Вирок № 72156226, 13.02.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

1 із 10 Провадження №1-кп/303/66/18

Справа №303/1238/15-к

Номер рядка статистичного звіту-20

Іменем України

ВИРОК

13 лютого 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючої судді Маргитич О.І.

суддів Морозової Н.Л.

Носова В.В.

секретар Білак Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево кримінальне провадження №12015070040000025 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

- 01 липня 2005 року Конотопським міським судом Сумської області за частиною 3 статті 185 КК України до 1(одного) року позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України;

- 12 серпня 2010 року Печерським районним судом міста Києва за частиною 2 статті 187 КК України до 5(п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 15 грудня 2010 року Солом'янським районним судом міста Києва за частиною 2 статті 186 КК України до 5(п'яти) років 6(шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 24 грудня 2013 року на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області звільнений умовно-достроково від відбування покарання - невідбутий термін 1(один) рік 8(вісім) місяців 12 (дванадцять) днів,

громадянина України,

- обвинуваченого за частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 187 КК України;

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Фотченко С.І.

захисника Сідун В.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_4

ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2014 року близько 01 години 30 хвилин у АДРЕСА_2, ОСОБА_2 діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно - небезпечних наслідків, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом відкриття незачиненої на металеву защіпку кватирки, проник до літньої кухні вище вказаного будинку, власником якого є потерпілий ОСОБА_4, звідки із двох морозильних камер таємно викрав м'ясні вироби: - 15 кусків сала, загальною вагою 16 кг, вартість якого становить - 256 гривень; 5 кг м'яса (свинини), вартість якого, становить - 167 гривень 50 копійок; 5 кг домашньої ковбаси, вартість якої, становить - 175 гривень.

2 із 10

В результаті крадіжки ОСОБА_2 таємно викрав належні потерпілому ОСОБА_4 м'ясні вироби на загальну суму 598 гривень 50 копійок, чим самим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вище вказану суму.

Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані за частиною 3 статі 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 02 січня 2015 року близько 00 годин 10 хвилин у АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно - небезпечних наслідків, з метою відкритого викрадення чужого майна, увірвався до вищевказаного будинку, власником якого є потерпіла ОСОБА_5, яка в той час знаходилася по місцю проживання, та застосував до неї фізичне насильство, яке є небезпечним для її життя та здоров'я, і виразилося в нанесенні останній декількох ударів дерев'яним табуретом в область голови та множинні удари руками, затиснутими в кулак в область обличчя та тулубу, чим самим спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: важкої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІ-ІІІ ст., перелому основи черепа, субарахноїдального крововиливу, забійно-рвані рани тімені, забій грудної клітки, які згідно висновку судово-медичної експертизи за № 99/15 від 24 лютого 2015 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент спричинення, та які виникли внаслідок дії твердих тупих предметів по механізму удару - затиснутими в кулак руками, взутими ногами сторонньої людини, а також дерев'яним табуретом.

Під час нападу ОСОБА_2 подолав опір потерпілої ОСОБА_5 та після того, як остання знаходилась у лежачому та нерухомому стані на ліжку, ОСОБА_2, переслідуючи корисливі мотиви, став шукати в помешканні останньої грошові кошти, які мав на меті привласнити та використати на власний розсуд.

Проте, відшукати грошові кошти у помешканні потерпілої ОСОБА_5 не зумів, оскільки потерпіла сховала їх у недоступному для нього місці, після чого ОСОБА_2 із місця скоєння злочину втік.

Такі дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 4 статі 187 КК України - тобто - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний із проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, вчиненого щодо потерпілої ОСОБА_6 не визнав. Визнав свою вину, у вчиненні таємного викрадення чужого майна повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення.

