Постанова № 72149678, 05.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. Справа№ 927/539/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Бондаренко П.В. - адвокат

від відповідача: Петрикей І.А. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Блистівський»

на рішення Господарського суду Чернігівської області ухваленого 26.10.2017, повний текст якого складений 31.10.2017,

у справі № 927/539/17 (суддя Оленич Т.Г.)

за позовом ОСОБА_4

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Блистівський»

про визнання недійсними рішень загальних зборів членів кооперативу

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Блистівський» від 09.12.2016, оформлених протоколом № 3 від 09.12.2016.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017, повний текст якого підписаний 31.10.2017, у справі № 927/539/17 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення прийняті за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання їх недійсними.

Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов з посиланням на таке:

- відповідно до Установчого договору, прийнятого установчими зборами 30.03.2000 (протокол №1), та зареєстрованого розпорядженням Новгород-Сіверської районної державної адміністрації №132 від 13.04.2000, до складу кооперативу входить 298 засновників - фізичних осіб;

- згідно із довідкою №769 від 30.10.2016 (т.1, а.с.99-100), виданою виконавчим комітетом Блистівської сільської ради та наданою до матеріалів справи відповідачем, 85 осіб із членів СГВК «Блистівський» станом на 30.10.2016 є померлими. Про вказане також зазначено й в оспорюваному протоколі;

- отже, загальні збори членів кооперативу на дату проведення спірних зборів були б правомочними за присутності на них 108 членів кооперативу;

- у спірному протоколі зазначено про те, що в позачергових загальних зборах членів кооперативу приймали участь 108 членів, і з них 5 особисто: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та 103 членів кооперативу представляли представники за довіреностями, оригінали нотаріально посвідчених довіреностей яких зберігаються в кооперативі, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_10;

- як в наданому відповідачем до матеріалів справи реєстрі присутніх членів кооперативу на загальних зборах 09.12.2016 (т.1, а.с.176), так і в спірному протоколі відсутній поіменний перелік 103 членів кооперативу, яких за довіреностями в загальних зборах представляли ОСОБА_5 та ОСОБА_10, отже, з вказаних документів, які мають фіксувати процедуру та факт прийняття рішень загальними зборами з питань, внесених на їх розгляд, фактично не можливо встановити осіб, які приймали участь у цих зборах через свого представника, тобто не можливо визначити кворум;

- під час розгляду справи відповідачем на підтвердження правомочності позачергових загальних зборів членів кооперативу, які відбулись 09.12.2016, надано суду 105 довіреностей (т.1 а.с.101-102, 178- 280, т.2 а.с.156-157), замість зазначених у протоколі 103, дослідивши які суд першої інстанції встановив, що дві довіреності, а саме, нотаріально посвідчена довіреність від 12.11.2016, зареєстрована в реєстрі за №2505, від імені ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_10 (т.1, а.с.203) та нотаріально посвідчена довіреність від 27.10.2016, зареєстрована в реєстрі за №2349, від імені ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_5 (т.1, а.с.270), видано особами, які не є членами СГВК "Блистівський", згідно із переліком, наведеним в установчому договорі;

- в письмових поясненнях від 25.10.2017 (т.2, а.с.158) відповідач зазначив, що документи на підтвердження членства ОСОБА_11 та ОСОБА_13 в кооперативі відсутні, а довіреності від імені зазначених осіб потрапили до матеріалів справи випадково та не стосуються суті спору, з огляду на що судом не прийняті до уваги довіреності вказаних осіб при встановленні наявності кворуму на зборах від 09.12.2016;

- серед інших, наданих відповідачем до справи копій довіреностей, є нотаріально посвідчена довіреність від 27.10.2016 від імені ОСОБА_14 на ім'я ОСОБА_5, яка зареєстрована в реєстрі за №2386 (т.1, а.с.179), а також нотаріально посвідчена довіреність від 27.10.2016 від імені ОСОБА_15 на ім'я ОСОБА_5, яка зареєстрована в реєстрі за №2384 (т.1, а.с.249), проте, згідно із довідкою №03/271/149 від 17.07.2017 (т.2, а.с.52-154), виданою виконкомом Блистівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, станом на 12 липня 2016 року ці особи є померлими (відповідно номери 28 та 32 у списку);

- також відповідачем надано до матеріалів справи копію нотаріально посвідченої довіреності від 12.11.2016 від імені ОСОБА_16 на ім'я ОСОБА_10, яка зареєстрована в реєстрі за №2515 (т.1, а.с.182), проте як вбачається із довідки №769 від 30.10.2016 (т.1, а.с.99-100), виданої виконавчим комітетом Блистівської сільської ради та підписаної сільським головою Блистівської сільської ради, ОСОБА_16 станом на 30.10.2016 є померлим (№9 у списку);

- вказана інформація свідчить про неможливість участі цих осіб у позачергових загальних зборах членів кооперативу як особисто, так і через представника, а відтак, три вказані довіреності від імені осіб, які на дату видачі довіреностей були померлими, не можуть бути прийняті судом до уваги;

- отже, навіть при врахуванні інших наданих відповідачем довіреностей як доказів уповноваження довірителями представників ОСОБА_10 та ОСОБА_5 на представництво їх інтересів у позачергових загальних зборах членів кооперативу, які відбулись 09.12.2016, спірні загальні збори відбулись за відсутності кворуму.

Задовольняючи позов суд першої інстанції також послався і на те, що:

- заява про переведення позивача в асоційовані члени кооперативу, рішення про що було прийнято на спірних загальних зборах, мала підписуватись та подаватись позивачем особисто, тобто, позивач мав самостійно розпоряджатися належним йому правом на участь в кооперативі, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про обмеження його цивільної дієздатності та призначенням ОСОБА_10 його опікуном чи піклувальником, а відтак, заява, навіть якщо вона і складена та підписана від імені позивача, не є належним та допустимим доказом, що засвідчує волевиявлення позивача на переведення його в асоційовані члени;

- враховуючи, що внаслідок переведення позивача із члена кооперативу до асоційованого члена змінився обсяг його прав на управління кооперативом, а саме: участь у прийнятті рішень щодо діяльності, управління та припинення діяльності кооперативу лише з правом дорадчого голосу, але при цьому позивач особисто не подавав відповідну заяву, в цій частині рішення позачергових загальних зборів членів СГВК «Блистівський» порушує права позивача, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо рішення зборів про його переведення до складу асоційованих членів кооперативу є обгрунтованими.

