) було укладено договір №15/ТЕ_КП поставки теплової енергії для потреб підприємств, організацій та інших суб’єктів господарювання (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого виробник бере на себе зобов’язання виробити та передати покупцю теплову енергію, а покупець зобов’язується прийняти відпущену теплову енергію та сплатити за неї ціну, встановлену даним договором.

Теплова енергія, що постачається за цим договором використовується покупцем виключно з метою надання послуг з централізованого опалення для підприємств, організацій, інших суб’єктів господарювання (крім бюджетних установ і організацій) і власних потреб покупця правобережної частини м. Дніпродзержинська (п. 1.2 договору).

Виробник здійснює діяльність з виробництва теплової енергії на підставі ліцензії серії АВ №501412, виданої Національною комісією з регулювання електроенергетики України 08.07.2010 (п. 1.3 договору).

Відповідно до пункту 10.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк дії цього договору починається з 01.01.2015 та закінчується 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання (п. 10.2 договору).

Додатковою угодою №2 від 31.12.2015 до договору сторони узгодили, що строк дії цього договору починається з 01.01.2015 та закінчується 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.

Пунктом 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2015) визначено, що в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року виробник передає покупцю теплову енергію в обсязі 34014 Гкал, в тому числі по місяцях:

2015 рік: 2016 рік: - січень - 4170 Гкал; - лютий - 3851 Гкал; - березень - 3431 Гкал; - квітень - 586 Гкал; - жовтень - 766 Гкал; - листопад - 2389 Гкал; - грудень - 3739 Гкал;- січень - 3306 Гкал; - лютий - 2880 Гкал; - березень - 2548 Гкал; - квітень - 417 Гкал; - жовтень - 585 Гкал; - листопад - 2327 Гкал; - грудень - 3019 Гкал.Приведені обсяги теплової енергії розраховані згідно галузевого керівного документу Міністерства палива та енергетики України №34.20.543-96 "Диспетчерський графік теплових навантажень джерела тепла і підприємств теплових мереж", затвердженого Міністерством економіки України 29.01.1996 року.

Технічні умови передачі теплової енергії передбачені сторонами договору в Технічній угоді, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.2. Технічної угоди № 15/ТУ_ТЕ_ВОД від 30.12.2014 на здійснення контролю обліку і передачі теплової енергії та підживлювальної води, зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 31.12.2015, теплова енергія передається теплогенеруючою організацією (позивач) замовнику (відповідач) протягом опалювальних сезонів 2015-2016 років початок та закінчення яких, встановлюються відповідним рішенням органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2.7 договору фактична кількість виробленої та переданої у розрахунковому місяці теплової енергії визначається за загальними показниками приладів вузла комерційного обліку або розрахунковим способом в порядку, передбаченому технічною угодою.

Пунктом 2.8 договору обумовлено, що теплова енергія вважається переданою покупцю від виробника на межі балансового розмежування. Межа балансового розмежування знаходиться за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, 2 та схематично позначена на схемах, наведених відповідно в додатках № 2 та №3 до Технічної угоди.

За умовами п. 3.1 договору вартість 1 Гкал теплової енергії встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі – НКРЕКП).

Тариф на виробництво та відпуск теплової енергії для надання послуг з централізованого опалення для інших споживачів, відповідно до Постанови НКРЕ №438 від 28.11.2014 становить 964,59 грн, крім того ПДВ 20% - 192,92 грн, разом з ПДВ – 1557,51 грн за 1 Гкал теплової енергії (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2015) визначено, що вартість послуг за 2015р. станом на 01.01.2015 складає 18261617,88 грн, крім того ПДВ – 3652323,57 грн, всього з ПДВ – 21913941,45 грн; вартість послуг за 2016р. станом на 01.01.2016 складає 16281622,28 грн, крім того ПДВ – 3256324,46 грн, всього з ПДВ – 19537946,74 грн.

У разі зміни НКРЕКП тарифів на виробництво теплової енергії для інших споживачів, сторони здійснюють перерахунок вартості теплової енергії з дати набрання чинності відповідної постанови НКРЕКП. Про зміну тарифів виробник повідомляє покупця письмово з додаванням відповідної постанови НКРЕКП (п. 3.4 договору).

Позивачем на виконання умов договору у період з січня 2015 року по листопад 2017 року було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 39695938,75 грн, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, копії яких наявні у матеріалах справи, а саме:

- №29 від 31.01.2015 на суму 3311572,51 грн;

- №30 від 31.01.2015 на суму 23771,74 грн;

- №56 від 28.02.2015 на суму 2769441,62 грн;

- №58 від 28.02.2015 на суму 20418,08 грн;

- №96 від 31.03.2015 на суму 3112790,66 грн;

- №98 від 31.03.2015 на суму 24803,03 грн;

- №110 від 30.04.2015 на суму 5713,06 грн;

- №127 від 30.04.2015 на суму 375226,60 грн;

- №283 від 31.10.2015 на суму 1479,28 грн;

- №286 від 31.10.2015 на суму 270151,52 грн;

