Рішення № 72149470, 12.02.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2018 р.Справа № 924/944/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання №337

за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до Федерації професійних спілок Хмельницької області, м. Хмельницький

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - підприємство "Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, м. Хмельницький

про скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 року, зареєстрованого в реєстровій книзі за № 729,

Представники сторін:

позивач: Крамар А.В. - представник за довіреністю

відповідача: Яковлев А.В. - представник за довіреністю

Іващенко П.І. - представник за довіреністю

третьої особи :Сковородніков О.В. - директор

Яковлев А.В. - представник за довіреністю

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.10.2017 року (суддя Смаровоз М.В.) порушено провадження у справі за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький до Федерації професійних спілок Хмельницької області, м. Хмельницький про скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 року, зареєстрованого в реєстровій книзі за № 729.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017 року задоволено самовідвід судді Смаровоза М.В. від участі в розгляді справи №924/944/17.

Розпорядженням №449 від 06.12.2017 року керівника апарату господарського суду Хмельницької області призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/944/17. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2017 року справу №924/944/17 передано для розгляду судді Заверусі С.В.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.12.2017 року суддею Заверухою С.В. прийнято справу №924/944/17 до свого провадження та призначено до розгляду в засіданні господарського суду.

Ухвалою господарського суду від 15.12.2017р., у зв'язку із набранням чинності Законом України від 03.10.2017р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", постановлено справу № 924/944/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.01.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - підприємство "Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, м. Хмельницький.

Ухвалою суду від 06.02.2018 р. закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2018 р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач, Хмельницька міська рада, звернувся до суду з позовом до Федерації професійних спілок Хмельницької області з вимогою скасувати свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 року, зареєстрованого в реєстровій книзі за № 729.

В обґрунтування позову зазначає, що виконавчим комітетом Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. прийнято рішення № 223-А „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", а саме про оформлення права власності на будинок профспілок з гаражами по вул. Соборній, 57 та гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області. На підставі вищезазначеного рішення виконавчого комітету Федерації профспілок Хмельницької області 28.03.2000р. видано свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55. Крім того, як вказує позивач, 28.01.2015р. територіальній громаді міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1720,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55 та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Хмельницькою міською радою 22.03.2017р. прийнято рішення № 25 „Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000р. № 223-А", яким скасовано рішення виконавчого комітету від 23.03.2000р. № 223-А „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" в частині оформлення права власності на їдальню по вул. Соборній, 55. Разом з тим, рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.06.2017р. по справі № 924/379/17 у позові Федерації профспілок Хмельницької області до Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії Хмельницької міської ради від 22.03.2017р. № 25 "Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000 №223-А" відмовлено, а постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2017р. рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2017р. залишено без змін.

Повноважний представник позивача в судових засіданнях позов підтримав в повному обсязі, наполягає на його задоволенні.

У додаткових поясненнях від 05.12.2017р. наголошує, що саме прийняття рішення Хмельницькою міською радою № 25 „Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000р. № 223-А" стало підставою подання позову, оскільки на підставі рішення виконавчого комітету від 23.03.2000р. № 223-А було видано спірне свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000р., зареєстроване в реєстровій книзі за № 729. Таким чином, на сьогодні відсутній факт пропуску позовної давності Хмельницькою міською радою. Крім того, зауважує, що правомірність вищевказаного рішення Хмельницької міської ради встановлено постановою ВГС України від 21.11.2017р. по справі № 924/379/17.

У надісланій на адресу суду відповіді на відзив №12-46.02-14 від 05.01.2018 року зазначає, що оскаржуване свідоцтво, яке видане на підставі скасованого рішення виконавчого комітету від 23.03.2000 року №223-А, порушує права позивача. З посиланням на правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 30.09.2015 року у справі №911/3396/14, вказує, що свідоцтво є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація (п. 3. ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), тому може бути предметом розгляду в господарських судах.

