Постанова № 72149977, 07.02.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. Справа № 922/4187/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Пушай В.І.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача - Радигін Є.С. - свідоцтво № 970 від 03.06.2011,

1-го відповідача - Юркова Т.С. - свідоцтво № ДН4947 від 27.12.2017,

2-го відповідача - Остапенко В.М. - довіреність № 14-162 свідоцтво серія ПТ № 1659 від 28.03.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача вх. №79 Х/3 на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі № 922/4187/17 (суддя Кухар Н.М.)

за позовом Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків

до 1) Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків,

2) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

про визнання права на споживання газу, -

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків, звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання за ним права на споживання у грудні 3615,0 тис.куб.м. природного газу за договором № 1295/1718-ТЕ-32 від 13.10.2017, для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; 1752,0 тис.куб.м. природного газу за договором № 1296/1718-БО-32 від 13.10.2017, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; 168,0 тис.куб.м. природного газу за договором № 1297/1718-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Разом з позовною заявою позивачем подано до господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "Харківгаз" до вирішення даної справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання КП "Обласний інформаційно - технічний центр" згідно заяви - приєднання № 09420W9В62SТ107 від 01.10.2017 до умов типового договору розподілу природного газу та переліку об'єктів, які є невід'ємно частиною цієї заяви - приєднання шляхом зобов'язання утриматись від них.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі № 922/4187/17 заяву Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів щодо забезпечення позову у вигляді заборони Публічному акціонерному товариству "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1; код ЄДРПОУ 03359500) до вирішення даної справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" згідно заяви - приєднання № 09420W9В62SТ107 від 01.10.2017 до умов типового договору розподілу природного газу та переліку об'єктів, які є невід'ємно частиною цієї заяви - приєднання шляхом зобов'язання утриматись від них. Стягувачем за цією ухвалою є: Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр" (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 9 під'їзд, 5 поверх; код ЄДРПОУ 32335218). Боржником за цією ухвалою є: Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1; код ЄДРПОУ 03359500).

2-м відповідачем подано до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2017 року у справі № 922/4187/17 та судові витрати покласти на позивача. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, 2-й відповідач зазначає, що господарським судом першої інстанції не встановлено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову про визнання права на споживання природного газу. Як зазначає 2-й відповідач, оскільки предметом спору є визнання права на споживання природного газу, тому вжиття таких заходів фактично спрямоване на виконання позовних вимог до винесення рішення по справі та може привести до порушення прав та інтересів відповідача, а господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. На думку апелянта, місцевим господарським судом під час постановлення оскарженої ухвали не було досліджено планові обсяги споживання природного газу (ліміти) для потреб позивача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її цілком обґрунтованою та законною, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності ухвали, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що припинення, обмеження газопостачання (розподілу природного газу) на об'єктах КП "ОІТЦ" не тільки порушить права та інтереси усіх споживачів теплової енергії частини населених пунктів Харківської області, але й призведе до загрози життю та здоров'ю споживачів відповідних послуг, пошкодженню майна, відсутності тепла на особливо важливих об'єктах таких як лікарні, школи та дошкільні заклади, тощо. Тому, на думку позивача, таке право ПАТ "Харківгаз" по припиненню, обмеженню газопостачання (розподілу природного газу) при наявності певних обставин, може бути реалізовано виключно за умов забезпечення гарантованого захисту прав та інтересів споживачів теплової енергії та послуг з теплопостачання, що у випадку виконання повідомлення ПАТ "Харківгаз" про припинення (обмеження) газопостачання № 36 від 27.11.2017 р., порушить ці права і інтереси. Як зазначає позивач, заходи забезпечення позову не матимуть для 1-го відповідача - ПАТ "Харківгаз" негативних майнових наслідків, оскільки чинні Кодекси ГТС та ГРС, містять достатні механізми балансування природного газу в газотранспортній системі та здійснення відповідних компенсацій за спожитий газ, оскільки право на безоплатне користування природним газом вжитими заходами до забезпечення позову позивачеві не надається.