При цьому при вирішенні спору по суті суд першої інстанції встановив, що посилання позивача на те, що він участі у спірних зборах не приймав, а довіреність від його імені видана ОСОБА_10 позивачем не підписувалась, спростовується наявними у матеріалах справи документальними доказами, а саме висновком експерта №1075 від 14.09.2017, складеним за результатами проведення призначеної судом судової почеркознавчої експертизи, одночасно зазначивши про те, що і Статутом СГВК «Блистівскьий» і ст.15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що члени кооперативу повинні бути повідомлені про дату, місце та час проведення та порядок денний загальних зборів, проте під час розгляду справи відповідач не представив суду належних та допустимих доказів надсилання позивачу письмового повідомлення про проведення 09.12.2016 позачергових загальних зборів членів кооперативу, із зазначенням часу та місця їх проведення, а також порядку денного зборів, а наданий позивачем лист від 12.11.2016 (т.1, а.с. 175), підписаний ОСОБА_10 як представником позивача, в якому повідомляється про те, що і довірителю і його представнику повідомлено про загальні збори СГВК «Блистівський», що відбудуться 09.12.2016, не приймається судом до уваги, оскільки не є належним доказом повідомлення особисто позивача у справі - ОСОБА_4 у встановленому Статутом та Законом порядку про дату, час та місце проведення загальних зборів членів кооперативу та їх порядку денного.

Не погоджуючись з рішенням, Сільськогосподарський виробничий кооператив «Блистівський» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що:

- звертаючись до суду з цим позовом, позивач послався на те, що спірним рішення було порушено його право як члена кооперативу на прийняття участі у загальних зборах, проте вказані послання є неправомірними, адже судом встановлено, що позивачем видано довіреність ОСОБА_10, а твердження позивача про не підписання ним вказаної довіреності спростовані наявними в матеріалах справи доказами. Вказане свідчить про те, що позивач навмисно вводить суд в оману;

- представником відповідача також було заявлено ряд відомостей, що не відповідали дійсності та були взяті до уваги судом, зокрема:

1. всупереч повідомленням представника відповідача про проживання позивача в с. Блистова, суд не перевірив дану обставину справи. Вказаний факт спростовується довідкою, виданою виконкомом Блистівської сільської ради Чернігівської області № 964 від 07.11.2017, в якій зазначено, що позивач фактично проживає за адресою: с. Блистова, вул. Базарна, 17, Новгород-Сіверського району Чернігівської області з 10.04.2009;

2. представником позивача було надано непідтверджені та невірні відомості про те, що ОСОБА_14 помер на дату видачі довіреності, тобто довіреність є підробленою. Вказане спростовується довідкою, наданою Блистівською сільською радою, в якій зазначено про те, що дана особа не є померлою та проживає в с. Блистова;

3. представником позивача було надано непідтверджені та невірні відомості про те, що ОСОБА_15 померла на дату видачі довіреності, тобто довіреність є підробленою. Вказане спростовується копією свідоцтва про смерть, в якому вказано, що ОСОБА_15 померла 16.03.2017;

4. представником позивача надано непідтверджені та невірні відомості про те, що ОСОБА_12 не є членом кооперативу, оскільки це спростовується відомостями, вказаними в п. 170 установчого договору відповідача;

- представником позивача неодноразово протягом перебігу судового засідання зазначалося про окремих членів кооперативу без їх належної ідентифікації, що вони є померлими або що їх нема в списках кооперативу. При цьому для заплутування суду та відповідача позивачем бралися дані про однофамільців з однаковими ім'ям та по-батькові, як ОСОБА_12, який є членом кооперативу, але про якого представник позивача зазначав, що він не є членом кооперативу. В супереч зазначеним невірним відомостям, за кінцевим списком померлих членів кооперативу станом на дату проведення спірних загальних зборів - таких осіб є 85, як і зазначено в протоколі. Щодо таких відомостей піднімалось питання на судовому засіданні 26.10.2017 і суд їх витребував у відповідача близько четвертої години, призначивши наступне судове засідання (останнє) на дев'яту годину наступного дня, проте, зважаючи на віддаленість с. Блистова від місця розгляду справи на 150 км, наданого часу для отримання таких відомостей було недостатньо, про що зазначалось представником відповідача у судовому засіданні та не було взято судом до уваги;

- судом першої інстанції було порушено ст. 33 ГПК України, у відповідності до положень якої саме на позивача було покладено довести ті обставини, на які він посилається в обгрнутування заявлених позовних вимог, в той час як суд зобов'язував надати вказані документи відповідача;

- неправдивими є відомості про неповідомлення позивача про спірні загальні збори адже про них він був повідомлений особисто, уповноважив на представництво на зборах представника з нотаріального посвідченою довіреністю, а за усталеною практикою оголошення про проведення спірних загальних зборів було розміщено на приміщеннях контори та будівлі відповідача (фотодоказ приєднано до матеріалів апеляційної скарги). Такий спосіб повідомлення не суперечить Закону України «Про кооперацію»;

- щодо кворуму на спірних загальних зборах:

1. за установчим договором кількість членів кооперативу становила 298 осіб;

2. 85 з них померло, що підтверджується довідкою Блистівської сільської ради із зазначенням дати смерті;

3. при наявності 213 живих членів кооперативу кворум становив би 107 осіб (231/2=106,5, тобто округливши 107), а не 108, як вказано в рішенні;

3. на дату проведення спірних загальних зборів помер ще один член кооперативу ОСОБА_18, дані про якого не встигли внести до протоколу, тобто зазначена особа не могла брати участі у загальних зборах у зв'язку зі смертю, а відтак, загальний обрахунок мав би виглядати так: при наявності 212 живих членів кооперативу кворум би становив 107 (212/2=106+ще одна особа), а не 108 осіб як зазначено в оспорюваному рішенні;

4. огляду на викладені вище обставини, а саме на те, що 103 членів кооперативу представляли представники за нотаріально посвідченими довіреностями, п'ять осіб брали участь у загальних зборах особисто, ОСОБА_12 дійсно є членом кооперативу (№ 170 в установчому договорі), ОСОБА_15 на момент проведення спірних загальних зборах не померла, кворум на вказаних зборах фактично був досягнутий;

- суд першої інстанції невірно послався на положення норм ЦК України зазначивши про те, що заява про переведення позивача в асоційовані члени кооперативу мала бути подана ним особисто;

- визнання спірних рішень загальних зборів недійсними у повному обсязі (тобто як по відношенню до позивача, так і по відношенню до інших членів кооперативу - примітка суду) не є правомірним, адже порушує права інших членів кооперативу.

