Постанова № 72149597, 08.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2018 року Справа № 904/10201/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Кузнецової І.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хорольського районного центру зайнятості, м.Хорол, Полтавська область

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області, постановлену 12 грудня 2017 року суддею Кеся Н.Б. у справі № 904/10201/17

за позовом Хорольського районного центру зайнятості, м.Хорол, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "СТОЛИЦЯ-СЕРВІС", м.Дніпро

Третя особа - ОСОБА_1, м.Хорол, Полтавська область

про стягнення 2261,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року у справі № 904/10201/17 (суддя Кеся Н.Б.) повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "СТОЛИЦЯ-СЕРВІС" і додані до неї документи без розгляду, через порушення позивачем п.п.4,6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач - Хорольський районний центр зайнятості, в якій, посилаючись на недотримання судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не повністю досліджено докази у даній справі. Так, 04.12.17р. скаржником цінним листом з описом поштового вкладення було направлено позовну заяву з усіма додатками на поштову адресу відповідача. Зазначений опис був прикладений до переліку додатків та разом з позовною заявою подана 05.12.17р. до господарського суду Дніпропетровської області, відтак позивач не порушив вимоги ст. 56 ГПК України та виконав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

Також скаржник зазначає, що не подання доказу сплати судового збору не перешкоджає розгляду справи по суті та не порушує прав відповідача, оскільки на момент звернення з позовною заявою позивач був звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 січня 2018 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 08 лютого 2018 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В.( доповідач), судді: Дармін М.О., Кузнецова І.Л.

Відповідачем та третьою особою відзив на апеляційну скаргу позивача не надано.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2017 року Хорольський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "СТОЛИЦЯ-СЕРВІС" за участю третьої особи - ОСОБА_1 про стягнення 2261,42 грн.

12.12.2017р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області повернуто позовну заяву без розгляду через порушення позивачем п.п.4,6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 12.12.2017 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, як підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Повертаючи позовну заяву, в мотивувальній частині ухвали місцевий господарський суд послався на те, що позивачем до позовної заяви не подано доказів направлення копії позовної заяви на адресу Відповідача, оскільки позовна заява датована 05.12.2017р., в той час як доданий до неї опис поштового вкладення свідчить про направлення кореспонденції на адресу Відповідача 04.12.17р.

Натомість, з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може, оскільки у якості доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу позивачем надано опис поштового вкладення (Форма 107), який свідчить про направлення кореспонденції на адресу Відповідача 04.12.17р.

Не збігання дат направлення копії позовної заяви та дати подання позорвної заяви до суду не є підставою для повернення позовної заяви.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні достатні підстави повертати позовну заяву Хорольського районного центру зайнятості за п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Що ж до ненадання доказів сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до частини 1, підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру до господарського суду складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Підпунктом 18 п.1 статті 5 Закону України « Про судовий збір» в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

Оскільки позивач відповідно до Положення про Хорольський районний центр зайнятості є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості і є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, то відповідно до підпункту 18 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», чинного на момент звернення, позивач є звільненим від сплати судового збору.

З наведених підстав господарський суд не мав права повертати позовну заяву і додані до неї документи без розгляду по п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

Таким чином, оскаржувана ухвала прийнята господарським судом Дніпропетровської області з неправильним застосуванням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та передачі позовних матеріалів на розгляд господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/10201/17.

Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Хорольського районного центру зайнятості на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017р. у справі № 904/10201/17 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017р. у справі № 904/10201/17 - скасувати.

Справу № 904/10201/17 направити на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.п.а,б, в п.2 ч.4 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2018 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.Л. Кузнецова