Постанова № 72152791, 07.02.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/312/2018

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач :Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 рокуСправа № 127/9096/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької областів складі:

головуючого судді Рибчинського В.П.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Вінницької місцевої прокуратури, ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене суддею Федчишеним С.А. 13 грудня 2017 року, о 16 год. 19 хв., в м. Вінниці, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2017 року до Вінницького суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Вінницької місцевої прокуратури, ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що постановою Замостянського районного суду м.Вінниці від 27 грудня 2007р. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді 3-х (трьох) діб арешту. Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2007р. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді 15 (п'ятнадцяти) діб арешту. 13 січня 2008р. ОСОБА_2 було пред'явлене обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України, згідно якого 25 грудня 2007р. близько 23.00 год. на центральній алеї Центрального парку м.Вінниці завдав ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких 26 грудня 2007 року о 6:30 год. вона померла. Перебуваючи під адміністративним арештом з 15:00 год. 26.12.2007 р. по 11:00 год. 13.01.2008 р., позивач значився таким, що утримується в ІТТ м. Вінниці. В період перебування в ІТТ м. Вінниці працівниками міліції чинився фізичний і психологічний тиск та наносились тілесні ушкодження ОСОБА_2 Так, 26.12.2007 р. внаслідок нанесених тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 був доставлений в приймальне відділення МКЛ № 2 Замостянського району з діагнозом забій м'яких тканин потиличної ділянки та виличної ділянки. Крім того, 29.12.2007 р. близько 11:00 год. в приміщенні Замостянського відділу міліції ОСОБА_2 був побитий невідомими особами, у зв'язку чим о 13:50 год. з діагнозом забій мяких тканин потиличної ділянки та виличної ділянки був доставлений до приймального відділення МКЛ № 2 Замостянського району. В той же день, під час допиту близько 15:30 год. невідомі особи знову нанесли тілесні ушкодження , в результаті чого до Замостянського райвідділу викликана була швидка допомога, яка доставила ОСОБА_2 до МКЛ №2 з діагнозом забійні рани і підшкірні гематоми лоба.

За час вимушеного знаходження в приміщенні Замостянського районного відділу Управління внутрішніх справ України у Вінницькій області ОСОБА_2 переніс фізичні страждання, біль, що виник внаслідок нанесених тілесних ушкоджень, тривогу та хвилювання. Разом з тим, про вказані факти позивач неодноразово інформував Вінницьку місцеву прокуратуру, однак постановами прокурорів йому відмовляли у порушенні кримінальних справ. Враховуючи дані обставини, позивач просить стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України коштів з рахунку державного бюджету в розмірі 1 500 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Вінницької місцевої прокуратури та Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області.

В подальшому представником позивача- адвокатом ОСОБА_4 було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України коштів з рахунку державного бюджету в розмірі 2 500 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Вінницької місцевої прокуратури та головного управління Національної поліції України у Вінницькій області. Стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Ухвалою суду від 05.07.2017 р. замінено неналежного відповідача Головне управління Національної поліції у Вінницькій області на належного Міністерство внутрішніх справ України.

Ухвалою суду від 25.10.2017 р. в якості співвідповідача залучено до участі у справі ліквідаційну комісію Управління внутрішніх справ України у Вінницькій області.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що при ухваленні рішення, суд першої помилково дійшов висновку, що отримані ним тілесні ушкодження не перебувають в причинному зв'язку з протиправними діями працівників міліції щодо нього, оскільки він перебував у приміщенні Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області, де невідомими особами йому було нанесено тілесні ушкодження. Йому не відомо чи вказані особи являлись саме працівниками міліції, оскільки були одягнуті в цивільний одяг.

Тому встановлення факту про правомірність чи протиправність дій працівників міліції при події нанесення йому тілесних ушкоджень не є доказом у даній справі.

Просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року, ухвалити нове, яким позов задовльнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.12.2007 р. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді арешту на 3 доби.

Відповідно до постанови Літинського районного суду Вінницької області від 29.12.2007 р. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді арешту на 15 діб (а.с. 22).

З довідки Центральної міської клінічної лікарні № 2 Замостянського району м. Вінниці від 14.01.2008 р. вбачається, що ОСОБА_2 було доставлено співробітниками міліції в приймальне відділення лікарні 27.12.2007 р. в 10:00 год. та 29.12.2007 р. в 13:50 год. з діагнозом забій м'яких тканин голови (а.с.23).

Відповідно до листа міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 04.02.2016 р., слідує, що ОСОБА_2 27.12.2007 р. о 10:00 год. був доставлений в приймальне відділення МКЛ ШМД з діагнозом забій м'яких тканин потиличної ділянки справа, забій м'яких тканин лівої виличної ділянки. 29.12.2007 р., о 13:50 год., був доставлений в приймальне відділення з діагнозом забій м'яких тканин голови та о 17:30 год. повторно був доставлений в приймальне відділення з діагнозом садна м'яких тканин лобної ділянки (а.с.24).

