Постанова № 72149758, 07.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. Справа № 907/166/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто мотор сервіс» (LLC "Auto Motor Servis"), вх. № ЛАГС 01-05/5760/17 від 07.12.2017 р. та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» вих. № 849-ЮР від 28.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5801/17 від 08.12.2017 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 листопада 2017 року (суддя Йосипчук О.С., повне рішення складено 15.11.2017 р.)

у справі № 907/166/17

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто мотор сервіс» (LLC "Auto Motor Servis"), с. Мардакян, Хазарського району, Азербайджан,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Люкс», с. Завидово, Мукачівського району, Закарпатської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», м. Київ,

про стягнення заподіяних збитків в сумі 32 278,66 Євро та стягнення судових витрат.

За участю представників:

від апелянта-1/позивача: не прибув;

від апелянта-2/третьої особи: Кульчицький О.С.;

від відповідача: Маркусь М.І.;

вільний слухач: ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто мотор сервіс" (LLC "Auto Motor Servis") звернулось з позовом (позовна заява б/н від 15.02.2017 р. подана через поштове відділення зв'язку - 16.02.2017 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс", про стягнення заподіяних збитків в розмірі 32278,66 Євро.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс" б/н від 15.03.2017 р. (том І, а. с. 108-109) місцевий господарський суд ухвалою від 17.03.2017 р. у справі № 907/166/17 залучив до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», м. Київ (том І, а. с. 130-131).

З підстав зазначених в ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017 р. у справі № 907/166/17 здійснено судовий запит до Міністерства юстиції Литовської Республіки про надання суду інформації стосовно змісту норм законодавства Литовської Республіки з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, які регламентують правовідносини перевезення (п. 1 резолютивної частини цієї ухвали) та провадження у справі № 907/166/17 зупинено до отримання від компетентного органу відповіді на судовий запит (п. 2 резолютивної частини цієї ухвали) (том І. а. с. 105-108). Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2017 р. у справі № 907/166/17 провадження у даній справі було поновлено (том І, а. с. 135-136).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2017 р. у справі № 907/166/17 в позові відмовлено повністю (том ІІ, а. с. 142, 143-149).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто мотор сервіс» (LLC "Auto Motor Servis") (далі за текстом - апелянт, скаржник та/або заявник -1) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за вх. № ЛАГС 01-05/5798/17 від 08.12.2017 р., просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2017 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс" (89667, вул. Кірова, буд. 35, с. Завидово, Мукачівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 30764988) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто мотор сервіс» (LLC "Auto Motor Servis")( Хазарський район, село Мардакян, Баба Алієва, буд. 52, квартира 1 (AZ1044 Баку, Азербайджан (Khazar Region, Mardakan Settlement, Baba Aliyev, home 52, квартира 1 AZ1044 Baku, Azerhaijan) заподіяні збитки в розмірі 32278,66 (тридцять дві тисячі двісті сімдесят вісім ЄВРО 66 центів)(п. 1 прохальної частини апеляційної скарги) та судові витрати (том ІІ, а. с. 154-158).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, прийшовши до правомірного висновку, що позивач на підставі договору в компанії (Німеччина) придбав мастильні матеріали за місцем знаходження постачальника, що для перевезення придбаного вантажу ним, як замовником, було укладено договір № 2306 з компанією UAB "Big Trans" (Литва) для перевезення придбаного вантажу, яка, до перевезення цього вантажу залучила іншу компанію UAB "West Logistics" (Литва), уклавши з нею договір № 2306 від 23.06.2016 р., а зазначена компанія, в свою чергу, уклала договір № 16-62788 на перевезення вантажу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс" (відповідачем у справі), за яким останнє зобов'язувалось надати послуги по перевезенню вантажу до місця призначення на умовах та у строки, визначені договором, транспортним засобом державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2, що відповідач подав транспортний засіб на виконання договору № 16-62788 Volvo FH з напівпричепом «Schwarzmuller SI» для завантаження вантажу вагою 20093,60 кг, 23.06.2016 р., розміщений у 33 палетах, загальною вартістю 32278,66 Євро був завантажений до напівпричепу, що одержувачем вантажу зазначено позивача.

Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд, встановивши обставини займання вантажу, повне його знищення (рядки 8-17, 18-27 зверху на сторінці другій описової частини апеляційної скарги)(том ІІ, а. с. 235), однак, на думку апелянта, місцевий суд прийшов до помилкового висновку про те, що саме UAB "Big Trans" (Литва) має нести відповідальність перед позивачем за втрачений вантаж, а не безпосередній винуватець - перевізник ТзОВ "Авто-Люкс" та заперечує проти висновків місцевого суду про те, що саме UAB "Big Trans" (Литва) є експедитором, а решта компаній (UAB "West Logistics" та ТзОВ "Авто-Люкс") - треті особи залучені перевізником. При цьому заявник, покликаючись на ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 4 ГПК України, ст. 1, 4, ч. 1 ст. 5, 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України, зазначає, що як вбачається з вантажної накладної (CMR)(п. 16 та п. 23), саме ТзОВ "Авто-Люкс" є перевізником вантажу. Однак місцевий суд залишив поза увагою дану вантажну накладну та наявну в ній інформацію, яка, на думку апелянта, є доказом, що підтверджує укладання договору перевезення і прийняття вантажу перевізником, яким, відповідно до ст. 13 Конвенції, є ТзОВ "Авто-Люкс", який в свою чергу є належним відповідачем по даній справі, та зобов'язане, відповідно, відшкодувати позивачу завдані збитки в повному обсязі.

Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що місцевий суд безпідставно, на думку скаржника, ототожнив поняття «Експедитор» та «Перевізник», неправильно визначив правову природу договору перевезення вантажу у даній справі, відтак стверджує, що компанії "Big Trans" та "West Logistics" в даних правовідносинах є експедиторами, а перевізником є саме ТзОВ "Авто-Люкс".

Скаржник в апеляційній скарзі, виходячи із позицій зазначених ним у п. 3 та 4 описової частини скарги, покликається на те, що вибір відповідача, це право саме власника вантажу, яким останній скористався та звернувся з відповідними вимогами до перевізника, оскільки в силу ст. 452 ЦК (відповідає 1191 ЦК України) особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, відтак пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної сторони, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові, не буде суперечити закону.

Не погодилося з висновками місцевого суду викладеними у мотивувальній частині рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2017 р. у справі № 907/166/17 Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по даній справі) (далі за текстом - апелянт, скаржник, заявник -2) та звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.11.2017 р. № 849-Юр (вх. № ЛАГС 01-05/5801/17 від 08.12.2017 р.), просить змінити рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2017 р. по справі № 907/166/17 в мотивувальній його частині, виключивши з його мотивувальної частини твердження про: «Матеріалами справи спростовуються доводи третьої особи про відсутність вантажу в напівпричепі з реєстраційним номером НОМЕР_2 на момент виникнення пожежі, а також заперечення факту повного знищення мастильних матеріалів, обґрунтовані висновком аджастера ОСОБА_7 компанії ТОВ "Декра Експерт" (Російська Федерація). Наявність вантажу та його завантаження в кількості 20090,6 кг. підтверджується супровідними документами, а також відмітками митних органів Польщі, України та Російської Федерації проставлені при здійсненні митного оформлення зазначеного транспортного засобу з вантажем. Твердження третьої особи про відмінність тари мастильних матеріалів ємністю 208 л зафіксованої на місці пожежі від тари такої продукції з даних сайту виробника судом до уваги не приймаються, так як ідентичність бочок з мастилом ємністю 208 л, які використовуються виробником тим, що зафіксовані на фотоілюстраціях місця пожежі підтверджені листом компанії Avista Oil від 26.01.2017р.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо покладання відповідальності за втрату вантажу на страхову компанію ПАТ "СК "Євроінс Україна" на підставі Договору добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) № 14-001947-62 та ст.1194 ЦК України суд констатує, що втрата вантажу в даному випадку та відповідно до умов договору є страховим випадком, який зумовлює виникнення у третьої особи відповідних зобов'язань за договором страхування при настанні такого юридичного факту. Матеріалами підтверджується необґрунтоване невиконання страховиком своїх зобов'язань з формальних підстав. Поряд з тим, вимог до страхової компанії в даній справі не заявлено, що виключає їх розгляд в межах справи» (том ІІ, а. с. 188-192).

Апеляційну скаргу скаржник-2, в основному, мотивує тим, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, не повністю з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні та викладенні у відповідності до положень законодавства України, з тих підстав, що на думку апелянта, суд першої інстанції у зазначених апелянтом в апеляційній скарзі висновках, вийшов за межі позовних вимог, про що сторони по даній справі не клопотали, встановивши, що (наприклад): «...Матеріалами підтверджується необґрунтоване невиконання страховиком своїх зобов'язань з формальних підстав...» безпідставно встановив цей факт, що не було предметом розгляду в суді першої інстанції, чим порушив норми процесуального кодексу України, вийшовши за межі позовних вимог.

Крім того, заявник в цій апеляційній скарзі, серед іншого, покликається на те, що відповідно до ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, зокрема, у випадку розгляду справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомлених належним чином про місце засідання суду.

08.12.2017 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 907/166/17 прийнято апеляційну скаргу ТзОВ «Авто мотор сервіс» (вх. № ЛАГС 01-05/5760/17 від 07.12.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 13.12.2017 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. 12.12.2017 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 907/166/17 за заявою скаржника (том ІІ, а. с. 199-200) поновлено Публічному акціонерному товариству «Страхова компанія «Євроінс Україна» строк встановлений для апеляційного провадження (том ІІ, а. с. 185), прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» до провадження та розгляд скарги призначено на 13.12.2017 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том ІІ, а. с. 215-222).

