Постанова № 72150108, 07.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №760/27751/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Шереметьєва Л.С.

07 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі:

головуючого Саліхова В.В.

суддів: Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.

секретаря судового засідання Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року в справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про дострокове припинення дії свідоцтв України НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 на знак для товарів і послуг,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та просив достроково припинити дію свідоцтв України НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4,НОМЕР_5 повністю; зобов'язати ДСІВ та Мінекономрозвитку внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно дострокового припинення дії свідоцтва України НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4,НОМЕР_5, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2017 відкрито провадження в справі за вищевказаним позовом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову про направлення справи для розгляду до Печерського районного суду м. Києва. Посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме правил підсудності. В обґрунтування своїх доводів вказує, що на даний час функції пов'язані з реалізацією державної політики у сфері інтелектуальної власності виконує Міністерство економічного розвитку та торгівлі, яке є діючою юридичною особою, а не перебуває у стані припинення, як ДСІВ. Зазначив, що саме Печерський районний суд, у межах юрисдикції якого знаходиться Міністерство, є належним судом для розгляду зазначеного спору.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2014/2018Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу задовольнити з викладених в ній підстав.

У судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представник Державної служби інтелектуальної власності України й Міністерства економічного розвитку і торгівлі України проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що форма та зміст позовної заяви, додані до неї документи дають для цього підстави.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Матеріали справи містять дані про те, що позов подано до трьох відповідачів, а саме: ОСОБА_2, Державної служби інтелектуальної власності України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦПК України (в редакції станом на 14.12.2017) позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що за наявності кількох відповідачів законодавець надав позивачу право визначати підсудність розгляду справи за місцезнаходженням одного з них на свій розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходження Державної служби інтелектуальної власності України є м. Київ, вул. В. Липківського, 45, що територіально відноситься до Солом'янского району м. Києва.

Таким чином, позивач, скориставшись своїм правом, звернувся до суду з дотриманням встановленої законодавством альтернативноїпідсудності.

Враховуючи, що відкрито провадження у справі було за місцезнаходженням відповідача - Державної служби інтелектуальної власності України з додержанням правил альтернативної підсудності, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі правильними.

За наведеного, суд першої інстанції діяв відповідно до вимог процесуального законодавства чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що розгляд справи повинен відбуватися за місцезнаходженням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи вищевикладені обставини.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України «Залучення до участі у справі співвідповідача. Заміна неналежного відповідача» (в редакції від 07.01.2018) відповідач не позбавлений можливості звернення до суду із відповідним клопотанням.

За наведених обставин безпідставним є і посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практики Європейського суду з прав людини.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст Постанови складено 12.02.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: О.Ф. Лапчевська

Б.Б.Левенець