1-й відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", як підприємство, що здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ліцензії №789 від 13.03.2015 та є Оператором ГРМ. ПАТ "Харківгаз" є газорозподільним підприємством та не є власником природного газу, який знаходиться в газорозподільній системі України. Як зазначає 1-й відповідач, постачальником природного газу для КП "Обласний інформаційно-технічний центр" є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі укладених договорів № 1295/1718-ТЕ 32 від 13.10.2017, № 1296/1718-БО-32 від 13.10.2017, № 1297/1718-КП-32 від 13.10.2017 року. На думку 1-го відповідача, спірні відносини, які виникли між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та КП "Обласний інформаційно-технічний центр" щодо обсягів постачання газу у грудні 2017 року, ненадання номінацій, виникнення небалансів газу, такі обсяги повинні бути врегульовані між позивачем та 2-м відповідачем, а не з ПАТ "Харківгаз", як газорозподільною організацією.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та розглянувши матеріали справи в порядку ст. 269 ГПК України, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "Харківгаз" до вирішення даної справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання КП "Обласний інформаційно - технічний центр" згідно заяви - приєднання № 09420W9В62SТ107 від 01.10.2017 до умов типового договору розподілу природного газу та переліку об'єктів, які є невід'ємно частиною цієї заяви - приєднання шляхом зобов'язання утриматись від них, позивач посилається на те, що Комунальне підприємство "Обласний інформційно - технічний центр" є підприємством життєзабезпечення і стратегічного призначення, і відключення його об'єктів від газопостачання не тільки порушить права та інтереси усіх споживачів теплової енергії частини населених пунктів Харківської області, але й призведе до загрози життю та здоров'ю споживачів відповідних послуг, пошкодженню майна, відсутності тепла на особливо важливих об'єктах (таких як лікарні, школи та дошкільні заклади, тощо). Право припинення, обмеження газопостачання (розподілу природного газу), яке надано 1-му відповідачу діючим законодавством при наявності певних обставин, може бути реалізовано виключно за умов забезпечення гарантованого захисту прав та інтересів споживачів теплової енергії та послуг з теплопостачання, що у випадку виконання повідомлення ПАТ "Харківгаз" про припинення (обмеження) газопостачання № 36 від 27.11.2017, порушить ці права і інтереси.

Ухвала, якою задоволено заяву позивача про забезпечення позову, мотивована пов'язаністю заходів забезпечення з предметом спору, наявністю обставин, які свідчать про можливість утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, між визначеним предметом спору й запропонованими позивачем заходами до забезпечення позову існує зв'язок, а заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Отже, враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку із заходом до забезпечення позову, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача та інших споживачів, вбачається підтвердженою ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає наведений висновок таким, що здійснений з урахуванням усіх обставин справи та приписів процесуального закону на предмет достатності та обґрунтованості доказів для вжиття заходів до забезпечення позову.

На момент винесення оскаржуваної ухвали, Господарський процесуальний кодекс України визначав наступне.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно частини першої статті 67 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали, було передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В силу п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог і застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, які були передбачені чинною на той час редакцією статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим було подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд, зазначає, що згідно з статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондується зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Тож, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як зазначає позивач, 27.11.2017 на його адресу від ПАТ "Харківгаз" надійшло повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № 36 від 27.11.2017, яким підприємству у зв'язку з відсутністю підтверджених обсягів природного газу на грудень 2017 року було запропоновано у термін до 08-00 години 01.12.2017 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня 0,000 тис. куб.м на добу) і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання підприємства, підрозділів КП "Обласний інформаційно - технічний центр". У разі невиконання цієї вимоги транспортування газу підприємству буде припинено (обмежено) в примусовому порядку.

01.12.2017 та 11.12.2017 позивачем не було допущено представників ПАТ "Харківгаз" до газоспоживного обладнання підприємства для його відключення в примусовому порядку, в зв'язку з чим з боку 1-го відповідача були складені акти про порушення.

КП "Обласний інформаційно - технічний центр", як теплогенеруюча, теплотранспортуюча та теплопостачальна організація, є суб'єктом господарювання в сфері теплопостачання в Харківській області, зокрема в м. Барвінкове, м. Дергачі, смт. Мала Данилівка, сел. Солоницівка, сел. Черкаська Лозова Дергачівського району; м. Куп'янськ, смт. Ківшарівка, сел. Подоли, Глушківка, Лісна стінка, Кіндрашівка, Курилівка, Грушівка, Петрівка, Гусинка, Сеньково, Ягідне Куп'янського району, смт. Чкаловське, смт. Кочеток Чугуївського району.

В опалювальний період позивач, який технологічно виробляє теплову енергію з газу, не може не брати газ. Процес відбору газу в опалювальний період не припиняється, варіюється тільки обсяг споживання, в залежності від температури повітря на вулиці. Дії з боку 1-го відповідача щодо припинення, обмеження газопостачання (розподілу природного газу) на котельні позивача, неминуче призводить до припинення подачі тепла та може призвести до руйнування внутрішньо будинкових мереж та мереж теплопостачання, може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного характеру та завдати непоправної шкоди мешканцям територіальних громад, селищ, міст Харківської області, аналогічній тій, яка виникла в Алчевську у 2011 році. Тому відключення підприємства позивача від газу, припинення постачання газу в опалювальний період неможливо.

При цьому, відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", позивач є захищеним споживачем, тобто підприємством, що здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Водночас Закон України "Про теплопостачання" є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Відповідно до преамбули Закону України "Про теплопостачання", метою цього закону є гарантоване забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Стаття 6 Закону України "Про теплопостачання" визначає серед інших такі суттєві принци державної політики у сфері теплопостачання, як забезпечення енергетичної безпеки держави; забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату; додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання; встановлення відповідальності суб'єктів теплопостачання за порушення законодавства у сфері теплопостачання.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", теплопостачальні, теплотранспоргні і теплогенеруючі організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

В ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами правилами, правилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили.

У разі застосування перерви в наданні послуг виконавець/виробник зобов'язаний повідомити через засоби масової інформації про таку перерву споживача не пізніше ніж за 10 днів (за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії непереборної сили).

Разом з цим, Постановою Кабінету міністрів України від 13.11.2013 № 886 затверджено Методику визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання, яка застосовується для визначення мінімального рівня використання природного газу об'єктом у сфері теплопостачання незалежно від форми власності, яки забезпечує номінальне функціонування підприємства з метою виробництва теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання.

Пунктом 2 зазначеної Методики передбачено, що метою визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання є недопущення виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Із змісту Методики (п. 3, 4) вбачається, що технологічний мінімум повинен забезпечувати постачання газу виробникові теплової енергії у обсязі, який є достатнім для створення температури повітря закладів охорони здоров'я і дошкільних навчальних закладів +20°С; загальноосвітніх закладів і житлових будинків +18°С; температура гарячої води у споживачів становила не нижче +40°С.

Також сприятливими умовами життєдіяльності людини за змістом Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" вважається такий стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму.

Згідно з п. 1-1 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 368, порушенням нормальних умов життєдіяльності визнається відсутність питного водопостачання, водовідведення, електро-, газо- і теплопостачання (в осінньо-зимовий період) та/або така зміна технічного стану житлового будинку (приміщення), внаслідок якої він став аварійним або не придатним до експлуатації, та/або зміна стану території (об'єкта) внаслідок якої проживання населення і провадження господарської діяльності на території (об'єкті) є неможливим.

Відключення в осінньо-зимовий період від джерел газопостачання КП "ОІТЦ", яке забезпечує тепловою енергією населення, а також підприємства, установи та організації Харківської області незалежно від форм власності призведе до надзвичайної ситуації техногенного характеру, яка за своїми наслідками може бути визнана надзвичайною ситуацією регіонального або державного рівня (в залежності від обсягу збитків) згідно пунктів 4-9 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями.

