Постанова № 72153019, 09.02.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/141/2018

Категорія: 43

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач :Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2018 рокуСправа № 127/27351/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

судді-доповідача: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Марчук В.С.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: ОСОБА_4,

відповідач: виконавчий комітет Вінницької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, виконавчого комітету Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Венгрин О.О. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, виконавчого комітету Вінницької міської ради про скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради в частині приватизації квартири АДРЕСА_1 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16 січня 2009 року №20.

Позов мотивовано тим, що в квартиру АДРЕСА_1 він вселився разом з матір'ю ОСОБА_6 на підставі ордера від 07 квітня 1989 року, зареєстрований у вказаній квартирі з 01 червня 1989 року. В позові зазначено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 липня 2008 року (справа №2-3528/08), ухваленого за позовом ОСОБА_4, його визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 липня 2008 року скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою. Крім того, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року (справа №2о-581/07) скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 грудня 2007 року за заявою ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду. Зазначеними рішеннями Апеляційного суду Вінницької області встановлені обставини неправомірного позбавлення ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням. Позивачем вказано, що 07 вересня 2016 року та 13 жовтня 2016 року Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради відмовлено у задоволенні заяви про реєстрацію його місця проживання у квартирі АДРЕСА_1, у зв'язку з неподанням необхідних документів. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30 грудня 2016 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради №20 від 16 січня 2009 року. Позивач вважає, що зазначене рішення виконкому Вінницької міської ради та свідоцтво про право власності на житло, видане на ім'я ОСОБА_4, порушують його права на користування та приватизацію зазначеної квартири, а тому просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16 січня 2009 року №20 в частині приватизації квартири АДРЕСА_1 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, видане ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16 січня 2009 року №20.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року позов задоволено.

Скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №20 від 16 січня 2009 року в частині приватизації квартири АДРЕСА_1.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4 16 січня 2009 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради №20 від 16 січня 2009 року.

Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення, яким встановлено факт родинних відносин ОСОБА_4 з ОСОБА_6, яка була квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, а також судове рішення, яким визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування вищевказаною квартирою, скасовані, тобто відсутні правові підстави, у зв'язку з якими ОСОБА_4 набула право користування спірною квартирою, і що в свою чергу явилось підставою для прийняття виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення щодо приватизації спірної квартири ОСОБА_4, а тому вказане рішення виконавчого комітету підлягає скасуванню, а видане на його підставі свідоцтво про право власності на житло, визнанню недійсним.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, мотивовану тим, що скасування судових рішень не є підставою для визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення виконавчого комітету, при цьому рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2016 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, оскаржене в касаційному порядку, а тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, при цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Також, не погодившись із вказаним рішенням суду, виконавчим комітетом Вінницької міської ради подано апеляційну скаргу, мотивовану тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення про приватизацію житла виконавчим комітетом Вінницької міської ради не було порушено вимог чинного законодавства та прав інших осіб, процедура приватизації відбулась на законним підставах, а тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, при цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

У відзиві, поданому представником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_8 на апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 зазначено, що доводи про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є безпідставними, при цьому оскаржуване рішення грунтується не лише на рішенні апеляційного суду Вінницької області від 19.01.2016 року, а також на інших доказах, які були повно і всебічно з'ясовані та встановлено факт порушення прав позивача на спірне житло, а обставини не користування останнього даним житлом не є предметом спору у вказаній справі.

У відзиві, поданому представником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_8 на апеляційну скаргу виконавчого комітету Вінницької міської ради зазначено, що позивач на законних підставах набув права користування спірною квартирою, був відсутній за місцем проживання з поважних причин і відповідно зазначеного права не втратив, а тому рішенням виконавчого комітету про надання дозволу на приватизацію даної квартири ОСОБА_4 було порушено права позивача.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 власну апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини, а також підтримав апеляційну скаргу виконавчого комітету Вінницької міської ради.

Представник виконавчого комітету Вінницької міської ради власну апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені в ній обставини, а також підтримала апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційні скарги не визнала, вказавши на їх безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вимогами ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено і сторонами не оспорено, що 07 квітня 1989 року ОСОБА_6 надано ордер №1132 на житлове приміщення квартири АДРЕСА_1, на склад сім'ї два чоловіка, зокрема вона та син ОСОБА_3.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 грудня 2007 року встановлено факт, що ОСОБА_4 є членом сім'ї квартиронаймача квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 липня 2008 року визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №20 від 16 січня 2009 року «Про приватизацію державного житлового фонду в м. Вінниці» вирішено приватизувати квартиру АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат, загальною площею 49,7 кв. м, при нормі 31,0 кв. м з доплатою за надлишки загальної площі, згідно з розрахунком передати ОСОБА_4, яка зареєстрована та проживає в зазначеній квартирі з 2001 р., одинока.

На підставі зазначеного рішення виконавчим комітетом Вінницької міської ради 16 січня 2009 року ОСОБА_4 видано свідоцтво на право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30 листопада 2016 року власником квартири по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради №20 від 16 січня 2009 року.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 грудня 2007 року скасовано, заяву ОСОБА_9 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2016 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 липня 2008 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою, відмовлено.

Зазначеним рішенням апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_3 з серпня 2002 року по день ухвалення заочного рішення не проживав у спірній квартирі з поважних причин, оскільки знаходився в Грузії, де працював за контрактом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на час прийняття виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення №20 від 16 січня 2009 року «Про приватизацію державного житлового фонду в м. Вінниці» в частині приватизації квартири АДРЕСА_1, позивач не втратив права користування даним житлом, тому приватизація була проведена з порушенням прав останнього.

Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при зверненні в суд ОСОБА_3 не було пропущено строк позовної давності, оскільки фактично право на звернення він набув з дня ухвалення Апеляційним судом Вінницької області рішення від 19 січня 2016 року про скасування заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 липня 2008 року, яким його визнано таким, що втратив право користування квартирою.

Викладені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 твердження про те, що рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2016 року, на якому грунтується оскаржуване рішення, не є остаточним, адже оскаржене в касаційному порядку, у зв'язку з чим провадження у справі мало бути зупинене, то дані твердження не можуть бути прийняті до уваги, оскільки касаційне оскарження попередніх судових рішень, не може бути підставою для зупинення провадження у справі, про що також зазначено в п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 16 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Відносно доводів про причини не проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі, то дані обставини не є предметом спору у даній справі, до того ж вони встановлені рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2016 року і в силу вимог ст. 82 не підлягають доказуванню.

Щодо викладених в апеляційній скарзі виконавчого комітету Вінницької міської ради тверджень про те, що виконавчим комітетом при прийнятті рішення №20 від 16 січня 2009 року «Про приватизацію державного житлового фонду в м. Вінниці» в частині приватизації квартири АДРЕСА_1, не було порушено вимог чинного законодавства, то суд звертає увагу на те, що даним рішенням було порушено права позивача на користування спірною квартирою, які були поновлені відповідним судовим рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові №6-162цс15 від 10 червня 2015 року, визначено, що якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо посилань представника ОСОБА_4Є на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, зокрема щодо розгляду його заяв та клопотань, то дані посилання висновок суду про наявність підстав для задоволення позову, не спростовують.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року залишити без змін, а апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, виконавчого комітету Вінницької міської ради залишити без задоволення.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.К. Медвецький

/підпис/ В.С. Марчук

Згідно з оригіналом:

Суддя-доповідач В.В. Оніщук