Ухвалою від 13.12.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Блистівський» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2017 у справі № 927/539/17 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її задоволення заперечив пославшись на те, що:

- незрозумілими є послання відповідача на неправомірність посилань позивача те, що останнім довіреність ОСОБА_10 не видавалась, адже незрозумілим, на які порушення в оскаржуваному рішенні в цій частині апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції та які норма матеріального або процесуального законодавства в цій частині вважає порушеними;

- позивачем зазначено місце проживання виходячи з даних, які зазначені в його паспорті (АДРЕСА_1) , а щодо довідки, виданої виконком Блистівської сільської ради Чернігівської області № 964 від 07.11.2017, в якій зазначено, що позивач фактично проживає за адресою: с. Блистова, вул. Базарна, 17, Новгород-Сіверського району Чернігівської області з 10.04.2009, на яку посилається апелянт, то з її змісту слідує, що вона, в порушення приписів Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», згідно з якими така довідка повинна підтверджувати реєстрацію місця проживання, не його підтверджує, адже з її змісту видно, що мова йдеться про фактичне проживання, а такого поняття закон не містить, відповідачем не зазначено, яким нормативно- правовим актом надані повноваження Блистівській сільській раді Чернігівської області видавати такі довідки про «фактичне місце проживання», така довідка була видана 07.11.2017 тобто майже через рік після підготовки та проведення позачергових зборів, рішення яких оскаржується, тобто при підготовці до проведення позачергових зборів вона була відсутня і відповідач не міг встановити «фактичне» місце проживання, окрім як за даними, які є в установчому договорі про місце проживання Позивача, де вказана саме адреса с. Березова Гать, Новгород-Сіверський район,Чернігівська область, вул.. Зарічна, 15. За таких обставин, висновки суду першої інстанції що неповідомлення позивача письмово про дату, місце та час проведення та порядок денний загальних зборів може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є правомірними та обґрунтованими;

- щодо посилань апелянта на те, що оскільки позивач уповноважив нотаріальною довіреністю ОСОБА_10 на представництво його інтересів на Загальних зборах СГВК «Блистівський», саме таким чином позивач реалізував своє право участі на таких Загальних зборах, є помилковим, оскільки факт видачі довіреності на представництво інтересів на Загальних зборах не підтверджує факту отримання позивачем інформації про дату, місце та час проведення та порядок денний спірних загальних зборів, а дана довіреність не місить посилання на представництво у конкретних загальних зборах, а тим більше тих, які були проведені 09.12.2016. Навіть за наявності такої довіреності, позивач відповідно до діючого законодавства України завжди має право її відкликати, або з'явитися на такі Загальні збори разом із своїм представником, однак, фактично, він був позбавлений таких прав, зокрема права особисто приймати участі у спірних загальних зборах, оскільки жодним чином повідомлений про них не був;

- щодо тверджень відповідача про «практику» розміщення оголошень на будівлі СГВК «Блистівський», то, по-перше, позивач не вказав, яким нормативно-правовим актом він керувався при такій «практиці», або яким пунктом Статуту це передбачено, а надане ним фото такої об'яви не може бути належним доказом, оскільки не можна провести ідентифікацію, коли саме воно було зроблено, адже таке оголошення можливо і зараз розмістити та сфотографувати;

- щодо кворуму позивачем зазначено про те, що:

1. апелянт стверджує, що відповідно до його розрахунків кворум повинен становити 107 чоловік, оскільки при проведенні Загальних зборів помер ще один член СГВК «Блистівський», а саме ОСОБА_18, дані про його смерть начебто не внесли до спірного протоколу, проте у вказаному протоколі у рішенні з питання № 4 номер 85 було виключено ОСОБА_18 у зв'язку із смертю, тобто відповідно до даного оскаржуваного протоколу все таки відомості про його смерть були внесені, і виключено у зв'язку із смертю було не 86, як стверджує Апелянт, а 85 осіб, як про це і зазначив суд першої інстанції, тобто суд першої інстанції правильно на підставі тих доказів, які надали сторони, вирахував кворум 298-85=106,5 тобто округляючи 107+1 = 108

2. на спірних загальних зборах присутніх було 5 осіб та інтереси 103 представляли представники за нотаріальними довіреностями, однак судом першої інстанції було вірно встановлено та не оскаржено апелянтом в апеляційні скарзі того факту, що довіреність на ім'я ОСОБА_16 на ім'я ОСОБА_10 від 12.11.2016 була видана після його смерті, що підтверджується довідкою № 769 від 30.10. 2016, а тому, навіть якщо суд першої інстанції взяв до уваги дані виконкому Блистівської сільської ради щодо померлих ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які тепер остання спростовує, то все одно кворуму не було, оскільки слід рахувати не 103 довіреності, а 102 + 5 присутніх членів = 107;

3. довідкою №769 від 30.10.2016 виконкому Блистівської сільської ради, якою керувалися Загальні збори від 09.12.2016, було зазначено померлими дві особи: ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які на підставі зазначеної вище Довідки були виключені п. 4 оскаржуваного протоколу номер 54 та 63, відповідно, з членів СГВК «Блистівський» у зв'язку із смертю, однак дані про членство ОСОБА_19 та ОСОБА_20 відсутні в Установчому договорі про створення та діяльність СГВК «Блистівський», тобто до вирахування кворуму були взяті дві особи, які не є членами СГВК «Блистівський», тобто померлих було на 2 особи менше. Таким чином, якщо навіть брати розрахунок апелянта, то 298 мінус не 86 членів СГВК «Блистівський», як він зазначив, померлих, а 84 членів СГВК «Блистівський» дорівнює 107+1- кворум 108, а присутніх було 107, з урахування довіреності, яка була видана членом СГВК «Блистівський» після його смерті;

- апелянт зазначає про те, що начебто представник позивача надав суду першої інстанції неправдиву інформацію щодо померлих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а суд першої інстанції, в свою чергу, поклав такі факти в основу свого рішення, проте факт смерті ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є членами СГВК «Блистівський», був підтверджений довідкою виконкому Блистівської сільської ради №03/271/149 від 17.07.2017, яка є належним письмовим доказом, тому незрозуміло, чому Блистівська сільська рада спочатку підтвердила факт їх смерті, а згодом, у доказах, приєднаних до апеляційної скарги, цей факт спростувала;

- апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що були взяті неправдиві дані щодо членства ОСОБА_12, який насправді є членом СГВК «Блистівський», проте в оскаржуваному судовому рішенні як раз зазначено, що саме представник апелянта подав письмові пояснення від 25.10.2017, де зазначив, що у СГВК «Блистівський» відсутні належні докази членства ОСОБА_12, а тому і довіреність від його імені була надана суду випадково та не стосується спору. Незрозуміло, до чого апелянт посилається на це у своїй апеляційній скарзі і в чому полягають порушення суду першої інстанції, який зробив висновки на доказах, які подав саме апелянт. Більш того, слід зазначити і про те, що в будь-якому випадку ОСОБА_12 не був присутнім на загальних зборах ні особисто, ні через представника, оскільки, навіть якщо така довіреність і була, то вона була 104-ою, а в оскаржуваному протоколі було зазначено, що представники представляли лише 103 члена СГВК «Блистівський»;

- позивач не погоджується з посиланнями апелянта на те, що суд першої інстанції невірно послався на положення норм ЦК України, зазначивши про те, що заява про переведення позивача в асоційовані члени кооперативу мала бути подана ним особисто, оскільки право на участь в кооперативі є особистим немайновим правом його члена, а тому суд правильно прийшов до висновку, що заява про переведення в асоційовані члени мала підписуватись та подаватись позивачем особисто, а позивач мав самостійно розпоряджатися належним йому правом на участь в кооперативі, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про обмеження його цивільної дієздатності;

