Рішення № 72157903, 08.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2018Справа № 910/19920/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 6 711,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2017 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (далі - ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», відповідач) про стягнення 6 711,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 059696 від 13.05.2013, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1166 Цивільного кодексу України набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, з вини якої трапилась ДТП, була застрахована відповідачем - ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», позивач направив останньому претензію з вимогою відшкодувати сплачену позивачем страхову виплату.

Враховуючи, що відповідач заявлену суму відшкодував лише частково, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 6 711,25 грн. у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19920/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні 28.11.2017.

28.11.2017 представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що розмір страхового відшкодування необхідно розраховувати з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Так, відповідно до наданого відповідачем звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, складеного 28.09.2016, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 8 802,57 грн., тому відповідач, відрахувавши 1 000,00 грн. франшизи, сплатив позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 7 802,57 грн., на підтвердження чого долучив платіжне доручення № 8631 від 28.09.2016. Враховуючи викладене, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 28.11.2017 та 14.12.2017 розгляд справи відкладено на 14.12.2017 та 11.01.2018 відповідно.

Крім того, зазначеною ухвалою суду від 14.12.2017 відповідача зобов'язано надати документальні докази на підтвердження наявності підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначення розміру страхового відшкодування (автомобіль ЗАЗ Forza AF 4854, д.н.з. НОМЕР_2).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2018 справу № 910/19920/17 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 08.02.2018.

У судове засідання 08.02.2018 представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача 13.11.2017 (разом з позовною заявою), 27.11.2017 та 18.12.2017 подав клопотання про розгляд справи без його участі, в задоволенні яких судом було відмовлено, з огляду на необхідність надання представником позивача пояснень по суті справи.

Судом також було відхилено подане 10.01.2018 клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, призначеного на 11.01.2018, обґрунтоване необхідністю надання йому додаткового часу для виконання вимог ухвали суду від 14.12.2017. У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено з огляду на обмежений процесуальний строк розгляду справи, а також з огляду на те, що позивач з 26.12.2017, тобто з дня отримання ухвали суду від 14.12.2017, мав достатньо часу для виконання зазначених у ній вимог суду.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

13.05.2013 між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 059696 (далі - договір добровільного страхування), згідно з умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем ЗАЗ Forza AF 4854, державний номерний знак НОМЕР_2.

25.01.2014 у м. Бровари по вул. Островського, 11 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Tucson, держаний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ЗАЗ Forza AF 4854, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1. Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2014 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останню адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400,00 грн.

На підставі рахунків-фактур № СЧ-0017606 від 29.01.2014 та № СЧ-0018511 від 13.02.2014 на загальну суму 16 313,82 грн. були складені страхові акти № UA2014012700016/L01/01 від 05.02.2014 та № UA2014012700016/L01/02 від 03.03.2014, згідно з якими розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 12 333,41 грн. та 3 180,41 грн. відповідно, а всього - 15 512,82 грн. (16 313,82 грн. - 800,00 грн. франшизи за договором добровільного страхування).

Судом встановлено, що позивач сплатив суму страхового відшкодування в загальному розмірі 15 513,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 20232 від 06.02.2014 та № 20933 від 03.03.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована у відповідача - ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 0905798.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, на підставі вищезазначених норм чинного законодавства та у зв'язку з укладенням полісу АС № 0905798 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок експлуатації автомобіля Hyundai Tucson, держаний номерний знак НОМЕР_3.

У червні 2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 527/2016-05/ИР від 06.06.2016 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 15 513,82 грн., яку відповідач отримав 07.06.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0530126031750, проте суму страхового відшкодування сплатив позивачу частково, а саме в розмірі 7 802,57 грн., зменшивши її на розмір франшизи (1 000,00 грн.), оскільки вважав, що при визначені розміру страхового відшкодування необхідно застосовувати коефіцієнт фізичного зносу.

Заперечуючи проти задоволення даного позову, відповідач також стверджував про необхідність застосування коефіцієнта фізичного зносу та посилався на наданий ним звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, № 280916-1 від 28.09.2016, в якому підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу визначено те, що складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає, що згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Пунктом п. 1.6 вказаної Методики визначено, що строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

З договору добровільного страхування вбачається, що пошкоджений автомобіль ЗАЗ Forza AF 4854, державний номерний знак НОМЕР_2, випущений у 2012 році, отже, на момент ДТП (25.01.2014) строк його експлуатації не перевищував п'яти років, відповідно, значення коефіцієнта фізичного зносу повинно прийматись для вказаного транспортного засобу таким, що дорівнює нулю.

Згідно з п. 7.39 вказаної Методики винятком є той випадок, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Суд ухвалою від 14.12.2017 зобов'язував відповідача надати документальні докази на підтвердження наявності підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначення розміру страхового відшкодування (автомобіль ЗАЗ Forza AF 4854, д.н.з. НОМЕР_2), однак відповідач вказаної вимоги суду не виконав та в порушення вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не надав належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу.

За таких обставин, суд відхиляє заперечення відповідача та зазначає про відсутність підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу для розрахунку розміру страхового відшкодування у даному випадку.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Судом встановлено, що за умовами полісу АС № 0905798 розмір франшизи становить 1 000,00 грн., а позивач самостійно зменшив розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути з відповідача, на суму вказаної франшизи.

Таким чином, заявлена позовна вимога щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 6 711,25 грн. є обґрунтованою та правомірною.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування відповідачем суми здійсненої позивачем страхової виплати в розмірі 6 711,25 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, ідентифікаційний код 32638319) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312) страхове відшкодування в розмірі 6 711,25 грн. (шість тисяч сімсот одинадцять грн. 25 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 12.02.2018.

Суддя О.Г. Удалова