Рішення № 72157257, 01.02.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/6433/17

2/310/262/18

РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Дністрян О.М.,

при секретарі Буюклинській К.О., Уставицькій Н.М.,

за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Бердянського державного педагогічного університету про стягнення недоплаченої грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Бердянського державного педагогічного університету про стягнення недоплаченої грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що 20 червня 2017 року він був звільнений з посади доцента кафедри правознавства Бердянського державного педагогічного університету за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Під час звільнення відповідач виплатив йому грошову допомогу, встановлену ч. 12 ст.37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", у розмірі 22325,76 грн.. Хоча він вважає, що відповідач повинен був виплатити вказану грошову допомогу у розмірі 55814,40 грн. і, відповідно, не доплатив йому суму 33488,64 грн., оскільки ця допомога встановлена законодавством в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат. Відповідно до Примітки 1 до Додатка 1 постанови КМ України № 1298 від 30.08.2002р. «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1-го тарифного розряду, який з 01 січня 2017 року встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, який відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»,

на 01 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 грн.. У БДПУ йому було встановлено 19 тарифний розряд. Відповідно до Додатка 1 вищевказаної постанови КМ України, для 19 тарифного розряду встановлений тарифний коефіцієнт 3,42, тому йго посадовий оклад, як доцента, складає 1600*3,42 = 5472 гривні. Вказаний розмір зазначений і у розрахункових листах, які видавав йому відповідач. Таким чином, розмір допомоги, який він мав отримати при звільненні відповідно до ч.12 ст.37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" складає: 5472 грн. (посадовий оклад доцента) * 6 = 32832 грн. + 820,80 грн. (доплата за науковий ступінь кандидата наук 15% від 5472 гривень) * 6 = 4924,80 грн. + 368 (доплата за вчене звання доцента 25% від 5472 гривень) * 6 = 8208 грн. + 1641,60 (надбавка за вислугу років 30% від 5472 гривень) = 9849,60 гривень, що разом складає 55814,40 грн.. Відповідач, виплативши йому вказану грошову допомогу у розмірі 22325,76 грн. виходив з того, що з 12.09.2016р. по день звільнення він отримував 0,4 ставки доцента кафедри правознавства і саме з 0,4 ставки була розрахована сума грошової допомоги. Але відповідно до вимог ст.94 КЗпП України та ст.1 Закону України «Про оплату праці», 0,4 ставки доцента - це його заробітна плата, яка залежала від складності та умов виконуваної ним роботи та становила 2188,80 грн. (0,4 від 5472 грн.), яку він отримував у відповідача, а ч.12 ст.37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", передбачає виплату грошової допомоги в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, а не у розмірі фактично отримуваної заробітної плати, помноженої на 6. За таких обставин, оскільки при звільненні 20 червня 2017 року відповідач виплатив йому не у повному розмірі цю грошову допомогу, то відповідно до вимог ст.117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити йому також середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Просив суд стягнути з Бердянського державного педагогічного університету на його користь суму

недоплаченої грошової допомогу у розмірі 33488,64 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 21 червня 2017 року по день фактичного розрахунку, а також судові витрати.

Представник позивача - адвоката ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги № 89 від 12.06.2017р., ордер ДН № 00089021 від 02.06.2017р.) – у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 54-01/1178 від 14.11.2017 р.) - в судовому засідання позовні вимоги не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Крім того, надала письмові заперечення, в яких зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства тарифна ставка – це норма оплати праці робітників відповідно до спеціальності й кваліфікації за одиницю часу. Посадовий оклад - це норма оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців за місяць. У період з 12.09.2016р. по 20.06.2017р. позивач ОСОБА_3 працював на 0,4 ставки доцента кафедри правознавства. Його місячний посадовий оклад становив 0,4 від посадового окладу доцента, що складає 2188,80 грн.. Доплата за науковий ступінь кандидата наук становить 15% від місячного посадового окладу, що складає 328,32 грн.. Доплата за вчене звання доцента - 25% від місячного посадового окладу, що складає 547,20 грн.. Надбавка за вислугу років становить 30% від місячного посадового окладу, що складає 656,64 грн.. Відповідно до ч. 12 ст. 37 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», під час виходу на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику виплачується грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, університетів, академій, інститутів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менш як:для чоловіків - 12,5 років, для жінок - 10 років. Таким чином шість місячних посадових оклади (ставок) з урахуванням надбавок і доплат склали 22325,76 грн.. Відповідно до наказу ректора № 67/06к від 20.06.2017р. ОСОБА_3 було звільнено з посади доцента кафедри правознавства за статтею 38 КЗпП України (власне бажання у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»). Своєчасно (в день звільнення) виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 44,8 календарних дні та грошову допомогу у розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат. Вважають, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 червня 2017 року ОСОБА_3, кандидата юридичних наук, доцента кафедри правознавства на 0,4 ставки, було звільнено з займаної посади за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» (наказ ректора Бердянського державного педагогічного університету від 20.06.2017р. № 67/06к – а.с.6).

Згідно ч. 12 ст. 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», під час виходу на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику виплачується грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, університетів, академій, інститутів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менш як: для чоловіків - 12,5 року; для жінок - 10 років.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до ст. 96 Кодексу законів про працю України, системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Відповідно до п.3 Інструкції про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 02.04.1993р. № 90, ставки і оклади є державними гарантіями мінімальних рівнів оплати праці професорсько-викладацького складу, який перебуває у трудових відносинах з вищим навчальним закладом усіх форм власності, при додержанні встановленої законодавством про працю тривалості робочого часу та виконанні працівником посадових обов'язків (норм праці).

Відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю України, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

З довідки Бердянського державного педагогічного університету від 04.12.2017р. №64-07/1252 вбачається, що ОСОБА_3 працював в університеті з 03.09.2012р. по 20.06.2017р.; з 12.09.2016р. по 20.06.2017р. працював на посаді доцента кафедри правознавства на 0,4 ставки; у квітні та травні 2017р. його оклад був 2188,80 грн., доплата за науковий ступінь – 328, 32 грн., вчене звання – 547,20 грн., вислуга років 656,64 грн., а всього на місяць – 3720, 96 грн. (а.с.88).

Згідно розрахункового листка за червень 2017 року ОСОБА_3 нарахована, зокрема, вихідна допомога у розмірі 22325,76 грн. (а.с.7).

Враховуючи, що місячний посадовий оклад ОСОБА_3 з урахуванням надбавок і доплат складає суму у розмірі 3720, 96 грн., то грошова допомога відповідно до ч.12 ст.37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» складає суму у розмірі 22325,76 грн. (3720,96 грн. х 6), яка у повному обсязі буда нарахована і отримана позивачем.

За таких підстав суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10-13, 19, 76-81, 259, 263-265ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Бердянського державного педагогічного університету про стягнення недоплаченої грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_4