Рішення № 72150543, 08.02.2018, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/5819/17-а

2-а/408/90/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року смт. Біловодськ

Суддя Біловодського районного суду Луганської області Соболєв Є.О., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі за текстом - УСЗН), в якому позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення УСЗН від 23.11.2016 №21 про відмову у наданні позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі, визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі та зобов'язати відповідача здійснити виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 14 листопада 2016 року у розмірі 10560,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи свій позов позивач вказала, що є внутрішньо переміщеною особою, у зв'язку з чим перебуває на обліку у відповідача. Місцем її проживання є садовий будинок, розташований у АДРЕСА_1. З 2015 року їй виплачувалась щомісячна адресна допомога як внутрішньо переміщеній особі на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. При наступному звернені нею відповідачу 14.11.2016 були надані усі необхідні документи для подальшої виплати адресної допомоги. Проте, у грудні 2016 року виплати не надішли, незважаючи на те, що у неї умови не змінились. Потім, на її звернення, відповіддю від 10.11.2017 року її було повідомлено про призупинення даних виплат до з'ясування питання про право отримувати допомогу особами, які проживають у дачних будинках. Дане призупинення виплат позивач вважає незаконним.

Також у позовній заяві позивач заявила клопотання:

1)про відстрочення сплати судового збору, яке було задоволено до відкриття провадження у справі;

2)про поновлення строку звернення з цим адміністративним позовом до суду. Дане клопотання судом не вирішувалось, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України перебіг строку на звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав, тому цей строк не вважається пропущеним, оскільки про порушення своїх прав позивачу стало відомо у листопаді 2017 року;

3)витребування у відповідача рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 21 від 23.11.2016, дане клопотання судом було задоволено.

Крім цього, у позовній заяві позивач просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач надав заперечення проти позову, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Також у цих запереченнях відповідач просив розглядати справу за відсутності його представника.

У зв'язку з надходженням від сторін заяв про розгляд справи за їхньої відсутності судом було постановлено ухвалу про її розгляд в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд вважає необхідним зазначити таке.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 6 КАСУ).

Відповідно до статті першої Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Частина друга статті 3 Конституції України наголошує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 46 КУ).

Про це також йдеться у статті 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», де зазначається, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Абзацом першим частини першої статті 1 цього ж Закону визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.ч. 1,2 ст. 4 зазначеного Закону).

Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення і свобод внутрішньо переміщених осіб» (див. Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509 в редакції та змінами на час виникнення спірних правовідносин).

Механізм надання (порядок призначення, виплати та припинення) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі за текстом - Порядок).

Ця грошова допомога згідно пункту 2 Порядку надається внутрішньо перемішеним особам за таких умов: 1) вони перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, або перемістилися внаслідок того, що їхнє житло зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції; 2) вони взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи). Грошова допомога призначається з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до пункту 3 Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах:

-для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї);

-для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;

-для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2 400 гривень.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Умови не призначення грошової допомоги передбачені пунктом 6 даного Порядку, а підстави її припинення - пунктом 12 Порядку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач дійсно перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа.

Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.06.2015 № 2401 підтверджується факт, що позивач зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач є непрацездатною особою - пенсіонером, про що свідчать її пенсійне посвідчення.

Відповідачем не оспорюється факт, що позивачу з 2015 року призначалась щомісячна адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Спірним є питання підстав для відмови у продовженні виплати цієї допомоги позивачу.

Як вбачається із письмових заперечень відповідача, то він заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що позивач проживає у садовому будинку, який за даними обстеження матеріально-побутових умов належав раніше її покійному чоловікові (див. акт обстеження матеріально-побутових умов від 22.11.2016 № 1623). Садові будинки не підпадають під термін «житло», тому на підставі п. 12 постанови Кабінету міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам (далі - Комісія) було відмовлено в подальшому призначені позивачу соціальних виплат, про що йдеться з витягу із протоколу № 21 від 23.11.2016. Дане рішення Комісії стало підставою для відмови відповідачем у призначення позивачу допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, незважаючи на подання останньою 14.11.2016 року до УСЗН відповідної заяви.

Про факт відмови у призначенні адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 стало відомо після її письмового звернення з відповіді Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 10.11.2017 № 6561.

В даному випадку суд погоджується з позивачем, що відповідач незаконно відмовив їй у продовженні виплати щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з огляду на таке.

Як зазначалось вище, надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, регулюється виключно Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, тому посилання відповідача на інші Порядки безпідставні.

Даним Порядком не передбачено умов для не призначення даної грошової допомоги, а також умов для її припинення з тих підстав, що житло, в якому зареєстровані внутрішньо перемішені особи, не переведене до житлового фонду, оскільки згідно вимог статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Більш того, цим Порядком не передбачено повноважень УСЗН визначати чи можливе використання садового будинку цілорічно або ні.

Усе наведене свідчить, що УСЗН безпідставно відмовило позивачу у продовженні виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, тому вимога ОСОБА_1 щодо визнання таких дій відповідача неправомірними є обґрунтованою.

Між тим, суд не погоджується з позивачем, що відповідача слід зобов'язати здійснити виплату допомоги у розмірі 10560,00 грн., тобто провести її виплату допомоги за 12 місяців, оскільки ця допомога відповідно до п. 2 Порядку призначається строком не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано доказів того, що вона після спливу шестимісячного строку з моменту подання заяви про продовження виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, повторно у травні 2017 року зверталась до відповідача з відповідною заявою.

За таких обставин вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування й виплату вказаної допомоги слід задовольнити частково, а саме обмежитись строком в шість місяців.

Крім того, позивачу слід відмовити за необґрунтованістю у задоволенні її вимоги про визнання та скасування рішення УСЗН від 23.11.2016 № 21 щодо відмови позивачу у призначенні соціальних виплат, оскільки відповідач такого рішення не приймав, а відповідне рішення Комісії з цього приводу не має правового значення для правильного вирішення цієї справи по суті.

Враховуючи, що позивачу було відстрочену сплату судового збору до винесення рішення у справі, а її основні вимоги фактично задоволені частково, то виходячи із положень ст. 139 КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань та позивача слід стягнути по половині суми судового збору, що повинна була сплатити позивач, на користь держави.

На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні та нарахуванні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на підставі її заяви від 14.11.2016.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, яке знаходиться за адресою: 93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, 52 (код ЄДРПОУ 03197049), призначити та виплатити ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1, за період з 14 листопада 2016 року по 13 травня 2017 року щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житло-комунальних послуг.

В іншій частині вимог - відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, яке знаходиться за адресою: 93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, 52 (код ЄДРПОУ 03197049) та ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1, по 320,00 грн. - судовий збір, що повинна була сплатити позивач за подання цього позову.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя Є.О.Соболєв