- №311 від 30.11.2015 на суму 15425,48 грн;

- №314 від 30.11.2015 на суму 1750481,28 грн;

- №346 від 31.12.2015 на суму 19226,90 грн;

- №349 від 31.12.2015 на суму 2796344,72 грн;

- №26 від 31.01.2016 на суму 29898,94 грн;

- №29 від 31.01.2016 на суму 4047407,05 грн;

- №57 від 29.02.2016 на суму 16436,16 грн;

- №60 від 29.02.2016 на суму 2297129,83 грн;

- №102 від 31.03.2016 на суму 2285151,65 грн;

- №104 від 31.03.2016 на суму 17301,96 грн;

- №273 від 31.10.2016 на суму 563468,52 грн;

- №275 від 31.10.2016 на суму 2613,14 грн;

- №3 від 30.11.2016 на суму 1865335,24 грн;

- №5 від 30.11.2016 на суму 19256,45 грн;

- №3 від 31.12.2016 на суму 3665915,88 грн;

- №5 від 31.12.2016 на суму 31571,18 грн;

- №3 від 31.01.2017 на суму 3611681,65 грн;

- №5 від 31.01.2017 на суму 4015,45 грн;

- №8 від 28.02.2017 на суму 3294354,41 грн;

- №12 від 31.03.2017 на суму 1413399,60грн;

- №16 від 31.10.2017 на суму 309191,09 грн;

- №20 від 30.11.2017 на суму 1715334,83 грн;

- №21 від 30.11.2017 на суму 9629,24 грн.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що оплата за передану теплову енергію здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати протягом місяця поставки теплової енергії за нормативами, розрахованими відповідно до Порядку розподілу коштів, що находять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 (зі змінами).

Відповідно до п. 3.6 договору остаточний розрахунок за передану покупцю теплову енергію здійснюється після підписання сторонами акту приймання-передачі теплової енергії не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Акт приймання-передачі складається в порядку, передбаченому Технічною угодою.

Для отримання рахунків, актів приймання-передачі, накладних, податкових накладних, покупець призначає відповідальну особу з числа своїх працівників та видає останньому довіреність на здійснення представницьких функцій, засвідчена належним чином копія якої передається виконавцю (п. 3.7 договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу були виставлені наступні рахунки: №23 від 04.02.2015 на суму 3311572,51 грн; №20 від 04.02.2015 на суму 23771,74 грн; №36 від 05.03.2015 на суму 2769441,62 грн; №38 від 05.03.2015 на суму 20418,08 грн; №50 від 07.04.2015 на суму 3112790,66 грн; №53 від 07.04.2015 на суму 24803,03 грн; №60 від 06.05.2015 на суму 375226,60 грн; №63 від 06.05.2015 на суму 5713,06 грн; №154 від 06.11.2015 на суму 270151,52 грн; №157 від 06.11.2015 на суму 1479,28 грн; №175 від 07.12.2015 на суму 15425,48 грн; №179 від 07.12.2015 на суму 1750481,28 грн; №2 від 05.01.2016 на суму 19226,90 грн; №5 від 05.01.2016 на суму 2796344,72 грн; №14 від 08.02.2016 на суму 29898,94 грн; №17 від 08.02.2016 на суму 4047407,05 грн; №29 від 04.03.2016 на суму 16436,16 грн; №32 від 04.03.2016 на суму 2297129,83 грн; №45 від 12.04.2016 на суму 17301,96 грн; №48 від 12.04.2016 на суму 2285151,65 грн; №133 від 07.11.2016 на суму 563468,52 грн; №135 від 07.11.2016 на суму 2613,14 грн; №141 від 05.12.2016 на суму 1865335,24 грн; №143 від 05.12.2016 на суму 19256,45 грн; №4 від 06.01.2017 на суму 3665915,88 грн; №6 від 06.01.2017 на суму 31571,18 грн; №17 від 13.02.2017 на суму 3611681,65 грн; №19 від 13.02.2017 на суму 24015,45 грн; №26 від 07.03.2017 на суму 3294354,41 грн; №42 від 04.04.2017 на суму 1413399,60 грн; №149 від 06.11.2017 на суму 309191,09 грн; №155 від 06.12.2017 на суму 1715334,83 грн; №173 від 06.12.2017 на суму 9629,24 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії є таким, що настав.

Відповідач за спожиту теплову енергію розрахувався лише частково та з порушенням визначених договором строків, про що свідчать копії банківських виписок по рахунку позивача, які містяться у матеріалах справи.

Позивач із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог заявив до стягнення з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 19120288,45 грн, яка існувала на дату подання вказаної заяви – 18 грудня 2017 року.

Станом на 08.02.2018 року сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 18078990,01 грн.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем у вказаній сумі відповідачем на момент вирішення спору не надано, у зв’язку з чим вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 18078990,01 грн.

Оскільки відповідачем частину основного боргу в сумі 1041298,44 грн погашено у процесі розгляду справи в суді (у період з 19.12.2017 по 08.02.2018), провадження у справі в цій частині вимог підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У частині 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В розділі 6 договору сторони дійшли згоди щодо відповідальності за порушення зобов’язань, що виникають з цього договору.