При цьому зазначив, незважаючи на те, що раніше неодноразово судимий, останнім часом злочинів не вчиняв, працював у лісовому господарстві села Дубино Мукачівського району, заготовляв дрова. Інколи, за проханням односельчан допомагав їм (в тому числі і потерпілим) по господарству за певну плату. 05 грудня 2014 року цілий день працював у лісі, заготовляв дрова. Увечері потерпілий ОСОБА_4 запросив до себе додому, щоб обговорити питання обрізки дерев, трохи посиділи, випили. Додому повернувся пізно. 06 грудня 2014 року зранку пішов на роботу. Коли увечері повернувся, побачив на порозі в сумці (трохи розкидане) м'ясо, сало, ковбасу, яке відразу поставив у холодильник, оскільки вважав, що це сестра залишила йому. На наступний день намагався додзвонитися сестрі, щоб вияснити чи саме вона залишила сумку з м'ясом, однак не додзвонився. Увечері того ж дня прийшов потерпілий ОСОБА_4, спитав про м'ясо, він розповів що знайшов сумку на порозі біля свого будинку. Потерпілий забрав з холодильника м'ясо, сало і ковбасу, претензій до нього не мав. З заявою в правоохоронні органи потерпілий звернувся тільки в січні 2015 року, після подій, які

3 із 10

мали місце в будинку потерпілої ОСОБА_6

Обвинувачений ствердив, що 05 та 06 грудня 2014 року випивав спиртні напої, погано пам'ятає про події, які з ним відбувалися. Ствердив, що саме він вчинив крадіжку м'ясних виробів у потерпілого ОСОБА_4

Щодо злочину відносно ОСОБА_6 повідомити нічого не може, знайомий з потерпілою, інколи допомагав їй по господарству. З 01 по 03 січня 2015 року, як завжди, працював у лісі на заготівлі дров, повертався додому пізно ввечері. 03 січня 2015 року йому повідомили, що треба принести з лісу ялинку в церкву, оскільки наближалися Різдвяні свята. Від односельчан довідався що саме сталося з потерпілою. Вночі з 01 на 02 січня 2015 року (коли сталася подія) ночував дома. 03 січня 2015 року довідався про події що мали місце в будинку ОСОБА_6, відразу направився до працівників поліції, щоб уникнути безпідставної підозри.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні відмовилася надавати будь-які показання щодо вчиненого відносно неї злочину.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердив, що на початку грудня 2014 року виявив у себе вдома крадіжку м'ясних виробів. Невідомі особи проникли до приміщення літньої кухні через кватирку та викрали значну кількість сала, м'яса, м'ясних виробів. На протязі двох днів він шукав викрадені м'ясні вироби, потім хтось із молодиків повідомив що викрадене знаходиться у ОСОБА_2 вдома. Довідавшись про це відразу прийшов до ОСОБА_2 додому. ОСОБА_2 був п'яний, не реагував на звинувачення у крадіжці. У холодильнику в обвинуваченого потерпілий виявив викрадені м'ясні вироби, забрав їх. Заперечень з боку ОСОБА_2 не надходило. Із заявою, про вчинення відносно нього злочину, звернувся тільки після того, як працівники поліції повідомили що ОСОБА_2 може бути причетний до розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_6 На теперішній час шкода відшкодована в повному обсязі, претензій до обвинуваченого немає.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що проживає по сусідству з потерпілою ОСОБА_6 01 січня 2015 року зранку пішов у церкву. Повертаючись додому, близько 14 годині 00 хвилин, побачив як потерпіла біля свого будинку пиляє дрова. Йому стало шкода її, тому він пообіцяв що допоможе пізніше. Приблизно о 17 годині 00 хвилин, того ж дня, він прийшов до потерпілої, трохи допоміг порізати дрова, вона сказала що поскладає їх сама. 03 січня 2015 року, вийшовши з двору, побачив що дрова біля будинку потерпілої не складені, з будинку доносився стогін. Зайшовши в будинок, побачив що вікно розбито ( ніби з вулиці), почав шукати потерпілу, знайшов її на горищі. Вона була в одному літньому халаті, незважаючи на те, що на вулиці був сильний мороз. Він побачив що вона побита - розбита голова. Оскільки сам не зміг її зняти з горища, покликав на допомогу односельчан. Згодом сусіди викликали швидку допомогу, правоохоронні органи.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердила, що потерпіла є її тіткою. На початку січня 2015 року, точної дати не пам'ятає зателефонували односельчани потерпілої і повідомили, що її побито, відносно неї вчинено напад, її відвезли в лікарню. Приїхавши в лікарню побачила тітку, яка дійсно була в важкому стані, стверджувала що її побили, намагалися пограбувати, просила перевірити чи на місці її збереження в сумі 10000 гривень. Через два-три дня після події працівники правоохоронних органів показували потерпілій дві фотокартки, серед яких тітка впізнала обвинуваченого ОСОБА_2, як особу причетну до розбійного нападу. Також, ствердила, що кошти (збереження її тітки) викрадені не були.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що працює фельдшером у селі Дубино Мукачівського району. 03 січня 2015 року в другій половині дня до неї прийшли сусіди потерпілої, які повідомили, що ОСОБА_5 побита та забарикадована в себе вдома на горищі. Приїхавши на місце побачила, що вікно в будинку розбите ніби зовні, потерпіла знаходилася на горищі, двері на горище були забарикадовані старими речами. Біля потерпілої знаходилися односельчани ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які намагалися вмовити її спуститися з горища. Потерпіла перебувала в шоковому стані, говорила одне й те саме «не чіпайте мене» на її обличчі були сліди побиття. (Шоковий стан потерпілої виявлявся в нечіткій мові та неадекватному

