Рішення № 72154999, 13.02.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/562/18

Провадження №2/265/632/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря Єфремової О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2018 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Донецької області, діючи в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області, звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя з даним позовом, яким просить стягнути з відповідача на користь Маріупольської міської ради Донецької області кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 2195,95 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 грудня 2017 року провадження у справі відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, було закрито у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_2 від обвинувачення. У результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 спричинені легкі тілесні ушкодження; потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічну відділенні КУ «Маріупольська міська лікарня № 4 імені І.К. Мацука» з 17 по 21 вересня 2017 року, на його лікування витрачено бюджетні кошти в сумі 2195,95 гривень. При цьому позивач зазначає, що закриття кримінального провадження з підстав відмови потерпілого від обвинувачення не може бути розцінене як підстава для звільнення відповідача від відшкодування шкоди. Оскільки витрати на лікування потерпілого досі не відшкодовано, позивач звертається до суду з даним позовом відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України.

Прокурор до зали суду не прибув, надав заяву, якою просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач до суду не прибув, також надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю, проти задоволення позову не заперечує.

Враховуючи позицію відповідача, суд вважає можливим ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні, на підставі наявних у справі матеріалів, та вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року; термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні; до справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день; кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого; визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрат за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 грудня 2017 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, закрито у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_2 від обвинувачення, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КПК України. Ухвала набрала законної сили 26 грудня 2017 року.

Даною ухвалою встановлено, що 17 вересня 2017 року, приблизно о 20.00 годині, ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у дворі будинку № АДРЕСА_1, під час вживання спиртних напоїв з ОСОБА_2, з метою спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, взяв зі стола кухонний ніж, яким наніс останньому один удар в грудну клітину, спричинивши тим самим ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани м'яких тканин грудної клітки справа, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, оскільки рана вимагає для свого загоєння і утворення спроможного рубця строку понад 6 днів.

Стаття 284 КПК України містить перелік підстав, за наявності яких кримінальне провадження закривається.

Так, зокрема, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

При цьому підстави, передбачені пунктами 5-7 частини 1 вказаної статті, не відносяться до реабілітуючих (тобто є такими, що не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності).

Як вже було встановлено, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України), тобто з нереабілітуючих обставин, а отже ОСОБА_1 як особа, яка вчинила злочин, зобов'язаний відшкодувати витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2, яке останній проходив внаслідок отриманих тілесних ушкоджень від його протиправних дій.

Такої думки дотримуються судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді касаційних скарг (як приклад - ухвали ВССУ від 11 листопада 2015 року у справі № 6-17168св15; від 16 березня 2016 року у справі № 6-29040ск15).

Як вбачається з довідки Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука» ОСОБА_2 перебував на лікуванні у хірургічному відділенні з 17 вересня 2017 року по 21 вересня 2017 року. Вартість лікування за 5 койко-днів склала 2195,95 гривень із розрахунку вартості одного койко-дня 439,19 гривень. У довідці зазначено, що лікувальна установа фінансується за рахунок державного бюджету.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 2195,95 гривень.

За ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За положеннями ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 50 відсотків судового збору, який підлягав би сплаті при поданні даного позову, що становить 881 гривня (50% від 1762 гривень).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 206, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, на користь Маріупольської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код 33852448, юридична адреса: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, 70, у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину 2195 (дві тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривня.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст даного рішення складено 13 лютого 2018 року.

Суддя