Рішення № 72155751, 13.02.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5443/17

Провадження № 2-а/242/93/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 04.12.2017 року звернувся до суду з позовом до Селидівського ОУ ПФУ Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.11.2017 року він звернувся до відповідача із заявою № 3417 про призначення пенсії у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпеченні» та п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява була розглянута відповідачем і було прийнято рішення від 14.11.2017 року про відмову в призначенні пенсії через відсутність у нього необхідного пільгового стажу роботи 20 років. Це зокрема обумовлено тим, що до пільгового та страхового стажу не зараховано період його роботи з 15.01.1998 року по 30.09.1998 року на підприємстві ЗАТ «Вуглевидобуток», так як надана ним довідка не підтверджує зайнятість повний робочий день по видобутку вугілля або на будівництві шахт. Просить суд визнати дії Селидівського ОУ ПФУ Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії неправомірними, скасувати рішення відповідача від 14.11.2017 року, зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву від 06.11.2017 року № 3417 року, зарахувавши до страхового та пільгового стажу період його роботи з 15.01.1998 року по 30.09.1998 року на підприємстві ЗАТ «Вуглевидобуток», а також стягнути на його користь понесені судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що 06.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області із заявою № 1469 про призначення пенсії у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпеченні» та п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення склав 26 років 11 днів, в тому числі стаж за ст. ст. 14-20 шахтарі - 19 років 07 місяців 04 дні. До пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період його роботи з 15.01.1998 року по 30.09.1998 року на підприємстві ЗАТ «Вуглевидобуток», так як надана ним довідка не підтверджує зайнятість повний робочий день по видобутку вугілля або на будівництві шахт. З огляду на те, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж роботи в підземних умовах - 20 років, рішенням від 14.11.2017 року йому було відмовлено в призначенні пенсії за зниженням пенсійного віку за нормами ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпеченні» та п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Судом встановлено, що 06.11.2017 року ОСОБА_1 надав до Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області заяву № 3417 та документи для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. XV Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області від 14.11.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 20 років. Це зокрема обумовлено тим, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 15.01.1998 року по 30.09.1998 року на підприємстві ЗАТ «Вуглевидобуток», так як надана ним довідка не підтверджує зайнятість повний робочий день по видобутку вугілля або на будівництві шахт. (а.с. 12).

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робітники безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних та відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, за списком робіт, професій, затвердженому Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій не менше 20 років.

Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_2 (а.с. 8-11), ОСОБА_1 з 15.01.1998 року по 30.09.1998 року працював на підприємстві ЗАТ «Вуглевидобуток», у якості підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем у шахті.

Постановою КМУ від 12.06.1993 р. № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Згідно архівної довідки № 98 від 15.06.2017 року, виданої архівним відділом Новогродівської міської ради, ОСОБА_1 15.01.1998 року був прийнятий на підприємства ЗАТ «Вуглевидобуток» прохідником 5 розряду дільниці ПР-5 за наказом 36 від 28.01.1998 року. 30.09.1998 року звільнений на підставі наказу № 473 від 30.09.1998 року (а.с. 14-15).

Суд звертає увагу, що трудова книжка позивача та архівні довідки містять належним чином здійснені записи та інформацію щодо роботи позивача у вищевказані періоди в умовах зайнятості повний робочий день під землею (у шахті).

Зокрема, вирішуючи позовні вимоги в частині не зарахування відповідачем даного періоду роботи позивача на вищевказаному підприємстві до пільгового стажу, суд звертає увагу, що трудова книжка позивача та архівні довідки містять належним чином здійснені записи та інформацію щодо роботи позивача у вищевказані періоди в умовах зайнятості повний робочий день під землею (у шахті) та у сукупності з іншими доказами дає всі підстави суду вважати, що позивач дійсно працював з 15.01.1998 року по 30.09.1998 року на підприємстві ЗАТ «Вуглевидобуток» в умовах зайнятості повний робочий день під землею.

З приводу не зарахування відповідачем вищевказаного періоду до страхового стажу ОСОБА_1, суд встановив наступне.

Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області від 14.11.2017 року період роботи ОСОБА_1 з 15.01.1998 року по 30.09.1998 року на підприємстві ЗАТ «Вуглевидобуток», під час здійснення розрахунку стажу, не зараховано лише до пільгового стажу позивача.

Тоді як, вбачається із розрахунку стажу (а.с. 13) вищевказаний період роботи ОСОБА_1 зараховано Селидівським об'єднаним УПФУ Донецької області до страхового (загального) стажу, що фактично не оспорюється відповідачем.

В зв'язку з чим, позовні вимоги в частині зарахування періоду роботи позивача з 15.01.1998 року по 30.09.1998 року на підприємстві ЗАТ «Вуглевидобуток» до страхового стажу задоволенню не підлягають через їх безпідставність.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 15.01.1998 року по 30.09.1998 року на підприємстві ЗАТ «Вуглевидобуток».

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14 листопада 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпеченні».

Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 3417 від 06.11.2017 року із зарахуванням до пільгового стажу в умовах зайнятості повний робочий день під землею періоду його роботи з 15.01.1998 року по 30.09.1998 року на підприємстві ЗАТ «Вуглевидобуток».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Владимирська