Рішення № 72156431, 15.01.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12468/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі: головуючої судді Монич О.В., при секретарі Пассер М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа: ОСОБА_2 та про визнання договору поруки недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання договору поруки недійсним.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 18.09.2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «АКПІБ» було укладено Договір поруки № 351/12-06 за умовами якого ОСОБА_1 поручався за забезпечення виконання позичальником кредитного договору №123/8-06 від 18.09.2006 року, укладеного між кредитором і Позичальником ОСОБА_3 У подальшому, 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступником «АКПІБ») та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги за яким ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало права грошових вимог за Кредитним договором №123/8-06 від 18.09.2006 р.

На даний час відповідач пред’являє вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення ним у повному обсязі заборгованості, яка виникла у позичальника перед кредитором.

Кредитним договором №123/8-06 від 18.09.2006 року було передбачено обов’язок позичальника сплачувати кредит щомісячними платежами в передбачених умовами договору розмірах і в строки.

Кредитним договором також передбачалось право банку звертатися до суду за захистом порушеного права у всіх випадках, передбачених даним пунктом, зокрема у разі порушення позичальником строків внесення чергового платежу.

Відповідно, з моменту порушення позичальником зобов’язань по сплаті чергового платежу у встановленому розмірі і строк, що передбачені кредитним договором, право кредитора було порушеним. Умовами укладеного договору поруки строк дії договору поруки визначено не було. Умови договору конкретної дати закінчення строку дії договору поруки не містять.

Зважаючи на те, що порушення зобов’язання кредитором вперше мало місце ще у 2006 році, про що зазначається відповідачем у його ж розрахунках заборгованості, встановлений законом шестимісячний строк для пред’явлення вимоги до поручителя – сплив, і протягом цього періоду кредитор не пред’являв ні вимоги, ні позову до ОСОБА_1, як до поручителя - наслідком цього є припинення моєї поруки.

В порушення умов договору поруки Банк не надсилав ОСОБА_1 ніяких досудових вимог із повідомленням про наявність боргу, із зазначенням суми боргу, її складових, що виключало можливість його обізнання про наявність боргу позичальника і виключало можливість його погашення в короткий термін, одразу ж після виникнення прострочки допущеної позичальником.

У судове засідання позивач не з’явився, однак представник позивача подав до суду заяву відповідно до якої позов підтримує повністю та просить суд розглянути справу у його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву відповідно до якої проти задоволення позову заперечує та просить суд розглянути справу у її відсутності.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, будучи належним чином повідомлена про дату час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.09.2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «АКПІБ» було укладено Договір поруки № 351/12-06 за умовами якого ОСОБА_1 поручився за забезпечення виконання позичальником кредитного договору №123/8-06 від 18.09.2006 року, укладеного між кредитором і позичальником ОСОБА_3, що підтверджується доданим до матеріалів справи договором поруки.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступником «АКПІБ» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги за яким ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало права грошових вимог за Кредитним договором №123/8-06 від 18.09.2006 р.

Кредитним договором №123/8-06 від 18.09.2006 року було передбачено обов’язок позичальника сплачувати кредит щомісячними платежами в передбачених умовами договору розмірах і в строки.

Умовами п. 2.3. Договору про іпотечний кредит №123/8-06 від 18.09.2006 року, укладеного між ЗАТ «АКПІБ» і Позичальником ОСОБА_3 передбачено, що у разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом - датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є 60–й календарний день від дня нарахування відсотків що не сплачені у передбачений цим договором строк.

Зазначена умова договору узгоджується і з нормою частини другої статті 1050 ЦК України - якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

10.03.2011 р. Банк звернувся з позовом до Великоберезнянського районного суду, посилаючись на норму ч. 2 ст. 1050 ЦК України щодо дострокового повернення лише з позичальника ОСОБА_2 суми кредиту та відсотків.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача, складеного на 01.02.2011 р. датою першої несвоєчасної сплати позичальником відсотків за користування кредитом є 05.02.2010 р. за період їх нарахування 01.01.2010 - 31.01.2010 р.

За наведених обставин датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом (60–й календарний день від дня нарахування відсотків що не були сплачені) – є 01.03.2010 р.

В силу дії умов кредитного договору та неналежного виконання зобов’язань позичальником по сплаті щомісячних платежів, обсяг зобов’язань позичальника з 01.03.2010 р, змінився із щомісячних платежів на обов’язок повернути весь залишок кредиту та нарахованих відсотків.

З часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

Отже банк повинен був протягом шести місяців від дня настання строку повного виконання основного зобов’язання (з 02 березня 2010 року до 02 вересня 2010 р.) пред’явити вимоги до ОСОБА_1, як поручителя щодо дострокового повернення всієї суми кредиту і відсотків.

Однак такої вимоги протягом вказаного шестимісячного строку до ОСОБА_1 банком пред’явлено не було.

Оскільки згідно п.4 Договору поруки - днем виникнення зобов’язання Поручителя є наступний день після невиконання зобов’язання Позичальником, тобто 03.09.2010 р. – після спливу вказаної дати зобов’язання ОСОБА_1 як поручителя, припинилися в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Змістом укладеного договору поруки стверджується, що сторонами не визначався строк дії поруки.

Слід врахувати, що порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов’язання слід розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов’язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов’язання полягає не в змісті кредитного договору, а в реально існуючих правовідносинах, які складаються з прав та обов’язків.

Строк виконання боржником основного зобов’язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України сплив 01.03.2010 р. згідно умов п. 2.3. Кредитного договору. (60–й календарний день від дня нарахування відсотків що не були сплачені).

Таким чином, застосоване в ч. 4 ст. 559 ЦК України поняття «строк чинності поруки» має розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов’язання (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 червня 2017 р. у справі № 6-1009цс17).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає позов обґрунтованим та таким що підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст.56, 104, 105, 110, 112, 161, 180 СК України, ст.ст. 81, 89, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати Договір поруки № 351/12-06 від 18.09.2006 року укладений між ОСОБА_1 та кредитором –на забезпечення виконання зобов’язань по Кредитному договору №123/8-06 від 18.09.2006 року, що був укладений між ЗАТ «АКПІБ» і ОСОБА_2 - припиненим.

В решті позовних вимого відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

Міськрайонного суду ОСОБА_4