Ухвалою суду від 13.12.2017 р. у справі № 907/166/17 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто мотор сервіс» та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» об'єднано в одне апеляційне провадження та розгляд справи відкладено на 24.01.2018 р. (том ІІ, а. с. 213-214), про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені, відповідно та у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України, представник апелянта/позивача, особисто, під розписку (том ІІ, а. с. 210).

23.01.2018 р. за вх. № ЛАГС 01-04/500/18 поступило клопотання від третьої особи про відкладення розгляду даної справи (том ІІ, а. с. 223).

24.01.2018 р. від ТзОВ «Авто-Люкс» за вх. № 01-04/508/17 від 24.01.2018 р. поступив відзив на апеляційну скаргу (том ІІ, а. с. 226-233) з долученням доказів надсилання відзиву іншим учасникам процесу (том ІІ, а. с. 232-233, 234).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 24.01.2018 р. розгляд справи було відкладено на 07.02.2018 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені (том ІІ, а. с. 246/зворот, 247).

07.02.2018 р. від ТзОВ «Авто-Люкс» за вх. № 01-04/1038/17 поступило пояснення з долученням копії постанови ВГСУ від 06 грудня 2017 р. по справі № 910/14273/16.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак суд апеляційної інстанції розглядає справу за правилами Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.

В судове засідання 07.02.2018 р. від апелянта/позивача прибув п. Розовенко В.В., який, доказів про надання йому, як адвокату, представляти інтереси довірителя в суді апеляційної інстанції не представив.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.12.2017 р. за приписами ГПК України у редакції від 21.05.2015 р., представник апелянта прибув (п. Розовенко В.В. представляв інтереси апелянта на підставі довіреності AR № 495346 від 15.03.2017 р.), апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, був під розписку повідомлений про дату на яку відкладено розгляд справи (том ІІ, а. с. 210).

В апеляційній скарзі апелянт/позивач просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2017 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс" (89667, вул. Кірова, буд. 35, с. Завидово, Мукачівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 30764988) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто мотор сервіс» (LLC "Auto Motor Servis")(Хазарський район, село Мардакян, Баба Алієва, буд. 52, квартира 1 (AZ1044 Баку, Азербайджан (Khazar Region, Mardakan Settlement, Baba Aliyev, home 52, квартира 1 AZ1044 Baku, Azerhaijan) заподіяні збитки в розмірі 32278,66 ЄВРО.

Представник апелянта/третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - прибув, свою апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній сказі, просить змінити рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2017 р. по справі № 907/166/17 в мотивувальній його частині, виключивши з його мотивувальної частини твердження про:

«Матеріалами справи спростовуються доводи третьої особи про відсутність вантажу в напівпричепі з реєстраційним номером НОМЕР_2 на момент виникнення пожежі, а також заперечення факту повного знищення мастильних матеріалів, обґрунтовані висновком аджастера ОСОБА_7 компанії ТОВ "Декра Експерт" (Російська Федерація). Наявність вантажу та його завантаження в кількості 20090,6 кг. підтверджується супровідними документами, а також відмітками митних органів Польщі, України та Російської Федерації проставлені при здійсненні митного оформлення зазначеного транспортного засобу з вантажем. Твердження третьої особи про відмінність тари мастильних матеріалів ємністю 208 л зафіксованої на місці пожежі від тари такої продукції з даних сайту виробника судом до уваги не приймаються, так як ідентичність бочок з мастилом ємністю 208 л, які використовуються виробником тим, що зафіксовані на фотоілюстраціях місця пожежі підтверджені листом компанії Avista Oil від 26.01.2017р.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо покладання відповідальності за втрату вантажу на страхову компанію ПАТ "СК "Євроінс Україна" на підставі Договору добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) №14-001947-62 та ст.1194 ЦК України суд констатує, що втрата вантажу в даному випадку та відповідно до умов договору є страховим випадком, який зумовлює виникнення у третьої особи відповідних зобов'язань за договором страхування при настанні такого юридичного факту. Матеріалами підтверджується необґрунтоване невиконання страховиком своїх зобов'язань з формальних підстав. Поряд з тим, вимог до страхової компанії в даній справі не заявлено, що виключає їх розгляд в межах справи».

Представник відповідача (адвокат Маркусь М.І.) прибув, надав документи на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси відповідача: договір про надання правової допомоги, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю (том ІІ, а. с. 231, 242), проти викладеного в апеляційних скаргах заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить відмовити апелянтам у задоволенні апеляційних скарг, залишити рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 907/166/17 від 06.11.2017 р. - без змін.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2017 р. у справі № 907/166/17, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи, місцевим господарським судом було встановлено наступні фактичні обставини справи, які визнаються іншою стороною спору.

Для перевезення вантажу покупець уклав договір перевезення за компанією UAB "Big Trans" (Литва), яка в свою чергу уклала договір з компанією UAB "West Logistics". В свою чергу UAB "West Logistics" залучило ТзОВ «Авто-Люкс», яке надало транспортний засіб для перевезення вантажу, а саме: транспортний засіб Volvo FH з напівпричепом «Schvarzmuller SI», держаний номер А03778ВЕ/А00621XT.

