Постанова № 72149810, 08.02.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2018 р. Справа № 920/667/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Кладько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3809 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 22.11.2017 у справі № 920/667/17 (ухвалене колегією суддів у складі: головуючий суддя Котельницька В.Л., суддя Костенко Л.А., суддя Соп'яненко О.Ю. у приміщенні господарського суду Сумської області, повний текст рішення складено 27.11.2017)

за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, м.Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал ЛТД Плюс", м.Суми,

про стягнення 540650,88 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал ЛТД Плюс" 540650,88 грн. заборгованості по сплаті коштів, нарахованих за порушення, встановлене за результатом обстеження водопровідних та каналізаційних мереж, зафіксоване в акті обстеження системи водопостачання та водовідведення від 22.03.2017, а також просило суд про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 8109,76 грн.

Рішенням господарського суду від 22.11.2017 у позові відмовлено. Суд першої інстанції зазначив, що не встановивши факту фізичної можливості безоблікового водокористування (витрат води) на обвідній лінії в колодязі (з урахуванням заперечень відповідача під час здійснення перевірки щодо відсутності факту використання пожежного гідранту), позивач безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку щодо нарахування (розрахунку) витрат води; при здійсненні розрахунку позивачем використано "Таблиці для гідравлічного розрахунку стальних, чавунних, асбоцементних, пластмасових водопровідних труб" Ф.А. Шевелева, однак, ані умовами укладеного між сторонами договору, ані нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено виконання розрахунку витрат води у разі безоблікового водокористування згідно з вищезазначеною таблицею; необґрунтованим є як період нарахування - 30 діб (оскільки попередня перевірка була здійснена позивачем 22.03.2017, факт виявлення зриву пломб встановлений 22.03.2017, у той же час у лютому місяці 2017 року було 28 днів, відтак період нарахування повинен становити 28 днів), так і необґрунтованою є кількість витрат води за добу - 1771 м3 (розрахунок цієї кількості відсутній); також позивачем не доведено обґрунтованість нарахування суми 221020,80 грн. за водовідведення.

Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що ТОВ "Універсал ЛТД Плюс" несе відповідальність за належну експлуатацію водопровідних і каналізаційних мереж, що знаходяться на його балансі; у разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з п.3.3, 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190; перебування обвідної лінії на балансі відповідача підтверджується матеріалами справи; обставина щодо правомірності використання "Таблиці для гідравлічного розрахунку стальних, чавунних, асбоцементних, пластмасових водопровідних труб" Ф.А. Шевелева була встановлена судовими рішеннями в інших господарських справах; також апелянтом, з урахуванням висновків суду першої інстанції щодо періоду нарахування у 28 днів, надано розрахунок самовільного безоблікового водокористування на суму 504607,49 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.01.2018.

Відповідач 02.01.2018 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить суд відхилити апеляційну скаргу позивача та залишити оскаржуване рішення без змін. Даний учасник справи наполягає на тому, що безоблікового використання води фактично не було, оскільки обвідна труба слугує виключно для протипожежних цілей і безобліково використовувати воду через вказану трубу неможливо без спрацювання протипожежної сигналізації; використана позивачем "Таблиця для гідравлічного розрахунку стальних, чавунних, асбоцементних, пластмасових водопровідних труб" Ф.А. Шевелева не є нормативним актом; ні приписами укладеного між сторонами договору, ні нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено механізм визначення розміру відповідальності споживача, який застосовано позивачем у наданому ним суду розрахунку; обвідна труба діаметром 100 мм не передбачена технічними умовами та не передавалася відповідачеві на баланс; позивач не довів, що виявлені в акті порушення пломби обвідної труби є порушеннями роботи запірної арматури, водомірного вузла та його пломби (як зазначено в п.5.9 укладеного між сторонами договору).

У судовому засіданні 18.01.2018 позивачем було усно зазначено, що Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради змінює вимоги апеляційної скарги, а саме, просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов частково - в межах розрахунку на суму 504607,49 грн., доданого до апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.02.2018.

22.01.2018 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача суму боргу 504607,49 грн., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи. Також позивач надав пояснення стосовно нарахування відповідачеві сум за водовідведення, зазначивши, що КП "Міськводоканал" Сумської міської ради надає ТОВ "Універсал ЛТД Плюс" послуги не лише з водопостачання, але й з водовідведення; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються споживачем щомісячно; п.4.8 укладеного між сторонами договору встановлено, що у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

29.01.2018 позивач надав пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що представником КП "Міськводоканал" Сумської міської ради направлено адвокатський запит до Сумського відділення Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса щодо використання "Таблиці для гідравлічного розрахунку стальних, чавунних, асбоцементних, пластмасових водопровідних труб" Ф.А. Шевелева експертами при встановленні обсягу безоблікового використання води, однак відповіді на теперішній час не отримано; щодо діаметру обвідної лінії позивач зазначає, що відповідно до схеми робочого проекту даного об'єкта діаметр засувок на цій лінії 100 мм, отже, діаметр труби також 100 мм; також позивач наголошує на тому, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. До пояснень позивачем додано копії судових рішень, в яких сторони розраховували витрати води за допомогою "Таблиці для гідравлічного розрахунку стальних, чавунних, асбоцементних, пластмасових водопровідних труб" Ф.А. Шевелева.

01.02.2018 відповідач надав відзив на заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якому зазначає, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки КП "Міськводоканал" Сумської міської ради фактично заявлено не про зміну вимог апеляційної скарги, а про зміну предмета позову - тоді як відповідна дія за приписами ч.3 ст.46 ГПК України може бути здійснена лише до закінчення підготовчого засідання в суді першої інстанції.

08.02.2018 позивач надав клопотання (вх.№1370), в якому просить суд зобов'язати Сумське відділення Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса надати відповідь на питання за направленим йому адвокатським запитом КП "Міськводоканал" Сумської міської ради.

У судовому засіданні 08.02.2018 представник позивача наполягав на вказаному клопотанні, представник відповідача проти його задоволення заперечував.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовила в його задоволенні, оскільки відповіді на поставлені позивачем питання щодо використання або невикористання експертами "Таблиці для гідравлічного розрахунку стальних, чавунних, асбоцементних, пластмасових водопровідних труб" (або будь-яких інших нормативних документів) не мають значення для розгляду даної справи, враховуючи також, що в ході її розгляду в суді першої та апеляційної інстанції позивачем не заявлялося клопотань про проведення експертизи з метою визначення пропускної здатності відповідної труби.

Стосовно суті спору представники сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

02.02.2015 між сторонами у справі був укладений договір на водопостачання та водовідведення з підприємствами, установами, організаціями № 3893 (т.1, а.с.18).

Відповідно до п. 1.1 даного договору виробник (позивач) зобов'язався забезпечувати споживача (відповідача) питною водою та приймати стічні води згідно межі розподілу балансової належності водопровідних і каналізаційних мереж, а споживач, у свою чергу, зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 7.6. договору розрахунковими об'єктами за даним договором є приміщення за адресою: вул. Білопільський шлях, 17 - СТО та магазин по продажу автозапчастин. Схема водопостачання та водовідведення щодо вказаних об'єктів є додатком до договору (т.1,а.с.20).

Пунктами 3.1.1, 3.1.3. договору № 3893 закріплено право позивача вимагати від споживача дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем споживача, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання, дотримання чинних НПА тощо та складати акти за результатами цих обстежень.

Як вбачається з акту прийняття приладу обліку води для комерційного розрахунку (т.1, а.с.23), 22.04.2015, позивачем у присутності представника відповідача опломбовано запірну арматуру пломбою №15217908. У даному акті не зазначено, яку саме запірну арматуру опломбовано, а також не вказано діаметр відповідної труби.

22.03.2017 представниками КП "Міськводоканал" Сумської міської ради складено акт обстеження системи водопостачання та водовідведення (т.1, а.с.21), в якому зазначено, що під час обстеження водопровідних та каналізаційних мереж, а саме на водомірному вузлі, який знаходиться в колодязі по вул. Білопільський шлях, було виявлено самовільний зрив пломби № 15217908 на обвідній лінії діаметром 100 мм (сталь). Директор ТОВ "Універсал ЛТД Плюс" підписав даний акт із запереченнями, зазначивши про незгоду з визначенням "самовільний зрив" і про те, що причини зриву пломби йому невідомі.

У вказаному акті позивачем зазначено, що за самовільний зрив пломби будуть проведені додаткові нарахування, розрахунок проводитиметься по діаметру та пропускній здатності труби, керуючись п. 3.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила № 190) за безоблікове використання води.

Листом від 11.04.2017 відповідачу надано рахунок № 3893 від 11.04.2017 з вимогою сплатити за самовільне безоблікове водокористування суму в розмірі 540650,88 грн. Як вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с.24, 25), розрахунок вказаної суми було ним здійснено за період у 30 діб виходячи з максимальної витрати води водопровідної сталевої труби ДУ 100 мм - 1771 куб. м. на добу шляхом множення даних показників на величину тарифів окремо за водопостачання та за водовідведення. При визначенні витрат води по перетину труби (1771 куб. м. на добу для труби діаметром 100 мм) позивач посилався на "Таблицю для гідравлічного розрахунку стальних, чавунних, асбоцементних, пластмасових водопровідних труб", наведену в довідковому посібнику Ф.А. Шевелева та А.Ф.Шевелева (далі - Таблиця). Витяг із вказаного посібника надано відповідачем суду першої інстанції (т.2, а.с.8 - 33).

Відповідач, не погоджуючись з висновками акту та зі здійсненим позивачем нарахуванням, відповідну суму не сплатив.

За таких обставин, КП "Міськводоканал" Сумської міської ради, вважаючи свої права порушеними, звернулося до суду з позовом у даній справі, в задоволенні якого судом було відмовлено.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 2 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з наступних підстав.

Розділ 5 договору № 3893 від 02.02.2015 містить положення про відповідальність сторін за порушення умов укладеного договору та вимог діючого законодавства у сфері житлово-комунальних послуг.

Так, п. 5.1. договору, складений відповідно до п. 5.13. Правил № 190 визначає, що споживач несе відповідальність за водопровідні та каналізаційні мережі, що знаходяться у нього на балансі.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано п.5.18 Правил №190, відповідно до якого споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил (аналогічні положення містить також п.5.9 договору № 3893 від 02.02.2015).

Пунктом 3.3 Правил №190 встановлено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Відповідно до п.3.4 Правил №190, розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Позивач наполягає на тому, що ним було правомірно застосовані вищевказані пункти Правил №190 та визначено об'єм безоблікових витрат води.

Разом з тим, із системного аналізу змісту Правил №190 та норм договору № 3893 від 02.02.2015 вбачається, що необхідною умовою застосування п.3.3 та 3.4 Правил №190, в яких йдеться про безоблікове водокористування, є доведеність факту такого водокористування.

Проте відповідного факту позивачем доведено не було, зокрема, в акті обстеження системи водопостачання та водовідведення від 22.03.2017 зазначено лише про відсутність пломби, але водночас не встановлено факт фізичної можливості безоблікового водокористування (витрат води) на обвідній лінії в колодязі. Тому місцевий господарський суд (з урахуванням не спростованих позивачем заперечень відповідача щодо відсутності використання даної обвідної труби, яка є пожежним гідрантом), правомірно дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем витрат води в порядку п. 3.3, 3.4 Правил №190.

Позивач посилається на те, що місцевим господарським судом залишено поза увагою вищенаведені приписи п.5.18 Правил №190, однак вказане твердження спростовується змістом оскаржуваного рішення, в якому суд першої інстанції зазначив, що положення 5.18 Правил, за яким у разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил, свідчить про те, що споживач сплачує не штраф за самовільні дії (порушення цілісності пломб тощо), а оплачує витрати води, розрахунок яких має здійснюватися у разі встановлення факту безоблікового водокористування та дня початку такого користування, що й передбачено пунктами 3.3 та 3.4 Правил. Тобто судом першої інстанції надано належну правову оцінку доводам позивача і встановлено, що ті положення Правил №190, на які посилається КП "Міськводоканал" Сумської міської ради (п.5.18, 3.3, 3.4), не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Окрім того, перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок витрат води (з урахуванням зменшення розрахункового періоду з 30 до 28 днів відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, поданої до суду апеляційної інстанції), колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що в акті обстеження системи водопостачання та водовідведення від 22.03.2017, складеному представниками позивача, виявлено самовільний зрив пломби на обвідній трубі діаметром 100 (сталь), однак ні у договорі № 3893, ні в технічній документації (зокрема у деталіровці колодязя №1 із водолічильним вузлом, т.1, а.с.94, на яку посилається позивач) не визначено, чи відноситься обвідна труба і яким саме діаметром до обладнання водомірного вузла (вузла обліку) в розумінні п.5.9. цього договору та п.5.18 Правил №190. Вказаних обставин не було спростовано позивачем в ході апеляційного провадження.

Посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки поданому ним доказу - витягу з онлайн-журналу "Корисні поради" стосовно можливості обладнання водомірних вузлів обвідною лінією (т.2, а.с.122 - 126), колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки вказаний витяг не відповідає вимогам ст.76 - 78 ГПК України щодо належності, допустимості та достовірності доказів і не стосується обставин даного спору.

У наданих суду апеляційної інстанції письмових поясненнях позивач зазначає, що відповідно до схеми робочого проекту даного об'єкта діаметр засувок на цій лінії 100 мм, отже, діаметр труби також 100 мм. Однак дане твердження також не може бути визнано судом переконливим, оскільки воно ґрунтується на припущеннях.

Позивачем також не доведено в суді першої та апеляційної інстанції правомірності визначення ним добового об'єму витрат води як 1771 м. куб. Вказаний об'єм зазначено ним у доданому до позовної заяви власному розрахунку витрат води по перетину труби, затвердженому у 2013 році Головним інженером КП "Міськводоканал" Сумської МР Тисівським Й.В. (а.с.25), який містить посилання на Таблицю. При цьому позивачем не надано суду витягу з Таблиці на підтвердження алгоритму відповідного розрахунку. Із наявного в матеріалах справи витягу з Таблиці, наданого відповідачем (т.2, а.с.8 - 33) не вбачається, що у Таблиці будь-яким чином визначено добові витрати води для сталевої труби діаметром 100 мм в об'ємі саме 1771 м. куб. Будь-яких інших доказів в обґрунтування правомірності застосування даного показника позивачем суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірними посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні та відповідача у відзиві на апеляційну скаргу щодо неналежності такого доказу як власний розрахунок позивача (а.с.25), оскільки відповідний розрахунок, так само як і Таблиця, не є додатком до договору №3893 від 02.02.2015, укладеного між позивачем та відповідачем, чи іншою його невід'ємною частиною.

Посилання позивача на існуючу практику використання Таблиці при визначенні безоблікових витрат води (що відображено у судових рішеннях в інших справах, які наведені позивачем) колегія суддів також не вважає обґрунтованими, оскільки із вказаних рішень не вбачається, в якому порядку сторонами у вказаних справах було (або не було) погоджено використання Таблиці - тоді як у даній справі таке погодження не мало місця. Отже, питання щодо можливості використання Таблиці при розрахунку витрат води не є преюдиційною обставиною в розумінні ч.4 ст.75 ГПК України.

Окрім того, як вбачається з розрахунку позивача, розмір витрат води та кількість днів у періоді розрахунку ним окремо помножені на тариф за водоспоживання та на тариф за водовідведення, внаслідок чого отримано дві суми (229521,60 грн. та 221020,80 грн.), які разом складають розмір позовних вимог 540650,88 грн. При цьому правомірність включення до суми позову 221020,80 грн. за водовідведення позивачем не доведено суду першої та апеляційної інстанції.

Посилання апелянта на те, що КП "Міськводоканал" Сумської міської ради надає ТОВ "Універсал ЛТД Плюс" послуги не лише з водопостачання, але й з водовідведення, на думку колегії суддів, не можуть бути визнані належним обґрунтуванням, оскільки відповідно до п. 3.3 Правил №190, у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок лише витрат води за пропускною спроможністю труби вводу (розрахунок саме витрат води, а не плати за водокористування та водовідведення, та саме за пропускною спроможністю труби вводу).

Будь-яких інших аргументів, що спростовували б висновки місцевого господарського суду щодо недоведеності факту безоблікового споживання води та необґрунтованості здійсненого КП "Міськводоканал" Сумської міської ради розрахунку суми позовних вимог, позивачем в суді апеляційної інстанції не наведено.

Згідно з вимогами ГПК України (ст.33 в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, ст.13, 74 в редакції, чинній на момент апеляційного розгляду справи), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте всупереч приписам вищевказаних процесуальних норм, позивачем у суді першої та апеляційної інстанції не доведено наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 540650,88 грн.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.11.2017 у справі №920/667/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.02.18

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.