Отже, у правовідносинах газопостачальних газотранспортних, газорозподільних компаній з теплопостачальними організаціями необхідно дотримуватись вимог не тільки нормативних актів, що регулюють відносини з постачання, транспортування та розподілу природного газу, а також і інших законодавчих актів, норми яких є обов'язковими до виконання.

Стаття 13 Цивільного кодексу України чітко визначає, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиті заходи щодо забезпечення позову у вигляді заборони ПАТ "Харківгаз" до вирішення справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання КП "Обласний інформаційно - технічний центр" згідно заяви - приєднання № 09420W9В62SТ107 від 01.10.2017 до умов типового договору розподілу природного газу та переліку об'єктів, які є невід'ємно частиною цієї заяви-приєднання шляхом зобов'язання утриматись від них - є пропорційними щодо тих наслідків, які може викликати їх невжиття, та такими, що дозволяють досягти збалансованості інтересів сторін спору, оскільки, припинення/обмеження розподілу природного газу на об'єктах газопостачання позивача не тільки порушить права та інтереси споживачів теплової енергії частини Харківської області, але й призведе до загрози життю та здоров'ю споживачів відповідних послуг, пошкодженню майна, відсутності тепла на особливо важливих об'єктах (лікарні, школи, дошкільні заклади, тощо), порушує єдиний безперервний технологічний процес виробництва, транспортування теплової енергії та розподілу її споживачам і може призвести до руйнування внутрішньо будинкових мереж та мереж теплопостачання, а також може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

В апеляційній скарзі 2-й відповідач зазначає, що у випадку настання негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об'єкта підвищеної небезпеки (аварія та інше), виконуючи вимоги ухвали - ПАТ "Харківгаз" не зможе здійснити ліквідацію аварії та інших негативних явищ, чим буде поставлено під загрозу життя та здоров'я громадян України, і що ухвалою про забезпечення позову поставлено під загрозу проведення планово-профілактичного обслуговування та капітального ремонту систем газопостачання.

Проте, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову щодо заборони до вирішення даної справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання КП "Обласний інформаційно - технічний центр" вжиті з метою захисту інтересів позивача, який є виробником та постачальником теплової енергії населенню та іншим споживачам теплової енергії. При цьому, 1-му відповідачу заборонено здійснювати обмеження/припинення розподілу природного газу не у зв'язку з наявністю обставин аварія та інше, а у зв'язку із власним волевиявленням 1-го відповідача, яке обумовлюється відсутністю підтверджених обсягів природного газу на грудень 2017 року.

Апелянтом не доведено, що станом на момент розгляду справи або в період розгляду справи призначено проведення планово-профілактичного обслуговування та капітального ремонту систем газопостачання.

З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції правомірно визнав, що між визначеним предметом спору й запропонованими позивачем заходами до забезпечення позову існує зв'язок, а заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Отже, враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку із заходом до забезпечення позову, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача та інших споживачів, вбачається підтвердженою ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову передбачений положеннями ст. 67 ГПК України, не зупиняє діяльності 1-го відповідача та є співвідносним із заявленими позовними вимогами.

Крім того, заходи забезпечення позову є у всякому випадку тимчасовими, такими, що вживаються до вирішення спору, тому у випадку встановлення судом необґрунтованості вимог позивача, відповідач не позбавлений можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість припущення позивача щодо того, що в разі задоволення позову і незадоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення обумовлених оскаржуваною ухвалою заборон, може призвести до порушення прав позивача.

Таким чином, оцінивши в сукупності наявні матеріали оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем обставини та їх фактична наявність, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, якими позивач обґрунтовував необхідність вжиття заходів забезпечення позову, підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) та ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент апеляційного провадження) .

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи, а тому ухвала господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі № 922/4187/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу 2-го відповідача, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі № 922/4187/17 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі № 922/4187/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 12.02.2018.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пушай В.І.