Так, згідно з п. 6.3 договору, у разі прострочення оплати вартості теплової енергії, покупець сплачує виробнику, окрім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. При цьому, нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане, та здійснюється виробником за весь час прострочення покупцем виконання грошового зобов'язання і до повного погашення заборгованості.

Також, у пункту 6.4 договору сторони передбачили, що у разі прострочення сплати вартості теплової енергії, понад 30 календарних днів, покупець сплачує виробнику, окрім суми заборгованості, додатково штраф в розмірі 7% від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.02.2015 по 30.09.2017 у сумі 8329571,83 грн, штраф у розмірі 7% в сумі 2631397,77 грн за прострочення в оплати понад 30 календарних днів, а також 3% річних у сумі 751780,38 грн за загальний період прострочення з 16.02.2017 по 30.09.2017 та інфляційні нарахування в сумі 4639702,57 грн за загальний період з лютого 2015 року по серпень 2017 року.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою наданих розрахунків штрафних санкцій, річних та інфляційних нарахувань судом порушень не виявлено; відповідачем контррозрахунку вказаних сум суду не надано, заперечень щодо порядку розрахунків та результатів їх здійснення не заявлено.

Таким чином, позов у частині вимог про стягнення пені в сумі 8329571,83 грн, штрафу в сумі 2631397,77 грн, 3% річних у сумі 751780,38 грн та інфляційних нарахувань у сумі 4639702,57 грн слід визнати обґрунтованим.

Стосовно клопотань відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми пені та штрафу до 10% та про відстрочку виконання рішення до травня 2018 року, які викладені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, розгляд питання щодо зменшення сум штрафних санкцій, заявлених до стягнення, є правом господарського суду, яке може бути реалізовано судом з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

В обґрунтування вказаних клопотань відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства КП КМР "Тепломережі", яке є прямим наслідком процесів, що склалися в житлово-комунальній галузі України, а також незадовільний рівень розрахунків за послуги теплопостачання з боку споживачів.

Статтею 7 ГПК України задекларовано принцип рівності перед законом і судом, який полягає в тому, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Тож, розглянувши заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10% суд, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки ПрАТ "Дніпровська ТЕЦ" також є виробником послуг у житлово-комунальній галузі, так само, як і відповідач, зазнає наслідків несприятливих процесів, що відбуваються в цьому секторі економіки, і так само несе відповідальність за порушення своїх зобов'язань перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", у тому числі, внаслідок несвоєчасного здійснення розрахунків відповідачем.

Так рішенням суду від 27.03.2017 у справі № 904/184/17 з позивача стягнуто штрафні санкції у сумі 3084267,50 грн, що свідчить про відсутність у нього достатніх коштів для своєчасного розрахунку за отриманий газ. Також через невиконання позивачем своїх зобов'язань стосовно нього порушено справу про банкрутство.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до травня 2018 року, суд дійшов висновку про можливість його задоволення, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У той же час, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які є підставою для вчинення відповідної процесуальної дії та свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, надані у підтвердження зазначених обставин за правилами ст. 86 цього Кодексу.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Зі змісту клопотання відповідача слідує, що сума стягнення за рішенням суду є досить великою і КП КМР "Тепломережі" не має можливості на перерахування одразу всієї суми боргу через брак коштів за незалежних від підприємства обставин. Тому примусове стягнення заборгованості з рахунків відповідача органами ДВС призведе до блокування рахунків підприємства, неможливості належним чином підготувати опалювальну систему до нового опалювального сезону та своєчасно сплачувати заробітну плату працівникам.

Судом, при вирішенні питання надання відповідачу відстрочки виконання рішення, взято до уваги факти скрутного матеріального становища КП КМР "Тепломережі", що істотно ускладнює таке виконання, часткове погашення відповідачем суми основного боргу та сприяння подальшому виконанню своїх зобов'язань, а також те, що негайне виконання рішення господарського суду може призвести до блокування роботи підприємства.

Отже, враховуючи наведені обставини, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 18078990,01 грн, 3% річних у сумі 751780,38 грн, 7% штрафу у сумі 2631397,77 грн, пені у сумі 8329571,83 грн та інфляційних нарахувань у сумі 4639702,57 грн, з відстрочкою виконання рішення суду до 01.05.2018; в частині вимог про стягнення 1041298,44 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 240000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 129, 231 ч. 1 п. 2, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (51914, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Тритузна, 168; ідентифікаційний код 03342573) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Заводська, 2; ідентифікаційний код 00130820) основний борг у сумі 18078990,01 грн, 3% річних у сумі 751780,38 грн, 7% штрафу в сумі 2631397,77 грн, пеню в сумі 8329571,83 грн, інфляційні нарахування в сумі 4639702,57 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 240000,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення 1041298,44 грн основного боргу провадження по справі закрити.

4. Відстрочити Комунальному підприємству Кам'янської міської ради "Тепломережі" виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області до 01.05.2018.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 12.02.2018.

Суддя В.Д. Воронько