Крім того, позивачем подано заяву від 15.01.2018 р., в якій останній додатково викладає позицію зазначену в додаткових поясненнях від 05.12.2017 р., однак наголошує, що у випадку якщо суд буде вважати, що має місце порушення Хмельницькою міською радою строку позовної давності для подання даного позову до суду, керуючись ч.5 ст. 267 ЦК України, просить: визнати причини пропуску строку для подання позову про скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 р., зареєстроване в реєстраційній книзі за №729 поважними; поновити строк для подання позову про скасування вказаного вище свідоцтва.

Позивачем надано заперечення на заяву відповідача про закриття провадження у справі, в якій останній просить суд відмовити у задоволенні даної заяви, оскільки позов по даній справі на думку представника базується на зовсім інших підставах ніж ті, які були зазначені прокуратурою по справі №924/648/13.

Повноважні представники відповідача у судових засіданнях та у поданому до суду відзиві від 06.11.2017р. заперечують проти даного позову. Посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 14.11.2012р. у справі № 23/149/11, вважають, що свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не можуть виступати предметом спору. Таким може бути лише правовстановлюючий документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна. Таким чином, свідоцтва про право власності не є актами у розумінні господарського та господарсько-процесуального законодавства. Також відповідач посилається на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.09.2012р. по справі № 16/2/6/71-Н за позовом ФДМУ до Федерації профспілок області, де зазначено, що відповідно до п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Зважаючи на те, що прийняття Хмельницькою міською радою рішення від 23.03.2000р. № 223-А не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача щодо визнання даного рішення недійсним, в задоволенні позову в цій частині належить відмовити. Також відповідач звертає увагу на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015р. по справі № 924/648/13 за позовом прокурора м. Хмельницького в інтересах Хмельницької міської ради до ФП області, яке в установленому порядку не скасовано, де зазначено, що згідно повідомлення Хмельницького БТІ від 27.10.2008р. № 599240 приміщення гуртожитку профкурсів на 140 місць з їдальнею за адресою: вул. Соборна, 55 зареєстроване за Федерацією профспілок Хмельницької області на підставі свідоцтва про право власності згідно рішення міськвиконкому від 23.03.2000р. за № 223-А. За відсутності ідентифікуючих ознак спірного майна, вважає, що судом не можуть прийматись до уваги надані суду відомості щодо реєстрації за міською радою права власності на об'єкт нерухомого майна - не житлову будівлю за адресою: вул. Соборна, 55.

Відповідач також зауважує, що позивач з посиланням на рішення сесії № 25 стверджує, що вирішення питання про відчуження майна комунальної власності в силу ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" належить до повноважень виключної компетенції міської ради. Оскільки рішення про відчуження приміщення їдальні Федерації професійних спілок Хмельницької області було прийнято не Хмельницькою міською радою, а виконавчим комітетом, то дане рішення всупереч вимогам ст. 327 ЦК України та ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" прийнято із перевищенням повноважень, чим було порушено право власності Хмельницької міської ради на приміщення їдальні. Крім того, Федерація професійних спілок Хмельницької області, посилаючись на ст.ст. 3, 7 ЗУ „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998р. та п. 5 постанови Ради Міністрів УРСР від 22.05.1985р. № 212 „Про додаткові заходи по вдосконаленню бухгалтерського обліку в народному господарстві", зазначає, зокрема, що нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) передаються на підставі розподільного балансу. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом - з дня державної реєстрації такого права. Отже, відповідно до чинного на той час законодавства нерухоме майно, як основні засоби, повинно було обліковуватись Хмельницькою міською радою по бухгалтерському обліку, проте докази щодо прийняття на облік спірного майна відсутні. Разом з тим, відповідач, вказуючи на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009, зазначає, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідач звертає увагу суду, що згідно п. 15 „Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затверджених постановою КМУ від 17.10.2013р. № 868 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів, зокрема, відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно. П. 94 постанови № 868 визначено, що державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства БТІ). Даний об'єкт зареєстрований за ФП області Хмельницьким БТІ на підставі свідоцтва про право власності і записано в реєстрову книгу за № 729. У відповідності до п. 4 ст. 3 ЗУ від 01.07.2004р. № 1952 „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", що виникли до набрання чинності цим Законом визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. На думку відповідача, рішення виконкому від 23.03.2000р. № 223-А прийняте у відповідності до ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування" та Інструкції, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р. № 121 і підстав для його скасування не вбачається.

