Ухвала суду № 72148002, 12.02.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"12" лютого 2018 р. Справа № 903/644/16 Господарський суд Волинської області в складі судді Войціховського В.А., при секретарі судового засідання Сердюковій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Луцького міського центру зайнятості №302/01-19 від 31.01.2018р.

про відстрочення виконання ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016р.

по справі

за позовом Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради

до відповідачів:

1) Луцького міського голови, м.Луцьк,

2) Виконавчого комітету Луцької міської ради, м.Луцьк

3) Луцького міського центру зайнятості, м.Луцьк

про скасування розпорядження та частково рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів

за участю представників:

Ярощук О.П.-провідний юрисконсульт Луцького міського центру зайнятості (дов. від 09.02.2018р.)

Романовська Н.В.- провідний юрисконсульт Луцького міського центру зайнятості (дов. від 09.02.2018р.)

Лабінська Л.О.-головний спеціаліст, юрист відділу судового представництва юридичного департаменту Луцької міської ради (дов. від 19.08.2017р. №1.1-8/4906)

Самчук С.В.-начальник відділу прокуратури Волинської області (посв. №016772 від 16.05.2013р.)

Встановив: Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. у справі №903/644/16:

- заяву про затвердження мирової угоди у справі за позовом Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до відповідачів: 1) Луцького міського голови, 2) Виконавчого комітету Луцької міської ради, 3) Луцького міського центру зайнятості про скасування розпорядження та частково рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів задоволено;

- мирову угоду, укладену 07.11.2016 року у справі № 903/644/16, відповідно до якої:

2.1. Позивач зобов'язується забезпечити (за умови наявності вільних приміщень в комунальній власності) та/або сприяти в забезпеченні протягом одного року аналогічним приміщенням Відповідача - 3 для розміщення Луцького міського центру зайнятості.

Під аналогічним приміщенням Сторони розуміють - приміщення аналогічне по технічним характеристикам, в тому числі площі, транспортній доступності і т.п.

2.2. Відповідач 3 зобов'язується передати приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку Позивачу на підставі акту прийому-передачі, протягом одного року з дня набрання чинності цією Мировою угодою.

2.3. Сторони цієї Мирової угоди не мають заперечень щодо її змісту.

2.4. Дана Мирова угода надається сторонами до Господарського суду Волинської області для її затвердження.

2.5. З дня набрання чинності цією Мировою угодою та у випадку належного її виконання Сторони не матимуть одна до одної будь-яких претензій з приводу приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку.

2.6. Дана мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження Господарським судом Волинської області і діє до повного виконання зобов'язань, передбачених цією Мировою угодою.

2.7. Сторони домовились, що будь-які витрати, пов'язані із судовим розглядом справи № 903/644/16, що існують, виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом цієї Мирової угоди, покладаються на Позивача.

2.8. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

2.9. Якщо в процесі виконання цієї Мирової угоди відбудеться реорганізація, зміни підпорядкованості чи форми власності однієї із сторін або обох сторін, то ця угода зберігає силу для правонаступника такої сторони.

2.10. Дана Мирова угода укладена у трьох примірниках: один примірник залишається в матеріалах справи №903/644/16, другий примірник залишається у Позивача, третій примірник залишається у Відповідача - 3, - затверджено;

- провадження у справі припинено.

В цій же ухвалі зазначено, що дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 07.11.2016 р. і дійсна для пред'явлення до виконання до 07.11.2019 р., а також визначено, що стягувачем за виконавчим документом є: Луцька міська рада (м.Луцьк, вул.Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204), боржником за виконавчим документом є: Луцький міський центр зайнятості (м.Луцьк, вул.Ярощука, 2, код ЄДРПОУ 13352315).

01.02.2018р. на адресу господарського суду Волинської області надійшла заява Луцького міського центру зайнятості №302/01-19 від 31.01.2018р., в якій заявник просить відстрочити виконання ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. у справі №903/644/16 на термін до забезпечення приміщенням Луцького міського центру зайнятості, але не менше як на рік з дня ухвалення рішення.

В обґрунтування даної заяви боржник, посилаючись на ст. ст. 239, 327, 331 ГПК України вказує, що вина Луцького міського центру зайнятості у невиконанні ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. відсутня, оскільки він висловлює готовність в найкоротші терміни звільнити приміщення на вулиці Ярощука, 2, за умови наявності приміщення для можливості його розміщення.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.02.2018р. заяву Луцького міського центру зайнятості про відстрочення виконання ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. у справі № 903/644/16 було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 12.02.2018 року, зобов'язано учасників провадження до 07.02.2018р. надати суду письмові пояснення по суті заяви Луцького міського центру зайнятості про відстрочення виконання ухвали господарського суду від 07.11.2016р. у справі № 903/644/16, документи в їх обґрунтування.

Представники заявника в судовому засіданні 12.02.2018р. підтримали подану заяву про відстрочення виконання ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. та просять суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник Луцької міської ради в судовому засіданні 12.02.2018р. посилаючись на обставини, викладені у відзиві №3-18/90 від 09.02.2018р. з приводу задоволення заяви Луцького міського центру зайнятості про відстрочення виконання ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. заперечує з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

При цьому вказує, що заявником у вищевказаній заяві не спростовано належним чином завершення триваючого переговорного процесу між стягувачем і боржником з пошуку аналогічного приміщення на виконання ухвали суду, не наведено жодних доказів з негайного примусового виселення із займаного приміщення Луцького міського центру зайнятості, чи будь-яких інших непереборних обставин, що можуть спричинити зупинення роботи такого центру. Відтак, доводи відповідача, що відкриття виконавчого провадження у цій справі може мати наслідком звуження конституційних прав безробітних не заслуговує на увагу.