При цьому між UAB "West Logistics" та відповідачем діє Договір перевезення вантажів по міжнародних маршрутах № V-2013/105-WL від 01.07.2013 р., за яким ТзОВ «Авто-Люкс» за заявками замовника UAB "West Logistics" надає послуги міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Перевізника.

UAB "West Logistics" надіслало відповідачу заявку з умовами щодо перевезення зазначеного вантажу за маршрутом - Німеччина - Азербайджан, визначило умови та строки виконання відповідачем такого замовлення. Відповідач прийняв надіслану заяву (замовлення) до виконання. Зокрема вантаж на загальну суму 32 278.66 Євро, вагою 20 093.60 кг., який був розмішений на 33 палетах 23.06.2016 року та був завантажений до напівпричепу «Schvarzmuller SI», держаний номер А00621ХТ. Вантажовідправник одержувачем вантажу зазначив компанію Avto Moto Servis (м. Баку, Азербайджан), а відправником була вказана компанія «Avista Оil» (Німеччина).

28.06.2016 р. під час перевезення сталася подія, яку перевізник не міг передбачити та запобігти їй, а саме: під час здійснення перевезення вантажу (моторне масло) транспортним засобом Volvo FH. р.н. А03778BE, у з'єднанні з напівпричепом «Schwarzmullеr» р.н.А00621ХТ, за маршрутом Німеччина - Азербайджан, через територію Російської Федерації, рухаючись по автодорозі Р-194 біля населеного пункту Труд, близько 14 год. 20 хв., водієм ОСОБА_8 було виявлено ознаки диму, який виходив з напівпричепа. Водієм після виявлення ознак займання напівпричепа, було викликано пожену бригаду та вжито заходів до гасіння пожежі власними силами. В результаті пожежі вантаж, який перевозився в напівпричепі «Schwarzmuller» р. н. А00621ХТ та сам напівпричіп були знищені.

При цьому водій транспортного засобу, одразу після виявлення диму, який виходив з напівпричепа зупинив транспортний засіб, та до приїзду пожежної бригади вжив заходів до екстреного гасіння пожежі використовую вогнегасник. Також були використані вогнегасники, надана іншими водіями, які надавали допомогу в гасінні пожежі до приїзду пожежників. Згодом гасіння пожежі продовжувалось за участі пожежної бригади та спеціалізованої техніки, але вантаж разом з напівпричепом були повністю знищені.

Таким чином, відповідач вжив всіх належних заходів для перевезення вантажу, а також для збереження вантажу та транспортних засобів при виявленні пожежі, а втрата вантажу відбулась в силу надзвичайних і об'єктивно невідворотних обставин при відсутності вини відповідача. Саме ці обставини буди встановлені Курським обласним судом у рішенні від 08.02.2017 р. у справі про адміністративне правопорушення № 12-7АК-2017. Таке рішення визнається на території України відповідно до статті 52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яка є чинною на території України. Факти встановлені щодо відповідача не підлягають доказуванню відповідно до ст.35 ГПК України.

Судом було встановлено, що факт займання вантажу та повного знищення мастильних матеріалів в кількості 20090,60 кг., розміщеного на 33 палетах в результаті пожежі підтверджено письмовими доказами, наявними у справі, зокрема, постановою Курського обласного суду Російської федерації від 08.02.2017 р. у справі № 12-7АК-2017, довідкою Відділу наглядової діяльності по Острогожському району №101-2-7-13-51 від 28.06.2016 р., актом про аварію або дію непереборної сили від 29.06.2016 р., складеного митними органами Російської Федерації (Россошанський митний пост), фотоілюстраціями місця пожежі в напівпричепі «Schwarzmuller» р.н. НОМЕР_2 за адресою: Воронежська обл., Острогожський р-н, автодорога Воронеж-Луганськ 98 км, складеними за участі представників компетентних органів Російської Федерації та поясненнями водія ОСОБА_9 Зазначеними вище органами Російської Федерації найбільш вірогідною причиною пожежі визначено самозаймання горючих речових.

Суд, відповідно до встановлених обставин справи, а також норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку, що відповідальність за втрачений вантаж перед позивачем несе саме експедитор - залучена позивачем компанія UAB "Big Trans" , а не відповідач.

Позивач/апелянт-1, в апеляційній скарзі не погоджується з такими висновками суду, вважає, що саме відповідач є перевізником в розумінні ст. 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а тому він є належним відповідачем у справі.

Також позивач стверджує, що компанія UAB "Big Trans" є експедитором, а тому її не можна ототожнювати з перевізником, яким є відповідач. При цьому відповідач не погоджується з правовою оцінкою судових рішень касаційного суду, правова позиція яких була врахована місцевим судом.

Проте такі доводи відповідача не можна визнати обгрунтованими.

При цьому судом було встановлено зміст дійсних правовідносин сторін, норми матеріального права, якими вони врегульовані.