З наведеного, відповідач, керуючись ст.ст. 41, 68 Конституції України, ст.ст. 344, 392, 393 ЦК України, ст.ст. 24, 26, 59 ЗУ „Про місцеве самоврядування", ст. 34 ЗУ „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Федерація професійних спілок Хмельницької області просить суд у позові відмовити.

В запереченнях на відповідь позивача вказує, що жодним рішенням господарських судів з 2008 року не скасовано свідоцтво про право власності на гуртожиток з їдальнею, і не встановлено право власності на спірне майно за міською радою, посилаючись при цьому на вказані у відзиві судові рішення. Звертає увагу суду, що даними рішенням досліджувалось питання права власності на будівлю площею 848 кв.м., а не 1720,9 кв.м. З посиланням на "Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затверджених постановою КМ України від 17.10.2013 р. №868, норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", адміністративну справу №К800/522/17, наголошує, що реєстрація права власності за позивачем проведена з грубим порушенням норм законодавства. При цьому судами констатовано той факт, що за наявності спірного свідоцтва є неможливим реєстрація на тотожний об'єкт нерухомості права власності за міською радою. Відповідач звертає увагу суду на зміст рішення господарського суду від 10.01.2017 р. по справі №924/1096/16 та відповідь територіального управління юстиції від 24.02.2015 р. №05.2-05/310.

В запереченнях на заяву позивача про визнання причин пропуску строку для подання позову поважними та про поновлення пропущеного строку для подання позову, федерація посилається на зміст постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2016 р. по справі №924/648/13, згідно якої міська рада з 1992, 2000, 2009 років мала достатньо часу і можливостей для вжиття заходів щодо реалізації своїх прав на майно, оскільки відповідач відкрито користувався своїм майном, проте жодного разу не вживав заходів реагування з метою захисту свого порушеного права в судовому порядку (тощо). Тому, зважаючи на постанову Вищого господарського суду України від 21.12.2016 р. по справі №924/648/13, вказана заява ради, на думку відповідача, не підлягає задоволенню.

Третя особа в поясненнях від 19.01.2018 р. та представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує, наголошує на обставинах, встановлених у справах №924/648/13 та №16/2/6/71-Н, тому підтримує подану відповідачем заяву про закриття провадження у справі. Звертає увагу суду, що питання належності на праві власності відповідачу гуртожитку ніким під сумнів не ставиться, а скасування свідоцтва призведе до позбавлення права власності на цілісний об'єкт. Аналогічно підтримує позицію відповідача щодо пропуску строків позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

07.11.2017р. відповідачем подано до суду заяву про припинення провадження у справі, в обґрунтування якої зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Справа про скасування свідоцтва на право власності вже розглядалась судами трьох інстанцій, сторонами у даній справі також були Хмельницька міська рада і Федерація профспілок Хмельницької області, підстави і предмет спору ті самі. Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015р. по справі 924/648/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016р., відмовлено в задоволені позовної заяви заступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради від 23.03.2000р. № 223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради. Крім того, Хмельницька міська рада та Федерація профспілок Хмельницької області були сторонами у справі № 16/2/6/71-Н за позовом ФДМ України про визнання права власності на будівлю площею 848 м.кв. Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Фонду Державного майна України та прокуратури Рівненської області залишено без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. у справі №16/2/6/71-Н залишено без змін.

Суд, розглянувши подане клопотання, не знаходить підстав для його задоволення з врахуванням наступного.

У п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Нормами чинного ГПК України не передбачено вчинення судом такої процесуальної дії як припинення провадження у справі.