Зауважує, що подана заява про відстрочку виконання рішення має характер припущень, оскільки, матеріали долучені до справи не містять відповідних доказів, а єдиним обґрунтуванням підстав відстрочки виконання ухвали є тривалий пошук Луцькою міською радою відповідного приміщення, необхідного для розміщення центру зайнятості. Тому, суть даної обставини сама по собі заперечує необхідність і доцільність звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду.

Таким чином, відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок між існуванням виняткових підстав для надання відстрочки виконання судового рішення та обставинами, що передбачають обов'язкове виконання вимог стягувача.

Крім того, до матеріалів справи Луцькою міською радою долучено копію листа №1.1-14/1052 від 09.02.2018р., підписаного Заступником міського голови, адресованого Директору-Голові комісії з припинення Луцького міського центру зайнятості, в якому вказано про можливість надання Луцькому міському центру зайнятості у користування (оренду) частини нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. П'ятницька гірка, 2.

Присутній в судовому засіданні начальник відділу прокуратури Волинської області з посиланням на письмові пояснення №33-538вих18 від 09.02.2018р., вказує, що у разі встановлення в ході судового розгляду об'єктивних обставин, згідно ст. 331 ГПК України, які не залежать від волі відповідача та, в свою чергу, унеможливлюють виконання ним умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Волинської області від 07.11.2016р., прокуратура не буде заперечувати проти відстрочення виконання вищевказаної мирової угоди на строк до одного року з дня ухвалення такого рішення.

Розглянувши заяву Луцького міського центру зайнятості, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, господарський суд прийшов до висновку, що заява про відстрочення виконання ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. у справі №903/644/16, задоволенню не підлягає.

При цьому суд виходив з наступних обставин:

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до приписів ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Вказаною нормою визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно ст. 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Судом встановлено, що мирова угода від 07.11.2016р. затверджена ухвалою господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. у відповідності до Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 05.10.2016р.), в наслідок чого у відповідності до ст. 80 ГПК України було припинено провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами і які повністю відкидають можливість судового захисту особи у господарському суді. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли не можливий судовий захист особи у господарському суді.

Господарський процесуальний кодекс України (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII) не містить підстав та порядку для припинення провадження у справі. Внаслідок затвердження мирової угоди, відповідно до ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що в Господарському процесуальному кодексі України (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII) закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.

Суд зазначає, що законодавство не містить відповідних положень щодо порядку внесення змін та доповнень до мирової угоди. Тому, якщо зміни або доповнення зачіпають істотні умови мирової угоди, внесення таких змін та доповнень до мирової угоди має відбуватися у тому ж порядку, що і затвердження самої мирової угоди. Отже, процедура зміни або доповнення положень мирової угоди регулюється відповідними нормами закону про затвердження мирової угоди в цілому .

У випадку укладення мирової угоди сторони фактично припиняють спір, тобто, за взаємною згодою виключно на добровільних засадах приймають на себе ті чи інші зобов'язання, а суд затверджує умови такої мирової угоди виключно з метою оформлення результату та наслідків розгляду позовної заяви. При цьому, правові наслідки винесення відповідної ухвали встановлені ст. 231 ГПК України, відповідно до якої сторони, що уклали мирову угоду у випадку її затвердження судом позбавлені права повторного звернення з тим самим позовом, з тих самих підстав. За таких обставин, виходячи з особливостей такої підстави для закриття провадження у справі як затвердження мирової угоди у справі, винесення відповідної ухвали має специфічні правові наслідки, що суттєво відрізняються від наслідків прийняття рішення по суті позовних вимог. Так, задоволення вимоги про розстрочку (відстрочку) виконання ухвали про затвердження мирової угоди призводить до порушення норм процесуального права щодо неприпустимості втручання суду в процес укладення мирової угоди та зміни наслідків погодження її змісту.

Разом з тим ухвалою про затвердження мирової угоди по суті було відстрочено термін передачі приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку, відповідний порядок якої та строк передачі були погоджені сторонами, у зв'язку з чим повторна відстрочка виконання зазначеної ухвали за своєю суттю призведе до зміни погодженого змісту мирової угоди, що є неприпустимим.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Водночас, суд засвідчує, що згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. Конституційного суду України по справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013р. Конституційного Суду України по справі № 17/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2016 р. у справі № 908/4247/14.

З урахуванням викладеного суд засвідчує, що відповідно до положень Конституції України ухвала господарського суду у справі № 903/644/16, яка набрала законної сили, є обов'язковою до виконання та має бути виконана.

Судом також зауважується, що в даному випадку, заявником не надано суду доказів, з якими закон пов'язує підставність відстрочення виконання ухвали господарського суду від 07.11.2016р. у справі №903/644/16.

Згідно із ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Керуючись ст. ст.74, 192, 231, 232, 234, 235, 326, 331, 338 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Луцького міського центру зайнятості про відстрочення виконання ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. у справі № 903/644/16 відмовити.

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Відповідно до ст.255 ГПК України ухвала щодо відстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, підлягає оскарженню в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду, у межах територіальної юрисдикціі якого перебуває місцевий господарський суд.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 12.02.2018р.

Суддя В. А. Войціховський