В позовній заяві ОСОБА_2 стверджує, що йому були нанесені тілесні ушкодження невідомими особами в приміщенні Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області в присутності працівників міліції.

Вказаний факт неодноразово перевірявся правоохоронними органами.

Постановою заступника прокурора Замостянського району м. Вінниці Мазуренком В.С. від 25.03.2010 р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно працівників Замостянського РВ ГУМВС області ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2,у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364,365 КК України. (а.с.6-7)

Помічником прокурора м. Вінниці Герасимчуком С.П., який на виконання постанови судді Медяної Ю.В. від 03.04.2012, виніс постанову від 18.04.2012 р., якою в порушенні кримінальної справи по факту застосування до ОСОБА_2 недозволених методів під час досудового слідства відмовив, оскільки є не скасована постанова заступника прокурора Замостянського району м. Вінниці від 25.03.2010 р. (а.с.9).

Прокурором прокуратури м. Вінниці Герасимчуком С.П., який в постанові від 16.07.2012 зазначив, що в порушенні кримінальної справи відносно працівників Замостянського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області слід відмовити за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364,365 КК України. З даної постанови також вбачається, що 06.07.12 р. заступником прокурора м. Вінниці Доброседовим А.Р. постанови від 25.09.10 та від 18.04.12 скасовано, а матеріали направлено для додаткової перевірки, в ході якої факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження (а.с.11-12).

Старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Вінницької області Стопінчуком О.О. , який кримінальне провадження від 25.03.2014 закрив у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях працівників міліції ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_13 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України (постанова від 09.02.2015 р., а.с. 15-16).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що постановами прокурорів від 16.07.2012 р., 09.02.2015 р. не було встановлено факту незаконних дій по відношенню до ОСОБА_2 Вказані постанови не визнанні протиправними та не скасовані у встановленому Законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Так, відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, а згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, у випадку встановлення факту заподіяння, в тому числі органами прокуратури та міліції, шкоди особі внаслідок вчинення інших дій, відмінних від наведених у ч. 1 ст. 1176 ЦК України, така шкода відшкодовується цим органом.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що факт неправомірності дій працівників міліції на момент розгляду судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений засобами доказування, зокрема, відповідним рішенням суду, яке має преюдиційне значення при розгляді справи про відшкодування шкоди.

Натомість в матеріалах справи міститься постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які на момент ухвалення рішення не скасовані та не оскаржені позивачем.

Так, з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 25 березня 2010 року заступником прокурора Замостянського району м. Вінниці Мазурпенком В.С. встановлено, що 27 грудня 2007 року та 29 грудня 2007 року співробітниками міліції ОСОБА_18 доставлявся до ЦМКЛ №2 з діагнозом: забій м'яких тканин голови. Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_2 повідомив, що 25 грудня 2007 року, в парку, на ґрунті ревнощів у нього виник конфлікт з ОСОБА_3 під час якого вона нанесла йому удар рукою в ліву сторону обличчя. Вказане повністю узгоджується з висновком судово-медичної експертизи, з якої слідує, що тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_2 утворились в строк 8-14 діб, тобто до часу проведення судово-медичної експертизи.

Крім того, старшим слідчим в ОВС СВ прокуратури Вінницької області Стопінчуком О.О. встановлено, що ОСОБА_2 під час вирішення питання про поміщення його в ІТТ м. Вінниці мав можливість повідомити суддям Замостянського районного суду м. Вінниці та Літинського районного суду Вінницької області про те, що до нього незаконно застосовують насильство. Аналогічним чином він мав можливість звернутись до прокурора, який щодекадно здійснює обхід усіх утримуваних в ІТТ. Також він мав можливість повідомити лікарів, які проводили його огляд, про те, що тілесні ушкодження йому заподяли працівники міліції. Однак, зідно пояснень ОСОБА_2 таких дій ним зроблено не було.

Слідчий прийшов висновку, що оспорення поведінки працівників міліції спрямовані на визнання доказу - явки з повиною від 12 січня 2008 року недопустимим доказом в кримінальній справі за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне, а тому в діях працівників міліції ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України не виявлено.

Таким чином, на момент ухвалення судового рішення жодним слідчим на прокурором не встановлено факту нанесення тілесних ушкоджень як працівниками Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області, так і факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 в примішенні райвідділу в період перебування його в ІТТ.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доведення факту заподіяння шкоди та її розміру покладається на позивача.

В даному випадку, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, по позивачу було заподіяно шкоду неправомірними діями працівників правоохоронних органів.

Згідно роз'яснень, наданих в п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4„Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема суд повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем в порушення ст. ст. 60, 61 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення), не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому рішеннями та бездіяльністю працівників прокуратури та міліції моральної шкоди.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, надавши належну оцінку доказам у справі дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий /підпис/ Рибчинський В.П.

Судді /підпис/ Войтко Ю.Б.

/підпис/ Стадник І.М.

Згідно з оригіналом.

Суддя Рибчинський В.П.