Постанова № 72149336, 05.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2018 року Справа № 904/8079/17

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від відповідача: Шевченко О.А., договір №33-6 від 21.09.2017, адвокат,

від позивача: представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЄВРОМЕТИЗ", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2017 у справі №904/8079/17 (суддя Ліпинський О.В., повний текст рішення складений 13.11.2017)

за позовом Державного підприємства "Бердянський морський торговельний

порт", м. Бердянськ Запорізької області

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма

"ЄВРОМЕТИЗ", м. Дніпро

про стягнення 321000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2017 року Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЄВРОМЕТИЗ" пені в сумі 231120,00 грн та штрафу - 89880,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №203/16 від 02.08.2016 щодо строку та повноти виконання робіт по капітальному ремонту залізничних шляхів Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", які він повинен був виконати протягом 60-ти днів з дня отримання авансу, що є підставою для нарахування штрафних санкцій, які встановлені п. 8.1 договору та відповідно до ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов заперечував свою вину в порушенні строків виконання робіт з огляду на не надання позивачем проектної документації та зареєстрованого в установленому порядку дозволу на початок робіт, посилався на те, що за межами дії договору не може бути нарахована неустойка.

Короткий зміст рішення суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2017 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЄВРОМЕТИЗ" на користь Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" пеню - 231120,00 грн, штраф - 89880,00 грн, витрати зі сплати судового збору - 4815,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем умов договору щодо строку виконання робіт, які не були виконані станом на 13.01.2017, вина кредитора не доведена, оскільки проектна документація була частиною тендерної документації і була наявна у відповідача, а відповідно до п.10.1 договору він діє до повного виконання, проведеного належним чином.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:

- суд безпідставно застосував абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а посилання Позивача на цю норму є необгрунтованим;

- у період з 13.01.2017 по 13.07.2017 між сторонами були відсутні договірні відносини, тому нарахування пені і штрафу за цей період безпідставне;

- у Позивача відсутня дозвільна містобудівна документація на будівництво;

- суд не встановив, в якій мірі Позивачем було виконано роботи;

- часткове прострочення Відповідача мало місце з вини Позивача;

- суд не розглянув вимогу Відповідача про зобов'язання встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Вирішення процесуальних питань.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.) апеляційна скарга Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЄВРОМЕТИЗ", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2017 у справі №904/8079/17 прийнята до розгляду.

15.12.2017 набрав чинності Закон "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VІІІ та відповідно до п.9 ч.1 ст. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до чинного законодавства письмових заяв в строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, про відвід колегії суддів, роз'яснення прав від сторін не надходило.

В порядку підготовки справи до судового розгляду колегія суддів розглянула: заперечення Позивача на апеляційну скаргу, що надійшли до апеляційного суду 10.01.2018 (у строк, установлений судом - до 15.01.2018); клопотання про забезпечення доказів, яке було розглянуто судом в порядку ст. ст. 111, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, про що апеляційним судом винесено ухвалу від 29.01.2018.

Крім того, 22.01.2018 та 05.02.2018 до суду з порушенням встановленого строку без обґрунтування причин та клопотання про його поновлення, від Відповідача надійшли письмові пояснення з доказами, які долучені до справи (а.с.18-22 т.2). Неможливість подання наданих доказів до суду першої інстанції Відповідачем не обґрунтована. Тому, відповідно до положень ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України вказані докази не приймаються апеляційним судом при вирішенні справи.

22.01.2018 від Відповідача до суду також надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для вирішення питання обсягу та вартості здійснених станом на 13.01.2017 будівельних робіт за спірним договором підряду.

Вказане клопотання колегією суддів відхилено з підстав, визначених ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відсутні обставини у справі, для з'ясування яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право; Відповідач не позбавлений права подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Таке ж клопотання було розглянуто судом першої інстанції та правомірно відмовлено в призначенні експертизи.

01.02.2018 від Позивача у справі до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю подання письмових заперечень на пояснення Відповідача, які останнім в порушення ч. 3 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України Позивачу надіслані не були.