- при переведенні позивача в асоційовані члени була порушена відповідна процедура, яка передбачена Статутом СГВК «Блистівський». Так, відповідно до п.4.7 Статут відповідача, за відповідною заявою члени кооперативу можуть переоформити членство на асоційоване членство на підставі рішення правління кооперативу. яке підлягає схваленню загальними зборами, в той час як під час розгляду справи апелянтом не надано суду доказів прийняття правлінням кооперативу, рішення про переведення позивача в асоційовані члени кооперативу, яке підлягало схваленню загальними зборами членів кооперативу. Про існування такого рішення правління не вбачається й зі спірного протоколу;

- відповідачем порушено правила поданні нових доказів у справі, оскільки вони приєднані до апеляційної скарги як додатки, однак не має жодного клопотання про їх приєднання до матеріалів справи та апелянт не зазначає причини їх неподання у суді першої інстанції, які можуть бути визнані судом поважними, що є це є порушенням ст. 101 ГПК України в редакції, що діяла на момент подання апеляційної скарги.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем до апеляційної скарги додано додаткові докази, а саме:

- копію свідоцтва про смерть серія І-ЕЛ № 284927 від 14.11.2016, з якої слідує, що ОСОБА_18 помер 14.11.2016;

- довідку Виконкому Блистівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області № 964 від 07.11.2014, з якої слідує, що позивач, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 10.04.2009;

- ксерокопію фотографії паркану з оголошенням;

- довідку Виконкому Блистівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області № 965 від 07.11.2017 щодо померлих членів кооперативу СГВК «Блистівський» станом на 30.10.2016;

- оголошення про проведення спірних загальних зборів;

- копію свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 14.11.2016, з якої слідує, що ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_1;

- копію першої, другої, третьої, десятої та одинадцятої сторінок паспорта, а також ідентифікаційного коду ОСОБА_14.

В апеляційній скарзі відповідач, серед іншого, посилається на те, що представником позивача неодноразово протягом перебігу судового засідання зазначалося про окремих членів кооперативу без їх належної ідентифікації, що вони є померлими або що їх нема в списках кооперативу. При цьому для заплутування суду та відповідача позивачем бралися дані про однофамільців з однаковими ім'ям та по-батькові, як ОСОБА_12, який є членом кооперативу, але про якого представник позивача зазначав, що він не є членом кооперативу. В супереч зазначеним невірним відомостям, за кінцевим списком померлих членів кооперативу станом на дату проведення спірних загальних зборів - таких осіб є 85, як і зазначено в протоколі. Щодо таких відомостей піднімалось питання на судовому засіданні 26.10.2017 і суд їх витребував у відповідача близько четвертої години, призначивши наступне судове засідання (останнє) на дев'яту годину наступного дня, проте, зважаючи на віддаленість с. Блистова від місця розгляду справи на 150 км, наданого часу для отримання таких відомостей було недостатньо, про що зазначалось представником відповідача у судовому засіданні та не було взято судом до уваги.

При дослідження матеріалів справи колегією суддів встановлено таке:

- при зверненні до суду позивачем як про підставу для визнання недійсними спірних рішень загальних зборів було зазначено про те, що про проведення вказаних загальних зборів його повідомлено не було та, відповідно, участі у таких загальних зборах він не приймав. Також позивач зазначив про те, що на спірних загальних зборах прийнято рішення про переведення його з членів кооперативу в асоційовані члени кооперативу на підставі поданої заяви, проте ним така заява не підписувалась, намірів таких він не мав;

- під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що позивач приймав участь у спірних загальних зборах через представника ОСОБА_10, який діяв на підставі виданої позивачем нотаріально посвідченої довіреності від 12.11.2016, зареєстрованої в реєстрі за №2519, на право представляти позивача на загальних зборах членів кооперативу;

- водночас позивач заперечив факт видачі вказаної довіреності, у зв'язку з чим за клопотанням позивача ухвалою суду від 04.08.2017 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення справжності підпису позивачу на спірній довіреності та з'ясування питання підписання цієї довіреності саме позивачем, за результатами проведення якої складено висновок експерта №1075 від 14.09.2017, яким встановлено, що підпис та рукописний текст «ОСОБА_21А.» в графі «Підпис» в довіреності від 12.11.2016, яка оформлена від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_10, та яка посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_22, зареєстрована в реєстрі за №2519, виконані ОСОБА_21, та що ознак, які б вказували на виконання підпису від імені ОСОБА_4 у графі "Підпис" на зворотній сторінці довіреності від 12.11.2016, яка оформлена від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_10, та яка посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_22, зареєстрованій в реєстрі за №2519, навмисно зміненим почерком - не виявлено;

- після повернення справи ухвалою від 13.10.2017 розгляд справи поновлено та призначено на 23.10.2017;

- в судовому засіданні 23.10.2017 позивач надав пояснення (а.с. 136-137), в яких фактично зазначив інші підстави для визнання рішень спірних загальних зборів недійсними, а саме те, що з наданих відповідачем 103 довіреностей від членів кооперативу щодо участі у загальних зборах, ним встановлено, що 3 особи, які видали довіреності не є членами кооперативу (ОСОБА_11, ОСОБА_23 та ОСОБА_12), тобто фактично у загальних зборах прийняли участь 105 членів кооперативу в той час як для наявності кворуму необхідна була присутність 108 осіб. Отже, вказані пояснення за своєю правовою природою фактично є заявою про доповнення підстав позову, проте позивач відповідачу таку заяву не вручив;

- в судовому засіданні 23.10.2017 оголошено перерву до 25.10.2017, а 23.10.2017 відповідач ознайомився з матеріалам справи та 25.10.107 надав до матеріалів справи додаткові докази;

- в судовому засіданні 25.10.2017 представником відповідача заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості опрацювати додаткові документи та залучити їх до матеріалів справи. Вказане клопотання обгрунтовано тим, що часу між судовими засіданнями не вистачило на перевірку обставин, зазначених позивачем в попередньому судовому засіданні. Представник позивача проти такого клопотання заперечив;

- в судовому засіданні 25.10.2017, яке було закінчено о 15:10, оголошено перерву в судовому засіданні до 26.10.2017 до 09:00 та зобов`язано відповідача надати суду: документи, які підтверджують членство в СВК «Блистівський» з моменту його створення та до 09.12.2016 ОСОБА_24, ОСОБА_25 або надати суду письмові пояснення, у разі, якщо дані особи не є членами кооперативу; довідку щодо конкретної дати смерті ОСОБА_16, та чи є однією і тією ж особою ОСОБА_26 та ОСОБА_27;

- водночас в судовому засіданні 26.10.2017 представник позивача надав для залучення до матеріалів справи додаткові докази, а саме довідку Блистівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області № 03/271/149 від 17.07.2017 (а.с. 153-153 т. 2), з якої, зокрема, слідує, що станом на 12.07.2016 за переліком згідно установчого договору відповідача померло 77 осіб, в тому числі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (п.п. 28 та 32);

- при винесенні рішення у цій справі, суд першої інстанції, серед іншого послався і на відомості, які встановлені довідкою Блистівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області № 03/271/149 від 17.07.2017.

