Вирок № 72154813, 13.02.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6940/15-к

1-кп/214/48/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючої судді Хомініч С.В.,

за участю

секретарів Горбунової Л.С., Соколовської Т.О., Рендюк Н.В.,

прокурорів Бондара В.Ю., Пізняка В.І.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілих ОСОБА_4,

захисника Захарової М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження №12015040230000381 щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, працюючого на КЗРК, машиністом електровозу, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_6 о 18.00 годині 23.07.2015 зайшов до гаражу НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Заводський» по вулиці П. Глазового (Балакіна), де перебував його автомобіль «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2. Керуючи даним автомобілем, ОСОБА_6, виїхав з гаражу та зупинив його поряд з воротами гаражу паралельно передній стінці гаражів. Не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, ОСОБА_6 порушив вимоги п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Близько 23.00 години 23.07.2015 ОСОБА_6, керуючи автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився поряд із гаражем НОМЕР_1 та був задньою частиною спрямований до його відчинених воріт, мав намір загнати автомобіль всередину цього гаражу. Не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим, та, не звернувшись за допомогою до інших осіб, ОСОБА_6, розпочав рух заднім ходом, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Внаслідок порушення ОСОБА_6 зазначених вимог Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання дорожньо-транспортної пригоди, керований ним автомобіль «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2, продовжуючи рух заднім ходом, здійснив наїзд на відчинену стулку воріт гаражу НОМЕР_1, гаражного кооперативу «Заводський». Внаслідок наїзду стулка воріт закрилася та вдарила ОСОБА_7, який знаходився за нею відносно напрямку руху автомобіля «ВАЗ 2101».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 травмовано. Останнього доставлено до КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2», де він, перебуваючи на стаціонарному лікуванні, помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1407 від 18.08.2015 смерть ОСОБА_7 настала від сумісної тупої травми голови, тулуба та кінцівок з чисельними переломами кісток скелету, розривами печінки, яка у своєму перебігу ускладнилась розвитком гострих (стресових) виразок шлунку з шлунковою кровотечею та гострим малокрів'ям внутрішніх органів. Вказані ушкодження, що є причиною смерті, знаходяться у причинному зв'язку з її настанням і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень стосовно живих осіб.

Між порушенням водієм ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, і смертю ОСОБА_7, є прямий причинний зв'язок.