Суд прийшов до правильного висновку, про те, що відповідальність за втрату вантажу несе саме експедитор: UAB "Big Trans", в тому числі за втрату вантажу в даному випадку. Відповідач був залучений до перевезення експедитором, і саме останній несе відповідальність за дії третіх залучених ним осіб.

Статтями 932 та 934 Цивільного кодексу України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідач перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно зі ст.618 (Глави 51) ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Ані законом, ані договором транспортного експедирування № 2306 від 23.06.2016 р. не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (фактичного перевізника вантажу) за втрату вантажу, обов'язок по організації перевезення якого взяв на себе експедитор.

Таким чином, експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі одержувачу. Покладення виконання обов'язків на третю особу не звільняє експедитора від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.

Висновок позивача про те, що згідно зі ст.ст. 3, 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, яка (Конвенція) відповідно до ст. 10 ЦК України підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, у спірних правовідносинах відповідальність за втрату вантажу, після його прийняття до перевезення, покладається саме на перевізника, а не на експедитора (відповідача), суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Дійсно, згідно з ч. І ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Умовами вказаного договору узгоджено, що експедитор несе відповідальність за схоронність вантажу у відповідності з положенням Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів.

Згідно з п. 1 ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Тобто вказана Конвенція не регулює транспортно-експедиторські правовідносини, учасниками яких є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів (абзац 7 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Позивач вказує, що між ним та компанією UAB "Big Trans" був укладений договір транспортного експедирування, а не договір автомобільного перевезення вантажу, щодо якого має застосовуватися згадана Конвенція.

Крім того, одержувач втраченого вантажу в договірних відносинах з фактичними (кінцевим) перевізником у договірних відносинах не був, відповідач не брав зобов'язання перед ним. Відповідач був залучений до перевезення компанією UAB "West Logistics" (Литва), яка діяла за дорученням компанії UAB "Big Trans".

Можливість такого залучення було передбачена договором № 2306 від 23.07.2016 р., який укладено між позивачем та компанією UAB "Big Trans" (п. 6 договору).

За таких обставин наявні підстави для покладання на експедитора відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих втратою вантажу.

Наведеної усталеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення збитків з експедитора (постанови ВГСУ від 12.0Н 2010 у справі № 13/15909, від 21.10.2010 у справі № 19/25009 та від 28.09.2011 у справі № 5005/4556/2011, від 08.05.2012 р. у справі № 6/5009-6766/11, від 06.12.2017 р. у справі № 910/14273/16).

Зокрема, у постанові ВГСУ від 06.12.2017 р. у справі № 910/14273/16 зазначено, що /приводиться дослівно/ «Частиною 1 ст. 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Отже, Відповідач, як експедитор, відповідає перед Позивачем за дії безпосереднього перевізника, яким виступає Третя особа, як за свої власні дії».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи з системного аналізу змісту ст.ст.618, 932, 934 ЦК України, ч. ч. 2. 3 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор (відповідач) має нести повну відповідальність перед клієнтом за втрату вантажу з вини залучених експедитором третіх осіб, в тому числі безпосередніх перевізників, тобто і при відсутності вини експедитора у зникненні (втраті) вантажу.

За таких обставин, збитки, завдані клієнту внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов'язку щодо перевезення вантажу залученими експедитором особами (безпосередніми виконавцями), підлягають стягненню з експедитора, а, останній, в свою чергу, може звернутися з вимогами про відшкодування збитків в порядку регресу до осіб, на яких експедитором було покладено виконання обов'язків. Додатковим підтвердженням наведеного є наявність у матеріалах справи доказів звернення експедитора (відповідача) до залученої ним особи з претензією, яка наявна в матеріалах справи.

Крім того, колегія суддів встановила, що завантаження проводилось відправником товару. Він (товар, вантаж) був належним чином закріплений та опломбований. Без перевірки належного розміщення та кріплення вантажу, транспортний засіб би не був опломбований, а товар не переданий ТзОВ «Авто-Люкс» до перевезення. При цьому слід зазначити, що у разі неправильного кріплення вантажу транспортний засіб не зміг би проїхати більшу частину маршруту (понад 2 тис. км), що підтверджується роздруківкою, яка є в матеріалах справи.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, керуючись ст. 8, 17, 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст.ст. 611, 618, 909, 924, 932, 934 ЦК України, ст. 225 ГК України відсутність вини перевізника, в нашому випадку відповідача, у втраті вантажу вимоги ТзОВ «Авто Мотор Сервіс» до задоволення не підлягають.