Стаття 4-2 ГПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017 та ст. 7 ГПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017 визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Статтею 4-3 ГПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017, встановлено, що

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності;

- сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;

- господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 13 ГПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017, встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.

Водночас з матеріалів справи слідує, що при розгляд справи в суді першої інстанції відповідач не мав достатньо часу для підготовки заперечень щодо наданих позивачем у судовому засіданні 23.10.2017 пояснень, які фактично були заявою про доповнення підстав позову, а також зовсім не мав часу для надання пояснень щодо відомостей, які викладені у наданій позивачем довідці Блистівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області № 03/271/149 від 17.07.2017 (слід зазначити про те, що вказана довідка, з огляду на дату її отримання, могла бути позивачем подана раніше, ніж 26.10.2017).

Колегія суддів зазначає й про те, що з огляду на територіальну віддаленість суду першої інстанції від місцезнаходження відповідача, а також велику кількість документів, які відповідач мав дослідити для надання заперечень щодо поданих позивачем в судовому засіданні 23.10.2017 додаткових підстав для задоволення позову (відсутність кворуму) через значну кількість учасників СВК «Блистівський», суд першої інстанції мав надати відповідачу більше часу для надання письмових заперечень щодо нових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Слід зазначити, що статтею 101 ГПК України в редакції, яка діяла на дату звернення відповідача з цією апеляційною скаргою, встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів вважає причини неподачі відповідачем доказів поважними та вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням доданих відповідачем до апеляційної скарги додаткових доказів.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Блистівський» (далі Кооператив) зареєстрований 13.04.2004 розпорядженням Новгород-Сіверської районної державної адміністрації № 132, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією установчого договору та статуту Кооперативу прийнятого/затвердженого установчими зборами 30.03.2000 протокол № 1 (а.с. 72-98, 114-131 т. 1), та відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Зі змісту вказаного установчого договору слідує, що ОСОБА_21 є членом Кооперативу.

09.12.2016 відбулись позачергові загальні збори учасників Кооперативу, рішення яких оформлені протоколом № 3 позачергових загальних зборів членів Кооперативу (а.с. 103-112) (далі Протокол).

На порядок денний вказаних загальних зборів були поставлені питання:

1. Обрання голови та секретаря позачергових загальних зборів.

2. Про виключення з членів Кооперативу у зв'язку з припиненням трудової участі у діяльності Кооперативу осіб за списком, наданим на розгляд загальним зборам.

3. Про переведення в асоційовані члени Кооперативу осіб за списком, наданим на розгляд загальним зборам, десяти осіб.

4. Про виключення з членів Кооперативу у зв'язку зі смертю осіб за списком, наданим на розгляд загальним зборам.

5. Про прийняття нового члену Кооперативу.

6. Про затвердження списку членів Кооперативу. Про затвердження нової редакції Статуту Кооперативу та проведення державної реєстрації.

7. Про визначення уповноваженої особи для подачі документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За результатами розгляду порядку денного, учасники прийняли рішення:

1 Обрати головою Загальних зборів ОСОБА_28, секретарем Загальних зборів ОСОБА_5.

2. У відповідності до положень Статуту Кооперативу, виключити 149 осіб з членів Кооперативу за списком, озвученим поіменно головуючим на загальних зборах.

3. Перевести згідно наданих заяв із членів Кооперативу в асоційовані члени Кооперативу 20 осіб, в тому числі і позивача.

4. У відповідності до положень Статуту Кооперативу виключити 85 осіб за списком, наданим головуючим на загальних зборах.

5. Включити до членів Кооперативу ОСОБА_10.

6. Затвердити наданий список діючих членів Кооперативу. Визначити кількість членів Кооперативу - 44 особи. Внести відповідні зміни до Статуту Кооперативу. Затвердити нову редакцію Статуту Кооперативу, проект якого наданий ОСОБА_6, на розгляд загальних зборів.

7. Внести зміни до відомостей про Кооператив, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: зазначити відомості про членів Кооперативу таким чином: «фізичні особи, повний перелік з яких міститься в Статуті Кооперативу». Доручити ОСОБА_29 - ОСОБА_6 підписати нову редакції Статуту Кооперативу та подати необхідні документи до оргінв державної реєстрації.

Зі змісту Протоколу слідує, що з усіх питань учасники голосували «За» - одноголосно.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати недійсними рішення загальних зборів, оформлені Протоколом, посилаючись на те, що:

- він не був повідомлений відповідачем в установленому законом та Статутом порядку про скликання на 09.12.2016 позачергових загальних зборів членів Кооперативу, участі в цих зборах не приймав, чим порушено його право на участь в управлінні вказаною юридичною особою;

- спірним рішенням його, поза його волею, було переведено у асоційовані члени Кооперативу, чим позбавлено права вирішувати питання щодо майна Кооперативу, пайового фонду і його розподілу при виході із членства;

- допущені Кооперативом порушення законодавства, а саме неповідомлення про час, дату та місце проведення спірних загальних зборів та їх порядок денний, ставлять під сумнів наявність кворуму для їх проведення.

В подальшому позивачем подано пояснення по справі № 927/539/17 (а.с. 136-137 т. 2), в яких як про підставу для задоволення позовних вимог також зазначено про те, що з 103 довіреностей, наданих позивачем на підтвердження наявності кворуму при проведенні загальних зборів, три особи, що видали довіреності, а саме ОСОБА_11, ОСОБА_23 та ОСОБА_12, не є членами Кооперативу, що також свідчить про відсутність кворуму.

Щодо посилань позивача на те, що він участі в цих зборах не приймав, колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи слідує, що відповідач стверджує про участь позивача у спірних позачергових загальних зборах через представника ОСОБА_10, який діяв на підставі виданої позивачем нотаріально посвідченої довіреності від 12.11.2016, зареєстрованої в реєстрі за №2519 (а.с. 101-102 т. 1).

Позивач під час розгляду справи факт видачі ним вищевказаної довіреності на ім'я ОСОБА_10 заперечив.

За таких обставин, на задоволення клопотання позивача судом першої інстанції ухвалою суду від 04.08.2017 призначено судову почеркознавчу експертизу, за результати проведення якої складено висновок експерта №1075 від 14.09.2017 (а.с. 117-128 т. 2), яким встановлено, що підпис та рукописний текст «ОСОБА_21А.» в графі «Підпис» в довіреності від 12.11.2016, яка оформлена від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_10, та яка посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_22, зареєстрована в реєстрі за № 2519, виконані ОСОБА_21; ознак, які б вказували на виконання підпису від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис» на зворотній сторінці довіреності від 12.11.2016, яка оформлена від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_10, та яка посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_22, зареєстрованій в реєстрі за №2519, навмисно зміненим почерком - не виявлено.

