Ухвала суду № 72148593, 08.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.02.2018Справа № 910/25970/14За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ"

про стягнення 36 598 931,37 грн., -

За розглядом скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк"

на рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників справи:

від позивача (стягувача): Шумейко П.М. (представник за довіреністю № 218 від 02.10.2017р.);

від відповідача: не з'явились;

від органу ДВС: Спектор М.О. (представник за довіреністю № 4076/20.3-03 від 29.12.2017р.).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ" 36 598 931,37 грн. на підставі Договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №198К-21Ю від 30.12.2013р., з яких: 31 351 183,97 грн. - заборгованість по кредиту, 4 406 582,92 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам, 905 700,87 грн. - поточна заборгованість по відсоткам, 295 463,61 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2015р. (повне рішення складено 26.01.2015р.) у справі №910/25970/14 позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" заборгованість по кредиту в розмірі 31 351 183,97 грн., прострочену заборгованість по процентам в розмірі 4 406 582,92 грн., поточну заборгованість по процентам в розмірі 905 700,87 грн., пеню в розмірі 295 463,61 грн., здійснено розподіл судових витрат.

06.02.2015р. Господарським судом міста Києва видано відповідні накази на виконання вказаного судового рішення.

15.01.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" на рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої скаржник просить суд скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 50945805 від 28.12.2017р. та зобов'язати орган виконання судових рішень відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 06.02.2015р. у даній справі.

Скарга позивача мотивована тим, що органом виконання судових рішень не вжито всіх, передбачених законом заходів з примусового виконання наказу суду від 06.02.2015р. у даній справі, що призвело до винесення незаконної, на думку скаржника, постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 50945805 від 28.12.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018р. розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" на рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/25970/14 призначено на 08.02.2018р.

05.02.2018р. до суду від органу державної виконавчої служби надійшов відзив на скаргу, відповідно до змісту якого останній заперечує проти доводів стягувача та вказує на те, що державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення у даній справі було вчинено всіх дій та дотримано порядок його виконання, визначений Законом України "Про виконавче провадження".

В судове засідання 08.02.2018р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та його неявка відповідно до ст. 342 ГПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

В судовому засіданні 08.02.2018р. представник стягувача підтримав доводи скарги та просив суд її задовольнити.

Представник органу державної виконавчої служби оголосила свої заперечення проти скарги та просила суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши подану позивачем скаргу, заслухавши пояснення представників учасників справи у відкритому судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату видачі наказу суду та відкриття виконавчого провадження).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України в редакції станом на дату видачі наказу суду та відкриття виконавчого провадження).

15.12.2017р. набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 1 ст. 327 якого виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату винесення постанови державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03р. стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження", юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону (стаття 19 закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 25 закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

26.04.2016р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50945805.

Як свідчать надані суду матеріали виконавчого провадження ВП № 50945805, органом виконання судових рішень було вчинено ряд виконавчих дій з примусового виконання наказу суду від 06.02.2015р. у даній справі, зокрема, відповідними постановами накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми 36 958 931,37 грн., накладено арешт на кошти боржника в банківських установах в межах суми 36 958 931,37 грн., направлено платіжні вимоги до банківських установ, направлено запити до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, Головного управління держпраці у Київській області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного управління Держспоживслужби в м. Києві, Головного управління Держгеокадастру в м. Києві, Державної служби України з безпеки на транспорті, направлено вимогу до податкового органу, здійснено виклик керівника боржника, тощо.

Відповідно до ст. 6 закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 названої статті передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

Відповідно до ст. 30 закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як передбачено ч. 8 ст. 52 закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Разом з тим, доказів виконання органом державної виконавчої служби ч. 8 ст. 52 закону України "Про виконавче провадження" (перевірки майнового стану боржника) матеріали виконавчого провадження не містять, що в свою чергу є також порушенням норм ст. ст. 6, 11, 30 закону України "Про виконавче провадження".

05.10.2016р. набрав законної сили Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, відповідно до п. п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень якого рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, до вказаних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

28.12.2017р. державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 50945805.

За приписами ч. 3 ст. 18 закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. (ч. ч. 4, 5 ст. 24 Закону).

Як вказує стягувач у своїй скарзі, що не спростовано органом державної виконавчої служби, останнім при здійсненні виконавчого провадження не було вчинено всіх, передбачених законом дій щодо виконання судового рішення у даній справі, а саме не встановлено осіб власника та керівника боржника, не вчинено заходів щодо виклику посадових осіб боржника, державний виконавець не вимагав пояснень матеріально відповідальних осіб, тощо, як те передбачено ст. 18 закону України "Про виконавче провадження".

Суд також відзначає, що Закон встановлює підстави та умови відповідальності у виконавчому провадженні, однак, штрафів на боржника державний виконавець не накладав, заяв до правоохоронних органів не подавав, з заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до суду не звертався.

З огляду на наведені вище норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується з твердженням скаржника, що така бездіяльність органу виконання судових рішень (не вчинення всіх, передбачених законом, заходів) призвела до невиконання судового рішення у даній справі.

За змістом статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відтак, присудженні до стягнення рішенням у даній справі грошові кошти, є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, в рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. та "Ясіуньєне проти Латвії" від 06.03.2003 р. Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.

Тоді як у даному випадку невиконання судового рішення призводить до порушення забезпечення права позивача на мирне володіння відповідним майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Разом з тим, матеріали виконавчого провадження не містять доказів надсилання стягувачеві документів виконавчого провадження у встановлений законом строк та спосіб, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем порушено права стягувача як сторони виконавчого провадження.

Посилання органу державної виконавчої служби на те, що державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення у даній справі було вчинено всіх дій та дотримано порядок його виконання, визначений Законом України "Про виконавче провадження" судом не приймаються, оскільки це спростовується наданими суду матеріалами.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Органом державної виконавчої служби у встановленому законом порядку доводів стягувача щодо порушення його прав не спростовано, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

При розгляді даної скарги, судом встановлено порушення державним виконавцем прав стягувача як сторони виконавчого провадження у зв'язку з винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 50945805 від 28.12.2017р. та обґрунтованість скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" у частині вимог щодо визнання незаконною та скасування оскаржуваної постанови.

Що стосується вимоги стягувача про зобов'язання органу державної виконавчої служби відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу суду у даній справі, суд відзначає наступне.

Згідно ст. 41 закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З урахуванням викладеного, суд відзначає, що відновлення відповідного виконавчого провадження за наслідками визнання неправомірною постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві врегульовано положеннями ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає відповідний порядок вчинення таких дій, а господарський суд при розгляді скарг на дії (рішення) органу державної виконавчої служби не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, а тому задоволення вимоги позивача про зобов'язання відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу суду у даній справі буде підміною судом його обов'язків, що є недопустимим та унеможливлює задоволення скарги в цій частині.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку задовольнити частково скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" та визнати оскаржувану постанову державного виконавця неправомірною та зобов'язати орган державної виконавчої служби вчинити виконавчі дії з примусового виконання наказу суду від 06.02.2015р. у даній справі у порядку та строки, визначені законом України "Про виконавче провадження". В іншій частині в задоволенні скарги належить відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 234, 339 - 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" на рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/25970/14 задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедал О.О. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50945805 від 28.12.2017р.

3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити виконавчі дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2015р. у справі №910/25970/14 у порядку та строки, визначені законом України "Про виконавче провадження".

4. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 12.02.2018р.

Суддя Морозов С.М.