Як вбачається з наданого Відповідачем клопотання про залучення доказів надсилання Відповідачу копій поданих письмових пояснень із додатками від 02.01.2018, письмові пояснення та клопотання Відповідача від 19.01.2018 були надіслані Позивачу поштою 01.02.2018, на підтвердження чого наданий фіскальний чек Укрпошти за відправленням №4910107096400.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі повноважного представника Позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить перший абзац клопотання №25/25-юр від 31.01.2018, в якому Позивач вказує на отримання ухвали суду про відкладення розгляду справи від 22.01.2018, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №4900059863148, з урахуванням наданих ним заперечень.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін з тих підстав, що

- нарахування штрафних санкцій по договору №203/16 від 02.08.2016 передбачено ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України та обумовлено сторонами в п. 8.1. договору;

- закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, тому нарахування пені за період з 14.01.2017 по 13.07.2017 у сумі 231120,00 грн є правомірним;

- дозвіл на виконання робіт по капітальному ремонту залізничних шляхів не вимагається, заперечення Відповідача щодо відсутності кошторису по ремонту залізничних шляхів №№ 7,8 та не допуску на територію Позивача для здійснення робіт безпідставні;

- виконання Відповідачем робіт після строку нарахування пені ніяким чином не впиває на розмір нарахованої пені, вважає, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні.

У судовому засіданні 05.02.2018 повноважний представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду скасувати, прийняти по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначив, що відповідно до даних Єдиного реєстру документів інформація щодо реєстрації документів декларативного та/або дозвільного характеру на виконання будівельних робіт з капітального ремонту залізничних шляхів №7, №8 ДП "Бердянський морський торгівельний порт" по вул. Горького, буд. 13/7 в м. Бердянськ Запорізької області в Департаменті відсутня, що суперечить прямій забороні на виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт відповідно до ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Крім того, вважає, що сторони за договором можуть нести відповідальність за порушення його умов лише у випадках, якщо таке порушення мало місце в період дії договору; а погодження проектно - кошторисної документації є істотною умовою договору будівельного підряду.

Дослідження обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Відповідача, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 22.06.2016 ПП "Виробничо-комерційна фірма "ЄВРОМЕТИЗ" (надалі - Відповідач) на розміщене ДП "Бердянський морський торговельний порт" (надалі - Позивач) на веб-порталі "Державні закупівлі" оголошення про проведення закупівлі через систему електронних закупівель подало пропозицію №1/22-06 про можливість виконання робіт з капітального ремонту залізничних колії (а.с. 52, т.1).

За результатами розгляду поданих пропозиції, протоколом засідання Комісії замовника про визначення переможця №137 від 22.06.2016 Відповідача визнано переможцем.

02.08.2016 між Позивачем як замовником та Відповідачем як підрядником був укладений договір підряду №203/16 від 02.08.2016 із додатками (надалі - Договір) строком дії з моменту підписання до 31.12.2016, а в частині зобов'язань, що виникли в період дії Договору та відповідальності за їх виконання - до повного виконання та сплати неустойки (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 1.1 Договору Відповідач зобов'язався виконати, а Позивач прийняти та сплатити роботи з капітального ремонту залізничних шляхів ділянка №2 - залізничні шляхи №7 (інв. №3924), №8 (інв. №3925) за кодом ДК 021:2015 « 50225000-8 Послуги з технічного обслуговуванню залізничних шляхів» (ДБН А.2.2.-3:2014 Роботи з капітального ремонту залізничних шляхів) відповідно до ДСТУ Б.Д.1.1. - 1:2013 та договірної ціни (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 Договору сума договору складає: 1070000,00 грн без ПДВ, ПДВ 20% - 214000,00 грн, всього сума договору складає 1284000,00 грн. Обсяг та вартість робіт визначається договірною ціною (додаток №1), який є невід'ємною частиною даного договору.

Вартість виконаних підрядником робіт оформлюється актом виконаних робіт за формою №КБ-2в та довідки №КБ-3 (пункт 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору строк виконання робіт за дільницею №2 - залізничні шляхи №7 (інв. №3924), № 8 (інв. №3925) складає 60 робочих днів з моменту отримання авансу.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що підрядник зобов'язується виконати роботи по договору, обумовлені п. 1.1 договору, у визначені строки та відповідно до будівельних норм; врахувати можливість проведення робіт на умовах діючого підприємства з можливим надаванням „вікон" від 2-х до 8-ми годин.

