Рішення № 72154084, 06.02.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

Провадження №2/225/20/2018

Єдиний унікальний номер 225/3341/17

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

(повне)

6 лютого 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Геря О.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання - Савченко О.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне.

На підставі наказу № 663-п від 24.07.2006 року його було прийнято на роботу на посаду провідного фахівця відділу по забезпеченню поставок до ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі». Згідно з наказом № 68-к від 31.03.2017 року його було звільнено з посади на підставі ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Відповідач порушив норми трудового законодавства, внаслідок чого утворилася заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року та заборгованість з компенсації невикористаної щорічної відпустки, точна сума якої йому не відома, а видати довідки про заборгованість відповідач відмовився.

Позивач зазначає, що на дату звільнення ним не було використано 55 календарних днів щорічної відпустки, про що свідчить довідка № 53/с від 31.03.2017 року - 52 календарних днів основної відпустки та 3 календарних дні додаткової відпустки за ненормований робочий день.

З розрахунку позивача заборгованість за компенсацією за відпустку складає 15290,99 грн., заборгованість за заробітною платою за березень 2017 року 7020 грн., премія за лютий 2017 року 2457 грн., до виплати 20309,76 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України, відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Окрім вказаних сум, також ОСОБА_1 вважає, що підлягає стягненню з відповідача розмір індексації заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати.

Вказані дії відповідача привели до моральних страждань позивача, тому він просить стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду у розмірі заборгованості по заробітній платі.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, проти позову заперечує в повному обсязі та просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі. В наданих письмових запереченнях на позовну заяву представник відповідача зазначив, ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» не визнають позовні вимоги в повному обсязі. Факт наявності невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року заперечується відповідачем, оскільки вказана обставина підлягає доказуванню у дійсній справі. Позивачем в розрахунок стягуваних сум зазначена премія за лютий 2017 року, але не зазначено за що саме йому повинна бути нарахована ця премія, не надано доказів, що така премія йому повинна була бути виплачена, а також не наведено ніякого розрахунку цієї премії, в звязку з чим вважають це нарахування необґрунтованим та безпідставним. Також відсутні накази про надання відпусток позивачу, з яких можливо б було встановити кількість днів відпустки, які не були використані позивачем та які б підлягали компенсації в звязку зі звільненням. Вказана позивачем у позовній заяві кількість невикористаних днів відпустки жодним допустимим доказом не підтверджена, а тому не може бути взята до уваги. Позивачем до позовної заяви додана довідка, підписана провідним спеціалістом ВПтАП ОСОБА_2 про роботу ОСОБА_1 Відповідно до отриманих від ОСОБА_2 письмових пояснень, через відсутність доступу до кадрової документації, вона не володіла інформацією щодо кількості невикористаних днів відпустки, а тому зазначила її зі слів самого ОСОБА_1 Для розрахунку середньої заробітної плати необхідна інформація про виплачені раніше позивачу суми та їх склад, для встановлення, чи підлягають ці суми включенню у розрахунок. За відсутності таких відомостей, провести розрахунок середньої заробітної плати згідно з вимогами постанови КМУ №100 від 08.02.1995 р. неможливо. Також неможливо розрахувати розмір компенсації за невикористані дні відпустки, так як невідома ні кількість днів, які підлягають компенсації, ні розмір середнього заробітку, який підлягає виплати. Позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди, при цьому не наведено доказів наявності факту заподіяння позивачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, та з чого він виходить визначаючи розмір відшкодування. Вважає, що оскільки відповідач не вчиняв винних дій щодо порушення, оспорювання чи невизнання законних прав та інтересів позивача, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди відсутні. Також зазначає, що існуюча ситуація виникла внаслідок незаконних та злочинних дій проти їх підприємства, які відбулись 13.03.2017 року та завдали величезної шкоди їх товариству. Всі обовязки перед працівниками до лютого 2017 року виконані в повному обсязі, незважаючи на факт проведення АТО на території Донецької області. До відновлення контролю над майном товариства, зокрема документацією, необхідною для проведення розрахунків заробітної плати, вони фізично неспроможні зясувати факт наявності зобовязань перед працівниками. Наведене, на думку представника відповідача, свідчить про передчасність звернення позивача до суду та необґрунтованість його вимог (а.с.48-98).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі - ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» в період з 24.07.2006 року по 31.03.2017 року, де з 01.04.2013 року працював в якості провідного фахівця відділу по забезпеченню поставок, був звільнений на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. (а.с. 7-9)

Наказом № 81/5 від 08.05.2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07.05.2015 року для забезпечення ефективного управління і контролю за діяльністю підрозділів і працівників, які виконують роботу на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», ведення і зберігання документації на персонал, який знаходиться на непідконтрольованій території, покладено на працівників дирекції по персоналу, який знаходяться на непідконтрольованій території ( а.с. 57).

Позивач працював у ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі», виробнича діляність якого здійснювалась на території проведення АТО.

У зв'язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничії об'єктів ТОВ «ДТЕК Високовольні мережі», розташованих у м.Донецьку, у відповідача з 13.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та ін.), до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.

За фактом привласнення майна та за вчинення дій, спрямованих на неправомірне втручання в діяльність ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» за заявою останнього порушено кримінальне провадження № 1207100000000150 за ознаками ст.206 КК України( а. с. 58-62).

Торгово-промисловою палатою України ТОВ«ДТЕК Високовольтні мережі» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк . Початок дій форс-мажорних обставин ( обставин непереробної сили) є 13 березня 2017 року ( а. с. 85-98).