В той же час, положеннями ст. 80 ГПК України в редакції, чинній на час подання відповідного клопотання про припинення, передбачалась можливість припинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Натомість, із наведених відповідачем судових рішень не вбачається, що є судове рішення саме щодо предмета спору у справі №924/944/17 та між тими ж сторонами.

З наведеного, у суду відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Окрім того, 09.01.2018 року від відповідача надійшла заява про закриття провадження з аналогічних у клопотанні про припинення провадження мотивів.

Статтею 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі у випадку, зокрема, наявності рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих же самих підстав.

Як встановлено судом вище, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності судового рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих же самих підстав. Так, звертаючись з позовом до суду по справі 924/648/13, стосовно скасування свідоцтва, позивач вважав незаконним та просив скасувати рішення міської ради від 23.03.2000 р. №223-А, та, як наслідок, скасувати оскаржуване свідоцтво як похідну вимогу. Проте в даному випадку вимога про скасування свідоцтва є самостійною (не похідною), а підставою позову є обставина щодо скасування самою міською радою рішення від 23.03.2000 р. №223-А. Таким чином, позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів іншими обставинами.

Тому в задоволенні вказаного клопотання також слід відмовити.

10 січня 2018 року відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, у якій просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування посилається на судові рішення у справах №924/648/13, якими встановлено, що Хмельницькою міською радою пропущені строки позовної давності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" № 223-А від 23.03.2000р. вирішено, зокрема, оформити право власності на будинок профспілок з гаражами по вул. Соборній, 57 та гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області. Бюро технічної інвентаризації підготувати свідоцтво про право власності та провести реєстрацію вказаних в п. 1 об'єктів нерухомого майна.

Хмельницьке БТІ згідно листа за № 110/01-15/9-80-02-09 звернулось до голови федерації Профспілок області з повідомленням, що питання про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Соборній, 55 та Соборній, 57 було розглянуто на засіданні міськвиконкому 13.05.99р. Рішення не прийнято.

Згідно листа № 06-08-14 від 12.01.2000р. рада федерації Профспілок Хмельницької області звернулась до міського голови м. Хмельницького з проханням повторно розглянути питання оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна федерації професійних спілок області та прийняти позитивне рішення.

Листом № 06-08-83 від 29.02.2000р. рада федерації Профспілок Хмельницької області звернулась до міського голови м. Хмельницького з проханням внести на повторний розгляд міськвиконкому питання оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна федерації професійних спілок області (за адресами: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55 - комплекс гуртожиток на 140 місць з їдальнею на 140 місць; вул. Соборна, 57 - будинок профспілок, гаражі; вул. Володимирська, 77 господарський сарай) і прийняти позитивне рішення.

28.03.2000р. видано Свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею, яким міське виробниче управління житлово-комунального господарства посвідчило, що об'єкт в цілому, який розташований в м. Хмельницькому за адресою вул. Соборна, 55 належить Федерації профспілок Хмельницької області на праві колективної власності. Об'єкт за адресою вул. Соборна, 55 в м. Хмельницькому зареєстровано Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності, про що внесено запис в реєстрову книгу за № 729. Згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. № 223-А, власником даного майна визначено Федерацію профспілок Хмельницької області.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.09.2012р. у справі № 16/2/6/71-Н відмовлено у позові Фонду державного майна України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - колективного підприємства "Їдальня № 33" до Федерації профспілок Хмельницької області, Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, комунального підприємства "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації", управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Федерація професійних спілок України про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. № 223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980р., що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55; скасування державної реєстрації права власності, здійсненої комунальним підприємством "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі від 28.03.2000р. за № 729; визнання права власності за державою в особі Фонду державного майні України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980р., що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013р. дане рішення залишено без змін.