Згідно з п. 6.1 Договору акт прийняття робіт за формою №КБ-2В та довідки форми КБ-3 приймають та підписують з однієї сторони - представники замовника, з іншої сторони - підрядника.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються в наступному порядку: аванс - 50%, решта суми - після підписання акту виконаних робіт (пункт 6.2 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору сторонами погоджено, що за порушення строків виконання робіт, визначених п.3.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості прострочених робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 7% вартості невиконаних робіт.

На виконання умов Договору Позивачем на підставі виставленого Відповідачем рахунку №3/08 від 01.08.2016 було здійснено попередню оплату у сумі 642000,00 грн (аванс 50%), що підтверджується платіжним дорученням №4815 від 19.10.2016 (а.с.73, т.1).

Відповідно до умов в п. 3.1 Договору Відповідач мав виконати роботи протягом 60 робочих днів з моменту отримання авансу, тобто кінцевий строк виконання робіт - до 13.01.2017 включно.

Відповідач роботи у визначений договором строк не виконав, лише 21.07.2017 сторонами був підписаний акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017, згідно якого Позивачем прийнято виконані Відповідачем роботи на суму 134136,00 грн (а.с. 99-100, т.1). Тобто, роботи виконані із порушенням строку, встановленого у Договорі, та не в повному обсязі.

Означене стало підставою для звернення із даним позовом про стягнення з Відповідача нарахованих Позивачем за прострочення виконання робіт пені за період прострочення з 14.01.2017 по 13.07.2017 у сумі 231120,00 грн та 7% штрафу - 89880,00 грн.

Джерела права й акти їх застосування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірні відносинами є відносинами виконання робіт (підряд) та регулюються главою 61 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Судом встановлено, що умовами п. 8.1 Договору, який кореспондується із ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, сторонами погоджено, що за порушення строків виконання робіт, визначених п. 3.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості прострочених робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 7% вартості невиконаних робіт.

Враховуючи, що частина робіт була виконана Відповідачем 21.07.2017 - значно пізніше терміну, визначеного Договором -13.01.2017, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності прострочення виконавця та підстав для нарахування штрафних санкцій, визначених п. 8.1 Договору. Розрахунок пені здійснений Позивачем з урахуванням умов договору на всю суму Договору - 1284 000,00 грн, оскільки на період нарахування роботи не були виконані взагалі, та є правильним. Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені за період прострочення з 14.01.2017 по 13.07.2017 у сумі 231120,00 грн та 7% штрафу - 89880,00 грн.

Відносно заперечень скаржника апеляційний суд зауважує наступне.

Згідно умов Договору Відповідач був зобов'язаний виконати вчасно та у встановленому обсязі роботи та передати їх Позивачу, тому зобов'язання Відповідача по Договору є негрошовим, тоді як грошове зобов'язання по Договору виникає у Позивача та полягає в оплаті робіт, що мають бути виконані (аванс - 50%) та робіт, що будуть виконані (50%). Отже, судом правомірно застосовано до спірних відносин абзац 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, який регулює господарські негрошові зобов'язання, бо підставою звернення із позовом стало саме невиконання у визначений строк Відповідачем негрошового зобов'язання. Позивач є державним підприємством. Крім того, умовами договору сторони погодили такий вид та розмір неустойки, договір в цій частині не визнавався недійсним, та враховуючи принцип свободи договору, вказані умови договору підлягають застосуванню судом.

Відповідно до п. 10.1 строк дії Договору - по 31.12.2016 включно, а в частині зобов'язань, що виникли в період дії Договору та відповідальності за їх виконання - до повного виконання, проведеного належним чином. Оскільки обов'язок Відповідача щодо виконання робіт у визначений строк виник під час дії Договору, то має бути виконаний, Відповідач не звільняється від його виконання та відповідальності за порушення обов'язку. Тому, заперечення щодо неправомірності заявлених позовних вимог за період з 14.01.2017 по 13.07.2017 (коли строк Договору вже сплив) є безпідставними. Посилання апелянта на прострочення кредитора щодо сплати авансу не відповідає умовам договору, оскільки сторони у договорі не визначили строки сплати авансу, а відповідач не направляв вимогу в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про його сплату.