З огляду на результати проведення призначеної судом у справі судової почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги заперечення позивача щодо факту видачі ним довіреності від 12.11.2016 на представництво його інтересів у позачергових загальних зборах членів кооперативу на ім'я ОСОБА_10.

Водночас суд першої інстанції визнав правомірними вимоги позивача про визнання недійсними рішень Загальних зборів членів Кооперативу, оформлених Протоколом, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 1 ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст. 84 ЦК України).

Частина 1 ст. 163 ЦК України встановлює, що виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів встановлюються цим Кодексом та іншим законом. Особливості створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів можуть встановлюватися законом (ч.ч. 4, 5 ст. 163 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» сільськогосподарський виробничий кооператив - сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

За своєю організаційно-правовою формою відповідач відноситься до сільськогосподарських виробничих кооперативів.

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Частина 1 ст. 164 ЦК України встановлює, що установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.

Частина 2 зазначеної статті встановлює перелік відомостей, які має містити статут виробничого кооперативу крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 88 ЦК України, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначаються установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління Кооперативу визначається його Статутом.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на дату проведення спірних зборів (09.12.2016) діяла редакція Статуту Кооперативу, затверджена загальними зборами Протокол № 2 від 13.07.2016 (далі Статут) (а.с. 51-70).

Щодо посилань позивача на те, що загальні збори, рішення яких оспорюються, відбулись без повідомлення позивача, слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про кооперацію» одними із основних принципів, на яких базується кооперація, є принцип безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності та принцип рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).

За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про кооперацію» до основних прав члена кооперативу належать, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов'язки його членів (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про кооперацію»).

Відповідно до п.п. 9.1.2. п. 9.1. Статуту члени кооперативу мають право брати участь в управлінні справами кооперативу, знайомитись з усіма документами, що пов'язані з порядком денним загальних зборів, та брати участь у загальних зборах з правом вирішального голосу (один член кооперативу має один голос).

Пунктом 10.2. Статуту встановлено, що кожний член кооперативу має право на участь у загальних зборах або особисто, або через свого представника.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» та п. 10.1. Статуту вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що:

- про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення (ч. 4);

- позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об'єднання, членом якого він є. (ч. 5);

- позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів (ч. 6);

- у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу (ч. 7);

Пунктами 11.1.-11.4. Статуту врегульовано порядок скликання загальних зборів членів кооперативу та встановлено, що:

- чергові засідання загальних зборів проводяться не менше одного разу на фінансовий рік;

- засідання загальних зборів скликаються правлінням, а при його відсутності головою Кооперативу. Повідомлення про такі збори, дату та місце їх проведення, порядок денний повинні бути оприлюднені не менше як за десять (10) днів до дня проведення засідання в усіх населених пунктах, де мешкає та працює більшість членів Кооперативу. Якщо окремі члени Кооперативу мають інше місце проживання, їм у той же термін надсилається письмове повідомлення;

- позачергове засідання загальних зборів можуть проводитись у разі необхідності у будь-який момент на вимогу правління або ревізійної комісії, або будь-яких членів кооперативів, (або їх представників) чисельністю не менше третини від загальної кількості членів Кооперативів (ініціативна група). У разі, якщо правління не виконало вимогу ініціативної групи, або ревізійної комісії про скликання позачергових засідань зборів учасників протягом 25 днів з дня висунення такої вимоги, ініціативна група або ревізійна комісія мають право скликати позачергове засідання загальних зборів за власною ініціативи згідно з положеннями статті 11.2. цього статуту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, аналіз положень Статуту та норм Закону України «Про кооперацію» свідчить, що ними не встановлено окремого порядку повідомлення членів кооперативу у разі скликання позачергових зборів, тобто він є єдиним незалежно від того, скликаються чергові збори членів кооперативу чи позачергові.

Враховуючи, що місце проживання позивача (с. Березова Гать) є відмінним від місця знаходження юридичної особи - Кооперативу (с. Блистова), вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав бути проінформований про скликання позачергових загальних зборів за 10 днів до дня їх проведення шляхом надсилання письмового повідомлення про такі збори, дату і місце їх проведення та порядок денний зборів.

Матеріали справи не містять доказів направлення такого повідомлення, а додані відповідачем до апеляційної скарги оголошення про проведення спірних загальних зборів та ксерокопію фотографій паркану з оголошенням не можуть вважатися такими доказами, адже зі змісту вказаних фотографій, по-перше, не слідує, де та в який час вони були зроблені, а по-друге, як встановлено вище, про проведення загальних зборів учасниками Кооперативу, які проживають в іншому населеному пункті, ніж місцезнаходження Кооперативу, мали бути направлені відповідні письмові повідомлення, доказів чого матеріали справи не містять.

Водночас колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 1 пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 роз'яснено, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Згідно з п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»:

- під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень;

- безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства");

- під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Отже, неповідомлення позивача про скликання позачергових загальних зборів за 10 днів до дня їх проведення шляхом надсилання письмового повідомлення про такі збори, дату і місце їх проведення та порядок денний зборів не є безумовною підставою для визнання спірних рішень недійсними, і суд має оцінити, як таке порушення вплинуло на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Пункт 11.5 Статуту встановлює, що будь-який член Кооперативу може видати доручення у письмовій формі іншій особі для участі у засіданні загальних зборів замість нього для участі у голосування від його імені, а також для реалізації всіх інших прав та повноважень відсутнього члену Кооперативу.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. 3 ст. 244 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 245 ЦК України довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством.

Як слідує з матеріалів справи, у спірних загальних зборах позивач приймав участь через представника ОСОБА_10, який діяв на підставі виданої позивачем нотаріально посвідченої довіреності від 12.11.2016, зареєстрованої в реєстрі за № 2519, який у листі від 12.11.2016 (а.с. 175 т. 1) повідомив про те, що йому та його довірителю - позивачу повідомлено про спірні загальні збори.

Зі змісту довіреності слідує, що позивач уповноважив свого представника на представництво інтересів з усіма необхідними повноваженнями як члена Кооперативу у взаємовідносинах з вищім органом, органами управління та іншими членами Кооперативу, для чого йому, серед іншого, надається право голосувати з будь-якого питання порядку денного загальних зборів Кооперативу.

За таких обставин, та враховуючи, що участь у спірних загальних зборах позивач приймав через уповноваженого ним представника, порушення порядку повідомлення позивача про скликання спірних позачергових загальних зборів не вплинуло на прийняття загальними зборами рішень та, відповідно, не можуть бути підставою для визнання їх недійсними.

При чому посилання позивача на те, що він не підписував такої довіреності, колегію суддів не приймаються, адже спростовуються висновком експерта та не підтверджуються жодним документом, який міститься в матеріалах справи.