Щодо апеляційної скарги третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПрАТ «СК «Євроінс Україна», слід зазначити наступне.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не погодилась з рішенням місцевого суду, в частині висновків, які зроблені місцевим судом в мотивувальній частині судового рішення. Просить виключити з мотивувальної частини рішення частин) тексту, а саме:

«Матеріалами справи спростовуються доводи третьої особи про відсутність вантажу в напівпричепі з реєстраціїїним номером А00621XT на момент виникнення пожежі, а також заперечення фактіу повного знищення мастильних матеріалів, обгрунтовані висновком аджастера ОСОБА_7 компанії ТОВ «Декра Експерт» (Російська Федерація). Наявність вантажу та його завантаження в кількості 20090,6 кг. підтверджується супровідними документами, а також відмітками митних органів, Польщі, України та Російської Федерації проставлені при здійсненні митного оформлення зазначеного транспортного засобу з вантажем. Твердження третьої особи про відмінність тари мастильних матеріалів ємністю 208 л зафіксованої на місці пожежі від тари такої продукції з даних сайту виробника судом до уваги не приймаються, так як ідентичність бочок з мастилом ємністю 208 л, які використовуються виробником тим, що зафіксовані на фотоілюстраціях місця пожежі підтверджені листом компанії Avistа Oil від 26.01.2017 р.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо покладання відповідальності за втрату вантажу на страхову компанію ПАТ «СК «Євроінс Україна» на підставі Договору добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) № 14-001947-62 та ст. 1194 ЦК України суд констатує, що втрата вантажу в даному випадку та відповідно до умов договору є страховим випадком, який зумовлює виникнення у третьої особи відповідних зобов'язань за договором страхування при настанні такого юридичного факту. Матеріалами підтверджується необгрунтоване невиконання страховиком своїх зобов'язань з формальних підстав. Поряд з тим, вимог до страхової компанії в даній справі не заявлено, що виключає їх розгляд в межах справи».

Апелянт-2/третя особа стверджує, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, не повинен був робити жодних висновків щодо відмови страховою компанією у виплаті страхового відшкодування.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта-2 (третьої особи), оскільки такі не ґрунтуються на приписах процесуального закону.

Зокрема вимоги до змісту судового рішення визначені ст.84 ГПК України (в редакції, діючій на момент винесення рішення). Оскаржене рішення повною мірою відповідає зазначеним вимогам та містить вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідач письмово надавав суду пояснення в яких він не погоджувався із твердженнями третьої особи щодо обставин перевезення, відсутності вантажу в транспортних засобах на момент виникнення події, неможливості його завантаження в напівпричіп в такій кількості, невідповідності вигляду бочок з мастилом ємністю 208 л, тим які були виявлені на місці пригоди. При цьому Відповідач не подавав Третій особі жодних недостовірних відомостей щодо обставин події.

При цьому висновок місцевого суду щодо відсутності вантажу, грунтується на підставі висновку компанії ТОВ «Декра Експерт» та аджастера ОСОБА_7, який за наслідками виїзду на місце події 29.06.2016 р. зафіксував, що зовнішній вигляд чотирьох бочок ємністю 208 літрів, які були виявлені на місці події, не відповідають зовнішньому вигляду бочок виробника мастила Pennasol Super Dynamic Sac 15W-40, що перевозилось згідно супровідних документів, а відповідають тарі, яка використовується іншим виробником. Проте такі доводи не відповідають дійсності, оскільки такі ж бочки з відповідною кількістю поперечних борозд відображена на сайті виробника мастила Pennasol (http://www.pennasol.de/produkte/motorenocle/pennasol-super-dynamic-sae-15w-40). Зокрема в інформації виробника за вказаним посиланням міститься бочка, яка за кількістю радіальних борозд відповідає зображенню вказаному на сайті виробника. Також саме такий зовнішній вигляд бочок ємністю 208 л. підтверджується і доданими фотознімками таких бочок з найменуванням виробника на них.

Саме такі 4 бочки ємністю 208 л, були виявлені на місці події, що підтверджується фотознімками та іншими матеріалами. Навіть з фотоматеріалів вбачається наявність слідів логотипу виробника та таких бочках, що видно з фотоматеріалів, що страховий комісар та аджастер не могли не помітити. Тому висновки аджастера є такими що не відповідають дійним обставинам справи.

Також на припущеннях ґрунтуються і висновки аджастера про те, що при завантаженні згідно пакувального листа Avista Oil в напівпричіп «Schwarzmuller» р.н. А00621ХТ не могло вміститись 32 європалети розміром 1200x800 мм та 1 європалета розміром 1140 х 1140 мм., оскільки внутрішня ширина кузова не дозволяла б завантажити вказану кількість палет. При цьому згадається про проведене спеціалістом ОСОБА_10 масштабне моделювання. Проте, проводячи масштабне моделювання та співставляючи ширини палет відносно ширини кузова, спеціаліст аджастера вочевидь не прорахував інші варіанти розміщення палет в напівпричепі, які безумовно дозволили завантажити всю партію товару в транспортний засіб згідно пакувального листа. Площа всіх європалет, яку вони могли б займати в напівпричепі, дозволяла завантажити всі 33 палети з розміщенням їх частини в межах існуючої ширини кузова. Довжина напівпричепу аджастером не була врахована, що призвело до його передчасних та помилкових висновків.

Крім того, факт завантаження вказаної кількості вантажу підтверджується іншими належними та допустимими доказами, які спростовують висновки аджастера.

Як вбачається з матеріалів справи, завантаження вантажу було проведено відправником товару згідно пакувального листа, де чітко визначено обсяг прийнятого до перевезення вантажу в загальній кількості 20093,6 кг. Такі відомості підтверджені та співвідносяться з іншими документами: CMR від 23.06.2016р., інвойс № 17.05.2016 р. Також кількість та вагу товару, який перевозився в транспортному засобі підтверджено митними органами Польщі, України та Російської Федерації, які здійснювали митне оформлення вантажу при перетині автопоїзда через кордон та підтвердили відомості щодо кількості та наявності вантажу в транспортному засобі, відповідно до наданих товаросупровідних документів.

Обставини пожежі також підтверджені належними доказами, виданими за участі компетентних органів держави, на території якої сталася пригода: - довідкою виданою Відділом наглядової діяльності по Острогожському району від 28.06.2016 р. №101-2-7-13-51, якою підтверджено факт пожежі в напівпричепі «Schwarzmuller» р.н. А00621XТ, що виникла 28.06.2016 р. в 15 год. 10 хв. (московського часу), місце події та факт загибелі в результаті дії вогню напівпричепу та вантажу (моторного масла) в повному обсязі кількістю 20 тон 90 кг. Вірогідна причина пожежі визначена як самозаймання горючих речовин; - актом про аварію або дію непереборної сили від 29.06.2016 р., складеного за участі митних органів Російської Федерації (Россошанського митного посту), в якому також зафіксовано обставини події та знищення 33 вантажних місць в повному обсязі.

Крім того такі обставини підтверджені поясненнями водія ОСОБА_11, який повідомив всі відомості щодо обставин виникнення пожежі та знищення вантажу та фотоілюстраціями місця пожежі в напівпричепі «Schwarzmuller» р.н. АО0621XT за адресою: Воронежська обл., Острогожський р-н., автодорога Воронеж-Луганськ 98 км., складеними за участі представників компетентних органів Російської Федерації

Також органами Курської митниці Російської Федерації за наслідками проведеної перевірки та на підставі зібраних доказів в рамках провадження у справі про адміністративні правопорушення №10108000-309/2016 було встановлено обставини щодо займання транспортного засобу та вантажу, причини такого займання та знищення вантажу в повному обсязі, що підтверджується протоколом від 21.09.2016 р. Митним органом, зазначеним вище було встановлено, що за місцем події відбулось займання в напівпричепі р.н. А00621XT автомобільного масла в кількості 20 тон 90 кг. Причиною займання масла в напівпричепі стало тертя матеріалів та витік горючих рідин на деталі, механізми, вузли напівпричепа, що призвело до займання.

Будь-яких недостовірних даних щодо обставин події страхувальник, яким є ТзОВ «Авто-Люкс» як юридична особа, що діє через уповноважені органи, ні аджастеру, ні страховику не надавав. Тому твердження про те, що з боку страхувальника було заявлено недостовірні відомості про обставини події є помилковими та необгрунтованими. Аналіз матеріалів вказує, що водієм було повідомлено достовірні відомості щодо обставин події. Жодних недостовірних відомостей не було зазначено ні в письмових поясненнях чи інших документах наданих страховику. Режим рух транспортного засобу та його зупинки на шляху слідування транспортного засобу були підтверджені даними тахографу транспортного засобу. Проте такі зупинки не перебували в причинному зв'язку з пожежею в напівпричепі та знищенням пошкодженого вантажу.

З наведеного вище вбачається, що висновки аджастера про те, що вантаж не містився в транспортному засобі, не був завантажений в повному обсязі та щодо його знищення в результаті пожежі не відповідають дійсності та не узгоджуються з іншими письмовими доказами. При цьому аджастер робить свої висновки не на підставі достеменно встановлених фактів, а виключно на припущеннях, без підтвердження їх документально.

Поясненнями водія підтверджується, що каністри з маслом були упаковані в картонні коробки та поставлені на піддони та обгорнуті поліетиленовою плівкою, також були закріплені ременями до підлоги. Металеві бочки з маслом були поділені резиновими прокладками та були закріплені до підлоги ременями. Тобто вантаж було завантажено та закріплено відповідно до практики яка склалась, що повинно було забезпечити збереження вантажу та доставку його до місця призначення.

Тому місцевий суд оцінюючи вказані доводи, на виконання вимог процесуального закону повинен був викласти свої висновки з цих питань, надати їм правову оцінку та відобразити її в мотивувальній частині рішення суду.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта/третьої особи про те, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог. Відповідно до резолютивної частини рішення суд постановив рішення у повній відповідності до заявлених позивачем позовних вимог. Жодних інших рішень по суті спору та що вимог, які не були заявлені позивачем при розгляді справи, судом не виносилось.

В резолютивній частині рішення міститься тільки рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Тому твердження скаржника про зворотнє не відповідає дійсності та не грунтується на законі.