4 із 10

сприйнятті реальності). За допомогою ОСОБА_8 та ОСОБА_7 їй вдалося вмовити потерпілу і вони спустили її вниз по драбині, відразу викликали їй медичну допомогу. Намагаючись відігріти потерпілу, накрила її речами, які були розкидані в кімнаті. Обстановка в будинку не була порушена, бачила дві палиці на яких була кров. Звернула увагу на те, що потерпіла була одягнута в літньому халаті, в той день був лютий мороз, тому в такому одязі вона б не протрималася більше ніж 3-4 години.

Також, свідок ствердила, що потерпіла проживає сама, останнім часом, з урахуванням віку є дивакувата, її стан з часом погіршується.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підтвердили, що в селі проживають декілька чоловіків з прізвищем «ОСОБА_2».

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні ствердила, що потерпілу знає давно, підтримують дружні, майже родинні відносини. Про події які мали місце 03 січня 2015 року довідалася від родичів потерпілої. Коли навідалася до неї в лікарню, ОСОБА_6 повідомила їй, що вночі хтось розбив вікно і проник до її будинку. Почувши шум, вона прокинулася, почала підсвічувати ліхтариком. Підсвічуючи вона побачила «ОСОБА_2», який вдарив її палицею, заштовхав до кімнати і почав шукати гроші. Скориставшись тим, що він відволікся, вона сховалася в коморі. При цьому потерпіла стверджувала, що били її палицею та табуретом.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_6 ствердив, що йому не відомо хто побив потерпілу, проте йому добре відомо про події щодо крадіжки м'яса у потерпілого ОСОБА_4, оскільки особисто за вказівкою потерпілого ходив до ОСОБА_2, приблизно на наступний день, щоб розпитати про крадіжку. Прийшовши ввечері до обвинуваченого побачив, що той перебуває у стані сильного алкогольного сп'яніння, вдома у нього також був ОСОБА_12, який особисто відкрив холодильник. В холодильнику знаходилися м'ясо, гурка, походження яких ОСОБА_2 пояснити не міг. Потім разом з потерпілим ОСОБА_4 вони забрали викрадене м'ясо. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 був дуже п'яним він зізнався, що саме він вкрав м'ясо.