При цьому зазначеними судовими рішеннями також встановлено, що спірне приміщення є комунальною власністю, Фонд державного майна України не може бути належним позивачем щодо вимог на це майно, оскільки це не стосується його прав та не порушує інтересів, а також про вибуття із власності профспілок приміщення їдальні у 1981 році, вибуття із власності держави приміщення їдальні у 1992 році та подальшу його передачу у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади. Рішенням встановлено, що приміщення їдальні не є профспілковим, оскільки станом на 1990 рік майно вибуло з власності профспілок у державну власність, а на момент прийняття спірних рішень у 2000 році, приміщення їдальні вже перебувало у комунальній власності.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2016р. у справі № 924/648/13 за позовом заступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, м. Хмельницький до: 1) виконавчого комітету Хмельницької міської ради, м. Хмельницький, 2) Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, м. Хмельницький, 3) Федерації професійних спілок Хмельницької області, м. Хмельницький про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) колективного підприємства "Їдальня № 33", м. Хмельницький за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Федерації профспілок Хмельницької області: 2) Федерації професійних спілок України, м. Київ 3) Підприємство "Навчально - культурний центр "Побужжя" федерації профспілок Хмельницької області, м. Хмельницький касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 924/648/13 - без змін.

Вищевказаною постановою встановлено, що 1981 році спірне майно вибуло з власності профспілок у державну власність, а з державної у 1992 році та на момент прийняття спірного рішення приміщення їдальні перебувало у комунальній власності, то вирішення питання про відчуження майна комунальної власності в силу ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" належало до повноважень виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Оскільки рішення про відчуження приміщення їдальні Федерації професійних спілок Хмельницької ради було прийнято не Хмельницькою міською радою, а виконкомом, то за вказаних обставин спірне рішення всупереч вимогам ст. 327 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" прийнято виконкомом із перевищенням своїм повноважень, чим було порушено право власності Хмельницької міської ради на приміщення їдальні. Щодо позовних вимог в частині скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000р., зареєстрованого в реєстровій книзі за № 729, то така вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення від 23.03.2000р. № 223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 кв.м, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, прийнятого виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, а тому судом апеляційної інстанції правомірно визнано таку вимогу обґрунтованою.

28.01.2015р. територіальній громаді міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1720,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55. Форма власності - комунальна.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1720,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55 зареєстровано за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 32819546, виданого 28.01.2015р. державним реєстратором Іщук В.О.

Рішенням тринадцятої сесії Хмельницької міської ради від 22.03.2017р. № 25 "Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000р. № 223-А" скасовано рішення виконавчого комітету від 23.03.2000р. № 223-А "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" в частині оформлення права власності на їдальню по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 777 від 29.12.1998р. „Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" вирішено, зокрема, що рішення про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна приймає виконавчий комітет міської ради. Доручити Хмельницькому міському БТІ за заявами фізичних та юридичних осіб здійснювати підготовку матеріалів і проектів рішення міськвиконкому про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна.

З огляду на викладене, позивач, вважаючи, що оскільки рішення виконавчого комітету, на підставі якого видано свідоцтво, скасовано, звернувся з даними позовними вимогами за захистом порушених, не визнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Виходячи з норм ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, воно гарантоване та закріплене, зокрема, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 1 статті 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як передбачено ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Матеріалами справи стверджується, що на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.02.2000 №223-А, 28.03.2000 року видано Свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею, яким міське виробниче управління житлово-комунального господарства посвідчило, що об'єкт, який розташований в м. Хмельницькому за адресою вул. Соборна, 55, в цілому складається з двох споруд, належить Федерації профспілок Хмельницької області на праві колективної власності. Об'єкт за адресою вул. Соборна, 55 в м. Хмельницькому зареєстровано Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності, про що внесено запис в реєстрову книгу за №729.

В подальшому, рішенням тридцятої сесії Хмельницької міської ради від 22.03.2017 року №25 "Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000 року №223-А" скасовано рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №223-А від 23.03.2000 року.

Відповідно до ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Тому судові рішення у справах №16/2/6/71-Н, №924/648/13 та №924/379/17 не можуть бути поставлені під сумнів, а прийняте рішення не може їм суперечити, обставини, встановлені у цих рішеннях, не потребують доказування.

У постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2016 року у справі №924/648/13 зазначено, що на момент прийняття спірного рішення виконавчого комітету приміщення їдальні перебувало у комунальній власності, тому вирішення питання про відчуження майна комунальної власності в силу ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" належало до повноважень виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Оскільки рішення про відчуження приміщення їдальні Федерації професійних спілок Хмельницької ради було прийнято не Хмельницькою міською радою, а виконкомом, то спірне рішення всупереч вимогам ст. 327 ЦК України та ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" прийнято виконкомом із перевищенням своїм повноважень, чим було порушено право власності Хмельницької міської ради на приміщення їдальні.

Тобто, суд прийшов до висновку, що виконавчий комітет Хмельницької міської ради, приймаючи рішення №223-А від 23.03.2000 року про оформлення права власності за відповідачем на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній, 55, на підставі чого було видано оскаржуване свідоцтво, перевищив свої повноваження.

При цьому, такі приміщення так і залишились у комунальній власності та не передавались в подальшому відповідачу, про що також свідчить рішення 37-ї сесії Хмельницької міської ради від 30.04.2014р. № 14, яке на даний момент чинне. Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.01.2017р. у справі №924/1096/16 відмовлено Федерації профспілок Хмельницької області до Хмельницької міської ради м. Хмельницький про його визнання протиправним та скасування.

Окрім того, незаконність такого рішення виконавчого комітету підтверджена і у рішенні господарського суду Хмельницької області, яке набрало законної сили, у справі №924/379/17, яким відмовлено у задоволенні позову Федерації профспілок Хмельницької області м. Хмельницький до Хмельницької міської ради м. Хмельницький про визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії Хмельницької міської ради від 22.03.2017р. №25 "Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000 №223-А", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Підприємство «Навчально - культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області м. Хмельницький, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Колективне підприємство "Їдальня №33" м. Хмельницький, Виконавчий комітет Хмельницької міської ради м. Хмельницький, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області м. Хмельницький.

З наведеного, відповідачем не надано доказів на підтвердження його права власності на приміщення їдальні.

Пунктом 4.1. Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 09.06.1998 року (в редакції, чинній на час видачі оскаржуваного свідоцтва) встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11, зокрема, місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування.

У п. 1.7. інструкції передбачено, що реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна.

Як зазначалося вище та не заперечується учасниками судового розгляду, що на підставі в подальшому частково скасованого як такого, що прийнято з перевищенням повноважень, рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №223-А від 23.03.2000 року видано відповідачу свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею.

Вищий господарський суд України у постанові №924/648/13 від 21.12.2016 року зазначив, що вимога про скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 року є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення від 23.03.2000р. №223-А, прийнятого виконавчим комітетом Хмельницької міської ради.

Враховуючи вищевикладене, оскільки рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №223-А від 23.03.2000 року скасовано в частині приміщення їдальні, а інших підстав набуття права власності відповідачем на приміщення їдальні за адресою: м. Хмельницький. вул. Соборна, 55 суду не надано, суд приходить до висновку про необхідність скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 року, зареєстрованого в реєстровій книзі за №729, та, відповідно, задоволення позову.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на пункти Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮ України від 07.02.02. №7/5, для обґрунтування позиції щодо неможливості скасування свідоцтва, оскільки воно не є правочином, адже станом на дату видачу свідоцтва діяли положення Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 09.06.1998 року.

Частиною 2 ст. 5 ГПК України передбачено, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В даному випадку, одночасна наявність як спірного свідоцтва, так і свідоцтва від 28.01.2015 р. (яке чинне та не оскаржувалось) на об'єкт нерухомості за одною адресою а саме: по вул. Соборна, 55 в м. Хмельницькому та з зазначенням в останніх різних власників, з різними формами власності (колективна та комунальна) є неможливим, оскільки це буде суперечити загальним засадам державної реєстрації прав, якими є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (ч.1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). При цьому за змістом даного закону (ст.3) та Цивільного кодексу України (ст. 182) будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися виключно, якщо речові права на таке майно зареєстровані.

Таким чином, оскільки за приписами ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, наявність одночасно спірного свідоцтва та свідоцтва від 28.01.2015 р. може призвести до неправомірних дій (як позивача, так і відповідача) стосовно набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно за адресою м. Хмельницький вул. Соборна 55.