Судом враховані наступні докази на підтвердження встановлених обставин.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав. Суду пояснив, що 23.07.2015 він знаходився у гаражі з 19.00 до 22.00 чи до 22.30 разом із двома друзями ОСОБА_8 і ОСОБА_7. Для того, щоб даній компанії було місце всередині гаражу для вживання пива та раків, він вивіз автомобіль «ВАЗ 2101», червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, за межі даного гаражу і припаркував його паралельно стіні гаражу. В цей вечір він вживав безалкогольне пиво, тому що йому треба було йти на роботу на 22.00 годину. Через деякий час він зателефонував начальнику і відпросився з роботи. Збираючись розходитися по домівкам, приблизно о 22.00 - 22.30 ОСОБА_6 сів за кермо свого автомобіля «ВАЗ 2101» щоб повернути його у гараж. Сидячи за кермом, бачив, що ворота були відчинені. Починаючи рух заднім ходом, різко рушив з місця і врізався у ворота, після чого одразу від'їхав вперед і вийшов з автомобіля. Тоді зрозумів, що вдарив праву стулку гаража, за якою побачив, лежачого на землі ОСОБА_7, який перебував у свідомості. Тоді ОСОБА_8 викликав швидку, яка забрала потерпілого. В поліцію про те, що трапилося не повідомляли. Пізніше щодо ОСОБА_6 складено протокол за керування автомобілем без посвідчення водія. Пояснив, що купив автомобіль «ВАЗ 2101» та планував отримати посвідчення водія. До цієї події вранці 23.07.2015 щодо нього складали протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності. Вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає в повному обсязі та шкодує про те, що сталося. На лікування потерпілого одразу дав його дружині ОСОБА_1 30000 гривень та майже рік давав їй по 600 гривень в місяць, зараз продовжує допомагати потерпілій ОСОБА_1 матеріально. Другій дитині потерпілого допомогу не надавав. Батькам потерпілого матеріальної допомоги не надавав. На даний час офіційно працює, отримує заробітну плату та має змогу відшкодовувати моральну шкоду, заявлену у позовах потерпілих, які є батьками загиблого.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, по справі існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, суду, що вона 23.07.2015 знаходилася вдома з дитиною, а її чоловік ОСОБА_7 пішов у гараж ремонтувати машину. Востаннє вона розмовляла із чоловіком приблизно о 18.00 годині. Тоді він сказав, що буде вдома через півгодини. Чим саме він займався вона не знає. Пізніше вона знову зателефонувала ОСОБА_7, але трубку взяла жінка - медпрацівник, яка сказала, що її чоловік потрапив до лікарні непритомний. Після чого вона поїхала до лікарні. Витрати на лікування, на поховання відшкодував ОСОБА_6 Власні гроші на лікування та поховання вона не витрачала. ОСОБА_6 продовжує допомагати їй матеріально, тому вона не має до нього претензій матеріального характеру. Чи витрачали батьки чоловіка гроші на лікування та поховання вона не знає. Коли ОСОБА_7 знаходився у реанімації вона з ним не спілкувалася, а коли його перевели у палату - він не міг сказати що сталося, бо не пам'ятав. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були друзями, а ОСОБА_9 бачила кілька разів. Про виразку, яку виявили у лікарні, вона дізналася після операції. Під час подружнього життя ОСОБА_7 на біль у шлунку не скаржився та до лікарів з цього приводу не звертався. Алкоголь він вживав, але не часто і не багато. З батьками чоловіка має неприязні відносини, тому спілкується рідко. Просила суд покарати обвинуваченого без позбавлення волі, тому що він забезпечує матеріально її та дитину, а вона не працює - доглядає за дитиною.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2, який є батьком загиблого, показав суду, що про подію, яка сталася 23.07.2015, він дізнався наступного дня, вранці, від медичного працівника, який повідомив, що його син ОСОБА_7 знаходиться у реанімації. Протягом усього часу перебування сина у лікарні вони з дружиною по черзі були поряд з ним, а ОСОБА_1 була вдома з дитиною. До цього з обвинуваченим він знайомий не був, але бачив його із сином декілька разів. ОСОБА_1 казала, що гроші, якими вона розраховувалась за лікування ОСОБА_7, давав їй ОСОБА_6 В якому розмірі він допомагав, ніхто не питав. Щодо витрат на поховання, то йому відомо, що більшу частину цих витрат надали з місця роботи сина і назбирали люди. З сином спілкувався щоденно, мав добрі відносини. Знає, що у ОСОБА_7 залишилися фінансові зобов'язання перед банком. Про наявність виразки у сина дізнався у лікарні, де лікар сказав, що відкрилася виразка, яка може бути «стресовою». ОСОБА_7 ніколи не скаржився на здоров'я, не зловживав алкоголем. Без батька залишилося двоє малолітніх дітей ОСОБА_7: від першої та другої дружини. Просив суд застосувати до ОСОБА_6 найсуворіше покарання та стягнути з нього двісті тисяч гривень моральної шкоди за смерть сина.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, яка є матір'ю загиблого, показала суду, що, починаючи з 24.07.2015 вона і її чоловік були у лікарні біля сина, тому що його стан був дуже важкий після ДТП. У сина боліло все тіло після такого сильного удару. Вона доглядала за ним, масажувала, розтирала. 31.07.2015 їм повідомили, що у ОСОБА_7 відкрилася виразка, його готували до операції, а у неділю ІНФОРМАЦІЯ_6 - сказали, що син помер. За життя син був донором і не мав проблем із здоров'ям. У нього не було виразки, якби вона була, йому б не дозволили здавати кров. Взагалі син вживав алкоголь, але алкоголіком не був. За поминальний обід вона дала 5700 гривень, але квитанцій у неї немає. Невістці - ОСОБА_1, гроші на лікування та на операцію давав обвинувачений. Чи допомагає ОСОБА_6 матеріально на даний час її невістці їй невідомо. Першій дружині та її дитині - він ніколи не допомагав. Позовні вимоги у розмірі двохсот тисяч гривень моральної шкоди підтримує у повному обсязі, вважає, що обвинуваченого необхідно покарати суворо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона лікар, яка давала висновок на підставі посмертного епікризу, ознайомлювалась з історією хвороби, а обставини справи їй невідомі. Вона допомагає працівникам поліції описувати зовнішні та внутрішні пошкодження потерпілих.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 пояснив суду, що він судово-медичний експерт в обласному бюро СМЕ, має стаж роботи 13 років. При проведенні експертизи ОСОБА_7 була виявлена сумісна травма голови, тулубу та кінцівок, про що ширше зазначено у висновку. Дані пошкодження виникли прижиттєво, можливо у термін, вказаний у медичній документації тобто 23.07.2015 від дії тупого твердого предмету або предметів, характерологічні властивості якого вказати неможливо.

