Постанова № 72149349, 06.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2018 Справа № 904/8972/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. - доповідач, суддів: Білецької Л.М., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Громніцький Ю.П., посвідчення № КВ5870 від 30.03.2017, адвокат;

від відповідача: Келембет О.М., посвідчення № 1276 від 16.07.2015, адвокат;

розглянувши в приміщенні Дніпропетровського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 у справі № 904/8972/17 (суддя Манько Г.В.), повний текст рішення складено 11.12.2017

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія», м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», м. Кам'янське, Дніпропетровської області

про стягнення 390406,85 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про стягнення 390406,85 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 у справі № 904/8972/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість 390406,85 грн. та судовий збір в сумі 5856,10 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що умови п. 3 Специфікації № 1 не позбавляють обов'язку відповідача повернути залишок передоплати у сумі 390406,85 грн.

Не погодившись з рішенням відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 у справі № 904/8972/17 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Газоторгова компанія».

Скаржник вважає незаконним рішення місцевого господарського суду, з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невірною правовою кваліфікацією правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до безпідставного застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм зобов'язального права Цивільного та Господарського кодексів України, натомість апелянт вважає, що в даному конкретному випадку слід застосувати приписи ст. 1212 ЦК України, які визначають загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правої підстави.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Газоторгова компанія» посилається на помилковість доводів апелянта та просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу ПАТ «ДМК» без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки, на його думку, підставою для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 390406,85 грн. стало не порушення зобов'язань щодо поставки/недопоставки товару, або поставки товару з порушенням кількості та/або якості, а стягнення попередньої оплати за Договором від 18.08.2016 № ДМКД/ Газоторгова компанія - 16.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.01.2018 відкрито апеляційне провадження у справі, а розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 23.01.2018.

На підставі розпорядження керівника апарату суду та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.01.2018, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Верхогляд Т.А., до складу колегії увійшла суддя Білецька Л.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 розгляд апеляційної скарги відкладався на 06.02.2018.

06.02.2018 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду зміні або скасуванню з огляду на наступне.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, 18.08.2016 між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) підписано договір поставки № ДМКД/Газоторгова Компанія-16 (далі - договір).

Предметом вказаного договору (п. 1.1.) передбачено, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, товар, що іменується далі за текстом «Товар», асортимент, кількість і ціна якого вказані в протоколах узгодження цін і /або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, в подальшому «Додатки», які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна Товару за одиницю і по позиціям вказується в Додатках до договору. Ціна Товару приймається на базисних умовах, викладених в Додатках.

Згідно п. 3.3. загальна сума договору складає суму, визначену на підставі даних Додатків до даного договору. Загальна сума договору може бути змінена за погодженням між сторонами в зв'язку з змінами рівня цін або об'ємів поставки.

Умовами п. 4.1. договору передбачено, що умови, строки поставки Товару і, у випадку необхідності, перелік вантажовідправлень, вантажоотримувачів і виготовлювачів, вказуються в Додатках до договору.

Відповідно до п. 4.3. договору датою поставки і переходу права власності на Товар, вважається дата календарного штемпеля станції відправника, вказана в з/д накладній (квитанції), або дата другого товаротранспортного документа.

Розрахунок за дійсним договором здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України шляхом 100% попередньої оплати на поточний рахунок постачальника (п. 6.1. договору).

Згідно розділу 10 договір вступає в силу від дати його підписання обома сторонами і скріплення печаткою та діє до 31.12.2016. Закінчення строку дії даного договору не тягне припинення зобов'язань сторін по взаєморозрахунках (т. 1 а. с. 8-11).

06.09.2016 сторони підписали Специфікацію № 1, в якій погодили найменування продукції, її кількість, вартість, строк поставки, а також порядок оплати.

Так, відповідно до Специфікації № 1, відповідач зобов'язався поставити позивачу стальні гарячекатані трубні заготовки на загальну суму 34561728,00 грн. (т. 1 а. с. 12).

Згідно п. 3 Специфікації № 1 допускається толеранс +10%/- 10% по кожній позиції та + 0%/-10% за замовленням в цілому.

На виконання умов договору та Специфікації № 1 позивач в період з 16.09.2016 по 21.09.2016 здійснив попередню оплату товару на розрахунковий рахунок відповідача на загальну суму 33325125,94 грн. (т. 1 а. с. 81-89).

На виконання умов договору та Специфікації № 1 відповідач в період з 01.10.2016 по 31.10.2016 здійснив поставку Товару на загальну суму 32934719,10 грн., а позивач прийняв його на умовах договору та Специфікації № 1разом з сертифікатами якості, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином оформлені сторонами: Акт приймання-передачі № 1 від 31.10.2016, рахунки-фактури та залізничні накладні на поставку Товару (т. 1 а. с. 90-236).

Таким чином, залишок грошових коштів (попередня оплата), на яку відповідач недопоставив Товар становить 390406,84 грн.

Відповідно до приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупцем, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як то шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 28.11.2011 у справі № 43/308-10).

Таким чином, місцевий господарський суд, встановивши факт відсутності доказів поставки відповідачем товару на суму 390406,85 грн., перераховану позивачем відповідачу як попередню оплата товару, дійшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України грошових коштів у вказаному розмірі.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до даних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, колегією суддів відхиляються, оскільки, положення вказаної норми встановлюють зобов'язання стосовно повернення, зокрема, грошових коштів, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави; тобто передбачене у вказаній статті зобов'язання є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки і засновані на його умовах про попередню оплату вартості товару (такої позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 25.03.2015 у справі № 917/2572/13). Крім того, в іншій постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14 також висловлено позицію про те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

В даному ж випадку, грошові кошти, які вимагає позивач стягнути з відповідача були набуті останнім, як вже зазначалося вище, на підставі договору поставки, що виключає можливість застосування до даних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 у справі № 904/8972/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12.02.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді : Л.М. Білецька

Н.В. Пархоменко