Враховується, що усі об'єкти нерухомості на території міста Хмельницького повинні мати унікальні, не повторювані в межах міста адреси (п. 2.1 Положення "Про єдиний порядок присвоєння та реєстрації адрес об'єктам нерухомості міста Хмельницького", затвердженого рішенням сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 р. N 20).

Вказане вище спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та в запереченнях на відповідь позивача, щодо скасування свідоцтва на право власності, інші аргументи викладені відповідачем не відносяться до предмету доказування, оскільки стосуються правомірності рішення від 23.03.2000 р. №223-А (яке не є предметом розгляду), визнання позову виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (який не є учасником судового процесу).

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо неправомірності видачі свідоцтва від 28.01.2015 р. №32819546, зважаючи на зміст судових рішень по справі №924/379/17 від 15.06.2017 р. та враховуючи те, що останнє не було предметом оскарження.

Також надані відповідачем до заперечення на відповідь позивача ксерокопії документів (належним чином не засвідчені) не спростовуються вище встановлене, не містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та не підтверджено надіслання даних ксерокопій документів іншій стороні. За приписами статті 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Доводи третьої особи щодо цілісного об'єкту також не можуть бути підставою для відмови у позові, враховуючи встановлені вище факти. При цьому, відповідач, в разі доведення належності останньому на праві власності об'єкту нерухомості - гуртожитку (зважаючи на чинність рішення №223-Н від 23.03.2000 р. в цій частині) не позбавлений можливості оформити таке право у відповідності до законодавства, з присвоєнням іншої "унікальної (не повторювальної)" адреси.

Окрім того, ані відповідачем, ані третьою особою не доведено жодними належними (ст. 76 ГПК України), допустимими (ст. 77 ГПК України), достовірними (ст. 79 ГПК України) доказами цілісності об'єкту, що, в свою чергу, не дає змогу дійти до висновку про достовірність даного твердження. Проте зі змісту рішень судів по вказаним та розглянутим вище справам вбачається, що приміщення їдальні було самостійним об'єктом.

Наявність техноробочого проекту від 14.03.1979 р. та постанови президіуму професійних спілок від 25.04.1980 р. не може бути підставою для відмови у позові саме щодо скасування даного свідоцтва.

Отже, оскільки вимога про скасування свідоцтва є похідною від рішення, на підставі якого воно видане та таке рішення в частині оформлення права власності на їдальню скасоване, враховуючи чинність свідоцтва від 28.01.2015 р., суд не вбачає підстав для відмови з зазначених відповідачем вище мотивів у скасуванні виданого на його підставі свідоцтва, що узгоджується з позицією ВГС України у постанові від 21.12.2016 року у справі №924/648/13.

Заперечення щодо не перебування спірних приміщень на балансі позивача також не заслуговують на увагу у вданому спорі, оскільки вказане жодним чином не впливає на чинність оскаржуваного свідоцтва.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідачем 10.01.2018 року подано заяву про застосування строків позовної давності з посиланням на судові рішення у справі №924/648/13.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК Україна встановлено загальну позовну давність тривалість у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Оскільки судом встановлено порушення прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність дослідження питання спливу строку позовної давності.

Судами у справі №924/648/13 встановлено, що за приписами ч.ч. 1, 3 ст. 12 та п. п. 2, 3 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста. Міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, протоколу №7 засідання Хмельницького міськвиконкому від 23.03.2000р., при розгляді питання про оформлення права власності на приміщення їдальні за Федерацією професійних спілок Хмельницької області брали участь секретар міської ради та міський голова, який і підписав вказаний протокол та оспорюване рішення від 23.03.2000р.