Відповідач посилається на те, що у Позивача відсутня дозвільна містобудівна документація на будівництво.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та листування між сторонами, Відповідач приступив до виконання робіт та не вимагав надання такої документації, не наголошував на її відсутності. Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідальність за наявність та повноту відповідної документації несе замовник (Позивач), але її відсутність не виключає обов'язку Відповідача щодо виконання своїх зобов'язань по Договору.

Встановлення обсягу виконаних будівельних робіт не входить до предмету доказування у справі, оскільки підставою позову стало не виконання Відповідачем у визначений період робіт, за що нараховано неустойку. Таким чином, судом досліджується саме факт виконання/невиконання робіт у визначений Договором період.

Посилання Відповідача на те, що часткове прострочення виконання зобов'язання за Договором сталося через несвоєчасне виконання Позивачем свого зобов'язання, а саме: не забезпечення будівельним майданчиком (фронтом робіт), не оформлення відповідного акту передачі будівельного майданчику (фронту робіт), не передання погодженої проектної документації на проведення будівельних робіт, не оформлення акту передачі проектної документації, не надання складських та інших приміщень - належними доказами не доведено.

Як вбачається з матеріалів справи, актом-допуском на виконання будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства від 04.08.2016 Відповідач отримав дозвіл доступу на територію порту на період з 04.08.2016 по 16.01.2017 із продовженням до 31.12.2017 (а. с. 208, т.1). Доказів надсилання в період дії Договору будь-яких листів з приводу не надання Відповідачу проектної документації, складських приміщень, невчинення Позивачем інших дій, внаслідок яких Відповідач був позбавлений можливості виконати свій обов'язок щодо вчасного виконання робіт, сторонами не надано; Відповідач не відмовився від Договору з підстав відсутності, як він стверджує, проектної документації. Листами від 12.01.2017 №2-12/01, від 08.06.2017 №1-08/06 та від 20.06.2017 №1-20/06 Відповідач просив продовжити строк дії Договору у зв'язку зі складними погодними умовами, завантаженістю причалу та святковими днями, що Позивачем погоджено не було. У зазначених листах мова про надання будь-якої документації не йшла. Листом №11-22/281 від 26.06.2017 Позивачем на прохання Відповідача, викладеного у листі №4-21/06 від 21.06.2017, у зв'язку із втратою останнім кошторису надіслані копії додатків до Договору (а.с. 60, т.1), що свідчить про наявність вказаних документів у Відповідача на час дії Договору. Не погодження Позивачем надання Відповідачу приміщення для зберігання ТМЦ (лист №15-5/150/54/4 від 06.07.2017, а.с. 83, т.1) не може вважатися простроченням Позивачем по Договору, оскільки в переліку обов'язків замовника по Договору такий обов'язок відсутній, тому право Позивача в даному випадку є альтернативним.

Відповідач посилається на те, що суд не розглянув його вимогу про зобов'язання встановити баланс між застосованими до порушника заходами відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві від 23.10.2017 (а.с.153, т.1) Відповідач не заявляв у суді першої інстанції про зменшення неустойки із зазначенням фактичних обставин справи та доведенням їх належними доказами, з урахуванням яких суд би міг прийти до висновку щодо наявності обставин для зменшення неустойки; а навів лише загальні норми права та цитати із постанов Вищого господарського суду України в інших справах.

Враховуючи принцип змагальності сторін та положення Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази та самостійно визначати обставини справи, на які сторони не посилаються, тому заперечення Відповідача в цій частині відхиляються.

З огляду на положення ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах, що не увійшли до доводів та вимог апеляційної скарги окрім підстав, визначених ч. 4 цієї статті. Тому, оцінка клопотанням Відповідача, що були заявлені ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, щодо залишення позову без розгляду (а.с. 141, т.1) та про відшкодування послуг адвоката (а.с. 142, т. 1) колегією суддів не надається.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для скасування або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України відсутні, рішення суду від 07.11.2017 у справі №904/8079/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 282, 287 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЄВРОМЕТИЗ", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2017 у справі №904/8079/17 (суддя Ліпинський О.В., повний текст рішення складений 13.11.2017) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2017 у справі №904/8079/17 залишити без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення з врахуванням положень п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 12.02.2018.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд