Рішення № 72148681, 06.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2018Справа № 910/21533/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», м. Київ

Про стягнення 5 305,92 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (далі - відповідач) про стягнення 5 305,92 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.17. порушено провадження у справі № 910/21533/17 та призначено її до розгляду на 11.01.18.

15.12.17. набрав чинності Закон України від 03.10.17. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на вказане ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.18. суд дійшов висновку розгляд справи № 910/21533/17 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 06.02.18. та визнав явку сторін не обов'язковою.

11.01.18. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» проти позову заперечує з підстав того, що Договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско Corporate» № 001413/4100/0000005 від 24.03.17. між позивачем та ПрАТ «МетЛайф» є неукладеним.

15.01.18. позивач через відділ діловодства суду подав письмові заперечення на відзив відповідача наголошуючи на тому, що у відзиві на позовну заяву доводи та аргументи відповідача не мають правового обґрунтування.

Сторони в судове засідання 06.02.18. явку своїх повноважних представників не забезпечили.

Суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки явка не визнавалась обов'язковою.

В судовому засіданні 06.02.18. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.17. між позивачем (Страховиком) та ПрАТ «МетЛайф» (Страхувальником, Вигодонабувачем) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско Corporate» № 001413/4100/0000005 (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист, в тому числі автомобіль марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_1.

12.07.17. у місті Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_1

На виконання умов Договору на підставі заяви страхувальника, рахунку-фактури № СМУ00018292 від 27.07.17. на суму 5305,92 грн., а також на підставі страхового акту № 00230498 від 09.08.17. позивач виплатив Страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 5305,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 033678 від 11.08.17.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Предметом даного спору є зворотна вимога страховика до особи, відповідальної за завдану шкоду, про стягнення компенсації страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику за договором добровільного страхування.

Як встановлено судом, на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_2 за шкоду, завдану майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № АК/3566156 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідача. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 100 000,00 грн., франшиза 00,00 грн., поліс діючий станом на 12.07.17.

Дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом).

Суд визнає Європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.

Так, з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 p., яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Так, відповідно до п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

На виконання Закону України від 17.02.2011 р., Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.

Як вбачається із повідомлення про ДТП від 12.07.17. воно заповнене обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми.

Із даного Євпропротоколу вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась 12.07.17. в місті Києві коли автомобіль марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_2 під час руху зіткнувся із задньою частиною іншого транспортного засобу під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

Схема дорожньо-транспортної пригоди та обставини при яких вона мала місце, не викликає сумнівів щодо вини водія автомобіля марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2.

Судом встановлено, що повідомлення містить наступну інформацію (по всім пунктам), зокрема:

- відповідно до п. 7.1 Інструкції - повідомлення містить фактичну дату та час настання ДТП, місце ДТП (п. 1, 2 Повідомлення);

- повну інформацію по п.п. 3-7, 9, 10,12,14,15 Повідомлення;

- пункт 8 заповнений згідно з даними Сертифікату страхування. Поле "так" пункту 8 "чи покриває поліс шкоду транспортному засобу?" позначається знаком "х" за наявності договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) (п. 7.6 Інструкції).

- відповідно до п. 7.9 Інструкції, в Повідомленні стисло зазначаються видимі пошкодження кожного транспортного засобу, що й було зроблено водіями. Зазначення переліку конкретних запчастин Інструкцією не передбачено;

- з європротоколу вбачається, що водіями у п. 13 було вказано розташування автомобілів та напрямок руху.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) від 12.07.17. та схеми, ДТП відбулася внаслідок порушення водієм автомобіля марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.

Отже, Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

З урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.

Суд також, встановив, що страховик за договором добровільного страхування прийняв спірний Європротокол як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним відшкодування, звернувшись з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи.

Згідно ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Таким чином після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як відзначалось судом, розмір франшизи за полісом № АК/3566156 становить 00,00 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100 000 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача.

Згідно з листом Верховного Суду України від 19.07.11. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, ні нормами законодавства про страхування, ні договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності, а тому, правомірним є визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку рахунку-фактури № СМУ00018292 від 27.07.17. на суму 5305,92 грн.

Жодних заперечень чи скарг від Страхувальника не надходило, отже сума, визначена позивачем, була прийнята та погоджена Страхувальником.

Позивач звернувся до відповідача із заявою № 20313 від 15.08.17. в якій просив сплатити страхове відшкодування в розмірі 5305,92 грн.

Доказів сплати вказаних грошових коштів відповідачем позивачу сторонами до матеріалів справи не подано.

Щодо заперечень відповідача проти позову, суд відзначає наступне.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 510 Кодексу встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та являється обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 628 Кодексу законодавець визначив, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, цивільно-правові відносини між позивачем, як страховиком, ПрАТ «МетЛайф», як страхувальником та вигодонабувачем, виникли на підставі укладеного ними Договору.

У той же час, відносини між відповідачем та позивачем виникли на підставі чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Отже, порядок, розмір, строк виплати страхового відшкодування відповідачем здійснюється у відповідності до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Як вбачається з приписів ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

У той же час, суд, здійснивши аналіз умов Договору, не вбачає підстав для застосування його положень до відносин між позивачем та відповідачем з приводу здійснення виплати страхового відшкодування.

Так, статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що на відповідача, як особу, яка не являється стороною Договору, не погоджувала його умов та не брала на себе жодних зобов'язань за вказаним Договором, не може бути поширено та застосовано положення Договору, умови якого були погоджені між позивачем та Страхувальником. Так само положення вказаного Договору

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5305,92 грн. страхового відшкодування, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119; ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70а; ідентифікаційний код 20033533) 5 305 (п'ять тисяч триста п'ять) грн. 92 коп. страхового відшкодування, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.02.18.

Суддя Т.М. Ващенко