Рішення № 72152371, 06.02.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/12086/17

Номер провадження 2/201/562/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого – судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання – Пісчанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_1(далі ОСОБА_1О.) звернувся до суду із вищезазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк»), треті особи: Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 16 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 05 травня 2006 року, яка утворилася за період з 05 травня 2006 року по 14 квітня 2016 року, у розмірі 29126, 64 грн., а також 1700 грн. за вчинення виконавчого напису. На підставі виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області 19 липня 2016 року було відкрито виконавче провадження. Лише наприкінці липня 2017 року позивачу стало відомо про наявне виконавче провадження та у серпні 2017 року представник позивача ознайомився із ним. Позивач вважає, що виконавчий напис виконанню не підлягає, оскільки його вчинення здійснено без підтвердження безспірності заборгованості, яка утворилася за більш ніж 9 років в порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат». У зв’язку із викладеним позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 16 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 3972 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 29126,64 грн.; стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 12000 грн. та 980 грн. судового збору.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2017 року указана цивільна справа передана судді Ходаківському М.П. 22 серпня 2017 року.

Ухвалою судді від 28 серпня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Також 28 серпня 2017 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 16 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 3972, яким запропоновано стягнути на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 травня 2006 року в розмірі 27 426, 64 грн., боржником за яким є ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).

Представник позивача надав до суду заяву, у якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити (а.с.44). Також представником позивача надано клопотання про залучення до матеріалів справи розрахунку суми судових витрат (а.с.45-46).

Представник відповідача ПАТ «КБ «Приватбанк» у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у матеріалах справи міститься заява представника банку про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечував (а.с. 32-34).

Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін та розгляд справи здійснити за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 16 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3972, за яким у безспірному порядку стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05 травня 2006 року у розмірі 29126,64 грн., яка складається з: 2940,86 грн. – заборгованості за кредитом; 23179,75 – заборгованості за відсотками; 1306,03 – штраф. Також указаним виконавчим написом стягнуто з ОСОБА_1 витрати пов’язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1700 грн. Стягнення здійснено за період з 05 травня 2006 року по 14 квітня 2016 року (а.с.8).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 3 пп. 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року (п.п. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

У відповідності до підп. 2.1. п. 2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

- дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи;

- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

- строк, за який має провадитися стягнення;

- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію необхідну для вчинення виконавчого напису.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримувала від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі є безспірними. Розрахунок боргу виконаний працівниками банку щодо наявності грошового зобов'язання позивача за тілом кредиту, відсоткам, штрафу є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

Суд також відзначає, що виконавчий напис про стягнення заборгованості видано нотаріусом за зверненням відповідача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за строк, який складає більше 9 років, що також є порушенням указаних приписів законодавства і положень укладеного між сторонами договору.

Наведене свідчить про надання банком неповної інформації та документів приватному нотаріусу, що має наслідком порушення при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Глави 13 Порядку № 296/5, згідно з яким на нотаріуса покладається обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Ураховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з витрат на правову допомогу та судового збору необхідно зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового у розмірі 980 грн., з яких 640 грн. – судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, та 320 грн. – судовий збір, сплачений позивачем за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 липня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги, в рахунок оплати якого позивачем було сплачено 12000 грн. (а.с.11-13а). У матеріалах справи міститься розрахунок суми судових витрат, згідно з яким ціна послуг адвоката за підготовку та подання позовної заяви до суду складає 4500 грн., але при цьому зазначена сума 6500 грн. Також зазначена ціна послуги адвоката за представництво інтересів в суді у розмірі 3500 грн., однак сума указана 5500 грн. (а.с.46). Таким чином, ані договір про надання правової допомоги, ані розрахунок суми судових витрат у розмірі 12000 грн., не містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також час, витрачений останнім на виконання відповідних робіт, а тому неможливо встановити співмірність розміру витрат на правову допомогу тому часу, який був витрачений адвокатом на виконання відповідних послуг, у зв’язку із чим суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні цих вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 16 травня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 3972, яким у безспірному порядку стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05 травня 2006 року у розмірі 29126,64 грн., яка складається з: 2940,86 грн. – заборгованості за кредитом; 23179,75 – заборгованості за відсотками; 1306,03 – штраф., а також 1700 грн. – витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 980 (дев’ятсот вісімдесят) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 12 лютого 2018 року.

Суддя М.П.Ходаківський