Позивача звільнено на підставі наказу № 68-к від 31.03.2017 року, про що вчинено відповідний запис в трудовій книжці ( а. с.9).

Згідно з ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями ст.117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що позивач ОСОБА_1 працював провідним фахівцем відділу по забезпеченню поставок у ТОВ «ДТЕК Високовольні мережі», був звільнений з роботи наказом №68-к від 31.03.2017 року згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Підставою припинення трудових відносин за згодою сторін було припинення виробничої діяльності підприємства та втрата контролю над майном та документацією з 13.03.2017 року у зв'язку із захопленням підприємства невідомими особами.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілостності України « від 14.04.2014 року розпочато проведення антитерористичної операції. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операці та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене м. Донецьк .

Наказом ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» від 08.05.2015 року № 381/5 здійснено розподіл кадрового та бухгалтерського обліку по контрольованій та неконтрольованій державною владою території.

Судом встановлено, що позивач не перемістився з непідконтрольної території, продовжив працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, позивач за своїм вибором погодився з виконанням роботи в умовах проведення АТО та на території, яка є тимчасово непідконтрольною Україні.

Звертаючись з вимогою про стягнення заробітної плати за дні, відпрацьовані в березні 2017 року, позивач посилається на те, що заробітна плата йому нарахована, але не виплачена, тому належить стягнути у судовому порядку та стягнути середній заробіток за дні затримки розрахунку.

Проте, такі доводи позивача є необґрунтованими.

Нарахування заробітної плати за березень 2017 року є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Встановлено, що ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» здійснило переміщення своїх працівників на контрольовану Україною територію, але вивезення матеріальних цінностей та документаціїх товариства неможливо у зв'язку з реальним існуванням загрози життю та здоров'ю співробітників та наявних форс-мажорних обставин. ( а.с.65,68-69)

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобовязання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорі обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі №6-2159цс15та в подальшому підтримана у постановах від 23 березня 2016 року у справах №6-364цс16, №6-365цс16 та у постанові від 12 квітня 201 року у справі №6-1185цс16.

Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілостності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотніми обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання обов'язків відповідачем, передбачених трудовим договором. ( а.с. 85-98)

Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з ст.ст. 47,83,115,116 КЗпП України.

Встановлено, що відповідач не мав об'єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків та виконати свої зобов'язання за трудовим договором.

Головним Управлінням Держпраці у Донецькій області перевірений факт додержання ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» законодавства про працю. Актом перевірки від 29.08.2017 року встановлено, що здійснити нарахування заробітної плати за березень 2017 року та здійснити розрахунок компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток неможливо у зв'язку із втратою контролю над всім майном, документацією, архівом, комп'ютерними системами, системами обліку, програмами забезпечення, що залишились в зоні АТО. ( а.с. 73-84)

Відповідач у зв'язку з актом тероризму, вчиненому на підприємстві 13.04.2017 року невідомими особами, позбавлений можливості провести нарахування заробітної плати за березень 2017 року та провести остаточний розрахунок при звільненні.

Встановлено, що підприємство здійснювало господарську діяльність на територіі, яка тимчасово непідконтрольна Україні. Заходи проведення антитерористичної операції тривають. 13.03.2017 року ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» було захоплено незаконним збройним формуванням. Втрата контрою над підприємством не залежала від волі відповідача, оскільки мали місце надзвичайні та непереборні події, виникла реальна загроза життю і здоров'ю співробітників.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відсутня вина відповідача у порушення вимог ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України перед позивачем, який був звільнений в період встановлення обставин непереробної сили, що є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 1 статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Частиною 11 статті 10 Закону України «Про відпустки» передбачено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Як вбачається із частини 2 статті 21 вказаного вище Закону, порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадяться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацем першим пунктом 7 вказаного вище Порядку передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 360-7 ЦПК України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається із Правового висновку до Постанови Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-648цс15, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Позивач помилково для обрахування заборгованості виходив не із середньоденної, а із середньомісячної заробітної плати, не виключивши з розрахунку виплати, які не підлягають урахуванню відповідно до розділу ІІІ Порядку.

Розрахунок компенсації за невикористану відпустку, наданий позивачем, зроблений з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, а отже є хибним.

Суд не може прийняти до уваги наданий позивачем роздруківку з системи інтернет банкінгу за період з січня 2016 року по вересень 2017 року та табуляграми за січень2016 року - січень 2017 року, оскільки останні в розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України не є належним та допустимим доказом, через те, що вказані документи не містять печатки підприємства та підпису уповноваженої на завірення таких документів особи, а відповідач з об'єктивних причин позбавлений можливості підтвердити або спростувати вказані суми заробітної плати.

Щодо представленої позивачем довідки про його роботу на підприємстві та кількість невикористаної відпустки (а.с. 6), суд зазначає, що як йдеться з пояснень представника відповідача відповідно до отриманих від спеціаліста ОСОБА_2, яка надала вказану довідку, письмових пояснень, через відсутність до кадрової документації, вона не володіла інформацією щодо кількості невикористаних днів відпустки, а тому зазначила її зі слів самого ОСОБА_1 Інших належних та допустимих доказів щодо кількості днів невикористаної відпустки позиваем суду не надано, а відповідач в силу вказаних вище обставин не може надати таку інформацію.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12,13,81, 89,141,263,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі», місце знаходження якого - м. Краматорськ, вул. Островського, 8, код ЄДРПОУ 31018149, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати і моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2018 року.

С у д д я: О.Г. Геря