Причина смерті тупа травма голови та тулубу, яка виразилася в розвитку гострої стресової виразки шлунку та гострої кровотечі. Мала місце тяжка травма з пошкодженням зовнішніх та внутрішніх органів, скелету. Розвивався шок через кровотечу в зв'язку з розривом печінки. Внаслідок шокового стану змінюється кровопостачання органів, в зв'язку з чим змінилася дія шлункового соку і це викликало виразки. Це не хронічна виразка, яка має рубцювання, а дефект шлункової оболонки. Під час гістологічного дослідження була встановлена гостра стресова виразка шлунку. Це як наслідок травми. Неможливо встановити, яке конкретно пошкодження викликало такий стан, у сукупності. Виразка була не одна, їх було декілька, але одна з них пошкодила судину, яка призвела до кровотечі, тому у висновку зазначили лише її. Якби травма була менш тяжка, можливо був би інший стан, а так дуже тяжка травма ускладнилася шоком.

Про наявність багатьох виразок він вказує в описовій частині висновку на 6 аркуші висновку: по великій привізні численні дрібно вогнищеві, округлої форми, діаметром до 0,5 см, хаотично розташовані дефенкти слизової оболонки до рівня місцями підслизового шару, місцями мязового шару. Пояснив, що при хронічній виразці зовсім інша макро- та мікроскопічна картина. Гостра та хронічна виразки різко відрізняються одна від одної. В даному випадку немає загострення хронічної виразки.

Застійна пневмонія розвивається, коли хворий дуже довго лежить без руху, як застійне явище кровообігу. Травма будь-якого органу супроводжується крововиливом. Стан хворого сердечно-печінкова недостатність - це стан відмирання, тобто наслідок травми. Гемоперитониум - наявність крові в брюшній полості. Кардіосклероз не пов'язаний з травмою. Вогнищева пневмонія є наслідком травми, але не причиною смерті. Стверджує, що виникнення виразок шлунку є наслідком травми. Смерть викликала шлункова кровотеча, яка виникла внаслідок розвитку стресової виразки, яка виникла внаслідок травми.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він - лікар, хірург відділення політравми. В реанімаційне відділення 23.07.2015 надійшов ОСОБА_7 з важкою сполученою травмою - тяжка травма голови та тулубу. У таких хворих різнопланові пошкодження, одного спеціаліста замало. Лікуванням виразки займався лікар ОСОБА_13 Виставили діагноз, на підставі якого проводили лікування. Стан хворого був тяжким. Помер він ІНФОРМАЦІЯ_6.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що він лікар другої міської лікарні. Хворий ОСОБА_7 у відділення доставлений швидкою допомогою 23.07.2015. Встановлено черепно-мозкову травму, забій головного мозку. Після операції ОСОБА_7 знаходився в реанімаційному відділенні. 25.07.2015 через покращення стану його перевели до палати. 30.07.2015 йому рекомендовано оперативне лікування, а після операції знову потрапив до реанімації, де настало ускладнення: гостра виразка шлунку, ускладнена кровотечою з 30.07.2015 на 31.07.2015. Гостра виразка може бути медикаментозна, на фоні стресу, травми. В даному випадку гостра стресова виразка. Була проведена гастроскопія, під час якої виявлено виразку, прикриту згустком, тобто зупинена кровотеча. На фоні медикаментозного лікування кровотеча була зупинена. Повторна гастроскопія показала, що кровотеча продовжується і потрібна операція. В результаті цього ускладнення хворий, нажаль, помер. Пояснив, що від виразки не помирають, помирають від перітоніта, який розвивається через кровотечу виразки. У даному випадку виразка виникла на фоні отриманих пошкоджень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що він лікар травматолог, завідуючий відділенням. Він не був лікуючим лікарем ОСОБА_7 і не чергував з 30.07.2015 по ІНФОРМАЦІЯ_6. Реанімаційні заходи виконував реаніматолог. Лікування виразки проводив лікар-хірург. Всі дії лікарів були правильними.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що стан хворого ОСОБА_7 був дуже важким. Ускладнення розвилося після того, як хворий повернувся до реанімації з відділення до політравми. Хворого було підключено до апарату штучної вентиляції легень. Ознак кровотечі не було, аналізи не показали, що почалася кровотеча. Лише по результатам розтину стало відомо, що була кровотеча. Ускладненням стала гостра стресова виразка. Таке ускладнення привело до смерті. В 05.00 годині ІНФОРМАЦІЯ_6 почалося погіршення стану ОСОБА_7, а о 06.05 настала його смерть.

