Рішення № 72148869, 11.01.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.18 Справа №917/2004/17

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.,

при секретарі Михатило А.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Савченко Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", вул. Будька, 26-а, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 1000,17 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" про стягнення 1000,17 грн. заборгованості, з яких 936,33 грн. - пені, 63,84 грн. - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором №Г-П/2013-ВТВ купівлі-продажу природного газу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.11.2007 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.12.2017.

14.12.2017 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №15336).

Розгляд справи 14.12.2017 відкладено на 11.01.2018.

11.01.2018 відповідачем подано додаткові пояснення до відзиву (вх. №326).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині здійснення оплати за переданий газ, зокрема, передбачені пунктом 6.1 Договору, на підставі чого нараховано відповідачу пеню та 3% річних, що передбачено пп. 7.1, 7.2 Договору.

В судовому засіданні 11.01.2018 представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Відповідач посилається на те, що на підставі постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 №20 Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації, ТОВ «Кременчукгаз постачання», ПАТ «Гадячгаз» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підписали Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №288 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України. Відповідно до пункту 3 Спільних протокольних рішень, сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок. Спільним протокольним рішенням передбачено надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінено строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №Г- 11/2013 - В ГВ.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» (відповідач) 30.12.2015 укладено договір №Г-П/2013-ВТВ купівлі - продажу природного газу (далі Договір).

В подальшому між сторонами укладено ряд Додаткових угод.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" укладено Договір доручення №44КГП, відповідно до якого ПАТ "Гадячгаз" доручає, а ТОВ "Кременчукгаз-постачання" зобов'язується перерахувати кошти за закуплений у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" згідно договору від 04.01.2013 №Г-П2013-ВТВ.

Так, на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 24 426 928,26 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, як стверджує позивач, відповідачем оплату за переданий газ здійснено несвоєчасно, чим порушено умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 936,33 грн. пені та 63,84 грн. 3% річних, нарахованих за період прострочення з 21.01.2016 по 28.01.2016.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, на підставі постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 №20 Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації, ТОВ «Кременчукгаз постачання», ПАТ «Гадячгаз» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підписали Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №288 від 22.01.2016 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України.

Відповідно до пункту 3 Спільного протокольного рішення, сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок. Спільним протокольним рішенням передбачено надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінено строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №Г-11/2013-ВТВ.

Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, уклавши протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили спосіб виконання зобов'язань за договором , змінили порядок і строки проведення розрахунків за договором, і не передбачили нарахування будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Дана правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду України № 3-23гс15 від 25.03.2015. у справі № 924/1265/13, від 01.07.2015р. № 3-322гс15 у справі № 924/1230/14, від 11.11.2015р. № 3-968гс15 у справі № 927/1733/14.

Судом встановлено, що вказані протокольні рішення відповідачем були виконані, що не заперечується позивачем. Позивач не надав суду доказів порушення відповідачем зобов'язань за протокольними рішеннями. Таким чином, відсутні підстави для нарахування пені та 3 % річних визначених частиною другою статті 625 ЦК, на суми заборгованості, погашення якої відбулося за вказаними протокольними рішеннями.

Відтак, виходячи з матеріалів справи сума, на яку позивачем нараховано стягувані за позовом пеню та 3% річних, сплачена відповідно до спільного протокольного рішення №288, а отже вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір за подання даного позову до суду покладається на позивача (стаття 129 ГПК України).

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 16.01.2018.

Суддя Кульбако М.М.