За таких обставин, факт обізнаності Хмельницької міської ради у 2000 році з порушенням своїх прав оспорюваним рішенням Хмельницького міськвиконкому вбачається з положень п. 14 ч. 4 ст. 42 та ч.ч. 6, 7 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. У разі незгоди міського голови з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Враховуючи наведені нормативно - правові положення, належить відзначити, що міський голова є головною посадовою особою Хмельницької міської ради, який одночасно представляє міську раду та її виконавчий комітет у відносинах з іншими суб'єктами права, відтак, у зв'язку з обізнаністю міського голови презюмується обізнаність позивача зі спірним рішенням міськвиконкому та порушенням ним прав власника майна (Хмельницької міської ради), що, в свою чергу, виключає вибуття спірного майна з комунальної власності поза волею власника.

З огляду на приписи ст.76 ЦК УРСР та п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, наведене вище переконливо свідчить про своєчасну обізнаність Хмельницької міської ради про належність спірної будівлі їдальні до комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького та про порушення права комунальної власності, а саме з моменту підписання міським головою оспорюваного рішення міськвиконкому від 23.03.2000р.

Водночас, судом враховано і ту обставину, що про порушення права комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького на спірну будівлю їдальні позивачу могло і повинно було бути відомо не тільки при видачі 28.03.2000р. міськвиконкомом свідоцтва про право власності, але й раніше, а саме при прийнятті рішення Хмельницької міської ради від 22.04.1992р. №6 та розпорядження Хмельницького міськвиконкому від 04.10.1994р. №186-р "Про державну реєстрації договору купівлі-продажу державного майна, зданого в оренду організації орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування їдальні №33" в процесі приватизації комунального майна.

З огляду на наведені обставини, судами у справі №924/648/13 встановлено факт спливу позовної давності для звернення до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, оскільки власник майна у встановлені законом строки для захисту свого цивільного права або інтересу не звернувся з позовом.

Водночас, Хмельницькою міською радою подано обґрунтування поважності пропуску причин строку позовної давності, у яких міська рада наголошує на тому, що підстава для скасування оскаржуваного свідоцтва появилася лише внаслідок прийняття Хмельницькою міською радою рішення тринадцятої сесії №25 від 22.03.2017 року "Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000 року", яким було скасовано підставу для видачі спірного свідоцтва - рішення виконавчого комітету від 23.03.2000 року №223-А "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" в частині оформлення права власності на їдальню по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області.

З'ясовуючи питання про наявність правових підстав вважати поважними причини пропуску позивачем позовної давності при зверненні із даним позовом, суд виходить з того, що оскільки оскаржуване в даній справі свідоцтво є фактично похідним документом, яке видається на підставі відповідного рішення ради, то підстава для скасування такого свідоцтва виникає з моменту скасування відповідного рішення ради як підстави для його видачі.

Верховний Суд України у постанові у справі №6-20цс14 від 19.03.2014 року вказав, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Тому, оскільки лише 22.03.2017 року Хмельницькою міською радою була скасована підстава для видачі свідоцтва, то суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності.

Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України у разі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та про необґрунтованість заперечень стосовно заяви відповідача щодо визнання поважними причин пропуску позивачем позовної давності.

Одночасно суд зауважує, що рішення господарського суду повинне бути спрямоване на реальне настання правових наслідків захист чи відновлення порушеного чи оспорюваного права і законного інтересу, а також на вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові надавати відповідний судовий захист.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

З наведеного, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування свідоцтва про право власності, яке видане на підставі вже не дійсного рішення міської ради, є тим ефективним способом захисту в даному випадку, що усуне юридичну невизначеність та сумніви у належності спірного майна.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Хмельницької міської ради, м. Хмельницький до Федерації професійних спілок Хмельницької області, м. Хмельницький, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - підприємство "Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, м. Хмельницький, про скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 року, зареєстрованого в реєстровій книзі за № 729 задовольнити.

Скасувати свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 року, зареєстрованого в реєстровій книзі за № 729.

Стягнути з Федерації професійних спілок Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, код 02662662) на користь Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код 04060772) 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.02. 2018 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3);

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Соборна, 55).

4- третій особі (м. Хмельницький, вул. Соборна, 55).

Всім рекоменд. з повідомленням.