Рішення № 72157807, 12.02.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10218/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Гриценко І.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро

про стягнення боргу у розмірі 482 221,77 грн. за договором поставки № 17034т від 10.04.2017

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 6/12 від 06.12.2017

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 144 від 24.11.2017

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" про стягнення боргу у розмірі 482 221,77 грн. за договором поставки № 17034т від 10.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з договором поставки № 17034т від 10.04.2017, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15.01.2018.

Згідно з пунктом 1. Прикінцевих положень ЗУ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів " (Відомості Верховної ради, 2017, № 48, ст. 436) цей закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 31, ст. 545), опублікованим у газеті "Голос України".

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" з 15.12.2017 починає роботу Верховний Суд.

Як зазначено у пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку зі складністю та категорією даної справи, подальший її розгляд відбуватиметься за правилами загального позовного провадження.

У зв'язку з вищенаведеними обставинами, розгляд справи у судовому засіданні 15.01.2018 здійснювався за правилами підготовчого провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. надав усні пояснення.

Представник Відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості укласти мирову угоду з Позивачем та надати обґрунтований відзив, строком на один тиждень.

Представник позивача надав попередній розрахунок інших судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 23.01.2018 о 10:00 год.

В судове засідання 23.01.2018 представник відповідача не з'явився та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та надав письмові пояснення на позов.

У зв'язку з відсутністю додаткових пояснень, заперечень та доказів, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2018.

12.02.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, яким визнав наявність заборгованості за договором поставки № 17034т від 10.04.2017 у повному обсязі та просив суд розстрочити виконання рішення на три місяці.

Представник позивача проти розстрочення виконання рішення заперечував, зазначивши, що клопотання відповідача не підтверджено доказами.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 12.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (постачальник - позивач) та Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (замовник – відповідач) було укладено договір поставки № 17034т від 10.04.2017 (а.с. 17).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у специфікації (Додаток №1), що є невід’ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Пунктами 1.2, 1.3. договору встановлено найменування товару: металопрокат круглий та заготовка ковальська. Виробник: Україна.

Відповідно до п. 1.4. договору, умови поставки: за рахунок замовника, транспортом замовника. Передача товару замовнику здійснюється на складі постачальника за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 98А; м. Дніпро, вул. Курсантська, 1Р; м. Дніпро, вул. Гаванська, 4.

Згідно з п. 1.5. договору, ціна товару, що поставляється за договором, вказана у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.6. договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, кількість та асортимент товару зазначається у Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, обсяги закупівлі товару, що постачається за номенклатурою, згідно Специфікації до даного договору, можуть бути змінені в залежності від реальних заявок замовника в межах загальної суми укладеного договору.

Пунктом 5.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється на протязі 5 днів з моменту узгодження поставки сторонами. Кількість та асортимент товару у кожній партії визначається в заявці замовника.

Згідно з п. 5.2. договору, передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару покупцю, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.

Відповідно до п. 5.6. договору, товар за даним договором може поставлятися партіями. Кількість одиниць товару в кожній партії узгоджується сторонами усно чи письмово.

Згідно з п. 6.1. договору, замовник сплачує за товар за цінами, вказаними у Специфікації.

Пунктом 6.2. договору визначено, що загальна сума за цим договором складає - 2576135,00 грн., крім того ПДВ-20% - 515 227,00грн. Всього 3 091 362,00грн.

Згідно з п. 7.1. договору, розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку. Допускається попередня оплата очікуваної поставки товару.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання по даному договору у повному обсязі, подальша оплата по договору першочергово зараховується (п. 7.2. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов’язань за договором (п. 14.2. договору).

На виконання умов договору, сторонам було складено та підписано специфікацію № 1 до договору, якою погоджено поставку товару на загальну суму 3091362,00 грн. Копія специфікації міститься у матеріалах справи (а.с.20).

На виконання умов договору та специфікації до нього, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 1 472 222,46 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

На оплату поставленого товару вартістю 1 472 222,46 грн. позивач виставив відповідачу рахунки.

Відповідач частково оплатив товар позивачу на суму 990 000,69 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідач суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 482 221,77 грн. не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату поставленого товару (а.с.75).

Відповідач на вимогу не відреагував, заборгованість у розмірі 482 221,77 грн. не сплатив, що і є причиною виникнення цього спору.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов пункту 7.1. договору строк оплати товару є таким, що настав.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 482 221,77 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 482 221,77 грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги у межах цієї справи, позивач надав: договір про надання професійної правничої допомоги № 15/01-18ГС від 15.01.2018, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням "СТАТУС" (а.с. 84), копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 1763 видане 19.11.2007 на ім'я адвоката ОСОБА_1 (а.с. 82), платіжне доручення № 2055 від 22.01.2018 на суму 2 000,00 грн. (а.с. 93), попередній розрахунок суми інших судових витрат (на професійну правничу допомогу) від 15.01.2018 (а.с.81) та звіт адвоката від 23.01.2018 (а.с.94).

З урахуванням розміру позовних вимог та незначної складності розрахунку, підготовлених адвокатом процесуальних документів, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є розумним, отже підлягає стягненню з відповідача 2000,00 грн. витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача в сумі 7223,33 грн.

В ході судового розгляду відповідачем було заявлено усне клопотання про розстрочення суми боргу у розмірі 482 221,77 грн. та суми судового збору у розмірі 7223,33 грн. на три місяці, рівними частинами.

Позивач проти клопотання відповідача заперечував, посилаючись на відсутність доказів в обґрунтування необхідності розстрочення судового рішення.

Заслухавши представників сторін, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Згідно із нормами ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють наданні розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами – виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язковою умовою надання розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які відповідач повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про винятковість випадку, як і не наведено обставин, що роблять неможливим або ускладнюють виконання рішення.

Не надано відповідачем і доказів, які б свідчили, про можливість виконувати рішення суду відповідно до вказаного у відзиві графіку.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для надання розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (49005, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, 16-а, ідентифікаційний код 21858879) суму боргу у розмірі 482 221,77 грн. (чотириста вісімдесят дві тисячі двісті двадцять одна грн. 77 коп.), судові витрати у розмірі 7223,33 грн. (сім тисяч двісті двадцять три грн. 33 коп.) та 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі грн. 00 коп.) витрат на оплату професійної правничої допомоги, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений - 13.02.2018.

Суддя ОСОБА_3