Водночас колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції й про порушення прав позивача при переведенні його в асоційовані члени Кооперативу, рішення про що було прийнято на спірних загальних зборах.

З матеріалів справи слідує, що вказане рішення було прийнято на підставі поданої представником позивача ОСОБА_10 заяви від 09.12.2016 (а.с. 174 т. 1), докази звернення з відповідною заявою позивача особисто в матеріалах справи відсутні.

Головною відмінністю між двома видами участі в кооперативі: простим членством та асоційованим членством, є обсяг прав та вплив на прийняття загальними зборами як вищим органом управління кооперативом рішень з питань, віднесених до їх компетенції, оскільки просте членство в кооперативі передбачає наявність вирішального голосу, а асоційоване - лише дорадчого, тобто вид членства в кооперативі фактично визначає обсяг права на управління кооперативом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Стаття 14 Закону України «Про кооперацію» встановлює, що:

- у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай (ч. 1);

- асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю (ч. 2);

- порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу (ч. 3).

Статутом Кооперативу визначено, що:

- членами Кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності Кооперативу, визнають Статут та дотримуються вимог, формують фонди та беруть участь у його діяльності шляхом обов'язкової трудової участі (п. 4.1);

- вступ до Кооперативу здійснюється на підставі поданої до правління заяви і прийнятого ним відповідного рішення шляхом здійснення вступного і пайового внеску (пай) у порядку, визначеному у ст.6 цього Статуту (п. 4.2);

- на підставі заяви про вступ до Кооперативу правління Кооперативу приймає рішення про прийняття заявника до складу членів Кооперативу, яке підлягає схваленню загальними зборами на найближчому засіданні простою більшістю голосів;

- у Кооперативі допускається асоційоване членство. Асоційованим членом Кооперативу може бути будь-яка фізична особа, що досягла 16 років та юридична особа, яка внесла свій пай, а за бажанням і додатковий пай у порядку та розмірі, передбачених для членів Кооперативу. Асоційований член Кооперативу має право, зокрема, брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу (п. 4.6);

- за відповідною заявою члени Кооперативу можуть переоформити членство на асоційоване членство на підставі рішення правління Кооперативу, яке підлягає схваленню загальними зборами (п. 4.7).

Отже, для переоформлення членство в Кооперативі на асоційоване членство у Кооперативі особа має звернутися до правління Кооперативу з відповідною заявою, за наслідками розгляду якої правлінням має бути прийнято рішення, яке і підлягає схваленню загальними зборами, проте матеріали справи не містять доказів прийняття правлінням Кооперативу відповідного рішення про переведення позивача в асоційовані члени Кооперативу (про таке рішення не було зазначено й у Протоколі - примітка суду), а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення встановленої Статутом процедури переоформлення членства в Кооперативі на асоційоване членство.

При цьому, які вірно зазначено судом першої інстанції, рішення щодо переведення членів кооперативу в асоційовані члени кооперативу прийнято щодо двадцяти осіб, незважаючи на зазначення у переліку питань порядку денного зборів про переведення десяти осіб.

Також слід зазначити і про таке.

При прийнятті оспорюваного рішення суд першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 100, 271, 269 ЦК України зазначив про те, що заява про переведення позивача в асоційовані члени кооперативу, рішення про що було прийнято на спірних загальних зборах, мала підписуватись та подаватись позивачем особисто, тобто, позивач мав самостійно розпоряджатися належним йому правом на участь в кооперативі, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про обмеження його цивільної дієздатності та призначенням ОСОБА_10 його опікуном чи піклувальником, а відтак, заява, навіть якщо вона і складена та підписана від імені позивача, не може бути належним та допустимим доказом, що засвідчує волевиявлення позивача на переведення його в асоційовані члени.

Вказану позицію колегія суддів вважає помилковою з огляду на таке.

Статтею 100 ЦК України встановлено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Відповідно до ст. 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Стаття 269 ЦК України визначає, що:

- особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом;

- особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

- особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав;

- особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Водночас положення чинного законодавства, надають особі право доручити іншій особі вчиняти від її імені дії, вчинення яких не потребує її безпосередньої особистої участі.

При цьому п. 11.5 Статут Кооперативу встановлює, що будь-який член Кооперативу може видати доручення у письмовій формі іншій особі для участі у засіданні Загальних зборів замість нього для участі у голосуванні від його імені, а також для реалізації всіх інших прав та повноважень відсутнього члену Кооперативу.

Отже, Статут не встановлює заборони на подачу заяви про переведення члена кооперативу в асоційовані члени кооперативу представником учасника, проте вказана особа повинна мати відповідний обсяг повноважень на ці дії.

Тобто, право прийняття рішення щодо переведення учасника з членів в асоційовані члени має приймати саме учасник кооперативу, проте своєму представнику він може доручити як подати написану учасником власноруч заяву, так і скласти та подати таку заяву.

Водночас зі змісту виданої позивачем ОСОБА_10 довіреності від 12.11.2016 не слідує, що позивачу доручив йому скласти та подати правлінню Кооперативу заяву щодо переведення позивача з членів Кооперативу в асоційовані члени Кооперативу.

З огляду на викладене, є підстави вважати, що права позивача при переведенні його до асоційованих членів, за відсутності його особистої заяви, були порушені.

Щодо відсутності кворуму на спірних загальних зборах слід зазначити про таке.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що:

- загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених (ч. 8);

- кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі (ч. 9);

- рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах (ч. 10);

- рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням (ч. 11).

Згідно з п. 11.6 Статуту кожен член Кооперативу має один голос. Загальні збори правомочні прийняти рішення, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу (як особисто, так і через призначених ними представників). Рішення на загальних зборах вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало дві третини від кількості присутніх на загальних зборах членів Кооперативу.

Отже, для проведення загальних зборів членів Кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно присутність на зборах більшості від загальної кількості членів Кооперативу (особисто або через представників) та голосування двох третини від кількості присутніх на загальних зборах членів Кооперативу при прийнятті рішення.

Відповідно до Установчого договору, прийнятого установчими зборами 30.03.2000 (протокол №1), та зареєстрованого розпорядженням Новгород-Сіверської районної державної адміністрації №132 від 13.04.2000 (а.с. 72-98 т. 1, а.с. 144 т. 2), до складу кооперативу входить 298 засновників - фізичних осіб. При чому як слідує з матеріалів справи, при поданні відповідачем до матеріалів справи копії установчого договору ним було допущено помилку, а саме пропущено один аркуш договору (№8), який містить перелік засновників - фізичних осіб з № 153 по № 174, і вказаний аркуш ним був долучений до матеріалів справи в судовому засіданні 25.10.2017. Вказані обставини підтверджуються статтею 12 вказаного договору, який містить перелік 298 засновників - фізичних осіб.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів як вступу до Кооперативу після прийняття рішення установчими зборами про створення Кооперативу та визначення складу його засновників (членів) в установчому договорі, прийнятому установчими зборами 30.03.2000, інших фізичних або юридичних осіб, так і виходу чи виключення з Кооперативу членів Кооперативу в процесі його діяльності сторони в ході розгляду справи суду не надали, а відтак, при визначенні кворуму враховується список засновників (членів) кооперативу, який міститься у вказаному установчому договорі.

З наданої відповідачем довідки Виконавчого комітету Блистівської сільської ради № 769 від 30.10.2016 (а.с. 99-100 т. 1) слідує, що 85 осіб із членів Кооперативу станом на 30.10.2016 є померлими.

Про те, що станом на день проведення позачергових загальних зборів членів кооперативу 85 його членів є померлими, зазначено також і в протоколі № 3 від 09.12.2016.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що на дату проведення спірних загальних зборів помер ще один член кооперативу - ОСОБА_18, на доказ чого долучив до матеріалів справи копію свідоцтва про смерть, з якого слідує, що вказана особа померла 10.11.2016.

Проте, відповідачем не надано доказів того, що він був обізнаний про вказані під час проведення спірних загальних зборів, а відтак, при вирішенні питання щодо наявності кворуму ці обставини відповідачем не мали бути враховані.

Водночас при перевірці відомостей, які містяться у вищезгаданій довідці Виконавчого комітету Блистівської сільської ради № 769 від 30.10.2016 (а.с. 99-100 т. 1), колегією суддів встановлено, що у порівнянні з переліком, який визначений в установчому договорі, із 85 померлих, не є членами Кооперативу :

- ОСОБА_30 (п. 11);

- ОСОБА_31 (п. 17);

- ОСОБА_32 (п. 22);

- ОСОБА_33 (п. 26);

- ОСОБА_34 (п. 30);

- ОСОБА_35 (п. 42);

- ОСОБА_19 (п. 55);

- ОСОБА_20 (п. 64).

Водночас в установчому договорі зазначено про те, що членами кооперативу є:

- ОСОБА_36 (№ 51);

- ОСОБА_37 (№ 88);

- ОСОБА_38 (№ 49) та ОСОБА_39 (№ 80) ;

- ОСОБА_40 (№ 101 );

- ОСОБА_41 (№ 160);

- ОСОБА_42 (№ 213);

- ОСОБА_43 (№ 257),

тобто особи, у яких з визначеними у довідці померлими особами не співпадають прізвище, та/або ім'я, та/або по-батькові, та/або стать.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що при дослідженні колегією суддів змісту установчого договору та вищевказаних довідок Блистівської сільської ради можна зробити припущення, що вказані неспівпадіння є помилками, проте, вказане припущення не підтверджується жодним документальним доказом (окрім неспівпадіння щодо ОСОБА_35/ОСОБА_44 - примітка суду), і тому розглядається судом лише як припущення, не доведене належними доказами.

Слід зазначити про те, що у доданій до апеляційної скарги довідці Виконкому Блистівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області № 965 від 07.11.2017 щодо померлих членів кооперативу СГВК «Блистівський» станом на 30.10.2016 також зазначено, що померлими є 85 осіб, проте у ній не зазначено як померлого ОСОБА_32, а замість ОСОБА_35 зазначено ОСОБА_41, яка дійсно є членом Кооперативу (№ 160 в Установчому договорі), та вказано про те, що померлим є ОСОБА_45 (№ 90 в Установчому договорі), проте, як вже було зазначено вище, відповідачем не надано доказів того, що він був обізнаний про вказані обставини під час проведення спірних загальних зборів, а відтак, при вирішенні питання щодо наявності кворуму ці обставини відповідачем не мали бути враховані.

Отже, виходячи з даних, які були наявні у відповідача при визначенні наявності або відсутності кворуму на спірних загальних зборах, колегія суддів виходить з того, що померлими відповідач міг визнати з вказаних у наявній в нього на дату проведення зборів довідці 85 осіб лише 77 осіб.

Стаття 13 Закону України «Про кооперацію встановлює, що членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, смерті члена кооперативу - фізичної особи.

Тобто, враховуючи, що для проведення загальних зборів членів Кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно присутність на зборах більшості від загальної кількості членів Кооперативу (особисто або через представників), якими за наявними у відповідача даними мали бути 221 особа (298-77), спірні загальні збори могли бути правомочними за присутності 112 осіб (221/2+1).

Як зазначено у Протоколі, в позачергових загальних зборах членів кооперативу приймали участь 108 членів, з яких 5 особисто: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та 103 членів кооперативу представляли представники за довіреностями, оригінали нотаріально посвідчених довіреностей яких зберігаються в кооперативі, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_10.

В наданому відповідачем до матеріалів справи реєстрі присутніх членів кооперативу на загальних зборах 09 грудня 2016 року (а.с.176, т.1) відсутній поіменний перелік 103 членів кооперативу, яких за довіреностями в загальних зборах представляли ОСОБА_5 та ОСОБА_10

У вказаному реєстрі, як і в Протоколі позачергових загальних зборів членів кооперативу, зазначено, що 103 члени кооперативу представляли представники за довіреностями, оригінали нотаріально посвідчених довіреностей яких зберігаються в кооперативі та є додатком до даного реєстру, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_10.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що з вказаних документів, які мають фіксувати процедуру та факт прийняття рішень загальними зборами з питань, внесених на їх розгляд, фактично не можливо встановити осіб, які приймали участь у цих зборах через свого представника, тобто не можливо визначити кворум.

Під час розгляду справи відповідачем на підтвердження правомочності спірних загальних зборів членів кооперативу надано суду 105 довіреностей, замість зазначених у протоколі 103 і, з огляду на відсутність поіменного реєстру членів кооперативу, встановити, участь яких саме 103 осіб з тих 105, довіреності яких долучені до матеріалів справи, приймали участь у спірних загальних зборах через представників, неможливо.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність на спірних загальних зборах кворуму.

Частиною 2 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 встановлено, що прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства) є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону.

У п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» встановлено, що:

- рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України;

- зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин;

- у зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: - невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

У спорі про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивача як учасника товариства, тобто його корпоративних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Враховуючи, що станом на 09.12.2016 (дата проведення загальних зборів, рішення яких оскаржені позивачем) позивач був учасником Кооперативу, рішення, які прийняті на вказаних загальних зборах, зокрема переведення його з членів в асоційовані члени, порушують права позивача як учасника Кооперативу на участь в управлінні справами Кооперативу.

Враховуючи досліджені судом обставини справи, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність безумовних підстав для визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Блистівський» від 09.12.2016, оформлених протоколом № 3 від 09.12.2016, а відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції, яким вказані вимоги задоволено залишається без змін.

Всі викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують наявності безумовних підстав для визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Блистівський» від 09.12.2016, оформлених протоколом № 3 від 09.12.2016, а відтак, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Блистівський» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі № 927/539/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 267, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Блистівський» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі № 927/539/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі № 927/539/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/539/17.

Повний текст постанови складено: 12.02.2017

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло