Ухвала суду № 72155897, 05.02.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 304/1449/17 Провадження № 2/304/8/2018

У Х В А Л А

05 лютого 2018 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

при секретарі – Соханич Л.Ю.,

за участі позивача – ОСОБА_1,

представника Закарпатського

обласного військового комісаріату – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Закарпатського обласного військового комісаріату про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що з 1992 по 2013 рік проходив військову службу на офіцерських посадах в Збройних Силах України (які перебувають у підпорядкуванні Міністерства оборони України), зокрема 29 січня 2007 року був призначений на посаду військового комісара Великоберезнянсько-Перечинського об’єднаного районного військового комісаріату. Так, у травні 2013 року він був направлений у військовий шпиталь м. Мукачево для проходження медичного огляду, за результатами якого висновком військово-лікарської комісії від 22 травня 2013 року був визнаний придатним до військової служби. Однак, у листопаді цього ж року стан його здоров’я різко погіршився, внаслідок чого був проведений черговий медичний огляд та визнано його непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час. За таких обставин 03 грудня 2013 року він був звільнений з військової служби за п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військову службу на офіцерських посадах в Збройних Силах України» (за станом здоров’я). При цьому, вказані зміни у вигляді різкого погіршення стану його здоров’я сталися внаслідок протиправних дій з боку керівництва Закарпатського обласного військового комісаріату (далі – Закарпатський ОВК). Такі були здійснені у вигляді силового та психологічного тиску безпосереднього начальника на нього як підлеглого та зумовили загострення захворювання, пов’язаного з травмою, отриманою у 2003 році під час виконання обов’язків військової служби. Крім цього, військовий комісар Закарпатського ОВК всупереч обов’язкам принижував його як підлеглого, створив умови, що призвели до незаконного перебування під слідством, тривалого лікування у різних медичних закладах, отримання інвалідності (у 2014 році – третьої групи, а у 2016 – другої) та позбавлення можливості на належне існування і матеріальне забезпечення сім’ї. Враховуючи тривалість і глибину його душевних переживань, страждань, наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями керівника Закарпатського ОВК та завданих втрат майнового і немайнового характеру, просить стягнути з відповідачів завдану йому моральну шкоду у розмірі 700 000 грн.

У підготовчому судовому засіданні представник Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_2 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 та ч. 2 ст. 39 ЦПК України подала заяву про відвід судді Ганька І.І., яка мотивована тим, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року (по справа № 304/516/17, де головуючим був суддя Ганько І.І.) позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково – вирішено стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача 25 000 моральної шкоди. Як вбачається з вказаного рішення представник Закарпатського ОВК як третьої особи у судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, представником Закарпатського ОВК до суду завчасно було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, яке суддею до уваги не взято. Крім цього, в порушення вимог ст. ст. 36 та 127 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи № 304/516/17) Закарпатському ОВК не було надіслано копію заяви про залучення його як третьої особи, копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви, що завадило об’єктивному розгляду справи № 304/516/17 та порушило його права як учасника справи. Оскільки вказане свідчить про неприязне та упереджене ставлення судді до суб’єкта владних повноважень Закарпатського ОВК, а також ставить під сумнів об’єктивність судді при розгляді даної справи, тому просить заяву задовольнити та передати справу на розгляд іншому судді.

Позивач ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні проти задоволення заяви представника Закарпатського ОВК про відвід судді заперечив, просив таку відхилити, оскільки вона є необґрунтованою. Вказав, що у цивільній справі № 304/516/17 Закарпатський ОВК був третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Так, перед початком розгляду вказаної справи було оголошено клопотання представника Закарпатського ОВК про відкладення такої та з’ясовано думку сторін. Зокрема, представник Міністерства оборони України як відповідача не заперечив проти розгляду справи без участі представника третьої особи. Крім цього, вважає, що подання заяви про відвід свідчить про зловживання представником відповідача наданими їй ЦПК України правами, а тому просить до останньої застосувати штрафні санкції.

У підготовче судове засідання представник Міністерства оборони України не з’явився, подав заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку з зайнятістю у іншому судовому засіданні, що відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, необхідні для вирішення поданої заяви, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру ...

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб’єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

У рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартенко проти України» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об’єктивним критерієм. Суд у зазначеному рішенні нагадав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб’єктивного та об’єктивного критеріїв. За суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об’єктивний критерій, слід з’ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об’єктивно обґрунтованими.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що наведені у заяві про відвід мотиви не знайшли свого підтвердження, такі не спростовують безсторонність суду, тому суд вважає, що у її задоволенні слід відмовити.

Що стосується клопотання позивача про застосування до представника Закарпатського ОВК штрафних санкцій, то таке суд також відхиляє, оскільки не вбачає в діях останньої зловживання процесуальними правами.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 143, 148, 182-183, 258-261 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні заяви представника Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_2 про відвід судді Перечинського районного суду Ганька І.І. – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_3