ОСОБА_13, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка підтвердив, що давно знайомий з ОСОБА_2 На початку січня 2015 року готувалися в сільському клубі до Різдвяних свят. В той день, коли мала місце подія щодо потерпілої ОСОБА_5 (точної дати не пам'ятає), разом з хлопцями ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_2 Діма спочатку (приблизно з 18 години 00 хвилин) в кафе грали в карти, потім пішли в клуб готуватися до свят (репетирували колядки). ОСОБА_12 спочатку був з ними - грали в карти, потім він програвся і повідомив, що йде шукати гроші, зараз повернеться. Проте, не повернувся і приблизно о 23 годині 40 хвилин вони розійшлись. Додому він повертався разом з ОСОБА_15 і побачили, як зі сторони городу потерпілої ОСОБА_6 біжить переляканий ОСОБА_12. Він зупинився біля них попросив покурити, вони декілька хвилин постояли і розійшлися. Через два-три дня вони дізналися про події які відбулися в будинку потерпілої. Потім декілька разів ОСОБА_12 цікавився чи відомо хто саме побив ОСОБА_6 Також зазначив, що ОСОБА_12 стверджував що ніколи не був у будинку потерпілої проте добре знав, що в неї вдома є, це їх насторожувало.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_15 підтвердив показання, дані ОСОБА_13 Також ствердив що ОСОБА_2 є його братом, однак останнім часом разом вони не проживають, стосунки не підтримують. При цьому ствердив, що в день коли побили потерпілу ОСОБА_6 його брата з ними не було, він був дома. Підтвердив, що ОСОБА_12 програвся в карти, пішов шукати гроші, але не повернувся в клуб (не було його приблизно дві години). Коли вони йшли додому з ОСОБА_13 зустріли переляканого ОСОБА_12, який вибіг з їхнього городу, що знаходиться неподалік будинку потерпілої, при цьому він постійно оглядався і спитав, чи є хтось в клубі. Декілька хвилин вони постояли, потім розійшлися. Прийшовши додому він побачив брата ОСОБА_2, який вже спав, одяг його був чистим, без слідів крові. Також повідомив, що обвинувачений довідавшись про подію, яка мала місце щодо потерпілої, відразу направився до поліції, оскільки раніше судимий, щоб повідомити що не причетний до даного злочину.

Свідок ОСОБА_16, в судовому засідання пояснив, що в другій половині дня 03 січня 2015 року повертався додому повз будинку потерпілої ОСОБА_6 До нього підійшла фельдшер і

5 із 10

повідомила, що з будинку потерпілої лунають незрозумілі звуки. Підтвердив, що бачив ОСОБА_6, яка сховалася на горищі свого будинку, поводилася вона підозріло. Також, свідок зазначив, що в силу свого віку потерпіла часто поводилася неадекватно.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_12 підтвердив, що саме ОСОБА_2 причетний до викрадення м'ясних виробів у потерпілого ОСОБА_4 та розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_6 зокрема зазначив, що наприкінці грудня 2014 року точної дати не пам'ятає до нього підійшов ОСОБА_4 і повідомив що напередодні з літньої кухні його будинку викрадено м'ясні вироби. В той же день, він прийшов у гості до ОСОБА_2, побачивши на плиті смажене м'ясо, відкрив холодильник і виявив м'ясні вироби, про що повідомив потерпілого, який відразу прийшов і забрав це м'ясо. Обвинувачений при цьому нічого не пояснював, оскільки був п'яним.

Щодо подій відносно потерпілої ОСОБА_6 свідок ОСОБА_12 ствердив, що близько 23 години 30 хвилин 01 січня 2015 року прийшов до ОСОБА_2, оскільки хотів покурити. Декілька хвилин вони постояли біля будинку - курили, потім ОСОБА_2 запропонував піти до потерпілої і викрасти в неї гроші. При цьому ствердив, що йому відомо про сховані нею гроші, так як вона напередодні продала горіхи. Підійшовши до будинку потерпілої, обвинувачений наказав йому залишатися біля будинку і слідкувати щоб ніхто не йшов. Спочатку підійшов до дверей, які були зачинені, потім розбив вікно. Почувши звуки він налякався і хотів втекти, але обвинувачений пригрозив йому і наказав стояти біля будинку. Зайшовши в будинок через двері обвинувачений пробув там приблизно 10-15 хвилин, вийшов і повідомив, що не знайшов грошей. Після чого вони розійшлися по домам. Через декілька днів його затримали працівники міліції, протримали в відділенні майже добу потім відпустили.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні ствердив, що був присутній при огляді місця події. Зазначив, що в його присутності в службовому кабінеті були оглянуті обвинувачений та його брат. Огляд проводився в службовому кабінеті, окремо щодо кожної з осіб. В ході огляду були виявлені та вилучені особисті речі оглянутих осіб.

Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 підтвердив, що ним було проведено огляд місця події, а саме службового кабінету Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області, де на той час перебував ОСОБА_2 В ході огляду виявлено та вилучено особисті речі, в яких був одягнутий обвинувачений ОСОБА_2 В тому числі було вилучено взуття обвинуваченого чоботи та кросівки. Зазначив, що в ході огляду зауважень не надходило.

Дослідженням протоколів слідчих дій та документів, які надані суду сторонами кримінального провадження, а також оцінкою даних доказів на предмет належності та допустимості, судом встановлено наступне.

Стороною обвинувачення надано суду письмові докази на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (м'ясних виробів), поєднаного з проникненням до будинку ОСОБА_4

Зокрема, вину ОСОБА_2 доведено протоколом огляду місця події від 30 січня 2015 року по АДРЕСА_2, тобто місцю таємного викрадення з проникнення масних виробів та м'яса по місцю проживання потерпілого ОСОБА_4

Згідно експертного висновку ОМ-20/1 від 12 лютого 2015 року, вартість викраденого у потерпілого ОСОБА_4 м'яса та м'ясних виробів ( 15 кусків сала вагою 16 кг, м'ясо -свинина - 5 кг, домашня ковбаса 5 кг) станом на грудень 2014 року становить 598 гривень 50 копійок.

Щодо кримінального правопорушення, вчиненого відносно потерпілої ОСОБА_6, стороною обвинувачення надано наступні письмові докази.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 03 січня 2015 року (дата та час закінчення огляду містять виправлення) по місцю проживання потерпілої ОСОБА_6 виявлено та вилучено: светр чоловічий сіро-зеленого кольору, нічну сорочку, стілець(табуретку), одорологічний слід, змив речовини бурого кольору, шматок тканини, та 9 слідів папілярних узорів.

Висновком судово- медичної експертизи Мукачівського районного відділення СМЕ

6 із 10

№99/15 від 24 лютого 2015 року доведено, що у потерпілої ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у виді рубця в чоловій області голови зліва з переходом на волосисту частину. Встановлено важку черепно-мозкову травму, забій головного мозку 2-3 ст., перелом основи черепа, субархноїдальний крововилив, забійно-рвані рани тімені, забій грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від дії твердих тупих предметів по механізму удару, чим могли бути затиснуті в кулак руки, взуті ноги сторонньої людини, дерев'яна палиця, або інші тупі предмети. Вказані вище тілесні ушкодження відносяться до тяжких і є такими що небезпечні в момент їх спричинення.

Стороною обвинувачення також надані суду висновки судово-медичних імунологічних експертиз речових доказів №23 від 20 січня 2015 року, №22 від 20 січня 2015 року, №64 від 06 лютого 2015 року, №53 від 04 лютого 2015 року, №52 від 04 лютого 2015 року. Проте, відсутність в жодному із наданих на дослідження речових доказів слідів антигена А, властивого групі крові ОСОБА_2 виключає можливість походження крові в слідах на місці події від нього.

Згідно протоколу від 04 січня 2015 року в ході огляду місця події - службового кабінету № 24 Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області (де на той момент перебував ОСОБА_2, який був взутий в резинові чоботи) виявлено та вилучено сіру кофту з капюшоном, сині джинсові штани, чорну спортивну шапку, кросівки синього кольору з надписом «Аdidas».

Слід зазначити, обвинувачений в судовому засіданні ствердив, що в ході проведення огляду був взутий в чоботи. Кросівки синього кольору з надписом «Аdidas», які зазначені в протоколі огляду місця події були передані йому працівниками поліції. Ствердив, що не знає яким чином кросівки опинилися у працівників поліції, оскільки на той час більше доби перебував у відділенні поліції на допиті.

За результатами судово-медичної імунологічної експертизи речових доказів №78 від 09 лютого 2015 року встановлено що кров у слідах на штанах (№№9,10,12) кросівці з правої ноги (№18) могла походити від людини з групою крові В з ізогемоглютиніном анти-А, в тому числі від потерпілої ОСОБА_6

Оцінюючи докази кожний окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини 2 статті 22 КПК України сторони мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

Згідно вимог частини 1 статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до статті 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Вказані обставини кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_4 в своїй сукупності з усією очевидністю вказують на те, що саме ОСОБА_2 вчинив повторно таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням.

Одночасно слід зазначити що обвинувачений визнав себе винним у вчиненні крадіжки у потерплого ОСОБА_4, який підтвердив що особисто забирав у ОСОБА_2 викрадені м'ясні вироби.

Таким чином, з урахуванням зібраних у кримінальному провадженні доказів, які є належними і допустимими, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, тобто - таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Щодо причетності обвинуваченого до кримінального правопорушення вчиненого відносно потерпілої ОСОБА_6 суд приходить до наступного.

7 із 10

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла тощо.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Одночасно слід зазначити, що у своєму рішенні у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Безумовно у судовому засіданні знайшов підтвердження факт наявності події злочину щодо потерпілої ОСОБА_5, це підтверджується протоколом огляду місця події від 03 січня 2015 року та висновком судово-медичної експертизи Мукачівського районного відділення СМЕ №99/15 від 24 лютого 2015 року.

Доказами, які на думку сторони обвинувачення підтверджують вину ОСОБА_2, є показання свідків (зокрема свідка ОСОБА_12.), показання потерпілої, дані в ході досудового розслідування та всі інші докази, досліджені у судовому засіданні.

Проаналізувавши показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, слід зазначити, що останні підтвердили факт виявлення потерпілої у занедбаному стані, побитою на горищі свого будинку. Проте, жоден з них не підтвердив що саме ОСОБА_2 причетний до вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_5

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_12, які спрямовані на виправдання своїх дій і є такими, що спростовуються показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , Вказуючи на причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, свідок ОСОБА_12 зазначає що за вказівкою останнього удвох підійшли до будинку потерпілої з метою викрадення коштів, при цьому ОСОБА_2 наказав йому залишатися на подвір'ї і стежити. Проте, пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення не містить жодної інформації про причетність будь-якої іншої особи до вчинення даного кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що показання потерпілої дані в ході досудового розслідування судом не прийняті до уваги, оскільки потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні відмовилася надавати будь-які показання.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

Оцінюючи наданий стороною обвинувачення протокол огляду місця події від 04 січня 2015 року суд приймає до уваги показання обвинуваченого, який ствердив, що з 03 січня 2015 року перебував на допиті в відділенні поліції, відносно нього проводилися слідчі дії. Обвинувачений ствердив, що сам прибув до працівників поліції і був одягнутий в робочому одязі, взутий в чоботи, оскільки в той день працював у лісі. Ствердив, що кросівки вилучені працівниками поліції йому не належать, яким чином вони опинилися в відділені поліції йому невідомо.

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_17 підтвердив, що працівники поліції в його присутності ( в якості понятого) вилучали речі, в яких були одягнуті ОСОБА_2 та його брат. Одночасно свідок ствердив, що не бачив щоб обвинувачений ОСОБА_2 був взутий в кросівки.

Наведене вище дає підстави вважати що в ході проведення огляду місця події 04 січня 2015 року допущено значні порушення норм кримінально-процесуального законодавства,

8 із 10

зокрема не дотримано вимог статтей 104, 207, 237 КПК України.

Суд враховує позицію викладену в частині 1 статті 87 КПК України відповідно до якої недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

На вказані обставини наголошено в пункті 3 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011 року, відповідно до якого "визнаватися допустимими і використовуватись як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержанні відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства".

Таким чином, суд визнає недопустимим доказом отриманим під час досудового розслідування а саме: протокол огляду місця події від 04 січня 2015 року. Як наслідок, суд визнає недопустимим доказом висновок судово-медичної імунологічної експертизи речових доказів №78 від 09 лютого 2015 року.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (стаття 17 КПК України).

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях й ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення.

Підставою для обвинувального вироку суду є така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні та є достатніми для безспірного висновку про те, що подія кримінального правопорушення мала місце, наявні ознаки складу кримінального правопорушення, вчинив це діяння обвинувачений і його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення доведена судом. Забезпечення доведеності вини є одним з основних конституційних принципів основ судочинства.

Відповідно до роз'яснень п. 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані - суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Колегія суддів, оцінивши докази в їх сукупності, керуючись законом дійшла висновку що доказів вини ОСОБА_2 не було здобуто, а обсяг пред'явленого йому обвинувачення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні. Всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, тому в цьому випадку особа визнається невинуватим з огляду на принцип презумпції невинуватості в доказовому плані - недоведеність вини означає доведеність невинуватості.

Частиною 1 статті 373 КПК України визначено в разі, якщо не доведено що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Слід зазначити, що твердження сторони обвинувачення щодо негативної характеристики обвинуваченого, наявності судимості, схильність до вчинення кримінального правопорушення, не можуть слугувати доказом його вини.

Таким чином, ОСОБА_2 слід визнати невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 187 КК України та виправдати.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за частиною 3 статті 185 КК України суд керується статтями 65-67 КК України.

Також судом беруться до уваги, роз'яснення, які містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами

9 із 10

кримінального покарання» із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо).

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 згідно статті 66 КК України, судом встановлено часткове відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 згідно статті 67 КК України не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує данні про особу, характер та ступінь суспільної небезпеки ним вчиненого, а також те що вчинене ним кримінальне правопорушення в силу статті 12 КК України є тяжким.

Обвинувачений ОСОБА_2 не став на шлях виправлення і перевиховання, вчинив умисний злочин будучи раніше судимим, а тому суд приходить до висновку про неможливість виправлення його без ізоляції від суспільства.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_2, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем свого проживання, раніше неодноразово судимий, суд вважає, що необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання скоєнню нових злочинів призначити йому покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі та вважає, що його виправлення можливе виключно в ізоляції від суспільства.

Крім цього, як зазначено вище 15 грудня 2010 року вироком Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_2 засуджено за частиною 2 статті 186 КК України до 5(п'яти) років 6(шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. 24 грудня 2013 року на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області обвинувачений звільнений умовно-достроково від відбування покарання - невідбутий термін 1(один) рік 8(вісім) місяців 12 (дванадцять) днів.

Частиною 4 статті 81 КК України визначено що в разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту статті 71 КК України, правила призначення покарання за сукупністю вироків застосовуються у разі, якщо засуджений вчинив новий злочин у період після постановлення вироку в першій справі і до повного відбуття ним призначеного судом покарання.

Оскільки, зазначене вище кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчинив 06 грудня 2014 року, тому, при призначенні остаточного покарання, відповідно до статті 71 КК України, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2010 року.

Згідно частини 5 статті 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року)зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У строк попереднього ув'язнення включається строк тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбування покарання час попереднього ув'язнення, а саме з 06 січня 2015 року, тобто з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в установі виконання покарань по 30 травня 2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Щодо заявлених стороною обвинувачення позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.

10 із 10

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_5 сторона обвинувачення покликається на норми статті 1206 ЦК України, відповідно до якої особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати на стаціонарне лікування потерпілого від цього злочину, а в разі, якщо лікування проводиться закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрати на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Проте, як зазначено вище, колегія суддів прийшла до переконання що стороною обвинувачення не доведено причетність обвинуваченого ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілої ОСОБА_5, тому відсутні підстави для стягнення з обвинуваченого на користь держави в особі Мукачівської центральної районної лікарні витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі - 7180 гривень 30 копійок.

Частиною 3 статті 129 КПК України визначено, що у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Таким чином, з наведених вище підстав позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої слід залишити без розгляду.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті100 КПК України.

Відповідно до вимог статті 124 КПК України судові витрати віднести за рахунок держави.

Застосований відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту припинив свою дію 03 липня 2017 року.

Керуючись ст. ст. 100, 124,373, 374 КПК України, ст. ст. 63, 65- 68 КК України, суд, ухвалив:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною 4 статті 187 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до статті 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2010 року у виді 1(одного) місяця позбавлення волі, остаточне покарання за сукупністю вироків призначити ОСОБА_2 - 3(три) роки 1(один) місяць позбавлення волі.

Позов прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Мукачівської центральної районної лікарні до ОСОБА_2, про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину залишити без розгляду.

Речові докази: в'язану кофту з капюшоном сірого кольору, джинси синього кольору, шапку чорного кольору та кросівки синього кольору, які передані на зберігання в кімнату речових доказів Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області повернути ОСОБА_2

Зрахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбування покарання час попереднього ув'язнення, а саме з 06 січня 2015 року по 30 травня 2016 року, у відповідності до вимог частини 5 статті 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана через Мукачівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.

Головуюча О.І. Маргитич

Судді Н.Л. Морозова

В.В. Носов