Крім показів обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та вищезазначених свідків, судом досліджено письмові докази по справі, якими також підтверджується винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним:

- протоколом огляду місця події від 24.07.2015, а саме ділянки місцевості розміром 6x3 метри, розміщеної перед гаражами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 в ГБК «Заводський», блок №5 по вул. П. Глазового (Бикова) в м. Кривому Розі, в ході якого встановлено, що ворота гаража НОМЕР_3 без пошкодження, біля воріт видно розбите скло схоже на скло автомобіля. Двері гаража НОМЕР_1 мають пошкодження, а саме на правій половині воріт видимий слід подряпин на висоті приблизно 50-70 см. горизонтальної форми, на подряпині видні частини червоної фарби, ліва частина воріт має пошкодження у вигляді вм'ятини металу з лівого краю і подряпиною розміром приблизно 30 см нерівної форми. Над даною вм'ятиною видні хаотично розкидані шматки шпаклівки з фарбою червоного кольору. Також біля воріт видні недоїдки раків та сміття (Т.2 а.с. 5);

- протоколом огляду від 25.07.2015, яким зафіксовано огляд гаражу НОМЕР_1 в ГБК «Заводський» по вул. П. Глазового (Бикова) в м. Кривому Розі та безпосередньо ділянка місцевості перед гаражем. В ході огляду виявлено перед гаражем на землі частини лако-фарбового покриття зі шматками шпаклівки, велика кількість фрагментів, фарба червоного кольору, чисельні шматки скла, затушовані тонувальною полівкою. На воротах гаража правої частини виявлено подряпини та зчеси фарби, чітко видно сліди фарби червоного та білого кольорів. На лівій частині воріт зчеси фарби в районі лутки воріт. Відчинивши ворота гаражу всередині виявлено автомобіль «ВАЗ 2101», номерний знак НОМЕР_2 червоного кольору, на якому виявлено наслідки механічних пошкоджень, розбито заднє вітрове скло, пошкоджено кришку багажнику, задній бампер, заднє ліве крило, задня ліва стійка (Т. 2 а.с. 17-23);

- свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 04.08.2015, виданим Саксаганським ВДРАЦС реєстраційної служби КМУЮ у Дніпропетровській області, відповідно до якого ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, про що складено актовий запис №1296 (Т. 2 а.с. 42);

- лікарським свідоцтвом про смерть №1407 від 04.08.2015, згідно якого помер ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5. Дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6. Смерть настала внаслідок захворювання. Причина смерті встановлена судово-медичним експертом. Хвороба, що призвела до смерті: а) гостре малокрів'я: б) шлунково-кишкова кровотеча, не уточнена (Т.2 а.с. 43);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.08.2015 за участю свідка ОСОБА_8 яким підтверджено, що автомобіль «ВАЗ 2101» перед ДТП стояв вздовж стінки гаражів, навпроти гаражу №268 та задньою частиною був спрямований до воріт гаражу НОМЕР_1, стулки якого були відчинені. Від лівої бічної частини автомобіля до стіни гаражів була відстань 0,6м, а від задньої частини автомобіля до воріт, які було відчинено (правої стулки) була відстань 2,7м. ОСОБА_7 присів посередині правої стулки воріт зазначеного гаражу, з внутрішньої її сторони. Після цього автомобіль «ВАЗ 2101», яким керував ОСОБА_16 розпочав рух та вдарив стулку воріт, біля якої з іншого боку сидів ОСОБА_7 Після удару ОСОБА_7 впав на підлогу гаражу та лежав на підлозі головою до петель стулки воріт, які його вдарили. Після того як автомобіль вдарив праву стулку він продовжив рух та вдарив ліву і зупинився (Т. 2 а.с. 44-48);

- протоколом огляду трупа ОСОБА_7 від 03.08.2015, відповідно до якого труп знаходиться в положенні на спині, очі та рот трупу закриті, нижня щелепа підв'язана марлевою стрічкою, в області шиї накладена марлева пов'язка, в області черевної порожнини численні наклеєні тканні стрічки та післяопераційні пов'язки. Верхні та нижні кінцівки прямі, на лівій стопі марева пов'язка (Т. 2 а.с. 69-70);

- висновком експерта №1407 від 18.08.2015, відповідно до якого на трупі ОСОБА_7 при судово-медичній експертизі виявлені ушкодження у вигляді сумісної тупої травми голови, тулубу та кінцівок: забійна рана в області підборіддя праворуч; переломи нижньої щелепи: синці по передній поверхні правого плечового суглобу; по правій половині грудей; в області лівого гомілково-ступневого суглобу; по внутрішній поверхні правого гомілково- ступневого суглобу; по передній поверхні правого передпліччя; забійна рана по зовнішній поверхні правої стопи з садном навкруги: крововиливи у м'яких тканинах тулубу та кінцівок відповідно пошкодженням: закритий перелом правої ключиці; закриті переломи мищелків лівої великогомілкової кістки; закритий перелом лівої малогомілкової кістки у нижній третині; розриви печінки. Дані пошкодження виникли прижиттєво, можливо у термін, вказаний у медичній документаціївід дії тупого твердого предмету (предметів), характерологічні властивості якого (яких) вказати неможливо. Вищевказані ушкодження у вигляді сумісної тупої травми голови, тулубу та кінцівок, що явилася причиною смерті, знаходяться у причинному зв'язку з її настанням і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень стосовно живих осіб. Смерть ОСОБА_7 настала від сумісної тупої травми, голови, тулубу та кінцівок з численними переломами кісток скелету, розривами печінки, яка у своєму перебігу ускладнилась розвитком гострих (стресових) виразок шлунку з шлунковою кровотечею та гострим малокрів'ям внутрішніх органів; що підтверджується як даними судово-медичної експертизи трупу (наявністю ушкоджень, патологічними змінами внутрішніх органів, даними судово-гістологічного дослідження) так і даними медичної документації. Крім того виявлена: Вогнищева гнійна пневмонія. Кардіосклероз. Заключний клінічно встановлений діагноз: «Основною СТ. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Багаточисельні переломи н/щелепи. Ушибленна рана підбородку. ЗТГ. Ушиб грудної клітини. ЗТЖ. Розрив печінки 2-3 ст. Гемоперітонеум. З/перелом правої ключиці. З/перелом 2-х лодижечний лівої голені. Ушибленна рана правої стопи. Супутній: Гостра виразка шлунку. Шлунково-кишечна кровотеча. СПОН. ОСЛН.» Кров на судово-токсикологічне дослідження з трупа не вилучалась у зв'язку з тривалим перебуванням на стаціонарному лікуванні (10 ліжко\днів). В представленій медичній картці вказано, що на момент госпіталізації взята кров на алкоголь, однак результати дослідження відсутні» (Т.2 а.с . 78-81);

- висновком експерта №2/К від 29.07.2017, відповдіно до якого за даними висновку експерта № 1407 трупа ОСОБА_7 встановлено наступний судово-медичний діагноз: сумісна тупа травма голови, тулубу та кінцівок: забита рана в області підборіддя праворуч; переломи нижньої щелепи; синці по передній поверхні правого плечового суглобу; по правій половині грудей: в області лівого гомілково-ступневого суглобу; по внутрішній поверхні правого гомілково-ступневого суглобу; по передній поверхні правого передпліччя; забита рана по зовнішній поверхні правої стопи з садном навкруги; крововиливи у м'яких тканинах тулубу та кінцівок відповідно пошкодженням; закритий перелом правої ключиці; закриті переломи кісточок лівої гомілки; закритий перелом лівої малогомілкової кістки у нижній третині; розриви печінки. Плямисті крововиливи під ендокардом серця. Малокрів'я внутрішніх органів. Набряк головного мозку та легень. Ускладнення: Гострі (стресові) виразки шлунку. Шлункова кровотеча. Гостре малокрів'я. Супутній: Вогнищева гнійна пневмонія. Кардіосклероз.

Провідним патологічним процесом, закономірні ускладнення якого й призвели до смерті потерпілого, в даному випадку була сполучена травма голови, тулуба та кінцівок. Гострі стресові виразки, що ускладнилися кровотечою, є одним із частих та загрозливих ускладнень тяжкої травми голови чи тулуба та виникають внаслідок порушень центральної регуляції трофічних процесів стінки органів травного канату (в даному випадку шлунку). Причиною частого виникнення гострих стресових виразок саме шлунку є. з одного боку, вищевказаний механізм порушення регуляторної функції організму, а з іншого - природне агресивне середовище шлунку із значним вмістом хімічних речовин кислотного типу. Відповідно, саме тяжкість травми була провідним та основним механізмом запуску каскаду реакцій, шо призвели як до гострих нейротрофічних виразок, що ускладнилися кровотечою, так і поліорганної недостатності загалом. Механізм виникнення вогнищевої гнійної пневмонії в даному випадку видається комбінованим. З одного боку, не можна виключити вплив струсу та певного мірою забою легенів, який супроводжував загальну травму організму. З іншого, стан потерпілого весь період стаціонарного лікування коливався в межах від тяжкого до вкрай тяжкого, а положення було переважно пасивне (лежачі), що створює передумови для застійних процесів у легенях. Крім того, під час оперативних втручань, які проводилися з метою збереження життя пацієнта, застосовувалася штучна вентиляція легенів, яка є провокуючим фактором запальних процесів бронхо-легеневої системи. Згідно результатів профілактичних оглядів потерпілого у динаміці, та даних, що містяться у медичній диспансерній карті, будь яких суттєвих хронічних захворювань, які мали б клінічно значимий вплив на настання смерті пацієнта, не встановлено. Вже в після травматичному періоді та під час секційного дослідження трупа ОСОБА_7 були виявлені інструментальні та морфологічні ознаки первинних проявів системних порушень з боку серцево-судинної системи у вигляді судинної енцефалопатії, періваскулярного та дрібно вогнищевого кардіосклерозу. Це є ознаки захворювань, проте в даному випадку вони знаходилися на доклінічному етапі розвитку і клінічно значимого впливу на настання смерті потерпілого не мати.

Між травмою, отриманою (згідно наданих матеріалів) під час дорожньо-транспортної пригоди та смертю ОСОБА_7 існує прямий, закономірний причинно- наслідковий зв'язок. Всі захворювання, на які страждає людина (за умови звернення за медичною допомогою) вносяться у медичну каргу у розділ «Лист уточнених діагнозів». За життя пацієнт ОСОБА_7 лікувався від наступних захворювань та патологічних станів: гостре респіраторно-вірусне захворювання, термічний опік правого стегна, лакунарна ангіна, міозит грудної клітки. Вже посмертно у нього були виявлені ознаки первинних проявів системних порушень з боку серцево-судинної системи у вигляді періваскулярного, дрібновогнищевого кардіосклерозу та судинної енцефалопатії. Виявлені морфологічні ознаки самі по собі не є певним захворюванням та за наявності скарг чи об'єктивних проявів потребують за життя діагностичного пошуку та ретельного обстеження. Самі по собі вони є проявами метаболічної дисфункції на підгрунті судинного ураження, жодним чином із травмою та її ускладненнями не пов'язані. Судово-медичній діагноз сформульовано у п.1. цих підсумків. Заключний клінічний діагноз: Сполучена травма. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку. Закриті багатоуламкові переломи нижньої щелепи. Забита рана підборіддя. Закрита травма грудної клітки у вигляді забою. Закритий перелом правої ключиці. Закрита травма живота із розривом печінки 2-3 ст. гемоперітонеумом (накопичення крові у черевній порожнині). Закритий двокісточковий перелом лівої гомілки. Забита рана правої стопи. Гостра виразка шлунку. Шлунково-кишкова кровотеча. Синдром поліорганної недостатності. Гостра серцево-легенева недостатність.

Клінічний та морфологічний (судово-медичний) рівні діагностики мають різну точність у зв'язку із чим певні відмінності діагнозів є цілком природні та науково-обґрунтовані. Зокрема, в судово-медичній експертизі немає морфологічного еквіваленту діагнозу струс головного мозку. Навпаки, морфологічні ознаки періваскулярного та дрібновогнищевого кардіосклерозу фактично недосяжні для клінічного виявлення, особливо без характерних скарг та відповідного анамнезу захворювання.

З урахуванням вказаних особливостей, принципово клінічний та судово-медичний діагнози збігаються. До недоліків зажиттєвої діагностики слід віднести не виявлення пізнього післятравматичного ускладнення - вогнищевої гнійної пневмонії.

Діагностика та надання медичної допомоги було принципово здійснено на достатньому для вказаного лікувального закладу рівні та включало у себе клінічне, лабораторне, інструментальне обстеження, встановлення діагнозу, надання значного обсягу як консервативної, так і хірургічної допомоги. Своєчасне виявлення ускладнень, що динамічно змінювали клінічну картину. Тобто, медична допомога принципово надавалася у відповідності до стандартів надання медичної допомоги із динамічною корекцією клінічних станів.

Важливо зауважити, що вже в момент надходження пацієнта до лікувального закладу, стан його оцінено як тяжкий, рівень свідомості знижено до 11 балів за шкалою Глазго (норма 15), пульс слабкий, артеріальний тиск 60/40 мм.рт.ст., а при оперативному втручанні у черевній порожнині виявлено 1300 мл крові, джерелом якої є розрив печінки. Тобто, саме невідкладне обстеження та оперативне втручання на первинному етапі надання медичної допомоги запобігли настанню смерті пацієнта у короткостроковій перспективі. Наявний у нього клінічний стан без надання медичної допомоги призвів би до смерті.

Виникнення гострих стресових (шокових) виразок на стінці шлунку не пов'язано із недоліками надання медичної допомоги пацієнту. Механізм виникнення цього ускладнення описано у п.1. цих підсумків.

Кровотеча з гострої виразки була своєчасно діагностована, одразу після виявлення клінічних ознак - 31.07.2015 о 07.00 зниження артеріального тиску до 94/60 мм.рт.ст. пришвидшення пульсу до 120 ударів на хвилину, загальний стан пацієнта різко погіршився, по шлунковому зонду профузна кровотеча, ректально кров. Лікування одразу було скореговане, підтримка гемодинаміки, гемостатіка - переливання компонентів крові. Обрана вичікувально-консервативна тактика, проведено сумісний огляд із представниками адміністрації лікарні. Досягти принаймні стабілізації процесу не вдалося - гемодинаміка підтримувалася медикаментозно, а загальний стан залишався вкрай тяжким. Клінічних проявів рецидиву кровотечі (а отже й показань до термінового оперативного втручання) під час динамічного спостереження за пацієнтом встановлено не було. Зважаючи на тяжкість загального стану пацієнта, обрана тактика була вірною, адже оперативне втручання є досить тривалим та важким для організму заходом, тобто дтя його ефективного проведення необхідна стабілізація стану.

В момент, коли у пацієнта зафіксовано термінальний стан та кому із рівнем свідомості 3 бала за шкалою Глазго, зупинка серцевої діяльності, з медичної точки зору він потребував реанімаційних заходів, які й були проведені протягом 30 хвилин на тлі медикаментозної підтримки, але виявилися не ефективними (Т. 3 а.с. 77-94).

Зазначені письмові докази по справі зібрані відповіднодо вимог кримінально процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що в сукупності з показами обвинуваченого, потерпілих та свідків свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування та безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 необережного кримінального правопорушення проти безпеки руху транспорту. Дії ОСОБА_6 підлягають кваліфікації за ч.2 ст.286 КК України, так як він, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги пунктів 2.1а), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7

Наведеними пунктами Правил дорожнього руху України передбачено:

п. 2.1 а) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.9 під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що факти вчинення злочину ОСОБА_6 знайшли своє підтвердження в суді.

Обвинувачений ОСОБА_6 під час вчинення інкримінованого йому діяння хронічним психічним захворюванням не страждав і в даний час не страждає, за своїм психічним станом міг усвідомлювати та керувати своїми діями, тобто по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України та є осудним (Т.2 а.с. 51).

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особистість обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується позитивно (Т.2 а.с. 58, 59), має позитивну характеристику за місцем роботи (Т.2 а.с. 60), раніше не судимий (Т. 2 а.с. 49), на обліку в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер» у лікарів психіатра та нарколога не перебував та не перебуває (Т.2 а.с. 51, 52).

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому визначається щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної шкоди.

Обставини, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Таким чином, при визначені ОСОБА_6 виду та міри покарання, суд, крім обставин, що характеризують особу обвинуваченого та пом'якшують його покарання, враховує, що злочин, вчинений ОСОБА_6, є необережним та тяжким, а також враховує наслідки цього злочину у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_7 Також суд звертає увагу на характер допущених винним грубих порушень правил безпеки руху та відсутності у нього будь-яких перешкод для безперечного виконання пунктів 2.1а), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України. Крім того суд бере до уваги постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №214/6475/15-п від 22.09.2015, згідно якої на ОСОБА_6 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за керування 23.07.2015 о 01 год. 20 хв. автомобілем ВАЗ н.з. НОМЕР_2 по вул. Балакіна в м. Кривому Розі з явними ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу працівників міліції від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків відмовився (Т.3 а.с. 130). Отже, ОСОБА_6 не маючи права керувати транспортними засобами 23.07.2015 неодноразово керував автомобілем, що свідчить про його явне зневажливе ставлення до встановленого порядку керування транспортними засобами, нехтування ним встановлених правил дорожнього руху, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, який створює небезпеку і загрозу як його здоров'ю та життю, так і інших учасників дорожнього руху.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорює, однак він мав сумнів щодо причини настання смерті ОСОБА_7 від його дій, вважаючи, що потерпілий помер із-за отриманої некваліфікованої медичної допомоги. Таку позицію обвинуваченого та його захисника суд сприймає як бажання захистити обвинуваченого та уникнути відповідальності за скоєний злочин, адже таке твердження спростовується висновком експерта №2/к від 29.08.2017, яким підтверджено факт того, що між травмою, отриманою від дорожньо-транспортної пригоди 23.07.2015 та смертю ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 існує прямий, закономірний, причинно-наслідковий зв'язок.

Згідно з п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України» суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання про вид та розмір покарання обвинуваченому, суд бере до уваги думку потерпілих батька й матері ОСОБА_18 та ОСОБА_19, їхнього представника ОСОБА_4, щодо міри покарання обвинуваченому, які наполягають на суворому покаранні і на повному задоволенні позовних вимог, та думку потерпілої ОСОБА_1, яка цивільний позов не заявила та просила не позбавляти волі обвинуваченого. Також суд зважає на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 у поєднанні із тяжкістю вчиненого злочину, обставинами вчинення цього злочину, на наслідки, у вигляді смерті потерпілого, поведінки обвинуваченого після вчинення злочину, який добровільно відшкодував витрати на лікування ОСОБА_20, надає матеріальну допомогу дружині та дитині останнього, відсутність матеріальної допомоги з боку обвинуваченого батькам загиблого та ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів слід обрати покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, однак у мінімальному розмірі визначеному санкцією даної статті та без позбавлення права керування в межах ч. 2 ст. 286 КК України.

Оскільки згідно довідки Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів ОСОБА_6 посвідчення водія не отримував, суд не застосовує додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами до обвинуваченого (Т. 2 а.с. 56).

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_6 позбавлення волі суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов'язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я.

З урахуванням вище наведеного, суд вважає, що підстави для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст.69 КК України або звільнення його від відбування призначеного покарання в порядку ст.75 КК України, відсутні.

Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до ст. 128, 129 КПК України суд вирішує цивільний позов в кримінальному провадженні.

Потерпілою ОСОБА_3 до ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000 гривень (Т.1 а.с.61).

Потерпілим ОСОБА_2 до ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000 гривень (Т. 1 а.с. 62).

Свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди потерпілі обґрунтовують глибиною страждань та болю, що вони зазнали після смерті сина та істотністю змін в укладі життя.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовних заявах.

Представник потерпілих ОСОБА_4 підтримав позови його довірителів.

Обвинувачений ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про відшкодування заподіяної моральної шкоди визнав, вказав, що має офіційний дохід, працює, тому буде відшкодовувати шкоду завдану батькам загиблого.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілим, суд враховує таке.

Суд прийшов до висновку щодо обґрунтованості вини обвинуваченого ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, під час керування ним транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пунктах 3, 5 Постанови №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд приходить до висновку про наявність у потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_21, протягом тривалого періоду часу, моральних страждань і переживань, оскільки останні втратили члена сім'ї - сина, що призвело до істотних змін в їх житті. Всі ці обставини негативно позначилися на моральному стані потерпілих.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У зв'язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла ОСОБА_3, їх тривалістю, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, відповідно до ст. ст. 128, 368 КПК України, на користь потерпілої ОСОБА_3 підлягає стягненню моральна шкоди в розмірі 50000 гривень.

У зв'язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий ОСОБА_2, їх тривалістю, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_6, на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, відповідно до ст. ст. 128, 368 КПК України, на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 50000 гривень.

Таким чином, позовні вимоги потерпілих про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд враховує, що ухвалою від 23.12.2015 залучено до справи в якості співвідповідача ПрАТ «СК «Україна», в зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 застрахована згідно поліса №АІ/5657167, страхова сума за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає 100000 гривень (Т. 2 а.с. 30 зворот).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України, факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок, зокрема і страховиком.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За змістом даного закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Таким чином потерпілі мають право вільно, на власний розсуд обрати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Отже вимоги позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пред'явлена безпосередньо до заподіювача такої шкоди є законною та обґрунтованою. В ході судового розгляду свої позовні вимоги не уточнювали та вимог до страхової компанії не пред'являли.

Питання розподілу процесуальних витрат судом вирішується в порядку, передбаченому ст.124 КПК України

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_6 покарання ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 50000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

В задоволенні позовної заяви в іншій частині - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 50000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

В задоволенні позовної заяви в іншій частині - відмовити.

Речовий доказ - автомобіль «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_2, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - залишити в розпорядженні останнього (Т.2 а.с.14).

Апеляційні скарги можуть бути подані протягом 30 днів з дня проголошення вироку до судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Хомініч С.В.