Одночасно слід зауважити, що суд вирішуючи спір повинен забезпечити всебічне з'ясування всіх обставин справи та надати їм вичерпну правову оцінку. Саме такі приписи були зазначені в ст.43 та 84 ГПК країни, у редакції чинній на дату постановлення судового рішення.

Тому в зазначеній відповідачем мотивувальній частині рішення суду містяться висновки суду щодо правової оцінки тих доводів, якими відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, зокрема в частині застосування ст. 1194 ЦК України. Також третя особа наводила свої міркування про те, що вантаж не містився в транспортному засобі, та не був знищений в результаті пожежі, а також інші доводи щодо обставин справи та їх правової оцінки.

Крім того, апелянт-2 у апеляційній скарзі зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, зокрема, у випадку розгляду справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомлених належним чином про місце засідання суду.

Як вбачається з матеріалів даної справи, місцевий суд порушив провадження у справі 21.02.2017 р., що підтверджується ухвалою від 21.02.2017 р. по справі № 907/166/17 та розгляд справи призначив на 17.03.2017 р., про що належним чином повідомив сторін (Позивача та Відповідача) рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (том І, а. с. 3 та 4).

У судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 17.03.2017 р., приймали участь уповноважені представники як позивача (п. Розовенко В.В.), так я відповідача (п. Маркусь М.І.), що підтверджується Протоколом судового засідання та ухвалою суду від 17.03.3017 р. по даній справі (том І, а. с. 128-129, 130-131).

Після залучення до участі у даній справі третьої особи (ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна») - 17.03.2017 р., остання була повідомлена рекомендованою поштою з повідомленням про вручення про дату, час та місце розгляду даної справи та отримала процесуальний документ місцевого суду від 17.03.2017 р., під розписку, 24.03.2017 р. (том І, а.с.132).

Про відкладення розгляду справи ухвалою місцевого суду 21.04.2017 р. у даній справі на 03.05.2017 р. сторони та третя особа теж були повідомлені належним чином, зокрема, третя особа, рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (том ІІ, а. с. 91).

24.04.2017 р. ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» подала (надіслала) місцевому господарському суду Клопотання про відкладення розгляду справи (том ІІ, а. с. 92-93) та докази про неможливість прибути до суду уповноваженого представника (том ІІ, а. с. 94-96) та подала (надіслала) місцевому господарському суду Додаткові пояснення по суті позовних вимог (том ІІ, а. с. 97-101), що виключає в повному обсязі твердження апелянта-2, що він, позивач або відповідач, не були належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи.

У судовому засіданні, яке відбулось 03.05.2017 р. та проводилось в режимі відеоконференції в господарському суді міста Києва відповідно до ст. 74-1 ГПУ України та шляхом запису судового засідання технічними засобами (том ІІ, а. с. 103-104), були присутніми представники всіх сторін, в т.ч. інтереси ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» (третьої особи) представляв представник ОСОБА_12 за довіреністю № 2-юр від 06.01.2017 р. (том ІІ, а. с. 101)

Зазначену ухвалу від 03.05.2017 р. по даній справі, якою було зупинено провадження у справі, третя особа отримала рекомендованою поштою, під розписку - 10.05.2017 р. (том ІІ, а. с. 109).

Ухвалу місцевого суду про поновлення провадження у даній справі від 20.10.2017 р., сторони та, зокрема, третя особа отримала рекомендованою поштою (штрихкодовий номер кореспонденції № 0315057348764)(том ІІ, а. с. 139), під розписку - 25.05.2017 р. (том ІІ, а. с. 137, 138, 139).

У судовому засіданні, яке відбулось 06.11.2017 р., були присутніми представники Позивача (ОСОБА_5 - довіреність в матеріалах справи), Відповідача (Маркусь М.І. - довіреність у справі), в т.ч. інтереси ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» (третьої особи) представляв представник ОСОБА_12 за довіреністю № 2-юр від 06.01.2017 р., відтак ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» знала про день, час та місце розгляду даної справи, про підстави зупинення, поновлення провадження у даній справі та про проголошене місцевим судом 06.11.2017 р. рішення суду по даній справі, так як його представник приймав участь у цьому судовому засіданні.

За наведених вище обставин відсутні підстави для скасування судового рішення відповідно до ч. 3 ст. 104 ГПК України, оскільки і Позивач, і Відповідач та третя особа без самостійних вимог, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи, а також їх уповноважені представники приймали участь у судових засіданнях, в т.ч. 06.11.2017 р., дата, коли місцевим судом було проголошено вступну і резолютивну частини рішення по даній справі, відтак покликання апелянта-2 в цій частині, є безпідставним.

Колегія суддів, враховуючи все вищенаведене в сукупності, приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до задоволення не підлягає.

Інші твердження апелянтів, які викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг необхідно покласти на апелянтів відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 листопада 2017 року у справі № 907/166/17 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянтів.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 09.02.2018 року

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин